Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Страхування arrow 16.2. Страхування відповідальності перевізника вантажів
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




16.2. Страхування відповідальності перевізника вантажів

16.2. Страхування відповідальності перевізника вантажів

   Географічне положення України, рівень її економічного розвитку та всеохоплююче включення у світову економіку забезпечують безперервні вантажопотоки з внутрішніх та міжнародних перевезень всіма видами транспорту. До процесу перевезень вантажів залучені автотранспортні підприємства, авіакомпанії, судновласники, експедитори з фрахту, залізниця. Якщо перевезення здійснюються з перевантаженнями або різними видами транспорту (комбіновані перевезення), то вантажовідправникові немає потреби укладати договір перевезення з кожним перевізником окремо. Досить укласти його з першим перевізником на весь маршрут, а фактичний перевізник змінюватиметься у процесі транспортування.
   Згідно з договором перевезення перевізник зобов’язується перевезти товари з одного місця до іншого за відповідну винагороду. Відповідальність перевізника за товар, що підлягає перевезенню або тимчасовому зберіганню, визначається рядом факторів, зокрема:
- торговельною практикою;
- законодавчими актами, що регламентують перевезення;
- міжнародними конвенціями.
   Для перевезень, що не підпадають під дію міжнародних угод України, перевізник несе відповідальність згідно зі Статтею 14 “Закону про транспорт” за втрату, нестачу, псування і пошкодження прийнятого для перевезення вантажу у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження сталися не з його вини. До уваги беруться також кодекси (статути) окремих видів транспорту та інші законодавчі акти України.
   Існуюча практика визначення відповідальності вантажоперевізника тісно пов’язана зі страхуванням відповідальності перевізника за товари, що приймаються до перевезення. Зауважимо, що страхування відповідальності перевізника не залежить від того, застрахований вантаж чи ні. Такі поліси можуть видаватися різними ринками страхування. Наприклад, традиційно відповідальність за вантаж авіаперевізника страхується на ринку авіастрахування, а вантаж, що перевозиться повітряним транспортом, як і іншими видами транспорту, — за умовами морського полісу на ринку страхування вантажів. Головна різниця цих полісів — у страховому покритті, а також у тому, чиї інтереси захищає страхування. Співвідношення страхових покриттів можна унаочнити такою схемою (рис. 16.2):
   У разі пошкодження вантажу його власник може вимагати компенсацію збитку від перевізника. Оскільки відповідальність перевізника, як правило, обмежена, то збиток може бути погашений не повністю, а в деяких випадках зовсім не сплачений (наприклад, за браком коштів у перевізника). Наявність полісу страхування відповідальності перевізника за вантаж частково знімає деякі проблеми для власника вантажу, але не вирішує їх. Для повної компенсації збитків від загибелі або пошкодження вантажу необхідний поліс страхування вантажу, що надає ширше покриття та укладається на користь вантажовласника.

st25

Рис. 16.2. Розмір компенсації збитків, завданих вантажу при транспортуванні

   Розглянемо на прикладі процес урегулювання збитків. Договір перевезення був укладений з транспортним агентством на міжнародне повітряне перевезення однієї метричної тонни вантажу вартістю 1 млн дол. Через помилку при рулінні повітряного судна 20 % вантажу (200 кг) стало повністю не придатним для використання. Збиток власника вантажу становив 200 тис. дол. Страховик вантажу одразу після оформлення всіх необхідних документів компенсує власникові вантажу завдані втрати у розмірі 200 тис. дол. за відкиданням можливої франшизи. Після виплати страхового відшкодування страховик вантажу пред’являє регрес формальному перевізникові (тобто тому, з ким укладено договір на перевезення) — транспортному агентству. Згідно з Варшавською конвенцією, що регламентує відповідальність перевізника за вантаж, який перевозиться повітряним транспортом, агентство несе відповідальність у розмірі реальної шкоди, але не більш як 20 дол. за 1 кг пошкодженого вантажу (див. розділ “Авіаційне страхування”). Таким чином, агентство задовольнить позов страхової компанії (а якщо вантаж не був застрахований, здійснить виплату безпосередньо власникові вантажу) лише в розмірі 4 тис. дол. Але якщо в агентства не знайдеться таких коштів, то воно може бути ліквідоване, так і не погасивши навіть цієї суми. Якщо ж перевізник (агентство) має поліс страхування відповідальності, то позов страховика вантажу (або вантажовласника) буде задоволений страховиком перевізника згідно з лімітами, обумовленими в полісі перевізника. Наприклад, якщо за одним позовом у полісі був обумовлений ліміт 3 тис. дол., то страховик перевізника виплатить саме цю суму, а 1 тис. дол. повинен буде виплатити сам перевізник (аналогічно компенсується частина шкоди, котра підпадає під франшизу за полісом відповідальності перевізника). Страхова компанія агентства (або агентство) висуне, у свою чергу, позов фактичному перевізнику — авіакомпанії, яка винна у завданій вантажу шкоді. На практиці авіакомпанія може бути одразу залучена до врегулювання претензії разом з агентством, причому їхні взаємовідносини визначаються агентською угодою та чинними правовими нормами.
   Цей приклад унаочнює механізм компенсації шкоди вантажу та взаємостосунки сторін, що беруть участь у вантажоперевезенні. Зрозуміло, що як і власникові вантажу, так і перевізникові вигідно мати свій страховий поліс.
   Розглянемо спочатку загальні умови страхування відповідальності, а потім звернемося до перевезень різними видами транспорту. Страхування відповідальності перевізників за вантаж (крім авіаперевізників) здійснюється добровільно. Страхувальником є транспортне підприємство, яке бере участь у вантажоперевезенні (тобто страхувальник може бути формальним перевізником).
   Об’єктом страхування є відповідальність вантажоперевізника за втрату, загибель або пошкодження вантажу, прийнятого ним до перевезення (відповідальність за вантаж). За додаткову страхову премію може бути включений ризик настання відповідальності перевізника за шкоду, заподіяну вантажу у результаті затримки в доставці. Об’єктом страхування може бути відповідальність вантажоперевізника перед третіми особами за шкоду їхньому життю, здоров’ю або майну, завдану під час транспортування вантажу (відповідальність перед третіми особами), відповідальність за забруднення навколишнього середовища. У цьому разі покриття надається на умовах, аналогічних страхуванню відповідальності перед третіми особами та за забруднення.
   Ліміт відповідальності. Відповідальність страхової компанії стосовно конкретного вантажоперевезення починається з моменту прийняття перевізником вантажу для транспортування та закінчується одночасно з відповідальністю перевізника після видачі вантажу одержувачу. Ліміт відповідальності (страхова сума) установлюється за угодою сторін. Він може визначатися за обсягами перевезень та цінністю вантажів, а також залежно від максимальних можливих сум претензій, що їх перевізник повинен буде виплатити за нормами права та чинною судовою практикою у країнах, де здійснюється бізнес перевізника. Як правило, для перевізника, що транспортує вантажі в межах країни, необхідні нижчі ліміти відповідальності, ніж у разі міжнародних вантажоперевезень.
   Страхові премії. Здебільшого договір страхування укладається на рік щодо всіх перевезень транспортом страхувальника або його субпідрядників, якщо це обумовлено, та може бути подовжений на будь-який подальший період зі сплатою щорічної премії. На момент укладання договору страхувальник заявляє суму доходу, яку він планує одержати від перевезень. Виходячи з обсягу перевезень, страховик визначає розмір страхової премії, яка може бути внесена частинами (депозитна премія). Також обумовлюється розмір мінімальної депозитної премії, який за будь-яких обставин належить страховикові. Якщо по закінченні страхового року заявлений обсяг відрізнятиметься від реально отриманого прибутку, різниця буде компенсована або доплатою додаткової премії страховикові, або поверненням відповідної суми страхувальникові. Проте повернення не може перевищувати обумовленого відсотка (як правило, не більш як 20 %) страхової премії.
   Договором можуть бути передбачені:
- види вантажів, відповідальність за які не покриватиметься таким договором;
- географічні ліміти дії страхового захисту, наприклад тільки на території області, України, СНД і т. ін.;
- ліміти відповідальності страхової компанії за одним перевезенням або одним транспортним засобом;
- вимоги із забезпечення безпеки, а також щодо сигнальних та охоронних пристроїв, використаних на момент навантаження, розвантаження, транспортування та тимчасового зберігання;
- умови з прийняття претензій перевізником, строки та процедура повідомлення страхової компанії.
   Зауважимо, що в цьому виді страхування, як і в інших видах страхування відповідальності, груба недбалість або навмисні дії страхувальника не покриваються договором. Страховий захист надається щодо співробітників страхувальника та субпідрядників, схвалених страховою компанією, якщо у результаті їх недбалості або помилки вантаж був пошкоджений і ця шкода не покривається жодними полісами страхування.
   Ризики та винятки у договорі страхування визначаються згідно з нормами права та традиціями, що склалися стосовно відповідальності вантажоперевізника, котрий здійснює транспортування даним видом транспорту.
   Страхування відповідальності автоперевізника за вантаж. Згідно з Цивільним кодексом України і статтею 133 Статуту автомобільного транспорту Української РСР (далі — Статут) автотранспортне підприємство несе відповідальність за прийнятий до перевезення вантаж — його втрату, нестачу, псування або пошкодження.
   При розробці умов страхування необхідно враховувати ось що. Обсяг відповідальності вантажоперевізника визначається в розмірі реальної шкоди, а в разі втрати або загибелі — у розмірі справжньої вартості. При міжміських перевезеннях вантаж вважається загубленим, якщо він не доставлений протягом 30 днів після строку доставки. У випадках прибуття його в несправному кузові або з пошкодженими пломбами, а також з пломбами попутної вантажної автостанції перевізник зобов’язаний видати вантаж із перевіркою. Вантаж видається з перевіркою і тоді, коли навантаження здійснено автоперевізником зі складу вантажної станції або в разі видачі зі складу автостанції. В усіх випадках тарні та штучні вантажі видаються з перевіркою ваги і стану вантажу тільки в пошкоджених місцях. Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності вантажоперевізника при автомобільних перевезеннях, стверджуються записами у товарно-транспортних документах.
   Істотне значення для страховика мають і строки позовної давності. Протягом шести місяців одержувач вантажу має право подати претензію перевізникові, який видав вантаж, а в разі втрати вантажу, нарівні з вантажовідправником — автотранспортному підприємству, що прийняло до перевезення вантаж. Претензія має супроводжуватись документами, що підтверджують наявність шкоди та розрахунок збитків. Якщо претензія відхиляється перевізником, то протягом двох місяців на нього може бути поданий позов. Перевізник може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе відсутність своєї провини.
   При міжнародних перевезеннях страховий захист автоперевізника будується згідно з Конвенцією СМR (Конвенція про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів), що уніфікує умови таких перевезень та відповідальності автоперевізника. Якщо в накладній зазначається, що перевезення здійснюється на умовах СМR, то жодні інші положення до такого перевезення не застосовуються.
   IV розділ Конвенції визначає всі випадки, коли перевізник несе відповідальність та уникає її, у тому числі пов’язані з недостатнім упакуванням, маркіруванням вантажу, використанням відкритих транспортних засобів тощо. Відповідальність визначається за реальною шкодою, але не може перевищувати 25 золотих франків за 1 кг загиблого або пошкодженого вантажу. За протоколом до СМR максимальна відповідальність автоперевізника встановлює 8.33 спеціальних прав запозичення (СПЗ — умовна розрахункова одиниця МВФ) за 1 кг втраченого або пошкодженого вантажу. Якщо ж при укладанні договору перевезення цінність вантажу була заявлена, то обсяг відповідальності стає вищий. У разі грубої недбалості або злого наміру перевізник не може скористатися захистом, передбаченим Конвенцією, і несе необмежену відповідальність за вантаж.
   При здійсненні транспортування кількома перевізниками в разі шкоди позов може бути пред’явлений першому, останньому або тому вантажоперевізникові, на чиєму етапі було завдано шкоди, або одночасно кільком. Усі перевізники, які беруть участь в одному транспортуванні, несуть солідарну відповідальність, що також слід ураховувати страховій компанії при складанні договору та розрахунку премій.
   Страхування відповідальності залізниць. Правова база, що регулює стосунки залізничного перевізника з іншими сторонами, котрі беруть участь у перевезенні, така:
   Закон України “Про транспорт”;
   Закон України “Про залізницю”;
   Статут залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, інші акти законодавства України. Укрзалізниця здійснює функції господарюючого суб’єкта, а також керує процесом перевезень у внутрішньому і міжнародному сполученнях.
   Згідно зі статтею 23 Закону “Про залізницю” за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них обставин. Велике значення для розгляду претензій має правильне оформлення товарно-транспортних документів та виконання вимог до перевезення кожного вантажу. Наприклад, якщо партія вантажу (скажімо, група вагонів) була оформлена однією накладною, то факт неприбуття частини партії (кількох вагонів) вважається нестачею вантажу, а не його втратою. Будь-які обставини, що можуть стати основою для настання відповідальності перевізника, засвідчуються актами. Обсяг відповідальності залізниці визначається згідно зі статтею 13 Закону “Про транспорт” та Статутом залізниць. Відповідні претензії та позови мають висуватися до Управління залізниці призначення протягом шести місяців. Страховик вантажу, що виплатив компенсацію за пошкоджений або загиблий вантаж, також має право пред’явити регресну вимогу до Управління залізниці призначення.
   У країнах ЄС відповідальність перевізника визначається на підставі Міжнародної конвенції про перевезення товарів по залізниці СОТІF. Застосування цієї конвенції досить обмежене, а саме:
- діє тільки тоді, коли країна відправлення та країна одержання вантажу обидві підписали конвенцію;
- стосується лише основних магістральних залізниць Європи;
- позов подається тільки до країн, де було завдано шкоди.
   Ліміт відповідальності перевізника обмежується 17 СПЗ за 1 кг пошкодженого або втраченого вантажу. Якщо буде доведено грубу недбалість або злий намір перевізника, то він позбавляється права скористатися зазначеними лімітами і його відповідальність стає необмеженою.
   Принципи страхування відповідальності залізничного перевізника за вантаж такі самі, як і для автомобільних перевезень, хоч і ґрунтуються на іншій правовій базі. Зауважимо, що в Україні цей вид страхування практично не застосовується через монопольний статус залізниць, який склався історично. Проте процеси роздержавлення власності та становлення ринкової економіки можуть змінити цю ситуацію і дати поштовх для розвитку страхування відповідальності залізниць за вантаж.
   Страхування відповідальності за вантаж морського та авіаційного перевізника. Оскільки ця тема вже розглядалася разом зі страхуванням на транспорті, спинимося лише на кількох основних моментах цього страхування.
   Для внутрішніх перевезень відповідальність перевізників за вантаж визначається на підставі реальної суми шкоди. Вартість вантажу, на основі якої має визначатися розмір претензії в разі шкоди, установлюється на момент, коли завдано шкоди. Якщо до виконання рішення про відшкодування збитків збільшилися ціни на майно, що перевозиться, то до перевізника може бути висунута додаткова претензія.
   Усі стосунки сторін регулюють такі норми права:
   Закон України “Про транспорт”;
   Повітряний кодекс України;
   Кодекс торговельного мореплавства України.
   Страхування здійснюється на розглянутих раніше загальних принципах страхування відповідальності вантажоперевізника.
   Для міжнародних перевезень авіатранспортом відповідальність за вантаж установлюється Варшавською конвенцією в розмірі 20 дол. за 1 кг пошкодженого або загубленого вантажу. Вантаж вважається загубленим, якщо він не доставлений протягом двадцяти одного дня з дати закінчення перевезення. Згідно з Гвадалахарською конвенцією 1961 року претензію можна висунути як до перевізника, з яким був укладений початковий контракт, так і до перевізника, котрий здійснював перевезення, коли було завдано шкоди. Страховий захист стосовно відповідальності перевізника за вантаж звичайно включається до комбінованого полісу страхування відповідальності авіаперевізника (перед пасажирами, за багаж, за вантаж). При більших сумах відповідальності — а ринок авіаперевезень розвивається в сторону збільшення відповідальності перевізника — ризик обов’язково розміщується на світовому ринку перестрахування. Тому умови страхового полісу та тарифи визначаються на базі умов та тарифів перестраховиків. Як правило, перевізник купує поліс, який включає відповідальність за вантажі з деклараційною вартістю (тобто із записом у авіанакладній про ціну вантажу, що перевозиться). При цьому збільшується ліміт відповідальності перевізника і, відповідно, страховика, а відправник сплачує додаткову плату.
   При міжнародних морських перевезеннях судновласник несе відповідальність за вантаж на борту судна, а також за вантаж, що завантажується (розвантажується) або готується до навантаження (розвантаження) згідно з умовами перевезення, здебільшого на підставі Правил Гааги — Вісбі. Правила застосовуються у випадках, коли:
- перевезення регулюється коносаментом або іншим подібним до нього товаророзпорядчим документом;
- перевезення здійснюється з країни (у країну), з якою укладено контракт;
- у контракті є застереження про межу відповідальності по одному судну.
   Правила передбачають обмеження відповідальності судновласника у розмірі 2 СПЗ за 1 кг (брутто) пошкодженого або загубленого вантажу. Позови до перевізника, як правило, приймаються протягом року з дати закінчення відвантаження.
   Страхування відповідальності за вантаж судновласники купують у спеціальних товариствах взаємного страхування судновласників — Р&І Сlub. Поліс страхування покриває широкий перелік потенційних ризиків завдання шкоди вантажу. Клуби вимагають від судновласників суворо додержувати умов страхування, інакше вони відмовляють страхувальникові в компенсації. Жорсткі умови пояснюються тим, що істотне порушення засад договору (девіація) перевізником позбавляє його права обмежити відповідальність згідно з Правилами, через що вона стає необмеженою.
   Такі загальні принципи виникнення відповідальності перевізників за вантаж та умови прийняття ризику вантажоперевізника страховиками. Страхування відповідальності українських вантажоперевізників має великий потенціал і є перспективним напрямком вітчизняного страхування.

ТЕСТ 16А. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів
1. Якими причинами зумовлюється обов’язковість страхування цивільної відповідальності автовласників?
а) Причинами релігійного характеру;
б) необхідністю додаткового залучення коштів для утримання автомобільних доріг;
в) тим, що автомобіль є джерелом підвищеної небезпеки;
г) необхідністю створення ефективної системи захисту майнових інтересів потерпілих в дорожньо-транспортних пригодах;
д) зумовлюється причинами, зазначеними у в) та г).

2. Які країни входять до міжнародної системи страхування цивільної відповідальності автовласника “Зелена картка”?
а) Країни, в яких кількість автотранспортних засобів перевищує 10 млн одиниць;
б) європейські країни, а також країни, що мають з ними спільні кордони;
в) країни, в яких населення більш як 7 млн осіб;
г) країни, в яких установлено правосторонній рух транспортних засобів;
д) країни, які мають власну автомобільно-будівельну галузь.

3. Хто має право звертатися до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування?
а) Власник (водій) транспортного засобу та/або потерпілі — треті особи;
б) тільки водій транспортного засобу;
в) тільки судовий виконавець;
г) станції технічного обслуговування, які здійснюють ремонт ушкодженого транспортного засобу;
д) свідки дорожньо-транспортної пригоди.

4. До кого має звертатися водій автомобіля-рефрижератора для отримання страхового відшкодування відповідно до умов договору обов’язкового страхування його цивільної відповідальності у випадку псування товарів, що перевозились, з причини поломки холодильного агрегату?
а) До страховика, що уклав договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності цього автовласника;
б) до покупця;
в) вартість зіпсованих товарів не є об’єктом обов’язкового страхування цивільної відповідальності автовласника;
г) до продавця;
д) до Моторного (транспортного) страхового бюро України.

5. Страховик має право вимагати компенсації здійснених страхових виплат від водія-винуватця, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, у разі:
а) коли страховий випадок стався внаслідок перевищення дозволеної швидкості руху понад 35 км/год;
б) коли дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок порушення правил обгону;
в) керування транспортним засобом у стані алкогольного сп’яніння;
г) виїзду на трамвайну колію зустрічного напрямку;
д) коли водій не пройшов черговий медичний огляд.

ТЕСТ 16Б. Страхування відповідальності вантажоперевізника
І. Який ліміт відповідальності вантажоперевізника при:
1) міжнародних автомобільних перевезеннях;
2) внутрішніх залізничних перевезеннях;
3) міжнародних морських перевезеннях:
а) 17 СПЗ за 1 кг;
б) вартість фактичного збитку;
в) 8, 33 СПЗ за 1 кг;
г) 20 дол. за 1 кг;
д) 2 СПЗ за 1 кг.

ІІ. Який вислів щодо перевезень вантажів згідно з СМR є справжнім?
а) Перевізник має можливість зменшити свою відповідальність, якщо він обумовить це в договорі перевезення вантажу;
б) позов щодо відшкодування збитків може бути пред’явлений одночасно першому, останньому та тому вантажоперевізникові, на чиєму етапі було завдано шкоди;
в) якщо реально отриманий річний прибуток вантажоперевізника менше заявленого обсягу, надмір нарахованої страхової премії повертається страхувальнику в повному обсязі;
г) конвенція СMR застосовуються до будь-якого автомобільного перевезення вантажу.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016