Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Культура. Наука. Освіта. arrow ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В НІЖИНСЬКОМУ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА (1875 – 1882 РР.)
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




ФОРМУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ВЧИТЕЛЯ В НІЖИНСЬКОМУ ІСТОРИКО-ФІЛОЛОГІЧНОМУ ІНСТИТУТІ КНЯЗЯ БЕЗБОРОДЬКА (1875 – 1882 РР.)

УДК 371/134(091)477

О.А. Лавріненко,
кандидат педагогічних наук, доцент, докторант
(Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України)

Формування педагогічної майстерності вчителя в Ніжинському історико-філологічному інституті князя Безбородька (1875 – 1882 рр.)

У статті проаналізовано проблему формування педагогічної майстерності як невід’ємної складової практичної професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя в історії Ніжинської вищої педагогічної школи 1875 – 1882 рр.

   Становлення національної школи України неможливе без творчої праці вчителя, яка є дійовою та рушійною силою в організації та здійсненні навчально-виховного процесу. В сучасних умовах оновлення системи педагогічної освіти особливого значення набуває проблема теоретико-методологічної підготовки вчителя як складової його загально професійної майстерності. Головне її завдання – здатність педагога забезпечити всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства.
   Суттєвий внесок у вивчення проблеми формування особистості вчителя зробили В. Кан-Калік, А. Мудрик, М. Поташнік, В. Сластьонін, І. Чернокозов. В Україні цій проблемі приділяли увагу В. Андрущенко, О. Дубасенюк, І. Зязюн, А. Капська, В. Луговий, О. Мороз, В. Семиченко, С. Сисоєва, Н. Тарасевич та інші. Біля витоків розробки наукових основ підготовки вчительських кадрів в Україні кінця ХІХ – початку ХХ століття стояли визначні діячі в галузі освіти і науки І. Сперанський, М. Каразін, М. Остроградський, М. Костомаров, Д. Багалій, О. Потебня та багато інших. Проблемам історії розвитку освіти та підготовки вчителя присвячені праці А. Бойко, С. Гончаренка, Н. Гузій, Н. Дем’яненко, М. Євтуха, М. Гриценко, Є. Коваленко, І. Лікарчука, В. Лозової, В. Майбороди, Н. Ничкало, Р. Хмелюк, М. Ярмаченка та інших.
   З огляду на це актуальною стає проблема забезпечення навчально-виховних закладів добре підготовленими, професійно компетентними кадрами. Для розв’язання цих завдань важливим є звернення до прогресивних надбань минулого, ґрунтовного аналізу історико-педагогічного досвіду становлення і розвитку національної вищої педагогічної школи.
   Для дослідників педагогічної науки цікавою є система підготовки педагогічних кадрів Ніжинською вищою школою.
   Ніжинський історико-філологічний інститут князя Безбородька було засновано в 1875 році. Він мав готувати вчителів для середніх та вищих навчальних закладів, тому саме з цього часу можна говорити про становлення та розвиток педагогічної науки в Ніжинській вищій школі.
   Значну роль у фаховій підготовці майбутніх учителів відіграв запрошений з Харківського університету на посаду директора інституту Лавровський Микола Олексійович (1825 – 1899) – доктор слов’янської філології, професор російської словесності й педагогіки. Досліджуючи систему професійно-педагогічної підготовки вчителів Ніжинської вищої школи, історик педагогіки Т. Пінчук зазначає, що свою реформаторську роботу в Ніжині М. Лавровський розпочав із добору кадрів, з організації сильного викладацького колективу, бо добре розумів: успіх викладання залежить від особистості самого викладача. У Ніжин були запрошені видатні вчені з Петербурзького і Варшавського університетів. У день відкриття інституту Микола Олексійович сказав: " Знаком с каждым из них лично, а также с предшествовавшей их учению педагогической деятельностью, я смело позволю себе выразить уверенность, что ими будет сделано для общего дела, к которому они призваны, все, что в пределах человеческих сил" [1: 4-6].
   Великого значення надавав директор інституту формуванню педагогічної майстерності в системі практичної підготовки майбутніх учителів. При інституті діяла гімназія, в якій студенти давали пробні уроки. Створюючи гімназію, М. Лавровський зазначав, що "вона повинна слугувати школою для викладання студентів як майбутніх наставників гімназій, чим визначається для неї стати з часом зразковою" [2: 17]. На факультетах був затверджений чіткий план розподілу пробних уроків у дослідній гімназійній установі. Директор відвідував майже кожен урок студента-практиканта. Як зазначалось у промові О. Лавровського, на святкуванні дня народження Государя Імператора 30 серпня 1879 року " начинающий учитель, обладающий необходимыми для его деятельности сведениями, большей частью не скоро может освоиться с учебной средой, в которую вступает, и с образом действий на эту среду" [3: 22]. Кожен урок ретельно аналізувався й обговорювався. Вагання і невпевненість були помічені навіть у найкращих студентів, що, на думку педагогів-наставників, було природним при проведенні перших пробних уроків. Досвідчені керівники педагогічної практики шляхом пояснення, навіювання, коригування, постійними бесідами намагалися сформувати у студентів ази професійної майстерності. Наступні пробні уроки були більш привабливими з дидактичного та методичного погляду, із специфіки застосування прийомів педагогічної взаємодії. Швидкість засвоєння конкретних елементів процесу спілкування вчителя з учнями, навичок та вмінь встановлювати зворотній зв’язок у процесі викладу навчального матеріалу не була однаковою для всіх студентів. Для одних досить було 3 – 4 пробних уроки, щоб засвоїти основи професійної майстерності, для інших потрібно було більше часу з практикування. За підсумками практичної роботи студентів у зразковій гімназії організовувалися конференції. Якщо викладачі-наставники бачили в окремих вихованців прогалини в практичному викладанні фахових предметів, то позачергово студентам призначалися додаткові пробні уроки для того, щоб вони мали досягти належного викладацького рівня, властивого їхнім товаришам.
   Важливим моментом професійно-педагогічної підготовки студентів інституту було те, що не лише викладачі-наставники брали участь в обговоренні пробних уроків. Студенти повинні були відвідати практичні заняття своїх колег і підготувати детальні аналізи у формі рефератів, у яких зазначали як позитивні моменти уроку, так і його недоліки. У плані професійного становлення це приносило неабияку користь майбутнім учителям. Із звіту про стан Історико-філологічного інституту князя Безбородька за 1880-1881 н.р. ми дізнаємося, що призначений керівником-наставником із російської словесності викладач Бєлорусов І.М. був вельми задоволений організацією і проведенням педагогічної практики у вузі. Студенти проводили уроки у 2, 3, 5, 6 класах гімназії. Перед проведенням кожного уроку викладачем були організовані настановчі заняття: як методично грамотно викладати російську граматику в 2-3 класах гімназії; в чому сутність методики диктування текстів; як правильно перевіряти учнівські твори та вправи [4: 13-16].
   Ніжинська вища школа на той час стала флагманом у підготовці майбутнього вчителя, накопичивши значний позитивний досвід формування у вихованців практичних умінь і навичок, які допомагали їм реалізувати на практиці поставлені педагогічні завдання. Архівні джерела того часу свідчать про наявність у навчально-виховному процесі елементів пропедевтики як невід’ємної складової підготовки вчителя. Так, із письмового звіту керівника-наставника з римської словесності викладача А. Абрамова за 1881 рік бачимо, що студенти класичних спеціальностей повинні були обов’язково бути присутніми на уроках у зразковій гімназії, які давав сам наставник-керівник. На це навчальним планом відводилося 4 години щотижня на IV курсі. Крім уроків, студенти мали ознайомитися із облаштуванням гімназії, існуючим там порядком, принципами побудови навчально-виховного процесу. Перед пробними уроками кожен студент-практикант готував план-конспект уроку й обговорював етапи проведення пробного уроку із керівником. Важливим тут є те, що в процесі практичної підготовки студентів здійснювалося не лише навчання азам теорії та методики з обраного фаху, а й основам професійної майстерності. У доповідях викладачів, які керували пробними уроками в гімназійних класах, ми знаходимо ґрунтовні аналізи кожного уроку. Зверталась увага на такі моменти роботи студента-практиканта: а) невміння проводити урок так, щоб увесь клас брав живу участь у роботі й увага кожного учня була зосереджена на тому матеріалі, який вивчається; б) неточність та невизначеність тих питань, які запропоновані учням; в) допускання неправильних та необачних відповідей учнів під час перевірки та викладу навчального матеріалу; г) часте відволікання від суті навчального матеріалу, від змісту уроку; ґ) мовленнєві вади самих учителів-практикантів, висловлювання, що ніяк не відповідають віковим особливостям учнів у процесі вивчення і закріплення матеріалу уроку; д) застосування без потреби слів похвали, нарікання, докорів та інше; е) пояснення матеріалу без конкретики, багатослів’я [3: 14]. Як бачимо, така постановка роботи всіх без винятку учасників навчально-виховного процесу вищої педагогічної школи сприяла професійному становленню майбутніх діячів освітньої галузі.
   Важливого значення в системі підготовки майбутніх учителів Ніжинською вищою педагогічною школою надавалося теоретичним психолого-педагогічним дисциплінам. Психологію, логіку, філософію викладав видатний учений, професор, доктор філософії Микола Якович Грот (1852-1889). Студенти вивчали на І – ІІ курсах інституту такі розділи: завдання психології, методи психологічних досліджень; загальний нарис психічних функцій у зв’язку з нервовими процесами; історичний розвиток питання про сутність душі; аналіз психічної сприйнятливості, історія питання про відчуття, почуття, аналіз почуттів та їх законів; аналіз психічної діяльності; основи психічного розвитку; аналіз сну і психологічних відхилень та їх значення для розвитку [1: 6].
   Професорсько-викладацький склад інституту намагався бути прикладом наслідування для своїх вихованців. М. Грот жодного разу не повторив лекції з психології, завжди готуючись заново. "Він пробуджував самостійність думки, підкреслюючи критичну гостроту, вчив терпеливості, був завжди готовий прийти на допомогу, виявляв немало безпосередньої підтримки студентам, не раз виступав самовіддано їх палким захисником", – так відгукувалися про вченого його колеги [3: 23].
   Курс педагогіки в ці роки викладав випускник Київської духовної академії, історик і педагог Лілеєв Михайло Іванович (1849-1911). Ним була підготовлена "Програма з педагогіки", в якій основи педагогіки визначалися як самостійна наука, всупереч поглядам, що заперечували цю істину. Рецензуючи програму М. Лілеєва, М. Грот зауважив: "Господин Лилеев несомненно принадлежит к числу педагогов, сознающих высокую ответственность своей деятельности и старающихся подвинуть вперед свою науку. Прекрасные мысли, высказанные автором о необходимости связать педагогику с научной психологией и о плодотворных результатах, которые могут возникнуть из такой связи. Перечисление вопросов, касающихся физического и духовного воспитания, физических и других свойств воспитывающихся, –вопросов, которые еще подлежит решить для постановки педагогики на научную основу, – показывает в авторе большую наблюдательность, уже накопившийся опыт и научную любознательность" [5: 16].
   У 1882 році на посаду директора Ніжинського історико-філологічного інституту був призначений сподвижник педагогічної науки, доктор філософії, засновник Харківського Товариства класичної філології і педагогіки Микола Єфремович Скворцов (1836-1902). Досліджуючи проблему професійної підготовки майбутнього вчителя у своїх наукових працях, учений робить висновок про необхідність створення вітчизняної педагогічної семінарії з викладанням учення про навчання й виховання, оскільки класичні університети, на його думку, не здійснюють достатньої ґрунтової професійної та фахової підготовки вчительських кадрів. Він активно виступав проти спеціалізації на факультетах, бо це є причиною того, що науки перетворюються на ремесла. М. Скворцов пропонує змінити "предметну" систему викладання середньої школи на "класну". Звідси наукова підготовка кандидатів на вчительські посади повинна бути побудована таким чином, щоб це дозволило їм у майбутньому викладати якомога більшу кількість предметів гімназичного циклу. Великого значення надавав М. Скворцов особистості майбутнього вчителя. Окрім знання навчального предмета, психології та дидактики, володіння методикою викладання, майбутній учитель повинен мати педагогічні здібності, постійно вдосконалювати свою педагогічну майстерність [6: 56].
   Таким чином, у другій половині ХІХ століття проблема сутності та змісту педагогічної майстерності в процесі підготовки вчительських кадрів, що здійснювалася Ніжинською вищою педагогічною школою, мала важливе значення для реформування вищої і середньої школи та розбудови вітчизняної системи освіти. Для цього, як зазначали у своїх дослідженнях теоретики і практики цього періоду П. Заболоцький, О. Музиченко, І. Срезнєвський, М. Сумцов, П. Тихомиров, М. Тулов та інші, потрібен педагог, який володіє вміннями поєднувати психологічні, дидактичні, фахові та методичні знання. Окреслена нами система формування педагогічної майстерності майбутніх учителів Ніжинською вищою педагогічною школою є визначальною в сучасних умовах розбудови національної системи підготовки педагогічних кадрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Пінчук Т.Д. Педагогіка у Ніжинській вищій школі. – Ніжин: Редакційно-видавничий відділ НДПУ ім. М. Гоголя, 2002. – С. 3-12.
2. Отчет о состоянии и деятельности института кн. Безбородько за 1878-1879 уч. год, читанный на Акте 30 августа 1879 г. Ученым секретарем конференции Н.Д. Гротом // Известия Историко-филологического Института князя Безбородько в Нежине. – К., С-Пб., 1800. – Т. V. – С. 7-21.
3. Відділ Державного архіву Чернігівської області ( ВДАЧО): Ф.1105, Оп. 1, Спр. 326, арк. 21-27.
4. Відділ Державного архіву Чернігівської області ( ВДАЧО): Ф.1105, Оп. 1, Спр. 219, арк. 13-16.
5. Речь директора Института кн. Безбородько Н.А. Лавровского, произнесенная на Акте 30 августа в день рождения Государя Императора // Известия Историко-филологического института князя Безбородько в Нежине. – К., С-Пб., 1880. – Т.V. – С. 24-29.
6. Скворцов Н. Недуги нашего учебного дела // Известия Историко-филологического Института князя Безбородько в Нежине. – 1904. – Т. ХХI. – С. 1-100.

   Матеріал надійшов до редакції 8.10.2005 р.

Лавриненко А.А. Формирование педагогического мастерства учителя в Нежинском историко-филологическом институте князя Безбородько (1875-1882 гг.).
В статье анализируется проблема формирования педагогического мастерства как неотъемлемой составной практической профессионально-педагогической подготовки будущего учителя в истории Нежинской высшей педагогической школы 1875 – 1882 гг.

Lawrinenko A.A. The Expertise of Formulating Teaching Skills in Nizhyn Prince Bezborodko Historico-philological Institute.
The article analyzes the problem of formulating teaching skills as an integral part of teacher’s training in Nizhyn Higher Pedagogical school of 1875 – 1882.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016