Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Страхування arrow 5.2. Маркетингові дослідження і маркетингова політика страховика
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




5.2. Маркетингові дослідження і маркетингова політика страховика

5.2. Маркетингові дослідження і маркетингова політика страховика

   Ф. Котлер у книзі “Основи маркетингу” тлумачить маркетингове дослідження як систематичне визначення кола даних, необхідних у зв’язку з маркетинговою ситуацією, що постала перед фірмою, збір і аналіз цих даних та звіт про результати. У цій самій праці наведено докладний перелік методів збору інформації (спостереження, експеримент, опитування в різних формах і т. ін.). (Котлер Ф. Основы маркетинга. — М.: Бизнес-книга, 1995.)
   Зауважимо, що з огляду на повну відповідність наведених у книзі Ф. Котлера типових методів збору інформації потребам маркетингу у страхуванні, а також на тій підставі, що зазначені питання вивчаються в інших дисциплінах, у пропонованому підручнику на цьому не спиняємося.
   Основні джерела надходження чи отримання інформації для маркетингових досліджень у страхуванні наведено в табл. 5.1.
   При цьому критеріями можливості залучення до збирання інформації того чи іншого джерела є норми чинного законодавства та морально-етичні вимоги об’єднань страховиків (наприклад, Ліги страхових організацій України).

Таблиця 5.1

Зовнішні дані

Внутрішні дані

Страховики-партнери

Сторонні фахівці (залучення на договірних засадах)

Реклама та інша відкрита інформація конкурентів

Страхові брокери та клієнти інших страховиків

Статистичні дані, зібрані та узагальнені об’єднаннями страховиків, державними органами та громадськими організаціями;

Науково-методична література

Преса

Мережа Інтернет

Доповіді страхових агентів і службовців

Матеріали цільового опитування клієнтів

Статистичні бази

Дані про ефективність вкладень у рекламу та громадські зв’язки

Прийом на роботу фахівців потрібної кваліфікації

Проведення інтелектуальних “штурмів”, тендерів на розробку проекту в колективі страховика тощо

Опрацювання даних з архіву

   Робота зі збору інформації планується і ведеться як логічна ланка алгоритму маркетингового дослідження (рис. 5.1).
   Виконавці маркетингового дослідження в роботі обов’язково мають керуватись такими принципами, як об’єктивність, повнота, лаконічність та своєчасність.

st11

Рис. 5.1. Алгоритм маркетингового дослідження у страхуванні

   Маркетингова політика страховика. З визначення маркетингу у страхуванні випливає логічний висновок про те, що цей вид діяльності є невіддільною складовою стратегічної політики страховика. Більш того, це не тільки засіб формування базових умов для вирішення страховиком конкретних завдань, а й механізм моделювання та аналізу ситуацій, що прогнозуються чи поставлені за мету, яка має бути досягнена на певному етапі. То за якою ж схемою і в якому середовищі оперує служба маркетингу страховика?
   Насамперед на підставі даних попередніх маркетингових досліджень страховик обирає варіанти можливих стратегічних напрямків своєї діяльності. Для аналізу очікуваної ефективності їх реалізації він за кожним із варіантів формує свою маркетингову політику. Як правило, ця політика містить у собі низку передумов, застережень та намірів щодо остаточних показників. Вони, у свою чергу, залежать від реальних можливостей страховика чи поставленої мети.
   Маркетингова політика традиційно поділяється на такі основні види (хоча на практиці вони можуть бути взаємопоєднаними):
- орієнтована на вибір потенційного страхувальника, тобто на пошук окремих категорій громадян, умовно дібраних за певними ознаками — за видом трудової діяльності; відношенням до майна; регіоном проживання (наприклад, орендарі, власники автотранспортних засобів, вантажоперевізники, працівники ризикових професій тощо);
- орієнтована на окремі види страхування чи групи страхових продуктів — медичне, від нещасних випадків, надання пакета страхових послуг тим, хто від’їжджає за кордон, і т. ін., або за порівняльною вартістю страхових продуктів, сервісним обслуговуванням при їх реалізації, розслідуванні страхової події та виплаті страхових відшкодувань, забезпеченні асистансом, супроводженням ризику (наприклад, при страхуванні вантажоперевезень залізницею);
- орієнтована відносно конкретних каналів реалізації — наприклад, поширення страхових полісів на підприємствах, дібраних за певними груповими ознаками (транспортно-експедиційні, туристичні тощо).
   При цьому на тій чи іншій стадії проведення маркетингу обов’язково потребують вирішення питання суб’єктивного ставлення клієнта до страхування як інституту соціального захисту чи запропонованих йому конкретних страхових продуктів. (Цей фактор має істотне значення особливо в сучасний період формування ринкових відносин у нашому суспільстві.) Адже найпривабливіший страховий продукт не буде реалізовано, якщо потенційний клієнт не усвідомлює потреби в ньому або якщо витрати на страхування з різних причин не віднесені ним навіть до переліку другорядних. Ці питання об’єднуються поняттям формування споживчого попиту (культури страхування).
   Отже, у сфері діяльності служби маркетингу доцільно виокремити такі об’єкти першочергової уваги:
   1) страхове поле (категорії потенційних клієнтів страховика та об’єктів страхування);
   2) якісні показники страхових продуктів;
   3) канали реалізації страхових продуктів;
   4) формування споживчого попиту.
   Об’єкти маркетингових досліджень у страхуванні. Страхове поле.
Під цим узагальненим терміном у практичній роботі пропонується розглядати такі два головні поняття.
- Клієнти як фактичні чи потенційні споживачі страхових послуг. Їх поділ (його ще називають “сегментуванням ринку споживачів”) для подальшого визначення або формування споживчих запитів, реалізації страхових продуктів тощо виконується за наявністю характерних ризиків, які потребують страхового захисту; місцем проживання, роботи чи іншим (наприклад, дачний кооператив, підприємство), де передбачається укладання договорів страхування; за купівельною спроможністю і т. ін.
- Об’єкти страхування, які також доцільно класифікувати для подальшої обробки інформації, що буде здобута відносно них, а саме: майно юридичних чи фізичних осіб, які визнані потенційними страхувальниками, вантажі, цивільна відповідальність тощо.
   Якісні показники страхового продукту:
- обсяг страхового покриття;
- кількість основних та додаткових надаваних послуг;
- сума страхової премії та перелік обмежень у ризиках;
- можливість установлення партнерських взаємовідносин з клієнтом;
- простота норм страхового договору та захист інтересів страхувальника;
- своєчасне та правильне здійснення заходів із поточного обслуговування за договором;
- швидке, якісне та справедливе урегулювання страхових випадків;
- своєчасне та регулярне інформування страхувальника про проходження договору, сервіс під час виплат.
   Канали реалізації страхових продуктів. Головні принципи, які мають перебувати в полі зору служби маркетингу і яким має відповідати штатна мережа з реалізації страхових продуктів, полягають у тому, що штатний реалізатор (у широкому розумінні) є повноважним представником страховика, і, як правило, саме за його роботою та наданою ним інформацією клієнти приймають рішення щодо укладання договору страхування та надання переваги тому чи іншому страховикові.
   Існують, як відомо, чотири основні канали реалізації страхових продуктів: 1) офісний метод реалізації, коли клієнт самостійно прибуває чи запрошується до офісу страховика; 2) через відокремлені підрозділи та агентську мережу, які відшукують клієнта й працюють із ним за межами головного офісу; 3) через об’єднання страховиків; 4) брокерське посередництво.
   Отже, служба маркетингу має відповідно відстежувати діяльність кожного із зазначених каналів та впливати на їх функціонування.
   Головними критеріями оцінювання ефективності та предметом уваги з боку служби маркетингу щодо перших двох каналів має бути рівень реалізації ними страхових продуктів; розвиток контингенту постійних клієнтів; участь фахівців страховика в заходах маркетингових досліджень і вишукуванні потрібної інформації.
   У процесі реалізації страхових послуг через об’єднання страховиків (пули, бюро, консорціуми) фахівці маркетингу мають враховувати ось що. Стосовно розвитку цього каналу реалізації страховик, дістаючи змогу регулярно опосередковано укладати групові договори страхування або регулярно отримувати страхові платежі (через ядерний авіаційний чи морський пул страховиків), може потерпати від притаманних цьому каналу недоліків.
   Насамперед ідеться про те, що об’єднання страховиків працюють здебільшого за досить низькими тарифами і вплинути на їх підвищення чи поліпшення умов договорів під час безпосереднього спілкування з клієнтами страховик не має змоги, а також про значні накладні витрати (утримання персоналу виконавчої дирекції об’єднання, вступні та членські внески, витрати на проведення нарад, формування гарантійних фондів та інше).
   Щодо роботи з брокерами — надання їм інформації, яка формує привабливість страховика демонструванням переваг чи переліку позитивних показників у його роботі порівняно з конкурентами, а також можливість переговорів з брокерами для отримання від них через учасників переговорів з боку страховика інформації для маркетингових досліджень.
   Формування споживчого попиту. Взагалі ця проблема є найважливішою серед усіх складових політики зовнішніх стосунків страховика й охоплює такі аспекти його діяльності.
- Зв’язки страховика з громадськістю (public relations), форми і методи яких та взаємозв’язок з маркетингом добре висвітлені в популярних виданнях. Зазначимо лише, що ця робота страховика спрямована насамперед на створення і розвиток його позитивної репутації серед фактичних і потенційних клієнтів, а також серед пріоритетних (з погляду перспективи розширення ринку збуту) груп населення.
- Реклама (див. далі).
- Формування споживчого попиту.
   Остання складова, яку ще називають стимулюванням збуту чи продажу (sales promotion), охоплює практично всі заходи, спрямовані безпосередньо чи опосередковано на збільшення реалізації страхових продуктів. Проте якщо більша частина цих заходів різною мірою реалізується іншими підрозділами страховика і становить їх прямі функції, то є ряд моментів, які відносяться до безпосередніх функцій служби маркетингу:
- роз’яснення специфіки виду страхування, який цікавить клієнта, допомога у визначенні реальної потреби у страхуванні конкретних ризиків та наданні юридичних консультацій із супутних проблем;
- високий сервіс обслуговування іншими засобами (форми розглядалися раніше);
- матеріальні та моральні форми заохочення постійних клієнтів, у тому числі шляхом бонусу чи допомоги в якісній профілактиці страхових випадків;
- якомога ширша реалізація клієнтам “пакетів страхових полісів” на різні види страхування і для кількох членів сім’ї;
- залучення пріоритетних клієнтів до кола акціонерів страховика;
- формування “торговельної марки” страховика, під якою слід розуміти те, що містить у собі поняття його авторитету й ділової репутації та вірності найкращим традиціям.
   Організація служби маркетингу. Залежно від розмірів кадрового апарату страховика функції служби маркетингу можуть покладатися безпосередньо на окремий підрозділ з кількох співробітників або на одного фахівця. Цю службу доцільно підпорядковувати керівним посадовим особам страховика (скажімо, першому заступникові голови правління), враховуючи її повноваження з питань збирання, узагальнення та аналізу інформації, що стосується стратегічних напрямків розвитку страховика, контролю й роботи з визначення ефективності окремих заходів і видів діяльності конкретних фахівців та підрозділів. Ця служба в межах своїх функцій чи конкретних завдань повинна мати можливість доступу до необхідної інформації та опитування відповідних фахівців з інших підрозділів.
   Для більшої наочності розглянемо приклад організації служби маркетингу в Страховій групі “ТАС”. Функції окремих підрозділів Департаменту маркетингу та інновацій зображено в табл. 5.2.
   Фаховий рівень та ділові якості спеціалістів служби мають відповідати таким основним вимогам:
- відданість справі і щира зацікавленість у розвитку фінансової потужності, прибутковості діяльності та зміцненні авторитету страховика;
- високий рівень теоретичної підготовки та практичних навичок з основних видів страхування, на яких спеціалізується страховик;
- уміння цілеспрямовано збирати, нагромаджувати й аналізувати інформацію та розробляти на її базі відповідні висновки й пропозиції;
- ініціатива, комунікабельність, виконавська дисципліна, уміння зосередитись на головному, широка загальна ерудиція.

Таблиця 5.2

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ДЕПАРТАМЕНТУ МАРКЕТИНГУ ТА ІННОВАЦІЙ СТРАХОВОЇ ГРУПИ “ТАС”

Підрозділ

Функції

1. Управління нових страхових продуктів і перспективних видів діяльності

Аналіз, коригування й узгодження в керівних інстанціях та у процесі співпраці з галузевими підрозділами правил страхування, умов і зразків договорів та інших відповідних документів (полісів, сертифікатів тощо) на предмет відповідності чинному законодавству та стратегічним цілям Компанії

Аналіз інноваційних пропозицій з нових видів діяльності та прийняття рішень щодо доцільності їх упровадження

Розробка та впровадження нових страхових продуктів

Сегментація страхового ринку

2. Управління аналізу і розвитку системи реалізації страхових продуктів

Аналіз ефективності систем продажу страхових продуктів за критеріями відповідності їх поставленим статутним завданням

Формування необхідної мережі збуту, розробка і впровадження заходів з їх систематичного коригування

Поточний контроль за діяльністю систем збуту

Професійне навчання і забезпечення необхідними методично-інструктивними матеріалами фахівців Компанії, задіяних у системі збуту страхових продуктів

Розробка системи стимулювання діяльності страхових посередників

3. Управління реклами, дизайну і зв’язків з громадськістю

Доведення до сегментованих категорій фактичних і потенційних страхувальників іміджевої інформації щодо компанії, її страхових продуктів, сервісних умов

Дизайн, розробка та виготовлення документації, необхідної для забезпечення діяльності галузевих підрозділів Компанії, страхових посередників і рекламних акцій

Планування та організація багатопрофільного рекламування

Проведення публічних рекламних, інформаційно-просвітницьких та іміджевих заходів у ЗМІ та через канали масової інформації

Заходи із закріплення зв’язків із клієнтурою

4. Управління інформації і дослідження ринку

Забезпечення інформацією керівництва Компанії та її підрозділів

Організація та проведення цільових досліджень за запитами керівництва і підрозділів та для власних потреб департаменту

Створення, розвиток і утримання тематичної бази даних на електронних і паперових носіях

Виконання цільових завдань і доручень керівництва Компанії з проведення заходів андеррайтингу за окремими договорами страхування

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016