top_left_1

Studentam.net.ua

Курсові та дипломні роботи
top_right_1
top_left_2
Головна arrow Правознавство arrow Правові основи митної справи в Україні arrow 15.1. Загальні положення чинного в Україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень
top_right_2
top_left_3
top_right_3
15.1. Загальні положення чинного в Україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень

15.1. Загальні положення чинного в Україні законодавства стосовно розгляду і вирішення скарг та інших звернень

   Велика кількість деліктів і непорозумінь, що відбувається в галузі митної справи між суб’єктами митного права, зокрема між митними органами, їх офіційними представниками та юридичними і фізичними особами, які причетні до зовнішньоторговельної діяльності, потребує юридичної допомоги в їх вирішенні. Для цього правознавцям і пересічному громадянинові необхідні знання конституційного, митного, кримінального та адміністративного права в межах регулювання законних прав і свобод громадянина, фізичної та юридичної особи.
   Суспільна практика виділила в окремий вид діяльності роботу по розв’язанню правових конфліктів між митниками та громадянами, між митними органами та юридичними особами. Ця робота пов’язана з розглядом звернень і скарг громадян на протиправні (з погляду фізичних та юридичних осіб) дії митних органів та їх посадових осіб. Для розв’язання конфліктів і непорозумінь необхідне владне втручання вищих митних структур або відповідних судових та інших державних органів.
   Вирішення правових конфліктів у галузі митної справи безпосередньо зачіпає інтереси громадянина, суспільства і держави, тому в лекції зроблена спроба якомога повніше розглянути технологію вирішення конфліктів з використанням матеріалів практичної діяльності підрозділів центрального апарату Держмитслужби України, зокрема Оргінспекторського Управління та Сектору листів і прийому громадян Управління справами Держмитслужби у 1996—1998 рр., а також матеріали лекції, яка була підготовлена на цю тему консультантом Голови Держмитслужби доцентом, кандидатом юридичних наук В. П. Жиромським.
   Дотримання прав і свобод кожної людини — одне із найголовніших завдань нашої держави. Недотримання цих прав і свобод з боку посадових осіб органів державної влади віднесено законодавством до неправомірних проявів, котрі залежно від конкретних обставин кваліфікуються як негативний службовий вчинок чи злочин, скоєний при виконанні службових обов’язків.
   Ст. 55 Конституції України гарантує захист прав і свобод людини і громадянина, а також його право на оскарження, у тому числі через суд, неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів державної влади.
   Такі ж гарантії надаються законодавством підприємствам, установам і організаціям незалежно від форми власності та підпорядкування.
   Кожний громадянин (фізична особа), підприємство, установа або організація (юридична особа) мають право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і законні інтереси від порушень та інших протиправних посягань.
   Ст. 40 Конституції України вказує на те, що всі громадяни мають право надсилати індивідуальне чи колективне звернення до органів державної влади, їх посадових осіб, які зобов’язані розглянути звернення і надати відповідь у встановлений законом строк.
   Обмеження прав і свобод людини і громадянина не допускаються, крім випадків, передбачених Конституцією України (ст. 64 Конституції).
   Питання практичної реалізації громадянами наданого їм Конституцією права шляхом оскарження домагатися відновлення своїх прав і свобод у випадках порушення регулюються чинним в Україні законодавством, зокрема Законом України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р.
   Якщо донедавна різні аспекти роботи, пов’язаної із розглядом та вирішенням скарг і заяв громадян, мали достатньо чітку законодавчу регламентацію лише по адміністративних і кримінальних справах, а також при позовному провадженні у суді, то з виданням Закону “Про звернення громадян” для останніх відкрилися додаткові можливості відстоювати свої права та інтереси у випадках їх порушень, спираючись на цей Закон.
   Положення Закону обов’язкові для всіх органів державної влади, отже і для митних органів України та їх посадових осіб. На його основі була розроблена інструкція “Про порядок роботи зі скаргами та зверненнями громадян в митних органах України”, затверджена наказом Держмитслужби № 379 від 20 серпня 1997 р.
   Закон та Інструкція регламентують роботу із скаргами, заявами та іншими зверненнями, які не стосуються рішень митних органів про накладення стягнень за порушення митних правил у адмінсправах, а також порушень або дій митних органів як органів дізнання при притягненні громадян до кримінальної відповідальності у справах про контрабанду.
   Положення Закону та Інструкції стосуються також забезпечення права на оскарження особами, які не є громадянами України, але законно перебувають на її території. Це іноземні громадяни (піддані), а також особи без громадянства.
   Доцільно підкреслити, що встановлене Законом право фізичних та юридичних осіб на оскарження дій і рішень посадових осіб митних структур ще раз підкреслює їх правовий статус — митні органи є правоохоронними органами. Юридично значима діяльність митних органів та їх посадових осіб повинна бути націлена на дотримання законності в державі.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >

Замовити реферат, курсову або дипломну роботу

bottom_left
bottom_right
Studentam.net.ua © 2008-2024