Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філософські науки. Психологія arrow МОРАЛЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ФІЛОСОФСЬКОГО ПОСТМОДЕРНІЗМУ
04.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




МОРАЛЬ ЯК КАТЕГОРІЯ ФІЛОСОФСЬКОГО ПОСТМОДЕРНІЗМУ

УДК 378, 07

Л.Л. Маєвська,
аспірант
(Житомирський педуніверситет)

Мораль як категорія філософського постмодернізму

В статті зроблено спробу проаналізувати мораль як філософську категорію в історичному аспекті та виявити значення моральності на сучасному етапі розвитку українського суспільства.

   В сучасних умовах, коли динамiчна i iнодi непередбачена соцiально-полiтична обстановка в країнi значно ускладнила виховний процес, коли пiдростаюче поколiння, ввiбравши в себе всi недолiки суспiльства в його переломний перiод, стає все бiльше таким же непередбаченим, проблеми моральностi, моральної культури виходять на одне з перших мiсць. Чим викликаний iнтерес широкої громадськостi до проблем моральностi? На нашу думку, принципово важливим є чималий дефiцит цiєї якостi у громадян українського суспiльства.
   Вдумаймось у тi трагiчнi подiї, якi були нещодавно, та й нині дають знати про себе: аварiя у Чорнобилi, частi прояви соцiально-економiчних непорозумiнь, недостатньо продуманi шляхи нормалiзацiї полiтичного та психологiчного клiмату тощо. А про що свiдчать факти зростання злочинностi? А сiмейнi справи? Численнi факти розлучень, велика кількість абортiв... Прочерки у свiдоцтвах про народження в графi "батько"… Скiльки дiдусiв та бабусь у будинках для людей похилого вiку при здорових та добре забезпечених дiтях та внуках? Величезний дефiцит моральностi i у наших повсякденних мiжособистiсних стосунках на вулицi, у транспортних засобах, в установах та органiзацiях, на пiдприємствах тощо. Взагалi, питання поваги один до одного, милосердя є одним з найпроблемнiших.
   Дехто скаже: при чому тут моральнiсть, адже згаданi та інші подiбнi явища - наслiдок прояву певних подiй. Ми цього не заперечуємо, та запитуємо: чи мали б мiсце цi подiї, явища, коли б вiдповiднi особи були високоморальними? Гадаємо, що нi. Почуття обов'язку, вiдповiдальностi, милосердя, совiстi стали б могутньою стiною на шляху до дiй, якi ведуть до зла, трагедiї.
   Останнiм часом представники всiх верств нашого суспільства активно заговорили про моральнiсть. Цiй проблемi чимало уваги придiляється не лише вченими-суспiльствознавцями, письменниками, працiвниками культури, практиками рiзних галузей дiяльностi. Успiшне розв'язання завдань формування моральності на сучасному етапi розвитку освiти в Українi великою мiрою залежить вiд глибоко продуманого, творчого використання педагогiчної спадщини минулого. Морально-духовнi надбання український народ формував ретельно, дбайливо, протягом тисячолiть. З найдрiбнiших деталей, якi шлiфувалися реалiями життя впродовж тривалого iсторичного перiоду, формувались основи нацiонального морально-духовного багатства. Питання моральностi займають помiтне мiсце в теоретичнiй спадщинi мислителiв давнини. Так, один з родоначальників давньокитайської фiлософiї Кун Фуцзи /Конфуцiй/ (551-479 до н. е.) вченню про моральнiсть придiляв надзвичайно велику увагу. У центрi його роздумiв про це явище - поняття "взаємнiсть", "золота середина", "людинолюбство", якi у сукупностi складають "вiрний шлях" /дао/. "Люди, що йдуть цим шляхом, житимуть щасливо", - говорить китайський фiлософ. Основна iдея вчення Конфуцiя - не роби іншим того, чого не бажаєш собi [13: 33-34].
   В Індiї у XIII-VII ст. до н. е. анонiмно створюються дофiлософськi твори Упанiшади /ирапi - sad - сидiти бiля, тобто сидіти бiля нiг вчителя/. У цих творах пропагується чеснiсть, правдивiсть, ненасилля, спiвчуття до ближнього та iншi позитивнi моральнi норми [ 13: 69].
   З античних авторiв, насамперед, слiд назвати Гесiода, його "Труди i днi". Гесiод висловлює думку: людина тим i вiдрiзняється вiд тварин, що знає, що таке добро i зло. Вiн закликає дотримуватись у життi мiри: "Мiри у всьому дотримуйся". Вiдомо, що iдея мiри, норми згодом (та й сьогоднi) зайняла одне з помiтних мiсць в етицi та психологiї [13: 79].
   Чимало мiркувань з питань моральностi висловив фiлософ Демокрiт (близько 530-470рр. до н.е.). Мету виховання вiн вбачав у досягненнi добродiйностi, а його основу - у здатностi до сорому. Щастя, за Демокрiтом, не в багатствi, а у правдивостi, правдi. "Не тiлеснi сили i грошi, - говорить вiн, - роблять людей щасливими, а правдивiсть i багатостороння мудрiсть" [3: 209].
   Цiннi думки стосовно моралі були сформульованi давньогрецьким фiлософом Сократом (469-399рр. до н.е.). Вищим проявом моральностi філософ вважав добродiйнiсть, сутнiсть якої вiн бачив у знаннях. Звiдси Сократ робив висновок, що достатньо людинi оволодiти поняттями про добродiйнiсть та благо, i вона стане моральною, оскiльки "зло здiйснюється через незнання".
   Помiтне мiсце у розробцi питань моральностi займає давньогрецький фiлософ Платон (427-347рр. до н.е.). Великої уваги заслуговують його дiалоги "Хармiд" (про розсудливiсть), "Єфтифрон" (про благочестя), "Протагор" (про добродiйнiсть), "Георгiй" (боротьба з софiстикою, питання про добродiйнiсть). Основна ідея цих творів - iдея блага, яке задовольняє всi вимоги високої добродiйностi. Особливостi моральної свiдомостi використанi Платоном для теологiзацiї всього навколишнього свiту. "Етичне, - стверджує вiн, - властиве всiй природi i всьому психiчному" [13: 48].
   Чимала заслуга у розробцi проблеми моральностi належить великому давньогрецькому фiлософу Арiстотелю (384-322рр. до н.е.). До нас дiйшли такi його твори: "Нiкомахова етика", "Євдомова етика", "Велика етика", "Полiтика", "Про душу" та iн. Слiд зазначити непохитну вiру Арiстотеля у можливостi людини в моральному становленнi. Вiн обстоював iдею, згiдно з якою "у нашiй владi бути моральним або порочним", "добродiйнiсть не дається нам вiд природи". Моральнiсть - це надбання душi. У досягненнi добродiйностi важливе мiсце вiн вiдводив знанням, навчанню прекрасного: "...У вихованнi першу роль має вiдiгравати прекрасне, а не дико-тваринне" [13:38]. Знання, як справедливо зазначає Арiстотель, ще не гарантують добра, як це стверджував Сократ.
   З давньоримських фiлософiв проблеми моральностi розв'язували Тiт Лукрецiй Кар (близько 99-55 до н.е.), Луцiй Анней Сенека, Плотiн та iн.
   Мораль, моральнiсть, совiсть привертали до себе увагу i дiячiв та широку громадськiсть Середньовiччя. Оригiнальною пам'яткою XII столiття є "Повчання князя Володимира Мономаха своїм дiтям". У "Повчаннi" вмiщено такi поради: любити батькiвщину; бути працелюбним; бути гуманним; бути чуйним до людей та iн [13: 57].
   Видатний французький мислитель Мiшель Монтень (1533-1592) закликав: "... Нехай совiсть i добродiйнiсть учня знаходять вiдображення в його мовленнi i не знають iншого керiвника, окрiм розуму" [13: 71].
   Помiтно активiзувалась фiлософська думка в галузi моральностi у перiод переходу вiд феодалiзму до капiталiзму та буржуазних революцiй. Саме у цей перiод розгортається дiяльнiсть англiйського фiлософа Джона Локка, французьких мислителiв Жан-Жака Руссо, Клода-Адрiана Гельвецiя, Денi Дiдро, швейцарського педагога Генрiха Песталоццi, українського мислителя Г. С. Сковороди, росiйських дiячiв М. В. Ломоносова, М. І. Радищева та iн [5;1].
   Провiдним началом свiтобачення Г.С.Сковороди була любов до людини, народна мрiя про щастя, про "сродну працю" як умову досягнення вищого морального iдеалу. Як великий гуманiст, вiн вiдстоював права людини на земне щастя й справжнє добро. Його педагогiчнi погляди грунтувалися на здоровому оптимiзмi, пошуках шляхiв до людського щастя, морально-духовного удосконалення людини i суспiльства в цiлому. [10:112–129].
   Видатний фiлософ другої половини XVIII i початку XIX ст. Іммануїл Кант одне з найважливiших завдань виховання вбачав у формуваннi моральної сфери особистостi. "Слiд, - говорив вiн, - звернути увагу на виховання моральностi. Людина повинна не тiльки бути придатною для всякого роду цiлей, а й виробити такий спосiб мислення, щоб обирати виключно добрi цiлi. Добрi цiлi є такi, якi за необхiднiстю схвалюються усiма i можуть бути в один i той самий час цiлями кожного". [7: 454]. Кант писав: "Насправдi, як можна зробити людей щасливими, не роблячи їх моральними i мудрими". [7: 454].
   У теоретичнiй спадщинi видатного представника нiмецької класичної фiлософiї Г. В. Гегеля помiтне мiсце займають i питання моральностi. Зокрема, в його роботi "Система моральностi" є ряд цiкавих думок як iз загальних аспектiв цiєї проблеми, так i з одного з найважливiших компонентiв моральностi – совiстi [1: 34].
   Прогресивнi погляди на морально-духовне становлення особистостi знайшли своє вiдображення у працях видатних гуманiстiв минулого i теперiшнього столiть В. І. Вернадського, В. В. Рудика, І. Швейцера, Ж. П. Сартра, А. Печчi, А. Ейнштейна, М. О. Бердяєва.
   Зауважимо, що проблема моральностi привернула до себе увагу цiлого ряду радянських авторiв - таких, як П. П. Блонський, Л. І. Божович, М. І. Болдирев, Л. С. Виготський, Д. І. Водзiнський, М. К. Гончаров, Л. Ю. Гордiн, Б. П. Єсипов, Г. Є. Залеський, І. М. Краснобаєв, І. А. Каїров, Ф. Ф. Корольов, Є. С. Козлов, О. П. Кондратюк, Є. К. Матлiн, І. С. Мар'єнко, Л. С. Сапожнiкова, І. Ф. Харламов та iн.
   Як бачимо, проблема моралі людини привертала увагу багатьох відомих мислителів на різних етапах становлення науки. Мораль - це форма суспiльної свiдомостi, що являє собою сукупнiсть принципiв, вимог, норм i правил, якi регулюють поведiнку людини в усiх сферах її суспiльного життя. В моралi вiдбиваються цiнностi, що склалися в суспiльствi, в нормах поведiнки людей, якi закрiпленi в поняттях добра, честi, совiстi, справедливостi тощо. Усi цi поняття мають оцiнний i регулюючий характер [8:25]. Мораль вступає в свої права тодi, коли виникає потреба оцiнювати поведiнку людини з позицiй добра або зла, справедливостi чи несправедливостi, вiдповiдальностi чи безвiдповiдальностi. Мораль - це певна вимога, велiння, що його висуває перед людиною суспiльна думка або голос власного сумлiння; там, де такi вимоги вiдсутнi, де вiд людини нiчого не вимагається, - немає й пiдстав говорити про мораль.
   Про моральність людини судять за її поведінкою, але поведінка – поняття досить широке і охоплює майже всі сторони людського життя. Тому для розкриття його моральної сутності необхідно виділити якусь найменшу одиницю, яка б зберігала властивості цілого. Такою найменшою одиницею поведінки, на наш погляд, є вчинок. Із вчинків складається поведінка. Поведінка – це сукупність вчинків, які характеризують загальне моральне обличчя людини, її ставлення до суспільства, інших людей і до самого себе. Графічно структуру поведінки можна подати так:

s97

   Формування моральної свідомості індивіда є однією з головних проблем моралі. Воно відбувається значною мірою у процесі етичної освіти і призначено озброїти знанням моральних норм і правил культурної поведінки. Формування моральної свідомості та поведінки підлітків – єдиний, нерозривний процес. Моральнi дiї, навички, поведiнка реалiзуються в стандартних, нестандартних та екстремальних ситуацiях. Нестандартнi й екстремальнi називають ситуацiями морального вибору. В таких випадках на основi наявних знань необхiдно прийняти правильне рiшення [11].
   Моральнiсть - один iз основних способiв нормативної регуляцiї дiй людини в суспiльствi.
   Вiдомим американським психологом Лоуренсом Колбергом (1927-1987) розроблено еволюцiйну теорiю розвитку моральних суджень особистостi. Розвиваючи висунуту Ж. Пiаже i пiдтриману Л. С. Виготським iдею, що розвиток моральної свiдомостi дитини проходить паралельно його розумовому розвитку, Колберг видiляє в ньому декiлька фаз. Ця теорiя вважається сьогоднi однiєю з основних у сферi морального розвитку особистостi.
   Аналiзуючи проблеми вiдношення молодi до суспiльства, його iсторiї, культурної спадщини, можна стверджувати: за останнi 8-10 рокiв молодь стала недооцiнювати духовно-моральнi цiнностi. Рiзко визначилась тенденцiя до бездуховностi, втрати моральних критерiїв суспiльної поведiнки, зниження фiзичного здоров'я молодi. Щоб виявити життєву позицiю учнiв, була проведена гра "На безлюдному островi":
   У корабельнiй аварiї вижила тiльки ваша група. Морськi хвилi прибили вас до берега безлюдного острова. На островi досить їжi, щоб вижити, якщо працювати разом над вирощенням i збиранням врожаю; погода тепла, отже, не треба особливо думати про дах над головою. Проте, вiрогiднiсть того, що вас знайдуть дуже мала. Для того, щоб вижити, треба дотримуватись певних "норм поведiнки".
   Учнi самостiйно формують групи по 3-5 чоловiк (у кожнiй групi має бути непарна кiлькiсть учнiв). Завдання: визначити норми поведiнки на островi допоможе простий унiверсальний принцип (для прикладу кiлька записати на дошцi, зокрема: все найкраще для бiльшості; правий той, хто сильнiший; живи сам i давай жити iншим; все залежить вiд ситуацiї). За визначений час потрiбно обрати принцип побудови суспiльства на островi й придумати не менше трьох практичних правил або норм поведiнки, якi за суттю вiдповiдали б обраному моральному рiшенню. Гра виявила суттєвi недолiки у моральному вихованнi школярiв. Дiти не достатньо вникають у суть моральних принципiв, виявляють iнертнiсть при вирiшеннi завдань морального характеру, власнi потреби ставлять вище колективних (бiля 60%). Принципи, якi були застосованi в грi, наочно показали дiтям три типи вiдношень мiж людьми, якi лежать в основi будь-якої системи: 1.Як мені треба ставитись до самого себе? 2.Як нам треба ставитись один до одного? 3.Якою повинна бути загальна мета і як вона впливає на кожного зокрема, і на суспільство в цілому?
   Першому типу вiдношень вiддали перевагу 58 % учнiв, 18% - другому типу, 14% - третьому, а 10% - виявили абсолютну iнертнiсть.
   Розв'язання цього завдання вимагало певних моральних знань та здiбностей, яких у дiтей на даному етапi було недостатньо. Для того, щоб визначити, що ж учнi цiнують найбiльше, ми запропонували вирiшити такi завдання морального змiсту: 1. Йде контрольна робота. Ти виконав роботу правильно. Твiй друг не знає матерiалу i просить тебе дати йому переписати роботу. Що ти зробиш? 3. Група товаришiв /весь клас/ умовилась зiрвати урок. Що будеш робити ти? 4. Пiд час перерви один iз твоїх товаришiв розбив вiкно. Ти випадково бачив це. Товариш не хоче зiзнатися. Чи назвеш ти вчителю його iм'я? 7. Прогулюючись ви знайшли сумку з великою сумою грошей. Що ви зробили б? 8. Ваш друг виявився причетний до мiсцевої злочинної органiзацiї i просить вас переховати якийсь нелегальний товар. Що ви йому вiдповiсте?
   Результати дослiдження висвiтлено в таблицi 1.
   Отже, проведене дослiдження показує недостатнiй рiвень засвоєння моральних понять та норм у пiдлiткiв. А життєва практика доводить, що вiдсутнiсть можливостi подальшого розвитку, зокрема морального, неминуче призводить до деградацiї, до повернення на нижчi, егоїстичнi рiвнi свiдомостi. Безумовно, кризовi явища у суспiльствi спiввiдносяться з рiвнем свiдомостi громадян, з їх ментальнiстю. Але ж нове поколiння, з яким в усi часи пов'язуються сподiвання на полiпшення суспiльного життя, повинне вирiзнятися iнтелiгентнiстю, високим рiвнем свiдомостi. Людина повинна пiднятися на вершину моральної доблестi, що й визначатиме вiдповiдний процент нашого добробуту в недалекому майбутньому.

Таблиця 1.

МОТИВИ

КІЛЬКІСТЬ УЧНІВ В %

Страх покарання

8,2

Сподівання на винагороду

58

Схвалення інших

6,8

Повага до закону

13,4

Потреба діяти розумно і шукати компромісу

9,5

Почуття самоповаги і дотримання власного морального кодексу

4,1

   Людина здатна досягти чогось путнього тільки тоді, коли вона має мужність бути собою, приймати свій жереб, свою історичну й особисту відповідальність. Саме цьому, власне, і вчить справжня моральність, і саме ці її уроки набувають у наш час особливого значення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Гегель Г. В. Феноменология духа // Собрание сочинений. В 14 т. – М.: Соцекиз, 1959. – Т. 4.
2. Давидов В. В. Виховання молоді в нових соціально-економічних умовах // Сучасна педагогіка. – 1991. - №7.
3. Демокрит в его фрагментах и свидетельствах древности / Под ред. и с ком. Г. К. Бамбеля. – М.: ОГИЗ, 1935.
4. Державна нацiональна програма "Освiта" // Україна 21-го ст.//К.:Райдуга. - 1994.
5. Дробницкий О. Г. Проблемы нравственности. – М., 1977
6. Кабалевский Д. Б. Воспитание ума и сердца. – М., 1989.
7. Кант И. О. О педагогике // Трактаты и письма. – М., 1980.
8. Малахов В. Етика: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1996.
9. Пауер Ф. К. , Хиггинс Э. , Колберг Л. Подход Лоуренса Колберга к нравственному воспитанию // Психологический журнал. – 1992. - №3. – С. 175 – 182.
10. Сковорода Г. Твори в 2 т. – К.: Вид-во АН УРСР, 1961.
11. Фрейд З. Психология бессознательного. – М., 1989.
12. Хиггинс Э. Шесть ступеней Лоуренса Колберга // Народное образование. – 1993. - №1.
13. Чанищев А. Н. Курс лекций по древней философии. – М., 1981.

   Матеріал надійшов до редакції 22.09.03 р.

Маевская Л. Л.  Нравственность как категория философского постмодернизма.
В статье сделано усилие проанализировать нравственность как философскую категорию в историческом аспекте и выявить значение нравственности на современном этапе развития украинского общества.

Maevska L.L. The morals in the philosophy of the postmodernism.
An attempt is made at the analysis of the morals as philosophical category in the historical aspect, as well as at the clearing up of the meaning of the morals at the modern stage of development of the Ukrainian society.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016