Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Біологічні науки arrow ФАУНА, ПОШИРЕННЯ ТА ЕКОЛОГІЯ ПРІСНОВОДНИХ МОЛЮСКІВ СХІДНИХ КАРПАТ
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




ФАУНА, ПОШИРЕННЯ ТА ЕКОЛОГІЯ ПРІСНОВОДНИХ МОЛЮСКІВ СХІДНИХ КАРПАТ

УДК 594.1.3:591.5

А.П. Стадниченко,
доктор біологічних наук, професор
(Житомирський державний університет імені Івана Франка)

Фауна, поширення та екологія прісноводних молюсків Східних Карпат

У статті вперше для Горган (Східні Карпати) наведено 17 видів прісноводних молюсків: Lymnaeidae – 9, Рlanorbidae – 2, Hydrobiidae – 1, Cycladidae – 5. Відзначено особливості їх поширення та екології.

   Прісноводна малакофауна Східних Карпат є об’єктом пильної уваги зоологів, зокрема малакологів, трохи більше сторіччя. Втім, до наших днів майже не дослідженим у малакологічному відношенні залишається чималий регіон цієї гірської країни – Горгани. Це система гірських хребтів, розташованих у межах Івано-Франківської і Закарпатської областей. Висота їх сягає 1818 м (г. Сивуля). Схили Горган укриті ялицево-смерековими лісами, чагарниковим криволіссям і луками.
   Водойми і водотоки Горган належать до басейнів Прута і Тиси. Переважають тут проточні водойми (річки, гірські потоки, джерельні струмки), а зі стоячих водних басейнів найпоширенішими є джерельні мочари і калюжі.
   Відомості щодо фауни прісноводних молюсків Горган містяться у невеликій кількості робіт [1-4]. Усі вони фрагментарні і не дають загального уявлення про якісний склад малакофауни досліджуваного регіону, про поширення кожної з родин і належних до них видів у його межах.
   Нашими дослідженнями охоплено всю територію Горган. У період з 1965 до 2005 року у водоймах цієї території зібрано й опрацьовано понад 160 якісних і кількісних проб. Крім того, переглянуто матеріали колекції (119 проб) прісноводних молюсків відділу палеозоології Інституту зоології НАН України ім. І.І. Шмальгаузена (Київ) і малакологічні колекції з фондів Державного природознавчого музею НАН України (Львів) (21 проба).
   До наших досліджень для водойм і водотоків Горган було відомо всього 87 видів, які належать до двох родин черевоногих (Lymnaeidae – 3, Рlanorbidae – 3) та однієї родини двостулкових молюсків (Cycladidae – 1). У результаті наших досліджень їхня прісноводна малакофауна збагатилася 17 видами, серед яких 12 видів черевоногих (Lymnaeidae – 9, Рlanorbidae – 2, Hydrobiidae – 1) і 5 – двостулкових (Cycladidae) молюсків.
   З’ясовано, що у наш час у водоймах Горган найбільшою якісною різноманітністю відзначається родина Lymnaeidae. У першу чергу це стосується видів підроду Peregriana. Нами тут виявлено 5 видів цього підроду, з яких лише Lymnaea peregra (О.F. Müller) і L. peregra var. compressa Нartmann раніше були названі для західної частин Горган, яка охоплює басейн Пруту [2-5]. Першого з цих молюсків виявлено у східній частині Горган – у басейні Бистриці Надвірнянської (Надвірна Івано-Франківської обл.), а також у ряді інших місць цього регіону. У Горганах із Peregriana найбільш розповсюдженими є L. lagotis (Schranck), багаторазово відзначений нами у басейні Прута, L. fulva Ziegler і L fontinalis Charpentier, зареєстровані як у басейні Прута, так і в басейнах Бистриці Надвірнянської і Tиси. Коефіцієнт зустрічальності L. lagotis становить 12,8, а L. fulva і L. fontinalis – по 8,5%. Значно рідше трапляються тут L. bakowskiana Clessin і L. tumida Held, виявлені тільки у басейні Прута (Ворохта і Кремінці Івано-Франківської обл.).
   У Горганах переважають ті Peregriana, які оселяються зазвичай у напівпересихаючих і тимчасових водоймах. З видів, які живуть у постійних водоймах, тут зареєстровано лише L. lagotis, досить широко розповсюджений у басейнах Пруту і Тиси. Він однаково часто зустрічається як у передгірській, так і в гірській зоні Східних Карпат. Наприклад, ми його виявили на Яблуницькому перевалі (Яблуниця Івано-Франківської обл.) на висоті 931 м н. р. м.
   У водоймах Горган, як і в інших ділянках ареалу, види роду Peregriana живуть переважно на м’яких донних відкладеннях. Саме тут найчастіше популяції Peregriana зустрічаються і відзначаються найбільшими значеннями щільності населення та біомаси. Так, найбільшу щільність населення L. lagotis, L. fulva , L. fontinalis відзначено на мулистих, а також на піщано-мулистих, L. bakowskiana – на глинистих із намулком, а L. tumida – на глинисто-мулистих донних відкладеннях. У неглибокому (0,2 м) і дуже зарослому водяними макрофітами придорожньому рові з глинисто-мулистими донними відкладеннями (Кремінці) щільність поселення L. peregra сягає, за нашими матеріалами, 95, а L. bakowskiana – 25 екз./м2. Натомість у біотопах із жорстким кам’янистим, гальково-кам’янистим і гальковим дном Peregriana зустрічаються рідше, і популяції їх характеризуються невисокими значеннями щільності населення. Наприклад, у заводях р. Жонка (притока Прута) у межах Яремчі (Івано-Франківська обл.) на бічних поверхнях великого каміння, вкритого шаром слизу, утвореного зеленими і синьо-зеленими водоростями, виявлено L. fulva кількістю 0,25 екз./м2, а в безіменній притоці Прута (Ворохта) – L. bakowskiana за щільності поселення 1 екз./м2.
   З літератури для Горган [2-5] відомий єдиний вид підроду Galba – L. truncatula (O.F. M
üller). Виходячи з власних спостережень і зборів Й. Бонковського, що зберігаються у Державному природознавчому музеї НАН України (Львів), можна зробити висновок, що цей вид є найбільш розповсюдженим, але не єдиним представником згаданого підроду, поширеного у межах цього регіону. Показник зустрічальності L. truncatula тут становить трохи більше 30%. У водоймах Горган поряд із цим видом виявлено трьох інших представників підроду Galba – L. oblonga Puton, L. ventricoza Moquin – Tandon, L. gоupili Moguin – Tandon. Зустрічальність перших двох із них становить 4,2, а останнього – 2,1%. За даними З.І. Іззатуллаєва зі співавторами [1], на Памірі L. goupili піднімається у високогірних районах набагато вище за всі останні види підроду Galba, чого не спостерігається у Карпатах. Найвища точка знаходження його тут – це Яблуницький перевал (пансіонат "Беркут", Івано-Франківська обл.), де його було виявлено одночасно з L. truncatula і L. ventricosa.Серед видів підроду Galba, поширених у водоймах Горган, найбільш реофільними є L. truncatula і L. oblonga, які живуть здебільшого у мілководних струмках із джерельним живленням. Останні види цього підроду трапляються як у проточних, так і в стоячих водоймах (калюжі, джерельні багна, рови, копані ставки та ін.), віддаючи помітну перевагу останнім із них. Усі види Galba оселяються на різних донних відкладеннях, переважно мулуватих або з намулком. Нерідкими вони є у лісових водоймах, дно яких встелене суцільним шаром алохтонного матеріалу (мацерований листовий опад ). Їх знаходили також у сплетіннях нитчастих водоростей (Ulothricales, Cladophorales) – як на дні водойм, так і в товщі води. Хоча L. truncatula широко розповсюджений у водоймах і водотоках Горган, щільність населення його популяцій зазвичай тут невисока – 1 – 2 екз./м2 (джерельні мочари біля водоспаду "Перебий" на р. Прут (Яремча)). Інші види підроду Galba трапляються переважно поодинокими екземплярами, лише зрідка утворюючи більш-менш значні скупчення. Найбільша щільність поселення L. ventricosa у Горганах становить 11 екз./м2 (мочари біля водоспаду "Перебий"), L. goupili – 10 (струмок із джерельним живленням, Яблуниця), L. oblonga – 1 екз./м2 (струмок, Ямна Івано-Франківської обл.).
   З підроду Radix на низькогір’ї Горган, як і в середньогірських місцевостях (200 – 600 м н.р.м.), звичайним є L. auricularia (L.). Цього молюска вперше було зареєстровано тут Й. Бонковським [3] у басейні Прута. Нами його відзначено неодноразово як у басейні Прута, так і в басейнах Бистриці Надвірнянської (Надвірна) і Чорної Тиси (Лазещина Закарпатської обл.). Цей вид переважно небагаточисельний. Переважає зазвичай у складі пелофільних, псамопелофільних, рідше – літопелофільних біоценозів на невеликих глибинах (0,1 – 0,4 м). Із підроду Stagnicola у Горганах виявлений L. turricula Held (басейн р. Прут, залізнична станція Дора, Івано-Франківська обл.).
   Проведені нами дослідження дозволили до чотирьох відомих раніше видів родини Рlanorbidae – Anisus spirorkis (L.), A. septemgyratus (Rossmaessller), A. leucostoma (Millet), Ancylus fluviatilis O.F. M
üller – додати ще два – Anisus albus (O. F. Müller і Segmentina montgazoniana (Clessin in Westerlund). Першого з них виявлено у басейні Бистриці Надвірнянської (Надвірна), другого – неодноразово у басейні Пруту. Види роду Anisus живуть у водоймах сповільненого водообміну, розміщених у передгір’ях Горган. Із них A. spirorbis, A. septemgyratus та A. leucostoma зустрічаються здебільшого у складі фітофільних біоценозів на рослинності, набагато рідше – на донних відкладеннях, а карпатські A. albus – компоненти літореофільних біоценозів, які оселяються на нижній та бокових поверхнях підводного каміння. За незначної зустрічальності (2,2%) ці види відзначаються досить високими значеннями щільності поселення: A. leucostoma (придорожний рів, Яремча) – 16, A. albus (озерце, Надвірна) – 20 екз./м2. Горганські S. montgazoniana виявлено як на вегетуючій, так і на відмерлій рослинності (Typha angustifolia L.) у неглибокій заболоченій водоймі з мулистими донними відкладеннями з великою кількістю крупного рослинного детриту. Щільність поселення – 3 екз./м2.
  
Найзвичайнішим видом родини Рlanorbidae з числа тих, які живуть у водоймах Горган, є Ancylus fluviatilis. За нашими спостереженнями, як і за матеріалами Й. Бонковського [3; 4], цей вид зустрічається тут до висоти 600 – 800 м н. р. м. Так, нами його виявлено у р. Жонка (правобережна притока Прута, Яремча) на перевалі Переслоп (близько 800 м н. р. м.). У Карпатах A. fluviatilis зазвичай оселяється на бічних поверхнях великих кам’яних глиб, які утворюють ложа річок, укритих шаром зелених і синьо-зелених водоростей. Ці молюски, як правило, зосереджуються неподалік від урізу води, а часом одразу над ним (у зоні захлюпу). Щільність населення горганських популяцій A. fluviatilis нерідко досить висока. Наприклад, у р. Жонка (хребет Буковець) вона сягає значення 125 екз./м2.
   З родини Hydrobiidae для водойм Горган поки що відомий єдиний вид – Bythinella austriaca (Frauenfeld), виявлений нами на нижній поверхні каміння у безіменному потоці, який стікає з гори Магури (Яблуниця). Щільність поселення – 2 екз./м2.
   У складі прісноводної малакофауни Горган найменш дослідженою є родина Cycladidae. Про це свідчать знаходження тут не тільки нових для регіону видів відомих родів, але й видів інших, раніше не зазначених для нього родів. Досить розповсюдженим у Горганах видом родини Cycladidae, як і на інших теренах Карпат, є Euglesa fossarina (Clessin in Westerlund). Він поширений, за даними Й. Бонковського [3; 4] і за нашими спостереженнями, як у передгірській, так і в гірській зонах, де оселяється у напівпересихаючих і тимчасових водоймах. Щільність населення переважної більшості його популяцій перебуває у межах 1 – 12 екз./м2. Трапляються часом популяції із вищими значеннями цього показника. Так, у невеличкому джерельному струмку поблизу Яблуниці щільність поселення E. fossarina становить близько 60 екз./м2 . Hовими видами цієї родини для Горган є E. tetragona (Normand), E. nitida (Jenyns), E. fedderseni (Westerlund). Усіх їх виявлено у складі інфауни джерельних мочар: E. tetragona і E. nitida (Яблуниця) – у мулистих (27 і 1 екз./м2 відповідно), а E. felderzeni (Ямна) – у глинисто-мулистих донних відкладеннях. Стагнофілонні види цієї родини у Горганах є рідкісними через малочисельність на їхніх теренах водойм, сприятливих для оселення у них видів родини Cycladidae. Усі знахідки цих молюсків приуроченні виключно до передгірської зони. Так, Мusculium ryckholti (Normand) i M. creplini (Dunker) виявлено нами в околицях Яремчі: першого з них – у мулистих донних відкладеннях невеличкої і неглибокої, дуже зарослої водяними макрофітами водойми, розміщеної біля підніжжя гори Чорногорчик (55 екз./м2), другого – у джерельній мочарі біля підніжжя гори Маковиці на кам’янистому дні, вкритому тонким шаром намулку (45 екз./м2).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Иззатуллаев З.И., Круглов Н.Д., Старобогатов Я.И. Новые для науки и фауны Средней Азии виды прудовиков подрода Galba рода Lymnaea (Gastropoda, Pulmonata). П. Секция Galba s.str. // ДАН Тадж ССР. – 1983. – Т. 26, №6. – С. 395 – 398.
2. Путь А.Л. Порівняльна колекція сучасних молюсків відділу палеозоології Інституту зоології АН УРСР // Збірн. праць зоол. муз. – К.: Вид-во АН УРСР, 1954. – № 26. – С. 97 – 118.
3. Bąkowski J. Mięczaki zebrane w górach Mikuliczyñskich i na Charnogorze // Pamiętn. Tow. Tatrzañ., 1880. – Т. 5. – S. 23 – 25.
4. Bąkowski J. Mięczaki zebrane w lipcu i serpniu 1881 r. w okolicy Kolomyi, Mikuliczyna, Žabiego i na Charnogorze, oraz ich pionove w tem pasmie górskiem rozmieszczenie // Spraw. Komis. Fiziograph. (Krakow), 1882. – № 16. – S. 130 − 140.
5. Babor J.F., Frankerberger Zd. Zur Kenntnis der karpatischen Weichtiere // Verhandl. zool. – botan., 1914. Bd. 64, hft. 7 – 8. – S. 109 – 122.

   Матеріал надійшов до редакції 09.01.2006 р.

Стадниченко A.П. Фауна, распространение и экология пресноводных моллюсков Восточных Карпат.
В статье впервые для Горган (Восточные Карпаты) приведены 17 видов пресноводных моллюсков: Lymnaeidae – 9, Рlanorbidae – 2, Hydrobiidae – 1, Cycladidae – 5. Отмечены особенности их распространения и экологии.

Stadnychenko A.P. Fauna, distribution and ecology of the freshwater mollusks of Eastern Carpathian region.
The paper shows the first discovery in the Eastern Carpathian region of 17 species of the freshwater mollusks: Lymnaeidae – 9, Рlanorbidae – 2, Hydrobiidae – 1, Cycladidae – 5. The article deals with the peculiarities of their distribution and ecology.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016