Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Фізіологія і психологія праці arrow 4.4. Реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




4.4. Реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження

4.4. Реакції серцево-судинної системи працівника на трудові навантаження

   Трудова діяльність, супроводжуючись певними затратами енергії, вимагає збільшення інтенсивності окислювальних процесів, що, у свою чергу, відбивається на показниках гемодинаміки, стані серця і кровоносних судин працівника. Саме з кровотоком надходять до всіх органів і тканин працюючого організму необхідні поживні речовини і кисень. Одночасно в кров виділяються з тканин продукти обміну та вуглекислота. Ці процеси складають транспортну функцію крові. Кров виконує також терморегуляторну (підтримання постійної температури тіла), захисну (білі кров’яні тільця поглинають мікроби, що потрапили в організм) і гуморальну (розносить по всьому тілу гормони, які посилюють або послаблюють діяльність різних органів) функції.
   Відповідно до важкості роботи та факторів зовнішнього середовища в організмі працівника збільшується кровоток, мірою якого є хвилинний об’єм крові, тобто кількість крові, яка проходить через систему кровообігу за одну хвилину.
   Збільшення хвилинного об’єму крові досягається за рахунок двох механізмів пристосування серцево-судинної системи до умов роботи:
● посилення діяльності серця;
● розширення капілярів.
   Діяльність серця посилюється збільшенням частоти скорочень серця за одиницю часу, тобто збільшення пульсу, а також шляхом збільшення ударного об’єму серця. Ударний об’єм — кількість крові, яка виштовхується в судини за одне скорочення.
   В стані спокою частота пульсу у людини становить 60…80 ударів за хвилину, ударний об’єм — 50…80 мл, а хвилинний об’єм крові — 5…6 л.
   Під час інтенсивної роботи частота пульсу може зростати до 180…240 ударів за хвилину), ударний об’єм крові — до 100…150 мл, а хвилинний об’єм — до 20…30 л. Доведено, що перевищення частоти пульсу при роботі понад 150…190 ударів за хвилину є малоефективним, оскільки при цьому зменшується ударний об’єм. На частоту пульсу, крім м’язових зусиль, впливають рівень емоційних реакцій, робоча поза, температура навколишнього середовища. Так, у робочій позі стоячи частота пульсу працівника може бути на 10…15 ударів за хвилину більшою, ніж в позі сидячи (80…90 замість 70…75). При температурі 25…30 °С частота пульсу також зростає на 10…15 ударів за хвилину.
   При важкій фізичній роботі, особливо в несприятливих умовах теплового перегрівання, частота пульсу у працівника може досягати 150 ударів за хвилину. 140…160 ударів за хвилину може досягати частота пульсу у працівників, які виконують напружену нефізичну роботу.
   Проте показники пульсу залежать від індивідуального фізичного стану працівника, його віку і статі. За одних і тих самих навантажень частота пульсу у жінок в середньому на 10…15 ударів за хвилину більша, ніж у чоловіків. Фізично сильніша людина виконує аналогічну роботу з меншою частотою пульсу, ніж менш працездатна.
   При фізичній роботі частота пульсу досить тісно корелює з показником споживання кисню, тобто затратами енергії (табл. 3).

Таблиця 3

ЧАСТОТА ПУЛЬСУ, СПОЖИВАННЯ КИСНЮ І ЗАТРАТИ ЕНЕРГІЇ У ПРОЦЕСІ ПРАЦІ

Частота пульсу,
ударів/хв

Валове споживання
кисню, мл/хв

Затрати енергії без основного обміну, ккал/хв

90…100

600…800

2…3

100…110

1000…1200

4…5

110…125

1400…1600

6…7

125…160

1800…2200

8…10

   Частота пульсу досить адекватно відображає функціональне напруження організму під час не тільки фізичної, а й розумової та сенсорно напруженої праці. За показником “робочого пульсу” роботи поділяються на такі групи:
● дуже легкі — до 80 ударів/хв;
● легкі — 80…100 ударів/хв;
● середньої важкості — 100…120 ударів/хв;
● важкі — 120…140 ударів/хв;
● дуже важкі — 140…160 ударів/хв;
● надзвичайно важкі — 160…180 ударів/хв;
● виснажливі — понад 180 ударів/хв.
   На думку багатьох учених-фізіологів, тривалість трудових операцій, які виконуються при частоті пульсу більш ніж 140 ударів за хвилину, не повинна перевищувати 6 годин на тиждень. Середньозмінна частота пульсу у працівників не повинна перевищувати 100 ударів за хвилину.
   У процесі праці більша частина крові поступає в розширені судини працюючих м’язів. В органах, які не беруть участі в роботі, судини звужуються і кровопостачання зменшується. Так, якщо в стані спокою до скелетних м’язів поступає 25% крові, то при легкій роботі — 45%, а при дуже важкій роботі — до 88%. Кровопостачання серця при важкій роботі збільшується в чотири рази порівняно зі станом спокою.
   Збільшення кровопостачання у працюючих м’язах супроводжується не тільки збільшенням кількості розкриття в них капілярів, але і зменшенням протидії руху крові. Проте останнє не повністю відповідає збільшенню кровотоку, що призводить до підвищення в процесі праці артеріального тиску.
   Артеріальний кров’яний тиск характеризується максимальним (систолічним) і мінімальним (діастолічним) тиском. У здорових працездатних людей мінімальний тиск під час роботи мало змінюється — зменшується або збільшується на 5…15 мм рт.ст.
   Максимальний тиск підвищується до 150 і навіть 200 мм рт. ст. відповідно до потужності виконуваної роботи.
   Різниця між максимальним і мінімальним тиском крові називається пульсовим тиском, а середня арифметична цих двох показників — середнім динамічним тиском. Використовуючи показники артеріального кров’яного тиску, можна обчислити ударний (систолічний) об’єм крові, мл, працівника за формулою Старра:

Vc = 90,97 + 0,54 Pn – 0,57 Pg – 0,61 M,

де Рn пульсовий тиск, мм рт. ст.;
Рg діастолічний (мінімальний) тиск, мм рт. ст.;
М — вік, повних років.
   Хвилинний об’єм крові Vхв розраховується як добуток ударного об’єму на частоту пульсу n.

Vхв = Vc n.

   Для об’єктивнішої оцінки змін хвилинного об’єму крові працівника під час роботи вираховують так званий належний хвилинний об’єм крові, л:

 

fpp4

де m — маса тіла, кг;
h — зріст, см;
k — коефіцієнт (0,162 для жінок; 0,167 для чоловіків).
   Порівняння хвилинного об’єму крові під час роботи з належним дозволяє більш точно оцінити специфіку функціональних змін у серцево-судинній системі працівника, зумовлених дією різних факторів.
   Стан серцево-судинної системи працівника залежить від трудових навантажень. Для оцінки її адаптованості до цих навантажень порівнюють показники систолічного кров’яного тиску і частоти пульсу під час роботи і в стані спокою.
   Коефіцієнт підвищення систолічного (максимального) тиску розраховується за формулою:

fpp5

де Рс.роб — систолічний тиск при роботі, мм рт. ст.;
Рс.сп — систолічний тиск у стані спокою, мм рт. ст.
   Коефіцієнт підвищення частоти пульсу розраховується за формулою:

fpp6

де nроб — частота пульсу під час роботи;
nсп — частота пульсу в стані спокою.
   Якщо K1 > K2, то регуляція серцево-судинної діяльності відбувається нормально; якщо K1 < K2, то має місце серцева недостатність.
   Про рівень тренованості серцево-судинної системи працівника до фізичних навантажень свідчить коефіцієнт витривалості

 

fpp7

   Збільшення коефіцієнта витривалості в зв’язку зі зменшенням пульсового тиску є показником детренованості серцево-судинної системи працівника. Другим показником, який характеризує пристосування серцево-судинної системи до фізичних навантажень, є показник якості реакції. Він конкретніше характеризує відновлення кров’яного тиску і частоту пульсу після виконання інтенсивної роботи:

fpp8

де Kp — показник якості реакції;
Pn1 і Pn2 — пульсовий тиск до і після роботи;
n1 і n2 — частота пульсу до і після роботи.
   В нормі Кp < 1. Збільшення цього показника свідчить про несприятливу реакцію серцево-судинної системи людини на навантаження.
   Існує певний зв’язок між серцево-судинною і дихальною системами під час праці. Цей зв’язок виражається коефіцієнтом співвідношення пульс-дихання

fpp9

де nn — частота пульсу, ударів/хв;
д — частота дихань /хв.
   В стані спокою Кспд становить 4—5, при роботі він збільшується. Чим більше Кспд наближається до вихідних значень, тим більш злагоджено працюють системи кровообігу і дихання. Різке збільшення Кспд свідчить про перенапруження серцево-судинної системи, зниження — про процеси декомпенсації в дихальній системі.
   Робота викликає фізіологічні зрушення в складі крові, ступінь і спрямованість яких залежать від інтенсивності роботи. Спочатку збільшення інтенсивності роботи призводить до збільшення в складі крові еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну, що сприяє посиленому забезпеченню тканин киснем і підвищенню працездатності. Подальше збільшення навантажень призводить до погіршення цих показників, а надмірно втомлива робота може викликати патологічні зрушення. Під час роботи у складі крові збільшується вміст фосфорних сполук, молочної кислоти та вуглекислоти.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016