|
10.2. Правовідносини у галузі трубопровідного транспорту Характер договірних трубопровідних зобов’язань залежить від способу транспортування (типу трубопроводу) та об’єкта транспортування.
У залежності від способу транспортування трубопровідні зобов’язання поділяються на транспортування магістральним трубопроводом і на транспортування промисловим трубопроводом (розподільним тощо).
У залежності від об’єкта транспортування існують такі види трубопровідних зобов’язань:
- трубопровідне транспортування нафти;
- трубопровідне транспортування газу;
- трубопровідне транспортування продуктів хімії;
- трубопровідне постачання інших продуктів.
Договірні зобов’язання у сфері трубопровідного транспорту зазнають істотного імперативного регулювання законодавством. Загальні засади правового статусу підприємств трубопровідного транспорту визначив Закон України “Про трубопровідний транспорт”, правове регулювання договорів міститься в Цивільному (глава 64) та Господарському (глава 32) кодексах України, правила здійснення трубопровідного транспортування закріплено і в спеціальних підзаконних актах — Постановах КМУ, Інструкціях НКРЕ та інших нормативних актах.
Правовідносини з постачання нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом опосередковуються самостійним цивільно-правовим договором. Ці правовідносини відрізняються характерними рисами, що відмежовують їх від інших, зовні схожих правовідносин, але таких, що мають зовсім іншу правову природу (енергопостачання, перевезення, підряд, поставка).
Зобов’язання з постачання трубопровідним транспортом виникає з договору, закріплення якого на сьогоднішній день у законі відсутнє. Ця обставина стримує розвиток і удосконалювання даного інституту і, зокрема, якість його правового регулювання, тому необхідно на рівні закону закріпити поняття договору постачання (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом.
Предметом договору, спрямованого на надання послуг із постачання (транспортування) трубопровідним транспортом, є послуги по переміщенню нафти (нафтопродуктів тощо) трубопровідним транспортом у визначене місце призначення (нафтопереробні заводи, берегові термінали і порти, станції залізниць). Змістом цих послуг є численні технологічні операції і, насамперед, операції по обліку і контролю за якістю і кількістю переміщуваної нафти (нафтопродуктів).
Зобов’язання з транспортування трубопровідним транспортом не є зобов’язанням перевезення. У договорі транспортування трубопровідним транспортом переміщення здійснюється у вигляді єдиного технологічного процесу, заснованого на природних властивостях нафти (газу тощо) як сировини, і всі технологічні операції по переміщенню здійснюються в єдиній і статичній системі трубопроводів. У цьому договорі особливе значення мають технологічні операції, у тому числі операції по обліку і контролю за якістю і кількістю нафти. Без дотримання цих операцій переміщення нафти неможливе.
На відміну від договору перевезення, у якому переміщення вантажу завжди здійснюється за допомогою руху самого транспортного засобу, переміщення трубопроводом забезпечується за допомогою спеціальної технологічної системи, статичної стосовно простору і вантажу.
Слід зазначити, що відносини з транспортування трубопровідним транспортом у більшості випадків ускладнені іноземним елементом, що обумовлено проляганням магістральних газо- і нафтопродуктопроводів територією суміжних держав. Основне регулювання відносин із транспортування трубопровідним транспортом територією суміжних держав є міжнародні двосторонні і багатосторонні угоди. Разом з тим, відсутня міжнародна конвенція з транспортування нафти (нафтопродуктів) трубопровідним транспортом як одна з форм кодифікації міжнародного права. Розробка і наступне прийняття такої конвенції дозволило б підняти якість правового регулювання розглянутих відносин на більш високий рівень.
Зміст договору транспортування трубопровідним транспортом багато в чому визначається дією спеціальних норм і правил технічної експлуатації трубопроводів. Призначенням цих установлень є необхідність забезпечити належну і, зокрема, безпечну для навколишнього середовища експлуатацію трубопроводів.
Договір трубопровідного транспортування укладається в письмовій формі (оформлюється значною кількістю супровідних паперів), є оплатним і консенсуальним — укладення договору створює обов’язок вимагати постачання.
У залежності від виду трубопровідного транспортування (магістральне чи промислове) визначаються деякі особливості регулювання договірних відносин.
Договори з трубопровідного транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл, договори постачання природного газу за регульованим чи за нерегульованим тарифом укладаються тільки спеціальними суб’єктами — транспортними організаціями, які мають ліцензію, що видається НКРЕ. Ліцензування такої діяльності передбачає відповідність договірних відносин ліцензійним умовам діяльності. Інші види трубопровідного транспортування передбачають урахування спеціальних правил та умов постачання трубопроводами.
Основні учасники договору трубопровідного транспортування — це транспортна організація — постачальник і споживач — користувач послугами. Також у договорі трубопровідного транспортування може брати участь вантажоприймальник (у випадку, якщо постачальнику не належать приймальні потужності на кінцевому пункті постачання). Слід також виділити як різновид — договір постачання продуктів (газу, нафти тощо), де на кінцевому пункті поставки продукти безпосередньо споживаються. Відповідно в трубопровідному транспортуванні — постачальник і користувач послугами та вантажоприймальник, а в трубопровідному постачанні — постачальник і споживач. Згідно з вимогами, які ставляться до діяльності транспортування нормативними актами, можна виділити основні права та обов’язки сторін (Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики України 30.09.99 № 1263 “Умови та Правила здійснення підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з транспортування природного та нафтового газу розподільними трубопроводами”).
Основні обов’язки постачальника:
- постачання споживачам вуглеводнів, хімічних продуктів, води та інших продуктів і речовин відповідно до умов договору та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;
- забезпечувати облік транспортованих продуктів, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам України та бути повірені органами Держстандарту України;
- не перешкоджати в доступі до засобів вимірювальної техніки продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку кількості транспортованих продуктів користувачам послугами та контрольним органам;
- здійснювати контроль фізико-хімічних властивостей продуктів відповідно до нормативних документів і на письмовий запит видавати споживачам — користувачам послуг паспорти якості продуктів.
Основні права постачальника:
- вимагати від користувача послугами документи, що мають безпосереднє відношення до отримання транспортних послуг, у тому числі документи, що засвідчують право власності на продукти або право розпорядження ними за дорученням власника, документи, що підтверджують згоду вантажоприймальника прийняти продукт;
- відмовити користувачу послугами в транспортуванні в разі неоплати транспортних послуг, відсутності у користувача послугами документів, що підтверджують право власності на продукти або право на розпорядження ними за дорученням власника, а також документів, що засвідчують згоду вантажоприймальника прийняти продукт, і у разі невідповідності якості продуктів вимогам нормативних документів та стандартів;
- звертатися до НКРЕ для розгляду невирішених шляхом переговорів питань;
- отримувати від користувачів послугами плату за транспортування трубопроводами за встановленим тарифом або згідно з договором.
Обов’язки споживача — користувача послуг:
- надавати постачальнику документи, що мають безпосереднє відношення до отримання транспортних послуг, у тому числі документи, що засвідчують право власності на продукти або право розпорядження ними за дорученням власника, документи, що підтверджують згоду вантажоприймальника прийняти продукт;
- забезпечувати надання постачальнику продукти, якість яких відповідає вимогам нормативних документів та стандартів;
- сплачувати встановлену плату постачальникам за встановленим тарифом або згідно з договором;
- здійснити приймання продукту в пункті призначення.
Права споживача — користувача послуг:
- отримувати вуглеводні, хімічні продукти, воду та інші продукти і речовини відповідно до умов договору та узгоджених між сторонами диспетчерських графіків;
- вимагати від постачальника забезпечення обліку транспортованих продуктів, при цьому засоби вимірювальної техніки повинні відповідати вимогам і стандартам України та бути повірені органами Держстандарту України;
- мати доступ до засобів вимірювальної техніки продуктоперекачувальних станцій та вузлів оперативного обліку кількості транспортованих продуктів;
- вимагати здійснення контролю фізико-хімічних властивостей продуктів відповідно до нормативних документів і видачі паспортів якості продуктів.
Це загальні умови договорів, які, безумовно, відрізняються в залежності від виду договору. Щодо ліцензованої діяльності, то законодавець встановлює примірні договори, і будь-які зміни до їх умов погоджуються з НКРЕ. Зокрема, Держнафтогазпромом, Наказом № 42 від 10.04.95 року встановлено і затверджено “Типовий договір на транспортування природного газу”.
Відповідальність учасників правовідносин на трубопровідному транспорті настає в залежності від виду та тяжкості правопорушення. Встановлено, що порушення законодавства України про трубопровідний транспорт тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність (ст. 71, ст. 98, ст. 138 КпАП; ст. 280, ст. 292 ККУ).
Відповідальність за порушення законодавства про трубопровідний транспорт несуть особи, винні у наступних правопорушеннях:
- недотриманні вимог Правил охорони магістральних трубопроводів;
- навмисному пошкодженні, руйнуванні та розкраданні обладнання об’єктів трубопровідного транспорту, крадіжках товарної продукції, що транспортується трубопровідним транспортом, а також у завданій навколишньому природному середовищу шкоді;
- порушенні інших вимог ст. 20 Закону України “Про трубопровідний транспорт” та відповідних підзаконних актів.
Підприємства, установи та організації, які виготовляють і поставляють для об’єктів трубопровідного транспорту обладнання, труби та інше устаткування, несуть відповідальність за його якість і технічний рівень відповідно до діючих стандартів, а також за всі приховані дефекти, виявлені в процесі експлуатації об’єкта, і відшкодовують у зв’язку з цим підприємствам трубопровідного транспорту заподіяну шкоду згідно з чинним законодавством України.
Будівельно-монтажна організація протягом першого року експлуатації об’єкта трубопровідного транспорту має за свій рахунок усунути виявлені в процесі експлуатації дефекти будівельно-монтажного характеру.
Місцеві органи державної виконавчої влади, представницькі органи та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, а також громадяни зобов’язані відшкодувати завдану підприємствам трубопровідного транспорту шкоду в порядку та розмірах, визначених чинним законодавством України.
Підприємства, установи та організації трубопровідного транспорту згідно з чинним законодавством України відшкодовують витрати підприємствам, установам і організаціям, які брали участь у ліквідації наслідків аварій, що виникли в умовах надзвичайного стану на об’єктах трубопровідного транспорту, а також збитки, завдані власникам землі і землекористувачам. Шкода, заподіяна здоров’ю, а також майну громадян внаслідок аварій на зазначених об’єктах, підлягає відшкодуванню в повному обсязі за рахунок підприємств, установ та організацій трубопровідного транспорту.
Цивільна, майнова відповідальність на трубопровідному транспорті регулюється загальними положеннями Цивільного та Господарського кодексу про зобов’язання, про делікти та перевезення, з урахуванням положень типових договорів про транспортування. Література
Рубан А. Участь України в міжнародних енергетичних транспортних коридорах // Економіка України, 12 грудня 2001 р.
Сапрыкин В. Будущее газотранспортной системы Украины // Зеркало недели, № 50, 23 декабря 2000 г.
Шульженко Ф. П., Кундрик Р. С. Транспортне право: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц. — К.:КНЕУ, 2004. — С. 190—203. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
