Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філософські науки. Психологія arrow ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
11.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

УДК 152.32

Л.М. Король, А.Ю. Вишина

ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ ЕМПАТІЙНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ

На основі адаптованих психодіагностичних методик виявлені особливості емпатійного ставлення молодших школярів до дорослого, однолітка, тварини, природи в цілому.

   Наше суспільство відчуває гостру потребу в людях, здатних поділитися з оточуючими своїм духовним багатством, не на словах, а у вчинках проявити свою душевну щедрість. Окрім того, в сучасних умовах державотворення складність соціально-економічної ситуації впливає на становлення особистості людини, викликає великі зміни в потребах та мотивах поведінки, моральній сфері в цілому. Тому психологічне вивчення моральних якостей та рівня емпатійності учнів як передумови підвищення ефективності виховної роботи в цьому напрямку є актуальним і необхідним.
   Мета нашої роботи вбачалася у визначенні та теоретичній інтерпретації особливостей емпатійності молодших школярів, в аналізі навчально-виховного процесу для виявлення деяких шляхів оптимізації процесу розвитку емпатійних тенденцій і способів поведінки учнів в умовах сучасної загальноосвітньої школи. Була сформульована і перевірялась гіпотеза про те, що дітям молодшого шкільного віку властива нестійка емпатійність.
   Загальновідомим є факт існування різних підходів щодо визначення суті поняття емпатії, її природи, механізмів даного явища. Визнаючи правомочність існування багатоманітності дефініцій емпатії, ми розглядали емпатію як складний афективно-когнітивний процес, який визначає здатність людини осягати внутрішній світ іншого, що відповідає поглядам на цю проблему Роджерса [1], Гаврилової [2], Орлова [3].
   Емпатія має складну ієрархічно-багаторівневу структуру. Виділяють нижчий (натуральний) і вищі рівні розвитку емпатії. Механізмами натуральної емпатії є емоційне зараження, інстинкти, ідентифікація і наслідування, які мають безумовно рефлекторний характер. Така емпатія реалізується у формі співпереживання, співдії. Одним із вищих рівнів емпатії є особистісно-смислова емпатія, коли сприймання переживань іншого і переключення на власний емоційний відгук більшою чи меншою мірою когнітивно опосередковані системою норм, цінностей, смислів, ідеалів, установок, переконань суб'єкта емпатії. На цьому рівні емпатія проявляється у формі співчуття, внутрішньої чи реальної співдії. В силу цього особистісно-смислова емпатія піддається довільній регуляції та розвивається в процесі соціалізації.
   Будучи системним утворенням, емпатія одночасно є і елементом більш складної системи "люди-об'єкти-природа", яка, в свою чергу, включає підсистеми: "людина-людина", "людина-об'єкт", "людина-природа". У цих системах емпатія реалізується у вигляді відносин і виявляється у взаємодії, спілкуванні, судженнях, вчинках, і саме вони були предметом нашого вивчення.
   Проведений нами аналіз вітчизняної психологічної літератури з питань дослідження особливостей емпатійності дітей молодшого шкільного віку змушує нас констатувати факт несичленності й однобічності існуючих методик. В основному представлені методики, які апелюють до вміння молодших школярів будувати розлогі усні чи письмові висловлювання з приводу розуміння ними змісту того чи іншого морального поняття, що характеризує емпатійність людини, або власного бачення ідеалу сучасної людини. Зрозуміло, що подібні техніки можна використовувати з учнями ІІІ-ІV класів, але вони практично непридатні для дослідження особливостей гуманістичних орієнтацій і способів поведінки дітей 6-7 років. Тому важливим постає питання про розробку нових психодіагностичних методів та методик і адаптацію західних технік дослідження емпатійності дітей 6-9 років.
   У зв'язку з цим неабиякий інтерес викликає можливість створення відповідних модифікацій загальновідомих стандартизованих і проективних технік, зокрема "Фільм-тесту" Р.Жиля - візуально-вербальної методики, стимульний матеріал якої представлений 25 малюнками з коротким текстом і 17 виключно текстовими завданнями.
   Проективна методика Р.Жиля призначена для дослідження соціальної пристосованості дитини 4-12 років, особливостей її міжособистісних відносин з оточуючими, деяких поведінкових характеристик та особистісних якостей. Методика Р.Жиля, як і інші проективні техніки, дозволяє здійснити глобальний підхід до оцінки особистості досліджуваного, виявити її пригнічені, приховані, завуальовані сторони.
   Малюнкові завдання методики Р.Жиля достатньо схематичні, несуттєві деталі та деталі обличчя в них опущені, що полегшує досліджуваному ідентифікацію з певним персонажем малюнка, дозволяє уявити у нього будь-який вираз обличчя. Дитині пропонується обрати собі місце серед зображених людей чи ідентифікувати себе з відповідним персонажем (позначити його "X"). При цьому звертається увага на позицію обраного дитиною персонажа, його включеність у групу чи самотність, розташування поблизу чи на відстані від ключової фігури малюнка тощо.
   Доступність і схематичність "Фільм-тесту" Р.Жиля робить його більш легким для сприйняття досліджуваною дитиною і дозволяє психологу провести не лише якісну, а й кількісну обробку отриманих даних.
   На зразок "Фільм-тесту" Р.Жиля нами була створена візуально-вербальна методика для діагностики особливостей емпатійного ставлення до іншого дітей 6-9 років. При цьому ми цілком усвідомлюємо, що будь-яка методика, навіть проективна, може лише більш чи менш адекватно відображати сутність складного і багатоманітного у своїх проявах психологічного явища емпатії. Дана методика складається з 10 малюнкових і 20 виключно текстових завдань, спрямованих на визначення емпатійного ставлення як власне чи антиемпатійного, пасивного чи дійового досліджуваного до іншого, коли іншим виступає людина, тварина, рослина.
   Зміст всіх текстових завдань і сюжети всіх малюнків створювалися у відповідності до актуальних потреб, інтересів, прагнень дітей 6-9 років, типових для них ситуацій повсякденного життя. Структура вербальних завдань включає в себе твердження про певний факт дійсності чи вчинок конкретної людини (нею може бути молодший за віком, одноліток, дорослий), питання про власний спосіб поведінки досліджуваного у цій же ситуації та 4-5 найбільш типових варіантів відповіді. Наприклад:
   Ти знайшов пораненого птаха. Як учиниш?
   Будеш плакати?
   Покличеш дорослих?
   Принесеш додому і сам будеш лікувати?
   Залишиш його і підеш далі?
   (Підкресли 1 відповідь, яка найбільше тобі сподобалась).
   Малюнкові завдання виконані відповідно до аналогічних пунктів "Фільм-тесту" Р.Жиля. Основу їх сюжету складає контурне зображення різних типових для дитини 6-9 років життєвих ситуацій, наприклад: під дощем сидить безпритульний пес, у жінки з рук випала сумка, чи старенький дідусь послизнувся і впав тощо. Над малюнком подано текст, який стисло пояснює зображене, і питання до досліджуваного: "Якби у цей час і ти знаходився тут, де б ти був (познач "Х") і що робив?" Індивідуальна робота з досліджуваним проводиться у формі бесіди, весь хід якої фіксується у протоколі.
   Запропонована нами методика була апробована на учнях 1-х класів (6 років) ЗОШ № 12 м. Житомира. Зважаючи на лабораторний характер проведеного нами дослідження, все ж можемо зазначити, що дітям 6 років більшою мірою властиве елементарне, а не особистісно-смислове емпатійне ставлення до іншого різної модальності (відповідно 81,3% і 18,7%). Досліджувані діти частіше співпереживали і співдіяли, рідше співчували і уявно чи реально співдіяли. На нашу думку, це пов'язано з віковими психологічними особливостями шестирічок, з незрілістю їх особистісних структур, з обмеженістю власного афективного, конативного і, в першу чергу, когнітивного досвіду, з відсутністю у них цілісної суб'єктивної картини світу. Ми дотримуємося думки про те, що наявність у людини власної цілісної картини світу, яка включає в себе неповторний ансамбль цінностей, смислів, установок, переконань, особистісних рис, як "точки відліку" у її взаємодії з навколишньою дійсністю визначає становлення і розвиток особистісно-смислової емпатійності людини в процесі її подальшої соціалізації. Аналіз отриманих даних показав, що типовими механізмами елементарного емпатійного реагування дітей шестирічного віку є емоційне зараження, ідентифікація і наслідування. При цьому реалізуються лише такі операції емпатування, як емоційне переключення та ідентифікація. Вищого рівня операції, які мають когнітивну природу (рефлексія, децентрація, антиципація, пошуково-орієнтаційні операції), спостерігаються у досліджуваних з вираженим особистісно-смисловим емпатійним ставленням до іншого.
   Також ми зафіксували, що у дітей-шестирічок власне емпатійні реакції викликаються переважно ситуацією неблагополуччя тварини (85,7% дівчаток і 83,3% хлопчиків) і меншою мірою неблагополуччям іншої людини (в середньому 69,5% дівчаток і 65,4% хлопчиків). Найнижчим виявився рівень активного власне емпатійного ставлення до однолітків (лише 38,3% дівчаток і 41,6% хлопчиків). На нашу думку, цей факт зумовлюється особливостями ситуації розвитку дітей 6-річного віку: якість пристосування дитини на цьому віковому етапі залежить від ступеня задоволення її базисних потреб дорослими, зокрема батьками. Тому діти розглядають однолітків як потенційних конкурентів у боротьбі за опіку і турботу з боку дорослих. Саме дорослі - найбільш референтні особи для дітей 6 років. Доказом цього може бути встановлений нами відсоток активного і пасивного власне емпатійного ставлення проти відсотка антиемпатійного ставлення за шкалою "Ставлення до дорослих": відповідно 79,2% і 18,7% проти 2,1% у дівчаток; 77,1% і 16,6% проти 6,3% у хлопчиків.
   Ставлення ж до рослин і в дівчаток, і в хлопчиків можна описати в термінах "пасивне власне емпатійне" (75% дівчаток і 71% хлопчиків) і "антиемпатійне" (по 16,6% у дівчаток і хлопчиків).
   Подальше дослідження було проведено на учнях 2-х класів середніх шкіл № 12 і № 25 міста Житомира на основі використання різноманітних технік діагностування гуманістичних орієнтацій і способів поведінки школярів, адаптованих до рівня їх вікового розвитку.
   Для вивчення учнів 2-х класів використовувався комплекс із 4 психодіагностичних методик, сконструйованих нами на основі тестового матеріалу та проективних технік для вияву гуманістичних орієнтацій у підлітків та юнацтва.
   Молодшим школярам була запропонована методика "Незавершені речення". Методика проективного типу, яка має пошуковий характер і не претендує на діагностичну точність тесту. Доказом її валідності може бути співпадання експериментальних даних з характеристиками, отриманими у процесі бесіди від учителів, а також із результатами спостережень за учнями. Діагностичний матеріал представлено послідовністю із 11 пунктів, де кожний пункт - це початок речення. Досліджувані отримували по карточці зі стимульним матеріалом і повинні були завершити речення, фіксуючи свій варіант відповіді на карточці на місці відповідного пропуску. Наприклад: "Якщо мене образив мій товариш, то я..."
   Ця методика дозволяє визначити наявність чи відсутність емпатійних орієнтацій та способів поведінки у молодших школярів стосовно людей різних вікових груп (старших, однолітків, молодших за віком); стосовно тварин; дозволяє ще визначити характер емпатійних орієнтацій як пасивних чи дійових, власне емпатійних чи антиемпатійних і поведінки учнів як стійкої чи нестійкої; а також виявити важливість-неважливість емпатії, на думку досліджуваних, як однієї з якостей людини.
   Аналізуючи отримані результати, можна зазначити, що учні 2-х класів володіють здатністю емпатійно відгукуватися на переживання іншого, коли іншим виступає людина, тварина. Але емпатія носить нестійкий, ситуаційний характер і залежить від ступеня значимості для досліджуваного запропонованої у завданні ситуації.
   Так, реагуючи на ситуацію неблагополуччя тварини, всі діти виявили власне емпатійне ставлення. Речення "Страждання тварин викликають у мене..." учні продовжили так: "...біль", "...теж страждання", "...жалість". При цьому 70% досліджуваних засвідчили дійове емпатійне відношення, наприклад, на запропонований початок "Коли я бачу на вулиці голодне кошеня,..." школярі дали варіанти завершення: "...піду додому та принесу йому їжі", "...нагодую його", "...заберу до себе і нагодую" тощо. 30% досліджуваних продемонстрували пасивне емпатійне відношення: "Коли я бачу на вулиці голодне кошеня,...", "...мені стає його жаль", "...я хочу плакати" і т.п.
   Можна припустити, що в даному випадку емпатія проявилася у формі співпереживання, коли учні ідентифікували себе з твариною, переймаючись її болем і стражданнями, та у формі співчуття, коли школярі переживали з приводу страждань тварини, відчуваючи до неї жалість.
   Ставлення ж учнів до людей, різних за віком, було неоднаковим і визначалось значимістю конфлікту для досліджуваного. В тих завданнях, де йшлося про неблагополуччя людини взагалі, тобто ситуація носила узагальнений характер, діти виявили дійове власне емпатійне відношення: "Коли я бачу людину в сльозах,..." "...піду та заспокою її", "...спитаю, хто її образив, і пожалію", "...я її пожалію" та ін. Але коли ситуація носила конкретний характер, тобто стосувалася самого досліджуваного, реакція учнів була полярною: "Якщо мене образив мій товариш, то я..." - 42% дітей продовжили таким чином - "...ображу його, як він мене", "...розповім учительці", "...ображу його", "...скажу йому, що з ним більше не дружу" тощо. Дійове антиемпатійне відношення у своїх відповідях продемонстрували діти, які одночасно проявили стосовно літніх людей, хворих тварин милосердя і співчуття. Тому доцільнішим є припущення, що у емпатійно нестійких молодших школярів (здатні одночасно реалізувати власне емпатійне і антиемпатійне відношення до суб'єкта залежно від ситуації) емоційне ставлення до ситуації формується в процесі оцінювання зображуваної ситуації. Коли досліджуваний сприймає й оцінює ситуацію як конфлікт, у якому він не зміг би задовольнити свою актуальну потребу, він займає егоцентричну позицію, переживає за себе і засуджує винного. Якщо емпатійно нестійкі діти сприймають ситуацію як таку, що загрожує їм особисто, їх моральні мотиви блокуються прагненням захистити власне "Я", і моральні знання, відокремлюючись від мотиву, мобілізуюються для цього захисту. Фактично моральне судження в цьому випадку маскує гостру зацікавленість учнів у власному благополуччі, часто воно спрямоване на дії спланованої помсти тим, хто їх образив.
   Потрібно зазначити, що 48% досліджуваних виявили позитивне емоційне реагування різного ступеня на цю ж ситуацію: "Якщо мене образив мій товариш, то я..." - "...вибачу йому", "...помирюсь із ним", "...піду і помирюсь із ним", "...скажу, що друзів не можна ображати" тощо.
   Такі відповіді свідчать про те, що серед другокласників є група дітей, здатних до побудови власне емпатійних відносин з іншим як у ситуаціях, що загрожують їх "Я", так і в ситуаціях, що не загрожують. Ймовірно, у дітей, яким властива емпатійність, значною мірою розвинена здатність уявити себе на місці іншого, оцінити ситуацію з точки зору інших людей. При цьому вони не лише уявляють, що відчуває інша людина, але й знають, як треба вчинити, щоб зменшити її страждання.
   При визначенні рівня значимості для молодших школярів емпатійних якостей у структурі особистості сучасної людини ("Найкраще, що може зробити людина, - це...", "Більш за все я ціную в людині...", "Бути добрим, по-моєму, означає...") встановлено, що найкращим учинком 45% досліджуваних вважають "...слухатися маму"; 20% - "...не ображати менших за себе"; 20% - "...допомагати всім людям"; 15% - "...допомагати матусі та бабусі". Найбільше (80%) цінують у людині доброту, розумові якості (18%), зовнішню красу (2%). Але серед дітей, які назвали основною рисою людини доброту, є школярі, у яких моральні знання не узгоджуються з їх конкретною поведінкою. Ці діти цінують доброту, очікують гуманного ставлення до себе з боку інших людей, проте не керуються добротою, гуманністю у власній поведінці в критичних ситуаціях: 30% від усієї кількості тих, хто надав перевагу доброті, запропонований початок речення "Якщо мене образив мій товариш, то я..." завершили словами: "... ображу його", "...ображу його так, як і він мене" тощо. Отже, у них спостерігається дисгармонія у розвитку моральних знань і моральних звичок, що свідчить про необхідність корекційної роботи, спрямованої на формування позитивних моральних звичок шляхом збагачення життєвого досвіду учнів.

Література

1. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков //Психология межличностного познания /Под ред. А.А. Бодалева. - М., 1981. - С. 122-139.
2. Орлов А.Б., Хазанова М.А. Феномены эмпатии и конгруэнтности //Вопросы психологии. - 1993. - № 4. - С. 68-73.
3. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека: Пер. с англ. /Общ. ред. и предисл. Е.И. Исениной. - М.: Издательская группа "Прогресс", "Универс", 1994. - 480 с.

   Король Лідія Миколаївна - кандидат психологічних наук, доцент кафедри психології Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка.
   Наукові інтереси:
   - особливості розвитку спрямованості особистості сучасних школярів;
   - психологія виховання.

   Вишина Алла Юріївна - студентка факультету підготовки вчителів початкових класів Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка.
   Наукові інтереси:
   - розвиток моральної сфери сучасних школярів, їх емпатійності.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016