|
§ 8.3. Особливості сприйняття конфліктної ситуації Проблема образів (інформаційних моделей) конфліктної ситуації, що є в кожної зі сторін, які беруть участь у конфлікті, стала розглядатися в конфліктології порівняно недавно, з кінця 60-х років. Під образом конфліктної ситуації розуміється суб'єктивна картина даної ситуації, що складається в психіці кожного учасника. Вона містить у собі: уявлення опонентів про самих себе (свої цілі, мотиви, цінності, можливості і т. д.); про конфронтуючу сторону (її цілі, мотиви, цінності, можливості і т. д.); кожного учасника про те, як інший сприймає його; про середовище, у якому складаються конкретні відносини.Саме ідеальні картини конфлікту, а не сама реальність, визначають поведінку сторін. Як відзначає Н. В. Гришина, людина не просто реагує на ситуацію, але “визначає” її, одночасно “визначаючи” себе в цій ситуації, і тим самим вона створює, “конструює” конфліктну ситуацію. Рівень відповідності образу конфліктної ситуації реальності може бути різним. З огляду на це виділяють чотири випадки.
1. Конфліктна ситуація об'єктивно існує, але не усвідомлюється, не сприймається учасниками. Конфлікту як соціально-психологічного явища немає.
2. Об'єктивна конфліктна ситуація існує і сторони сприймають ситуацію як конфліктну, однак з тими чи іншими суттєвими відхиленнями від дійсності (випадок неадекватно сприйнятого конфлікту).
3. Об'єктивна конфліктна ситуація відсутня, проте відносини сторін помилково сприймаються ними як конфліктні (випадок помилкового конфлікту).
4. Конфліктна ситуація об'єктивно існує і за ключовими характеристиками адекватно сприймається учасниками. Такий випадок може бути названий конфліктом, який адекватно сприймається.
Звичайно конфліктна ситуація характеризується значним рівнем перекрученості і невизначеності. Тому саме ця “невизначеність” результату є необхідною умовою виникнення конфлікту, в зв'язку з тим що тільки в цьому разі у конфлікт можуть вступати ті його учасники, які із самого початку приречені на поразку.
При нейтральній взаємодії ситуація спілкування сприймається, як правило, адекватно. Звичайно, відбуваються певні перекручування і втрата інформації як у ході комунікації, так і в результаті специфіки соціальної перцепції, про що вже сказано вище при розгляді генезису конфлікту. Це цілком природно, тому що інформація не знеособлена, а має особистісний сенс. Однак у конфліктній ситуації сприйняття зазнає особливих змін — зростає рівень суб'єктивності сприйняття.
Рівень перекручування конфліктної ситуації — не постійна величина. Це можуть бути незначні відхилення, наприклад, у короткочасних конфліктах. Однак дослідження соціально-перцептивних процесів у важких ситуаціях взаємодії показують, що перекручування в сприйнятті ситуації здатні досягати значних масштабів.
Розглянемо, у чому полягає перекручування конфліктної ситуації.
1. Перекручування конфліктної ситуації в цілому
У конфлікті перекручене сприйняття не тільки окремих елементів конфлікту, але і конфліктна ситуація в цілому.
1. Конфліктна ситуація спрощується, складні чи незрозумілі моменти відкидаються, упускаються, не аналізуються.
2. Відбувається схематизація конфліктної ситуації. Виділяються деякі основні стійкі зв'язки і відносини.
3. Зменшується перспектива сприйняття ситуації. Перевага віддається принципу “тут і тепер”. Наслідки, як правило, не прораховуються.
4. Сприйняття ситуації відбувається в полярних оцінках за типом “чорне — біле”. “Сірі” тони чи півтони використовуються рідко.
5. Панує категоричність оцінок, які не піддаються перегляду і сумнівам.
6. Відбувається фільтрація інформації й інтерпретація в тому руслі, що відповідає своїм упередженням.
2. Перекручування сприйняття мотивів поведінки в конфлікті
А. Власна мотивація. Як правило, собі приписуються соціальноcхвалювані мотиви (боротьба за відновлення справедливості, захист честі і гідності, захист демократії, конституційного ладу і т. д.). Власні помисли оцінюються як благородні, цілі — як піднесені і тому гідні реалізації. Тому опонент закономірно дійде висновку, що він правий.
Б. Мотиви опонента. Оцінюються як ганебні і низинні (прагнення до кар'єризму, збагачення, підсиджування старшого начальника, підлабузництво і т. д.). Якщо ж той, хто сприймає, змушений через безсумнівну очевидність фіксувати і мотиви позитивної спрямованості, то виникають помилки в оцінці мотивів. “Так, — міркує учасник конфлікту, — опонент у чомусь може бути і правий, але подивіться, як він діє!”. Далі йде докладний аналіз прагнень його опонента, які суперечать загальноприйнятим нормам.
3. Перекручування сприйняття дій, висловлень, вчинків
А. Власна позиція. Звичайно фіксується нормативна обгрунтованість своєї позиції, її доцільність.
1. Цільова складова розглядається в руслі “Я правий, тому я повинний перемогти!”.
2. Операційна складова може сприйматися в наступних варіантах:
- я все роблю правильно (самопідтримка; “Я” — істина в останній інстанції);
- я змушений так робити (покладання відповідальності на обставини);
- по-іншому в цій ситуації неможливо вчинити (це єдино правильне рішення);
- він сам винний, що мені доводиться так діяти (покладання відповідальності на іншого);
- усі так роблять (розмитість відповідальності взагалі).
Б. Позиція опонента. Розглядається як помилкова, бездоказова, нормативно не підкріплена. Тому єдино можливою метою опонента, яка може бути визнана і схвалена, є “він повинний поступитися, він повинний програти”. Операційна складова сприймається в наступних інтерпретаціях:
- це ганебні вчинки, це удари нижче пояса (діям приписується аморальний, протиправний зміст);
- він робить тільки те, що мені на шкоду (нейтральні дії розглядаються як агресивні);
- він навмисно так діє (ненавмисні дії сприймаються як навмисні).
4. Перекручування сприйняття особистісних якостей
А. Сприйняття самого себе. Звичайно виділяються позитивні і привабливі риси. Вони пропагуються серед навколишніх, у тому числі й у середовищі опонента. Ігноруються і не приймаються зауваження, згадування, вказівки на будь-які сумнівні, безглузді і невигідні якості, властивості своєї особистості. Акцентування тільки позитивного в самому собі дозволяє висувати постулат “гарні люди роблять гарні вчинки”.
Б. Особистість опонента. Відбувається посилення і гіперболізація негативних рис і властивостей. Спрацьовує ефект пошуку “смітинки в оці іншого”. Підсилюється пошук усього негативного і непривабливого. В опоненті ігнорується позитивне, загальнолюдське, важливе. Виправдовується висміювання недоліків (у тому числі природної властивості), допущення образ на його адресу.
Приймається і підтримується резюме “погані люди діють поганими методами”. Наприклад, у дослідженні керівників К. Томас і Л. Понді одержали наступні дані. У відповідь на прохання описати недавній серйозний конфлікт у колективі тільки 12 % висловили думку, що протилежна сторона була готова до співробітництва; 74 % вважали, що самі вони прагнули до співробітництва. За словами керівників, вони самі “пропонували”, “повідомляли” і “рекомендували”, у той час як їхні супротивники “вимагали”, “заперечували усе, що б я не сказав” і “відмовлялися”.
Таким чином, можна говорити, що перекручування узагальнюючого образу опонента під час сприйняття конфліктної ситуації приводить до формування “образу ворога”. Цей образ є цілісним уявленням про опонента, що інтегрує в собі як справжні, так і ілюзорні риси, якості і властивості. Ознаки “образа ворога”: недовіра, покладання провини на ворога, негативне очікування, ототожнення опонента зі злом, деіндивідуалізація, відмовлення опоненту в співчутті. Цей образ починає формуватися в ході латентної фази конфлікту в результаті сприйняття, детермінованого винятково негативними оцінками.
Детермінанти рівня перекручування сприйняття конфліктної ситуації
Виділяють низку факторів, які породжують і підсилюють ступінь перекручування сприйняття конфліктної ситуації.
1. Стан стресу. Значною мірою змінює перебіг психічних процесів. Звичайно звужує й ускладнює мислення, спрощує сприйняття.
2. Високий рівень негативних емоцій, як правило, веде до різкого збільшення перекручування сприйняття конфліктної ситуації.
3. Рівень інформованості учасників один про одного. Чим менше інформації про іншого є в опонента, тим більше він домірковує і “добудовує” відсутні фрагменти інформації, формуючи образ конфліктної ситуації.
4. Особливості перцептивних процесів також впливають на повноту інформаційної моделі конфлікту. Виявлено, що особистості з низьким когнітивним розвитком оцінюють ситуації поверхово, їхньої оцінки носять крайній характер.
5. Невміння передбачати наслідки. Нездатність правильно оцінити і спрогнозувати розвиток конфлікту веде до збільшення помилок у сприйнятті конфліктної ситуації. Виявлено, що тільки в 15 % конфліктів опоненти точно чи майже точно прогнозують розвиток подій.
6. Чим більше життєво важливих мотивів і потреб особистості торкаються в конфлікті, тим вища ймовірність перекручування сприйняття (Г. Ковальов).
7. Домінування у свідомості опонента “агресивної концепції середовища” також визначає помилкове сприйняття опонента в конфлікті.
8. Негативна установка на опонента, яка сформувалася в доконфліктний період відносин, служить своєрідним фільтром для адекватного сприйняття іншого.
Крім того, деякі автори справедливо відзначають, що неадекватність оцінки ситуації може викликатися такими факторами, як обмеженість кругозору, стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння і т. д. Має значення і фактор часу: не у всьому можна досконально й об'єктивно розібратися. Висновки 1. Структура конфлікту — це сукупність його стійких зв'язків, що забезпечують цілісність, тотожність самому собі, відмінність від інших явищ соціального життя. Без наявності цих зв'язків конфлікт не може існувати як динамічно взаємозалежна система і процес.
2. Конфліктна ситуація є системою взаємозалежних і взаємообумовлених елементів об'єктивного і суб'єктивного рівня, що відображають актуальне протиріччя. Вона містить у собі учасників конфлікту (опоненти, групи підтримки, інші учасники), предмет і об'єкт конфлікту, елементи мікро- і макросередовища, пов'язані з конфліктом. Психологічні компоненти конфлікту складають актуальну мотивацію сторін, їхні стратегії і тактику поведінки, а також їхні інформаційні моделі конфлікту.
3. Особливість сприйняття конфліктної ситуації — його перекрученість. Найбільшому перекручуванню піддаються мотиви поведінки сторін, їхні дії, висловлення і вчинки, особистісні якості опонентів. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
