Головна arrow Статті arrow Культура. Наука. Освіта. arrow ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ – ШЛЯХ ДО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ
30.05.2017
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Кнопки



ХУДОЖНЬО-ЕСТЕТИЧНА ДІЯЛЬНІСТЬ – ШЛЯХ ДО РОЗВИТКУ ТВОРЧИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ

УДК 378

Т.С. Гужанова,
кандидат філологічних наук, доцент
(Житомирський державний університет)

Художньо-естетична діяльність – шлях до розвитку творчих якостей особистості

У статті обґрунтовується важливість художньо-творчої діяльності для розвитку творчих якостей особистості.

   Глобальні зміни в різних сферах життєдіяльності, динамічність і глибина перетворювань навколишньої дійсності, розширення інформаційного простору впливають на зростання активності людини в усвідомленні особистісно значимих та світових процесах. Реальна ситуація існування людини у сучасному світі потребує його якісних змін. Тому актуальною є проблема розвитку творчих якостей особистості, формування креативності, виховання духовності, самореалізації і саморозвитку.
   Вчені різних країн визнають велике значення не тільки у художньо-естетичному, але й у загальному розвитку особистості. Накопичені вітчизняними та іноземними дослідниками факти дозволяють припустити, що художньо-естетична діяльність дитини позитивно впливає на розвиток інтелектуальних та творчих здібностей. Таким чином, залучення до мистецтва є потужним засобом впливу на становлення та розвиток особистості.
   Художньо-естетичне виховання складається з трьох основних видів діяльності:
   - знайомство з художнім твором;
   - отримання мистецтвознавчих знань;
   - художня творчість.
   У дослідженнях з психології мистецтва і художньої творчості особистісні характеристики розглядаються як умова успішних занять мистецтвом, але не досить уваги приділяється впливу мистецтва на зміну особистісних характеристик. Тому на сучасному етапі актуальною проблемою художньо-естетичного виховання є дослідження психолого-педагогічних механізмів формування особистості засобами мистецтва.
   Сучасне поняття "мистецтво" має декілька значень. По-перше, мистецтво – це майстерність, по-друге, – творчість за законами краси, по-третє, – це художня творчість. У цьому значенні мистецтво розуміють як частину духовного життя суспільства і форму суспільної свідомості.
   У зв’язку з цим мистецтво є найбільш ефективним засобом виховання творчої особистості і допомагає виявленню особистісного "я", емоційному розкріпаченню, дає можливість самостійної реалізації у процесі художньої діяльності.
   На особливу роль мистецтва вказують не тільки теоретики художнього виховання, але й американські діячі науки. К. Тейлор, який вивчає природу наукової творчості, пише: "Я вже неодноразово стверджував, що скоріше науці є чого повчитися у мистецтва, ніж навпаки… Художнє виховання, можливо, більш цінне у вік науки, ніж це визнають. На відміну від виховання наукового, художнє виховання завжди ставило заохочення і розвиток творчості одним із головних завдань" [1: 9].
   Думка про взаємозв’язок різних здібностей, а саме математичних і художніх, підтверджується історичними фактами. Математик С. Ковалевська була відома і як письменниця, поет В. Бенедиктов видав популярну книгу з арифметики, англійський математик Ч.Л. Доджсон під псевдонімом Льюїса Керрола написав популярну дитячу книгу "Аліса в країні чудес", драматург А.С. Сухово-Кобилин отримував нагороди за праці з математики.
   Найвидатніші вчені-фізики і математики вказують на твори мистецтва, імена улюблених авторів як джерело творчого натхнення, зосередженості всіх сил інтелекту, яскравих емоційних вражень.
   А. Ейнштейн писав: "Мені особисто відчуття найвищого щастя дають витвори мистецтва. З них я черпаю духовного блаженства більше, ніж із жодної іншої галузі. Достоєвський дає мені більше, будь-якого наукового мислителя, більше від Гаусса" [2: 132].
   Про необхідність художньо-естетичного виховання всіх дітей стверджують і сучасні наукові дослідження про роботу лівої та правої півкуль головного мозку і зв’язку однієї з них з емоційною, образною особливістю мислення, а іншої – з логіко-розумовою діяльністю.
   Таким чином, наслідки спілкування людини з мистецтвом можна розглядати не тільки як джерело здібності сприймати і створювати прекрасне, а й як засіб розвитку універсальних творчих здібностей.
   Доведено (В.В. Давидов, О.М. Леонтьев, Г.І. Щукіна), що провідні фактори формування особистості становлять діяльність і спілкування. Тому на художньо-естетичний розвиток школярів має значний вплив спілкування учнів з мистецтвом, активізація й організація їх художньої діяльності. Вирішальну роль у цьому процесі має відігравати вчитель-вихователь.
   Художньо-естетична діяльність є важливим елементом педагогічного процесу. Через цю діяльність:
   - здійснюється знайомство дитини з національними та світовими надбаннями культури, які знайшли своє відображення у різних видах мистецтва;
   - розвиваються розумові здібності учнів, їх інтелект;
   - збагачується емоційна сфера і культура почуттів;
   - формується система моральних цінностей;
   - з’являються можливості вибору дитиною виду і жанру мистецтва для творчості;
   - розвиваються художні смаки, здібності, естетичні переваги.
   Художня діяльність є досить універсальною, тому що складається з органічно пов’язаних між собою видів діяльності у різних видах мистецтва: в літературі, у музиці, в образотворчому мистецтві.
   Для обстеження схильності дитини до різних видів художньо-творчої діяльності може допомогти тест-анкета.
   Дитина має музичний талант, якщо вона:
   - любить музику і музичні записи, завжди прагне потрапити туди, де можна послухати музику;
   - дуже швидко і легко відгукується на ритм і мелодію, уважно дослухається до них, легко запам’ятовує;
   - навчилася або вчиться грати на якомусь музичному інструменті;
   - співає або грає на музичному інструменті, вкладає у виконання багато почуттів та енергії, а також свій настрій;
   - створює власні мелодії.
   Художні здібності дитини виявляються, якщо вона:
   - не знаходячи слів, звертається до малюнка або ліплення, щоб висловити свої почуття або настрій;
   - у своїх малюнках і композиціях відтворює розмаїття предметів, людей, тварин, не замикається на відображенні чогось досить вдалого;
   - серйозно ставиться до творів мистецтва, стає вдумливою і надто серйозною, коли її увагу привертає мистецький твір або краєвид;
   - коли має вільний час, охоче ліпить, малює, креслить, комбінує матеріали і фарби;
   - прагне створити твір ужиткового призначення – прикрасу для дому, одягу тощо;
   - не боїться висловити особисту думку щодо класичних творів, причому вдається до спроби критикувати їх, наводячи досить дотепні аргументи.
   У дитини є літературне дарування, якщо вона:
   - розповідаючи про щось, вміє дотримуватись обраного сюжету, не губить основну думку;
   - любить фантазувати або імпровізувати на тему реальної події, причому надає події чогось нового і незвичайного;
   - вживає в усних і письмових розповідях слова, які добре передають емоційний стан, переживання і почуття героїв сюжету;
   - зображує персонажів своїх фантазій живими і цікавими; любить на самоті писати оповідання, вірші, не боїться почати писати роман про власне життя.
   Артистичний талант виявляється у дитини, якщо вона:
   - часто, коли їй бракує слів, виявляє свої почуття мімікою, жестами, рухами;
   - прагне викликати емоційні реакції в інших, коли із захопленням про щось розповідає;
   - змінює тональність і вираз голосу, невільно наслідуючи людину, про яку розповідає;
   - з великим бажанням виступає перед аудиторією, причому прагне, щоб глядачами були дорослі;
   - із вражаючою легкістю "передражнює" чиїсь звички, пози, вислови;
   - пластична й відкрита всьому новому;
   - любить і розуміє значення красивого або характерного одягу [3: 72]
   У процесі здійснення художньо-творчої діяльності відбувається усвідомлення ставлення людини до дійсності, своєї соціальної значущості, закріплюється впевненість у собі. Знання, навички, які отримані в процесі художньої творчості, людина може перенести в трудову, навчальну, соціальні сфери, побут і спілкування, надати їм естетичного характеру.
   Залучення дітей і підлітків до мистецтва буде стимулювати розвиток усіх здібностей, тому що воно з одного боку є засобом активізації універсальних здібностей, а з іншого – це специфічна форма пізнання дійсності, невід’ємна частина художньої культури.
   Активізація спілкування з мистецтвом в різних формах в підлітковому віці необхідна через психофізіологічні і соціальні змін цього періоду. За допомогою мистецтва підліток може побачити світ у минулому, теперішньому і майбутньому, виходячи за рамки особистісного досвіду. Сила мистецтва ще і в тому, що воно безпосередньо впливає на почуття і свідомість, оперуючи не абстрактними висновками, а живою силою прикладу.
   Специфічну роль мистецтва у формуванні світогляду відзначив Л.С. Виготський. Він вважав, що за допомогою мистецтва особистісні сфери залучаються до процесу здійснення суспільних цілей і завдань. Мистецтво – своєрідна модель людської культури, концентрований ідеал епохи, тому залучення до мистецьких цінностей впливає на розвиток потреби в активній діяльності за законами краси. А це особливо важливо у підлітковому віці, коли на перший план виступає потреба в практичній дії.
   Цю потребу найбільш повно можна реалізувати в художньо-творчій діяльності, яка припускає розвиток активності, самостійності мислення, уяви, виховання емоційної і вольової сфер у процесі спілкування з мистецтвом. Отримання знань, умінь і навичок у сфері художньої діяльності здійснюється з урахуванням у дітей потреби і прояву здібностей самостійно вирішувати творчі завдання, що активізує розвиток креативності.
   Таким чином, залучення дітей до мистецтва у різних формах, у тому числі до художньо-творчої діяльності, є актуальним завданням сучасної системи виховання та освіти, тому що в процесі художньої діяльності:
   - розвивається креативність як універсальна загальна здібність до творчості, яка необхідна у будь-якій продуктивній діяльності;
   - розуміється сутність процесу створення витвору мистецтва, здійснюється пізнання його глибинних ідей, адекватне сприйняття;
   - поглиблюється вивчення програмного матеріалу предметів естетичного циклу;
   - підвищується рівень духовної культури підлітків;
   - удосконалюються морально-естетичні якості особистості;
   - ефективніше здійснюється процес саморозвитку, самовиховання та самоактуалізації особистості школярів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Малахова И.А. Развитие личности. – Минск: Бел. навука, 2003. – 234 с.
2. Мешковский А. Альберт Эйнштейн: Беседы с Эйнштейном о теории относительности и общей картине мира. – М., 1922. – 179 с.
3. Матвієнко О.В. Організація педагогічної практики виховної роботи у початковій школі. – К., 2003. – 154 с.

   Матеріал надійшов до редакції 17.10.2005 р.

Гужанова Т.С. Художественно-естетическая деятельность – путь к развитию творческих качеств личности.
В статье обосновывается важность занятий художественно-эстетической деятельностью для развития творческих качеств личности.

Guzhanova T.S. Artistic-esthetical Activity as a Way to Develop the Creativity of a Person.
The article emphasizes the importance of the artistic- esthetical activities for the development of the creative qualities for the creative qualities of a person.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2017