Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Страхування arrow 13.4. Страхування вантажів
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




13.4. Страхування вантажів

13.4. Страхування вантажів

   Страхування вантажів ще з стародавніх часів, з’явившись як перша реакція на майнові збитки в міжнародних торговельних відносинах, за своїми формами розвивалося відповідно до змін суспільно-економічних відносин, стану науки, виробничих технологій і міждержавних політичних ситуацій. Із запозиченням набутого досвіду страхування вантажів іншими видами майнового страхування утворилася страхова система, яка сьогодні перетворилася на потужний інститут акумулювання фінансових коштів та їх інвестування у світову ринкову економіку.
   Протягом століть відбувався добір підходів та умов страхування, і сьогодні існують та розвиваються лише ті, що найповніше враховують інтереси учасників страхових взаємовідносин і найбільше відповідають вимогам господарювання. Ці умови в усьому світі характеризуються здебільшого своєю уніфікованістю, що є позитивним фактором, оскільки полегшує проблему вибору страхувальника та роботу страховика. Загальноприйняті умови широко застосовуються і на українському страховому ринку. Розглянемо докладніше діючі умови страхування вантажів, що перевозяться.
   За своєю суттю страхування вантажів передбачає зобов’язання страховика здійснити виплати страхувальнику згідно з умовами договору в разі настання страхової події, що спричиняє йому збитки.
   Об’єктом страхування за таким договором виступають майнові інтереси фізичної чи юридичної особи, що є власником, користувачем чи розпорядником вантажу, внаслідок ушкодження, знищення, зникнення безвісти вантажу за будь-якого способу його транспортування.
   Страхувальником може бути фізична чи юридична особа, котра є власником вантажу та має в ньому страховий інтерес. Страховиком виступає лише страхова компанія (юридична особа), що має відповідну ліцензію Управління ліцензування страхової діяльності Департаменту фінансових установ та ринків при Міністерстві фінансів України на право здійснення даного виду страхування згідно з її установчими документами.
   При здійсненні зовнішньоторговельних операцій невіддільною частиною міжнародного торговельного контракту є положення про страхування вантажу. Серед умов торговельних угод, що були видані в Парижі Міжнародною торговельною палатою в 1936 році під назвою “Міжнародні комерційні терміни” (INCOTERMS), з останнім перевиданням у 1990 році, найширшого застосування набули чотири основні типи: CIF, CAF, FOB, FAS.
   За угодою CIF (вартість, страхування, фрахт) продавець зобов’язується доставити вантаж у порт відправлення, завантажити його на борт судна, зафрахтувати тоннаж, сплатити вартість фрахту та застрахувати вантаж від транспортних (морських, автомобільних, авіаційних, залізничних) ризиків на весь час перевезення до моменту передання його покупцеві.
   Угода CAF (вартість, фрахт) передбачає, що продавець має власним коштом укласти договір транспортного перевезення вантажу до місця призначення, вказаного у контракті, та забезпечити доставку вантажу на борт судна. Обов’язок страхування вантажу лежить на покупцеві.
   За угодою FOB (“вільний на борту”) продавець зобов’язується провести завантаження вантажу на борт судна (транспортного засобу), що попередньо був зафрахтований покупцем. Обов’язок страхування вантажу також належить покупцеві.
   Угода FAS (“вільний вздовж борту”) передбачає, що продавець має організувати доставку вантажу до пункту навантаження, а вся подальша відповідальність за вантаж покладається на покупця.
   При перевезенні вантажів наземними видами транспорту також застосовуються умови за угодою “Поставка до кордону”. За її умовами обов’язки продавця вважаються виконаними в момент прибуття вантажу на митний кордон країни, зазначеної в договорі купівлі-продажу.
   Умови страхування вантажів визначаються правилами страхування, що розробляються індивідуально кожною страховою компанією. Переважно різниця між правилами різних страхових компаній полягає у визначенні обсягу відповідальності.
   Умови страхування вантажів, що перевозяться авіа та наземними видами транспорту, базуються на правилах морського страхування (CARGO), що сформувалися значно раніше. Відмінність полягає у визначенні специфічності ризиків, які виникають у разі експлуатації цих засобів перевезення.
   Застереження про страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків з морського страхування мають три типи застережень: “А”, “В”, “С”. Для всіх трьох типів застережень однаковими є застереження 8 — 19, а відмінність полягає у визначенні перших семи застережень. Застереження типу “А” надає найширше страхове покриття, застереження типу “C” — найвужче покриття, а застереження типу “B” — середнє страхове покриття. Щодо їх застосування, то найбільшою популярністю користуються застереження типу “А” (понад 80 % укладених полісів), на найдешевші із застережень — застереження типу “С” — припадає близько 15 %, а застереження типу “В” застосовуються найрідше — не більш як 5 %. Така світова тенденція характерна й для вітчизняного страхового ринку.
   Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу “А” з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження від усіх ризиків, окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4—7, а саме:
   Застереження 4 виключає навмисні порушення умов страхування страхувальником, погане пакування, властиві товару природні вади, пов’язані з притаманними йому дефектами, затримку, неплатоспроможність перевізника, використання ядерної зброї.
   Застереження 5 виключає втрати через непридатність судна для плавання (транспортного засобу до рейсу), якщо страхувальникові про це відомо.
   Застереження 6 виключає воєнні ризики (за винятком піратства);
   Застереження 7 виключає страйки, громадські заворушення, тероризм, народні заворушення за політичними мотивами.
   Ці застереження є дійсними для всіх трьох типів застережень страхування вантажів, але за умовами типу “B”, “C” до нестрахових подій додатково віднесено:
- навмисні пошкодження або навмисне псування застрахованого вантажу чи будь-якої його частини через неправомірні дії однієї або кількох осіб;
- захоплення, арешт, конфіскація вантажу та піратські дії. 
   Обсяг відповідальності за договором страхування може бути збільшений за рахунок додатково внесених за бажанням страхувальника перелічених раніше ризиків, що відповідно вплине на зростання розміру тарифу та страхової премії.
   Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу “B” з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок таких ризиків (окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4—7):
- пожежі або вибуху;
- посадки на мілину, потоплення або перевертання судна;
- перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;
- зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об’єктами, крім води;
- розвантаження вантажу в порту лиха;
- землетрусу, дії вулкану або блискавки;
- пожертвування за загальною аварією;
- викидання за борт або намокання;
- потрапляння морської, річкової або озерної води у судно, човен, контейнер, підйомник або в місце зберігання;
- повної загибелі цілого місця вантажу, що впав за борт, або упущеного внаслідок навантажувально-розвантажувальних робіт на судно чи інший транспортний засіб.
   Застереження страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу “С” з морського страхування передбачає страхове покриття за загибель та пошкодження вантажу внаслідок наступних ризиків (окрім небезпек, зазначених у застереженнях 4—7):
- пожежі або вибуху;
- посадки на мілину, потоплення або перевертання судна;
- перевертання чи сходження з рейок наземного перевізного транспорту;
- зіткнення судна або іншого транспортного засобу з будь-якими зовнішніми об’єктами, крім води;
- розвантаження вантажу в порту лиха;
- землетрусу, дії вулкану або блискавки;
- пожертвування за загальною аварією;
- викидання за борт з метою врятування вантажу.
   Умови страхування вантажів, що перевозяться авіатранспортом, збігаються із застереженнями типу “А” морського страхування, згідно з полісом Ллойда — Institute cargo clauses (Air). Винятки становлять обставини, що притаманні лише для морських перевезень (загальна аварія, змивання вантажу хвилею і т. ін.).
   У світовій практиці широко застосовується поліс Ллойда з перевезення вантажів наземним транспортом (Lloyd’s goods in transit policy), що при бажанні може включати і страхування відповідальності вантажоперевізника. За ним вантажі страхуються від втрати та збитку на умовах “з відповідальністю за усі ризики” на період перевезення й термін зберігання на складі до 72 годин, тобто “від складу до складу”. По суті, вони аналогічні Застереженням страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків типу “А” з морського страхування.
   Страховий поліс видає страховик (страхова компанія) лише від свого імені. Наявність полісу є свідченням укладення договору страхування.
   Вантажі страхуються на час безпосереднього транспортування, а також на час зберігання на складах з максимальним терміном до 30 днів. Договір страхування набуває чинності з 00 годин дня, що є наступним за днем надходження страхових премій до страховика, або в зазначений у страховому полісі (сертифікаті) строк.
   За строком дії страхові поліси поділяються на рейсові, тобто вантаж страхується від одного пункту до іншого, та на визначений період часу. За умовами змішаного полісу страхування вантажу здійснюється одночасно за обома умовами.
   Широке застосування як у зовнішньо-, так і внутрішньо-економічних зв’язках набула особлива форма — Генеральний поліс. За угодою зі страхувальником страховик зобов’язується протягом визначеного строку (як правило, рік) страхувати всі вантажі, що їх отримує чи відсилає страхувальник. Зручність полягає в тому, що за багаторазових поставок відпадає потреба в оформленні полісу страхування за кожною окремою партією вантажу. Страховик несе відповідальність за всі вантажі, що підпадають під страхування в разі, коли страхувальник заповнив заяву на страхування вантажу і страхові премії перераховані вчасно. Окрім строку дії, у генеральному полісі зазначаються обсяг та межа відповідальності страховика, інші спеціальні умови.
   Вантаж приймається на страхування в сумі (страхова сума), заявленій страхувальником, але не вищій за вартість вантажу (страхову вартість), зазначену в рахунку поставки, включаючи витрати на перевезення, якщо інше не обумовлено. Договір може передбачати страхування вантажів у повній чи частковій їх вартості. У разі, коли страхова сума була заявлена нижчою за дійсну вартість страхового інтересу, згідно зі статтею 251 Кодексу торговельного мореплавства, страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхового інтересу. Якщо зазначена в договорі страхування сума перевищує страхову вартість, то договір вважається недійсним у тій частині страхової суми, що перевищує страхову вартість вантажу. При цьому сплачена зайва частина страхових премій у даному разі поверненню не підлягає.
   На відміну від викладених щойно норм вітчизняного законодавства в деяких країнах застосовуються інші підходи щодо визначення страхової вартості. Наприклад, у Німеччині за основу приймається вартість вантажу на момент настання страхового випадку, а у Франції страхова вартість визначається як вартість вантажу під час навантаження плюс транспортні витрати, плюс очікуваний прибуток від реалізації вантажу (страховики, як правило, визначають таку величину у 10 %).
   Страхові тарифи зі страхування вантажів, як правило, страховики розраховують самостійно, визначаючи розмір страхових премій як відсоток вартості одиниці страхової суми з урахуванням імовірності настання страхової події за даним об’єктом страхування.
   Розмір ставок страхових премій залежить від інформації, що міститься в заяві страхувальника про укладання договору страхування вантажів, а саме:
- виду та характеру вантажу (точна назва, тип пакування, кількість місць та вага);
- технічних характеристик транспортного засобу (наприклад, при морському перевезенні — назва судна, рік побудови, тоннаж);
- способу відправлення вантажу (у трюмі, на палубі, навалом, наливом, насипом, у контейнерах);
- маршруту транспортування (пункт відправлення, перевантаження, призначення транспортного засобу);
- вартості вантажу;
- типу обсягу страхової відповідальності (умов страхування). Зауважимо, українські страхові компанії додержуються такої думки: найбільшою є ймовірність крадіжки вантажу, а найменшою — ймовірність його загибелі під час аварії.
   Зазначимо, що у згаданому полісі Ллойда з перевезення вантажів наземним транспортом обумовлюється непокриття збитків у разі крадіжки, якщо вантаж було залишено без догляду. Страхове покриття буде виплачене за умови, що крадіжка була здійснена вночі (з 18.00 до 6.00) з вантажівки, яка перебувала в замкненому гаражі або на спеціально освітленому майданчику при діючій системі сигналізації або вдень при діючій системі сигналізації та вжитих заходах попередження за відсутності водія.
   У країнах з високим ступенем кримінальності ризик крадіжки вантажу при перевезенні автотранспортом є дуже високим. Серед європейських країн Італія вирізняється найістотнішим ступенем ризику крадіжки. Тут широко застосовується захоплення вантажу з водієм (hi-jacking).
   Розмір страхової премії також залежить від строку страхування, розміру франшизи та ліміту відповідальності страховика. Сплата страхових премій може здійснюватись як одноразово, так і за кілька внесків шляхом готівкового, безготівкового розрахунків або поштового переказу на рахунок страховика.
   Слід пам’ятати, що страхові компанії не відшкодовують збитків від пошкодження вантажу за відсутності зовнішніх пошкоджень транспортного засобу, контейнера або тенту чи за наявності цілої пломби. Причиною таких збитків може бути лише неправильне розміщення вантажу. Відповідальність за порушення правил навантаження несе перевізник, а не страховик.
   Завдяки усуненню митних бар’єрів у рамках ЄС значно зросли митні вимоги щодо вантажівок поза його кордоном. Це призводить до тривалих простоїв на шляхах біля митниць, а отже, і до зростання ризику крадіжки. Зі збільшенням розмірів вантажівок зростає вартість вантажів, що перевозяться, а відповідно, й суми збитків у разі їх втрати. Для організованої злочинності крадіжка вантажу з автотранспортного засобу є найзручнішою. Саме тому перевезення цим видом транспорту найризикованіші, а тарифні ставки — найвищі.
   Одним із факторів, що можуть істотно вплинути на розмір тарифу, є наявність чи відсутність охорони під час перевезення вантажу. Перевага надається охоронним агентствам. Як доводить практика, пограбування автомобілів, що мають охоронний супровід, трапляються дуже рідко. Крім того, при настанні страхового випадку відомості, що їх дасть охоронець як свідок, беруться до уваги як міліцією, так і страховиком.
   При морських та авіаперевезеннях ризик крадіжки, пошкодження чи втрати вантажу є найістотнішим під час навантажувально-розвантажувальних робіт та перебування вантажу на складі. Нерідко вантаж або його частину викидають з люка літака під час зльоту.
   Першочерговим критерієм оцінювання вантажу при перевезенні є визначення його типу, оскільки кожний тип вантажу схильний піддаватися певним імовірним ризикам, що зумовлюється його характеристиками. Так, горіхи, зерно, кава, цукор схильні до підмочування, псування в умовах підвищеної вологості, пошкодження комахами та гризунами; бавовна — забрудненню іншими вантажами, а також до вибуху при перевищенні припустимого рівня густини пилу у трюмі, а заморожене м’ясо — до псування при перевантаженнях у порту чи у результаті псування, ламання рефрижераторних машин.
   Статистика показує, що найбільша кількість аварій відбувається з морськими суднами віком понад 15 років, причому перше місце за часткою аварійності посідають танкери, газовози, ролкерні судна (ROLL — ON, ROLL — OFF, RO — RO), рудовози. Найбільше втрат та аварій морських суден припадає на судна під прапорами Ліберії, Панами, Кіпру, Гібралтару, Греції, Сен-Вінсента та Маршалових островів, де вимоги щодо забезпечення безпеки плавання нижчі за загальноприйняті у світі.
   Небезпечними регіонами для морських перевезень вважаються Біскайська та Мексиканська затоки, протоки Ла-Манш та Па-де-Кале, Північноатлантична траса, моря Південно-Східної та Східної Азії, Західне узбережжя Африканського континенту, де часто сідають на мілину судна, відбуваються пожежі та вибухи. У районах Східного Африканського узбережжя та Південно-Китайського моря поширене піратство, а в Південній Африці — тероризм. Проте основним ризиком загибелі або пошкодження судна чи вантажу є несприятливі погодні умови та рівень кваліфікації екіпажу судна.
   Коли йдеться про перевезення вантажів залізницею, то на теренах СНД найнадійнішим визнано двадцятитонний контейнер, що має лише одні двері, причому на платформу ставляться два контейнери так, щоб двері одного були навпроти дверей іншого. Оскільки оренда таких контейнерів недешева, то при використанні звичайних вагонів після завантаження страхові компанії вимагають, як правило, запаяти усі вікна, люки та двері.
   Для перевезення особливо цінних вантажів (комп’ютерів, аудіо- та відеотехніки, грошей, цінних паперів, ювелірних виробів) більш придатними є поштові вагони завдяки наявності купе, де можна розмістити охорону.
   Вантажі, що перевозяться під охороною в контейнерах та залізних вагонах, часто беруть на страхування за умовами “з відповідальністю за всі ризики”. Обсяг відповідальності може бути розширений або звужений аналогічно до автомобільних перевезень.
   Вантажі, які незручно красти частинами (сировина, ліс, устаткування, труби), звичайно перевозяться на відкритих платформах. Такі вантажі або не страхують взагалі, або на умовах “без відповідальності за пошкодження, окрім випадків загибелі”, що не включають відповідальності за крадіжку і відшкодовують збитки в разі зникнення вантажу безвісти.
   Небажаним ризиком для страхової компанії є перевезення автомобілів, тракторів, мотоциклів на відкритих платформах без охорони — такі вантажі найдоцільніше відправляти у вагоні-сітці.
   Зазначимо, що при визначенні ступеня ризику, окрім наведених вище факторів, істотний вплив має можливість його перестрахування.
   Розмір збитку, що стався внаслідок страхової події, визначається представником страховика за участю страхувальника. Згідно зі світовою практикою представниками страховика (страхових компаній) є аварійні комісари та диспашери. При цьому обов’язок щодо доведення наявності страхового випадку покладається на страхувальника.
   Страхування вантажів в Україні сьогодні лише починає освоювати потенціал чи не найбільшого у Східній Європі ринку вітчизняного і транзитного вантажоперевезення. Прогрес подальшого розвитку цього виду страхування в Україні насамперед залежатиме від удосконалення його інфраструктури та підготовки висококваліфікованих вітчизняних кадрів.
   Практичний аспект викладених щойно теоретичних положень проілюструємо прикладом визначення складових договору з морського страхування вантажів.
  
Умови договору. Британське судно перевозить з Лондона до Марселя вантаж трьох власників. Власник А має вантаж металоконструкції (прокат, литво) вартістю у 200 000 у.о., власник Б — вантаж алкогольних напоїв вартістю у 100 000 у.о., а власник В — продовольчі товари на 150 000 у.о. Усі власники застрахували свій вантаж у повному обсязі за Застереженнями про страхування вантажів Інституту Лондонських Страховиків з морського страхування “від усіх ризиків”.
   Визначення вартості вантажу, страхової суми та страхового тарифу. За таких умов страхова сума для кожного власника вантажу визначатиметься в розмірі реальної вартості його вантажу. Страховий тариф за кожним видом вантажу, з урахуванням усіх притаманних їм імовірнісних характеристик (зокрема, відстані транспортування, яка не перевищує 10 000 морських миль і становить 1997,8 морської милі, або 3700 км), становитиме, відповідно, 0,4 %, 0,7 % та 0,5 %.
   Визначення розміру страхових премій. Розмір страхових премій для власника А становитиме 200 000 · 0,004 = 800 у.о., для власника Б — (100 000 · 0,007) = 700 у.о., а для власника В — 150 000 · 0,005 = 750 у.о.
   Визначення умов настання страхової події та розміру страхового збитку. Під час плавання судно сіло на мілину, і єдина можливість зрушити його з місця — викинути частину вантажу за борт, що відповідає умовам загальної аварії. У цьому випадку визначається найважчий вантаж, що його буде викинуто за борт, а його вартість буде пропорційно розкладена на всіх учасників: власників вантажів, судновласника та фрахтовика (залежно від умов фрахту).
   У даному разі за борт було викинуто вантаж власника А і збиток досяг 100 000 у.о.
   Визначення величини страхового відшкодування. Частка кожного з власників вантажу в розмірі страхового відшкодування визначатиметься відношенням добутку розміру збитку, спричиненого викиданням за борт вантажу власника А, і вартості застрахованого вантажу власника, частка якого визначається до контрибуційного капіталу (загальна сума вартості по судну, вантажах та фрахту).
   Отже, частка власника А становитиме: (100 000 · 200 000) / 2 450 000 = 8163 у.о.; частка власника Б — (100 000 · 100 000) / 2 450 000 = 4081 у.о., а власника В — (100 000 · 150 000) / 2 450 000 = 6123 у.о.
   Частка участі власника судна і фрахтовика у відшкодуванні збитків становитиме:
(100 000 · 2 000 000) / 2 450 000 = 81 633 у.о.
   Загальна сума страхового відшкодування буде така: 8163 + + 4081 + 6123 + 81633 = 100 000 у.о. і в даному разі дорівнюватиме розміру страхового збитку.

ТЕСТ. 13А. Морське страхування
1. За яким страховим покриттям судновласник отримує компенсацію витрат із загальної аварії?
а) Страхування відповідальності судновласника перед третіми особами;
б) особисте страхування від нещасного випадку;
в) страхування вантажів;
г) страхування каско суден;
д) страхування відповідальності фрахтувальника перед третіми особами, судновласником.

2. Які витрати не покриваються страхуванням каско суден?
а) Вартість металу або запасних частин для ремонту судна;
б) витрати на перехід судна до місця ремонту;
в) витрати на подальше транспортування вантажу з ушкодженого судна до порту призначення;
г) витрати на заробітну плану екіпажу на час переходу до місця ремонту;
д) витрати на пальне під час ремонту судна.

3. Який ризик може включатися як до поліса страхування каско, так і страхування відповідальності судновласника?
а) Відповідальність за шкоду навколишньому середовищу;
б) відповідальність судновласника за шкоду, заподіяну судну іншого власника;
в) пошкодження гвинто-кермового механізму;
г) пошкодження корпусу судна;
д) додаткові витрати, пов’язані з ремонтом судна.

4. Які ризики зі страхування каско відносяться до “спеціального” покриття?
а) Страхування яхт;
б) страхування воєнних ризиків;
в) страхування втрати фрахту;
г) страхування інтересів кредиторів;
д) страхування на рейс.

5. Які ризики не покриваються Р&І клубами?
а) Шкода навколишньому середовищу;
б) медичні витрати членів команди під час плавання;
в) відповідальність за пошкодження майна третіх осіб;
г) відповідальність за пошкодження майна членів команди;
д) втрати фрахту в зв’язку з пошкодженням судна.

ТЕСТ 13Б. Авіаційне та космічне страхування
1. Які з нижченаведених видів авіаційного страхування не є обов’язковими?
а) Страхування повітряного транспорту;
б) страхування авіаційних суден;
в) страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу.

2. Який мінімальний розмір страхового відшкодування у разі смерті в Україні за одного члена екіпажу?
а) 1000 мінімальних зарплат;
б) 1000 неоподатковуваних мінімумів;
в) 20 000 доларів США;
г) 50 000 гривень.

3. Який мінімальний розмір страхового відшкодування на випадок смерті встановлено в Україні за одного авіапасажира ?
а) 50 000 грн;
б) 20 000 дол. США;
в) 1000 мінімальних зарплат.

4. Що таке ліміт відповідальності ?
а) Це мінімальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику;
б) це максимальна сума страхового відшкодування, яка може бути сплачена страховиком страхувальнику.

5. Якщо в результаті катастрофи літака авіакомпанія за позовом суду має відшкодувати збитки третім особам у розмірі 5 850 000 дол. США, а ліміт відповідальності, на який застрахована авіакомпанія, становить 5 000 000 дол. США, хто відшкодовує різницю у розмірі 850 000 дол. США?
а) Авіакомпанія;
б) страхова компанія;
в) держава.

ТЕСТ 13В. Страхування наземного транспорту
1. На вірогідність настання яких страхових випадків впливають такі фактори, як стаж та вік водія, пора року та доби, колір транспортного засобу?
а) На протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного засобу;
б) на настання дорожньо-транспортної пригоди.
в) на настання стихійних лих;
г) правильні а) і б) варіанти;
д) усі варіанти правильні.

2. На вірогідність настання яких страхових випадків впливають такі фактори, як марка транспортного засобу та термін його експлуатації, наявність протиугонних пристроїв, місце зберігання транспортного засобу?
а) На настання стихійних лих;
б) на протиправні дії третіх осіб;
в) на настання дорожньо-транспортної пригоди;
г) на розмір втрати товарної вартості;
д) усі варіанти правильні.

3. Що є об’єктом страхування наземного транспорту?
а) Водій та пасажири цього застрахованого транспортного засобу;
б) цивільна відповідальність власника цього застрахованого транспортного засобу;
в) видатки, що є наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: штраф, оплата орендованого автомобіля, проживання в готелі, втрата прибутку, моральні збитки, видатки на відрядження тощо;
г) немає правильної відповіді;
д) правильні варіанти а) і б).

4. Втрата товарної вартості — це:
а) окремий об’єкт страхування при страхуванні транспортного засобу;
б) окремий ризик при страхуванні транспортного засобу;
в) умовна величина зниження дійсної вартості відновленого після пошкодження транспортного засобу при визначенні розміру матеріального збитку;
г) погіршення зовнішнього вигляду автомобіля внаслідок страхового випадку;
д) усі варіанти правильні.

5. Що найбільшим чином впливає на розмір страхового тарифу при страхуванні транспортного засобу від крадіжки?
а) Наявність протиугінних пристроїв;
б) марка транспортного засобу;
в) місце зберігання;
г) майже 100 %-на збитковість страхової суми;
д) усі варіанти правильні.

ТЕСТ 13Г. Страхування вантажів
1. Хто може бути страхувальником при страхуванні вантажів?
а) Власник вантажу;
б) відправник, одержувач вантажу;
в) відправник, одержувач, перевізник;
г) перевізник;
д) експедитор.

2. Які з наведених умов страхування вантажів застосовуються частіше і мають найширше страхове покриття?
а) “З відповідальністю за часткову аварію”;
б) “з відповідальністю за всі ризики”;
в) “франко — завод”;
г) “без відповідальності за пошкодження, крім випадків загибелі”;
д) “поставка до кордону”.

3. Які з умов застережень є відмінними для застережень типу “А”, “В”, “C”?
а) 4—19;
б) 8—19;
в) 1—7;
г) 3—8;
д) 12—19.

4. Які з наведених вантажів є небажаними ризиками для страховика при транспортуванні залізницею?
а) Автомобілі, мотоцикли;
б) ліс, сировина;
в) комп’ютери, аудіо- та відеотехніка;
г) трактори, устаткування.

5. Середнє значення тарифних ставок при автомобільних перевезеннях вантажів становить:
а) 10 % від вартості вантажу;
б) 0,4 % від вартості вантажу;
в) 0,7—6,5 % від вартості вантажу;
г) 0,8 % від вартості вантажу;
д) 2,5—5 % від вартості вантажу.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016