top_left_1

Studentam.net.ua

Курсові та дипломні роботи
top_right_1
top_left_2
Головна arrow Статті arrow Біологічні науки arrow Поширення та деякі біологічні особливості далекосхідного вселенця амурского чебачка у водоймах Київської області
top_right_2
top_left_3
top_right_3
Поширення та деякі біологічні особливості далекосхідного вселенця амурского чебачка у водоймах Київської області

УДК 597. 15

В.М. Сабодаш,
доктор сільськогосподарських. наук, професор
А.О. Циба
аспірант
(Інститут зоології, м. Київ)

Поширення та деякі біологічні особливості далекосхідного вселенця амурского чебачка у водоймах Київської області

У статті порушшено проблему поширення небажаного вселенця (Pseudorasbora parva Temminck et Schlegel, 1846), вказано річки, де було зафіксовано цей вид. У роботі наведено дані щодо біологічної характеристики амурського чебачка з малих рік Київської області. Дослідження показало, що вгодованість у самок більша, ніж у самців, і залежить від маси тіла, а маса гонад, навпаки не залежить від цього показника.

   Амурський чебачок (Pseudorasbora parva Temminck et Schlegel, 1846), завезений з Далекого Сходу, в Україні добре прижився у водоймах із невеликою течією, де має зараз одну з найбільших чисельність. Конкуренція за кормові ділянки у рибних ставах із ставовими рибами вимагає зменшення чисельності такого небажаного вселенця. Тому потрібно приділити значну увагу його поширенню [1].
   Уявлення про біологію амурського чебачка на його історичній батьківщині можна знайти у роботі В.А. Мухачьова [2]. Докладне дослідження морфометрії (Дніпро, Дністер, Дунай) та біології (Дністер, Дунай) амурського чебачка провели Ю.В. Мовчан. та В.І. Козлов [3]. Тоді цей вид був звичайним в Україні і ще переважно у водоймах Півдня. А зараз вже важко знайти ставок, озеро або річку, вільну від цього виду. Дані з біології амурського чебачка з басейну Дніпра невідомі.
   Матеріали і методика досліджень
   З метою вивчення біологічних особливостей амурського чебачка з басейну Дніпра, який був нами зафіксований з водойм Київщини у межах малих річок Жидок, Кам’янка, Стугна, Рокач, Рось та Унава, дослідження було проведено в експедиційних умовах у березні 2002 та жовтні і листопаді 2003 року. Було досліджено розміри та масу тіла, вгодованість та масу гонад. Проміри та обробку риб проводили за [4; 5].
   Результати досліджень
   З досліджень [2; 3] відомо, що вгодованість чебачка у водоймах України коливається від 1,25 до 2,79 за Фультоном та від 1,01 до 2,34 за Кларк і в Дунаї є вищою, ніж у басейнах Дністра та Амура.
   Угодованість чебачка з Дніпра, як за Фультоном, так і за Кларк, близька до дунайського і набагато більша за дністровського й амурського (табл. 1). У досліджених нами водоймах амурський чебачок за кількістю виловлених особин перебуває на другому після вівсянки місці, а в деяких водоймах навіть на першому місці. Необхідно відзначити, що у південній частині Дунаю і там, де менша течія у досліджуваних водоймах басейну Дніпра, умови більш сприятливі для виживання і розмноження цього виду. Тому постає питання щодо зменшення чисельності у рибних ставах цього смітного виду риб.
   Як показали наші дослідження, амурський чебачок у різних водоймах басейну Середнього Дніпра досягає довжини 2,64-8,7 см і маси 0,35-10,9 г.

Таблиця 1. Угодованість амурського чебачка з різних водойм

Водойми

За Фультоном

За Кларк

 

M

lim

M

lim

Дніпро

1,9

1,34-2,51

1,73

1,34-2,23

Дністер*

1,61

1,25-2,15

1,4

1,01-1,92

Дунай*

2,08

1,66-2,79

1,71

1,46-2,34

Болонь**

1,6

1,02-1,73

1,1

0,1-1,4

Єлабуга**

1,4

1,41-1,81

1,3

1,17-1,51

*[3], **басейн Амура – [2]

   Нами встановлено, що за вгодованістю восени перше місце займає амурський чебачок із річки Стугна, далі йдуть із річок Рось, Жидок, Кам’янка. Найменш угодованим є амурський чебачок із р. Рокач (рис. 1). Угодованість як за Фультоном, так і за Кларк, у самок більша ніж у самців в усіх річках (окрім р. Рокач, де самці за Фультоном угодованіші, і з р. Жидок, де статі риб угодованістю за Кларк не відрізняються). Було встановлено, що вгодованість амурського чебачка в цілому корелює як із масою, так і з довжиною тіла (табл. 2).
   Можна також відзначити, що маса сіменників самців (рис. 2) не залежить від маси їхнього тіла, у досліджених водоймах майже однакова – 0,11-0,14 г, така ж закономірність і в самок (рис. 3), де маса яєчників була 0,2-0,45 г.

Таблиця 2. Угодованість Pseudorasbora parva із річок Київської області

Ознаки

Довжина тіла, см

Маса тіла, г

Вгодованість

 

 

 

За Фультоном

За Кларк

Річка (n)

M

lim

M

lim

M

lim

M

lim

Стугна (26)

6,80

5,8-7,5

6,82

3,9-9

2,15

1,87-2,51

1,93

1,64-2,23

Рось (25)

5,92

5,3-6,9

4,11

2,8-6,1

1,96

1,46-2,48

1,73

1,34-2,16

Жидок (25)

7,44

6,7-8

7,67

5,8-10,4

1,86

1,64-2,16

1,64

1,45-1,9

Кам'янка (25)

6,90

5,8-8,7

6,02

3,65-10,9

1,80

1,43-2,18

1,62

1,38-1,9

Рокач (27)

5,06

4,2-6,5

2,31

1,2-4,8

1,72

1,53-2,01

-

-

Унава (22)

4,09

2,64-5,9

1,53

0,35-4,4

1,94

1,34-2,18

-

-

s24

Рисунок 1. Угодованість амурського чебачка із річок Київської області.

s25

Рисунок 2. Середня маса сіменників у самців амурського чебачка зі ставових водойм Київської області.

   Таким чином, можна зробити висновок, що у досліджених водоймах басейну Дніпра амурський чебачок знайшов для себе сприятливі екологічні умови життя. Тут його вгодованість восени коливається від 1,53 до 2,51 за Фультоном і від 1,34 до 2,23 за Кларк. Вгодованість самок (за єдиним винятком) більша, ніж у самців, і залежить від маси тіла. Маса гонад, навпаки, не залежить від маси тіла і складає у самців 0,11-0,14 г, а в самок 0,2-0,45 г.

s26

Рисунок 3. Середня маса яєчників самок амурського чебачка зі ставових водойм Київської області.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Сабодаш В.М. Ткаченко В.А., Цыба А.А. Нежелательные вселенцы угрожают ихтиофауне рек, озер и прудов Украины // Охотник и рыболов. – 2002. – №3. – С. 16-17.
2. Мухачева В.А. К биологии амурского чебачка (Pseudorasbora parva Shlegel). – Тр. амур. ихтиол. экспедиции 1945-1949гг. – 1950. – 1. – С. 365-374.
3. Мовчан Ю.В., Козлов В.И. Морфологическая изменчивость и некоторые черты экологии чебачка (Pseudorasbora parva) в водоемах Украины // Гидробиол. журн.. – 1978. – Т.13. – № 5. – С. 42-48.
4. Правдин И.Ф. Руководство по изучению рыб. – М.: Пищевая промышленность, 1966. – 376 с.
5. Мейен В.А. К вопросу о годовом цикле изменений яичников костистых рыб // Известия АН СССР, серия биологическая. – № 3, АН СССР, 1939. – С. 67-69.

   Матеріал надійшов до редакції 19.09.2005 р.

Сабодаш В.М., Цыба А.А. Распространение и некоторые биологические особенности дальневосточного вселенца амурского чебачка в водоемы Киевской области.
В статье поднимается проблема распространения нежелательного вселенца (Pseudorasbora parva Temminck et Schlegel, 1846), указаны реки, где был зафиксирован этот вид. В работе приведены данные по биологической характеристике амурского чебачка из малых рек Киевской области. Исследование показали, что упитанность у самок больше, чем у самцов и зависит от массы тела, а масса гонад, наоборот не зависит от массы тела.

Sabodash V.M., Tsyba A.O. The Dissemination andCertain Biological Characteristics of "Stone Morocco", the Far-East Invader, in Kiev area.
The article addresses the problem of pestilent invader dissemination (Pseudorasbora parva Temminck et Schlegel, 1846) Specified also are the rivers where this species was found as well as the biological characteristics of the latter: with weight of females being heavier than that of males, gonad’s mass, conversely, was found to be independent of the weight of its body.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >

Замовити реферат, курсову або дипломну роботу

bottom_left
bottom_right
Studentam.net.ua © 2008-2024