Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Правознавство arrow Правові основи митної справи в Україні arrow 14.3. Поняття попереднього розслідування та загальні вимоги до провадження дізнання
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




14.3. Поняття попереднього розслідування та загальні вимоги до провадження дізнання

14.3. Поняття попереднього розслідування та загальні вимоги до провадження дізнання

   Для успішного та швидкого розкриття і припинення злочину, забезпечення передачі справи до суду необхідно швидко і кваліфіковано провести розслідування всіх обставин справи та встановити винних осіб.
   Попереднє, або досудове, розслідування як перша стадія кримінального процесу призначене розв’язувати ці завдання. Перша стадія кримінального процесу має дві форми:
   1) дізнання — коли процесуальні дії проводяться по “гарячих слідах” або по невідкладних справах;
   2) попереднє слідство — основна форма проведення попереднього розслідування, процесуальні дії в межах цієї форми здійснюються в абсолютній більшості кримінальних справ.
   “Попереднім” його називають на відміну від судового слідства, яке проводиться переважно за матеріалами попереднього слідства у другій стадії кримінального процесу — стадії судового розгляду.
   Усі докази і матеріали, що були зібрані в процесі та в результаті дізнання (а також попереднього слідства), насамперед повинні дати відповідь на питання — мала місце подія чи ні. Якщо відомості про злочин, які стали приводом та підставою для порушення кримінальної справи, не знайдуть підтвердження на цій стадії кримінального процесу, то подальше провадження припиняється і справа до суду не передається.
   Таким чином, на стадії попереднього слідства вирішується багато питань, у тому числі й відмова від застосування заходів кримінального покарання, зупинення справи внаслідок встановлення невинності особи, що притягувалася як обвинувачений у справі.
   Підвідомчість ведення кримінальних справ визначається за ознаками або властивостями кримінальної справи, відповідно до яких розслідування повинно провадитися тим чи іншим правоохоронним органом або посадовою особою.
   У будь-якому випадку посадова особа, що бере участь у проведенні дізнання, повинна уважно та всебічно дослідити, проаналізувати всі обставини справи. Її поведінка як представника влади не повинна викликати негативного реагування, а тим більше стати приводом для законної, обґрунтованої заяви особи, що підозрюється в скоєнні злочину. Дізнавач повинен ефективно, тобто повно і своєчасно внести ясність у справу, сприяти виявленню причин і умов злочинності.
   Важливою умовою дотримання законності є неприпустимість нехтування правами громадянина у зв’язку з провадженням дізнання. Обмеження прав допускається, якщо воно обґрунтовано вимогами забезпечення ефективності проведення розслідування та викликано обставинами кримінальної справи.
   Порушення кримінально-процесуальних норм або неправильне застосування кримінального закону під час проведення дізнання чи розслідування може привести і чесного добросовісного співробітника до неправильних висновків, внаслідок цього у багатьох випадках стає неможливим встановити ті обставини, що мають відношення до справи, притягти до відповідальності осіб, що дійсно винні, причетні до скоєння злочину.
   Кожний випадок беззаконня при провадженні стає підставою засудження невинних осіб або створює умови для ухиляння від кримінальної відповідальності злочинців.
   Важливою є загальна вимога щодо об’єктивності, повноти, всебічності та швидкості проведення дізнання. Будь-яке обґрунтоване звернення, клопотання обвинуваченого або інших учасників кримінального процесу повинно бути розглянуте та перевірене уважно, по гарячих слідах. І якщо воно може мати значення для справи, для виявлення обставин, причин та умов злочину або обставин, які підлягають доказу по кримінальній справі, дізнавач зобов’язаний допитати вказаних у клопотанні свідків, призначити проведення експертизи, отримати необхідні документи та виконати інші невідкладні слідчі дії.
   Результати перевірки клопотання дізнавач зобов’язаний повідомити заявнику або винести умотивовану постанову із зазначенням мотиву відмови в перевірці клопотання (ст. 131 КПК).
   Об’єктивність попереднього розслідування полягає в тому, що дізнавач повинен з’ясувати, дослідити обставини, що свідчать про винність особи і що її виправдовують. Одним словом, треба встановити та вивчити всі обставини, пов’язані з особою та злочином (ст. 20, 21, 68 КПК). Вимоги об’єктивності спрямовані на забезпечення неупередженості слідчого, дізнавача та неприпустимості при збиранні доказів віддавати перевагу звинувачувальним чи виправдовуючим.
   Всебічність дізнання полягає в тому, що на стадії попереднього слідства повинні бути перевіреними всі обґрунтовані припущення, версії щодо характеру, мотивів, обставин скоєння злочину та осіб, що його скоїли і були до нього причетні.
   Дізнання може бути визнане таким, що проведено об’єктивно, всебічно і повно лише у випадку, коли:
- досліджені всі обставини справи;
- з’ясовані всі виявлені протиріччя;
- установлена повністю подія скоєння злочину;
- установлені ступінь і характер участі кожного із причетних до злочину і перш за все обвинуваченої особи;
- установлені мотиви злочину, його наслідки, причини, обставини, які сприяли його скоєнню.
   Треба зазначити, що юристи-теоретики називають дізнання найпростішою формою розслідування кримінальної справи, але необхідно зважати на завдання і мету цієї стадії кримінального процесу, відповідальність за вирішення завдання розкриття злочину.
   Для провадження дізнання законодавством установлено два строки його завершення:
- менший — у тих випадках, коли дізнання передує попередньому слідству;
- більший — коли дізнання є основною формою попереднього розслідування по деяких категоріях справ (митників це не стосується).
   Орган дізнання — це установа (митна служба, митниця) або посадова особа цієї установи, що уповноважена на провадження дізнання. Безпосередньо провадження дізнання покладається на співробітників підрозділів боротьби з контрабандою та порушенням митних правил. Очолює цю роботу перший керівник відповідної структури: Голова Державної митної служби, начальник митниці та заступники цих посадових осіб. Саме ці особи уповноважені приймати рішення про порушення кримінальної справи та провадження дізнання.
   Безпосередньо керівництво дізнанням у митній системі України по конкретних справах на контрабанду здійснює Управління організації боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил (УОБКБ та ПМП), а у митницях — начальник митниці та його заступники, керівники відділів ОБКБ та ПМП. Посадові особи УОБКБ та ПМП, які особисто призначені наказом Голови Держмитслужби дізнавачами, здійснюють дізнання по складних справах на контрабанду. З урахуванням відповідальності роботи керівники підрозділів дізнання у митницях призначаються Головою Держмитслужби за поданням та згодою керівника УОБКБ та ПМП.
   Керівник органу дізнання (начальник митниці, його заступник) при наявності підстав та приводів, керуючись вимогами КПК (ст. 94), виносить постанову про порушення кримінальної справи та доручає конкретному дізнавачу провадження дізнання по цій справі.
   Про виявлений злочин і початок провадження дізнання митниця як орган дізнання повинна негайно повідомити прокурора (йому надсилають копію постанови про порушення кримінальної справи), УОБКБ та ПМП (наказ Держмитслужби від 22 грудня 1997 р. №653) та слідчого підрозділу обласного Управління СБУ (ст. 104 КПК).
   Дізнання триває не більше 10 діб з моменту порушення справи. Продовження цього строку законом не передбачено.
   Дізнання закінчується винесенням постанови про направлення справи для проведення попереднього слідства. Ця постанова затверджується прокурором, після чого відповідно до ст. 6 КПК справа закривається постановою, копію якої протягом доби орган дізнання надсилає в УОБКБ Держмитслужби та прокуророві (ст. 109 КПК) для наступної передачі справи слідчому УСБ області.
   Необхідно підкреслити, що для забезпечення об’єктивності, неупередженості розслідування, дотримання законності законодавство передбачає таку міру персональної відповідальності, як відвід або самовідвід дізнавача.
  
Ст. 64 КПК вказує, що особа, уповноважена проводити дізнання, за заявою підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, громадського позивача та їх представників може заявити самовідвід або повинна бути відведена від ведення дізнання.
   За наявності підстав для відводу, особа повинна обов’язково відмовитися від участі в проведенні дізнання. Підстави для відводу:
- дізнавач є потерпілим, громадським позивачем, свідком, брав участь у справі як експерт, перекладач;
- дізнавач є родичем підозрюваного або його законного представника;
- наявність інших обставин, які можуть викликати недовіру відносно об’єктивності дізнавача.
   У цих випадках ставиться питання про передачу справи для завершення дізнання іншому співробітнику. Питання про відвід дізнавача вирішується прокурором.
   По справах на контрабанду, тобто по тих, по яких обов’язково потрібно провадження попереднього слідства, митний орган, дізнавач обмежуються тільки виконанням невідкладних слідчих і розшукових заходів. Метою невідкладних слідчих дій є встановлення і закріплення факту, документація слідів злочину. До них належать:
- огляд місця події;
- обшук або виїмка з метою викриття злочинця або речових доказів;
- встановлення дійсності особи потерпілого, підозрюваного;
- затримання та допит підозрюваних;
- допит потерпілої особи та свідків.
   По кримінальних справах на контрабанду насамперед досліджують ознаки складу цього злочину, тобто факти, обставини, що зазначені у диспозиціях ст. 70, 70'КК.
   У результаті дізнання необхідно встановити:
- факт скоєння злочину (час, місце, спосіб скоєння);
- особу (осіб), що характеризують особу в скоєнні злочину;
- мотиви злочину;
- інші обставини, через які підозрюють підозрюваного;
- причини, умови, що сприяють скоєнню злочинів.
   Виявлені по кримінальних справах факти та обставини тільки тоді стають доказами і використовуються в процесі, коли вони зібрані та підкріплені вказаними в законі засобами та джерелами. Зокрема, в ч. 1 ст. 65 КПК зазначається, що до них належать будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання встановлює наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються:
- показаннями свідків, потерпілих, підозрюваних;
- висновками експерта;
- речовими доказами, що мають на собі сліди злочину чи є предметами скоєння злочину;
- протоколами дізнавача, слідчого (ч. 2 ст. 65 КПК).
   Таким чином, доказами по кримінальній справі можуть бути тільки правильно у встановленому законом порядку документально оформлені дані, які мають відношення до конкретної справи, конкретного факту скоєння злочину.
   Враховуючи неймовірну здатність доказів зникати та можливість їх підміни, законодавець кваліфікував першочергові дії щодо їх виявлення та закріплення як невідкладні слідчі дії, а дізнання фахівці називають розслідуванням по гарячих слідах.
   Ст. 104 КПК визначає вимоги до порядку здійснення невідкладних слідчих дій, процесуальні дії збирання і закріплення доказів.
   Затримання підозрюваного — дуже гостра процесуальна дія, яка безпосередньо зачіпає, порушує основне право людини — на свободу. Тому вона може застосуватися тільки на підставі достатніх даних. Але треба мати на увазі й обов’язки митних органів як органів дізнання щодо вжиття всіх необхідних заходів для припинення злочину та затримання злочинця. Ст. 106 КПК вимагає, щоб дізнавач при виявленні даних, які вказують на конкретну особу як на ту, що скоїла злочин, ужив заходів до розшуку та затримання підозрюваної особи.
   Відповідно до ст. 43´ КПК підозрюваним називають особу, що затримана за підозрою у скоєнні злочину, особу, до якої застосовано запобіжний захід до винесення постанови щодо притягнення її як обвинуваченого по справі.
   Затримання як захід процесуального примусу і як процесуальна міра дізнання та слідства здійснюється тільки дізнавачем і тільки після того, як справу порушено.
   Отже, затримання — це короткочасний арешт особи, підозрюваної у скоєнні злочину, за вчинення якого кримінальний закон передбачає покарання у вигляді позбавлення волі. Його застосовують з метою запобігання злочинним діям особи або припинення їх, а також позбавлення особи, підозрюваної у скоєнні злочину, можливості ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності.
   Затримання як процесуальний захід треба відрізняти від дій митників по затриманню особи в момент викриття контрабанди. Не всі митники є дізнавачами. Митний інспектор виконує свої службові функції, а не кримінально-процесуальні дії. Органи дізнання митної системи мають право процесуально затримувати особу, що підозрюється у скоєнні контрабанди, при наявності однієї із перелічених підстав:
- особу застали при вчиненні злочину або безпосередньо після його виявлення;
- очевидці вказують, що саме ця особа здійснила контрабанду;
- на підозрюваному або його одязі, при ньому, в житлі, за місцем роботи виявлені сліди контрабанди;
- особа намагалася втекти з місця події;
- особа не має постійного місця проживання (ст. 106 КПК).
   За фактом затримання складається протокол на місці затримання або після доставлення затриманого в приміщення митного органу. В протоколі (який складається на стандартному бланку) вказується:
- посада, персональне звання та прізвище дізнавача, який здійснив затримання;
- прізвище, ім’я та по батькові затриманого, рік і місце його народження, інші дані на особу;
- день, час, рік і місце затримання, обставини, поведінка затриманого;
- пояснення затриманого, його заява чи вимоги з приводу роз’яснення йому прав, у тому числі й на адвокатський захист;
- час складання протоколу;
- особи, які були присутні при затриманні.
   Про затримання підозрюваного в контрабанді складається протокол із зазначенням підстав і мотивів, за 24 години необхідно повідомити про це прокурора. Протягом 48 годин після отримання повідомлення про затримання прокурор повинен дати санкцію на взяття під варту або вказівку звільнити затриманого. Протокол затримання складається у двох примірниках, які підписують: дізнавач, затриманий, свідки факту затримання та здійснення особистого обшуку. Дізнавач доповідає про факт затримання і передає документи начальнику митниці, який підписує протокол. Перший примірник протоколу затримання разом з речами, що вилучені у затриманого, і предметами контрабанди залишається в матеріалах справи, а другий надсилається адміністрації ізолятора тимчасового тримання як документальна підстава для тримання підозрюваного під вартою. Копії протоколу затримання можуть також надсилатися прокуророві та слідчому СБУ.
   Іноземні громадяни, що підозрюються у скоєнні контрабанди, якщо на них не поширюються привілеї дипломатичного імунітету, недоторканості, затримуються у такому самому порядку. Особливістю цієї процесуальної дії є необхідність участі в ній перекладача.
  
Крім того, протягом 24 годин митниця про цей факт інформує письмово: Держмитслужбу, консульське управління МЗС України та прокурора, сім’ю підозрюваного, якщо встановлено місце його проживання.
   Відлік строку затримання ведеться з моменту фактичного затримання підозрюваного, тобто від часу складання дізнавачем протоколу затримання. Треба відрізняти адміністративне затримання — 3 години (ст. 125 МК) та кримінально-процесуальне — 72 години (ст. 106 КПК).
   Звільнення затриманого здійснюється на підставі постанови дізнавача або прокурора. Затриманого в адміністративному порядку звільняє посадова особа митного органу, яка приймає рішення щодо затримання.
   Допит підозрюваного. Особа, що проводить дізнання, повинна допитати підозрюваного після його затримання або обрання щодо нього запобіжного заходу у вигляді утримання під вартою невідкладно, а якщо це неможливо, то протягом 24 годин. В інших випадках, тобто коли підозрювану особу не затримують, дізнавач викликає її на допит по телефону, телеграмою, повісткою (ст. 134 КПК). Якщо підозрюваний не прибуде, то його можна доставити силою (ст. 135, 136 КПК).
   На початку допиту підозрюваному обов’язково повідомляють, у якому злочині він підозрюється, про що зазначається у протоколі допиту.
   Дізнавач зобов’язаний перед допитом роз’яснити підозрюваному його право давати показання з приводу обставин, що стали підставою для його затримання, а також про інші обставини справи, право клопотання та оскарження дій і рішень дізнавача.
   Закінчення дізнання. По справах на контрабанду орган дізнання (митниця) не має права притягувати підозрюваного як обвинуваченого, а тільки уповноважений скласти постанову про надсилання справи слідчому управління СБУ. Він також не має права зупиняти (призупиняти) справу. Це функція і повноваження слідчого управління СБУ.
   Після виконання невідкладних слідчих дій орган дізнання, не очікуючи вказівок прокурора та не пізніше 10 днів з моменту порушення справи, повинен передати матеріали слідчому управління СБУ (ст. 104, 109 КПК).
   Провадження дізнання по справах на контрабанду триває не довше 15 діб і в будь-якому разі не більше одного місяця. Після закінчення дізнання складається умотивована постанова із зазначенням отриманих результатів (ст. 130 КПК). Постанову про закінчення дізнання та надсилання справи слідчому управління СБУ обов’язково затверджує прокурор. Треба знати, що для органів дізнання (на відміну від слідчого) вказівки прокурора з усіх питань провадження обов’язкові до виконання (ст. 127 КПК).
   Після закінчення дізнання дізнавач складає обвинувачувальний висновок, який затверджує начальник митниці як керівник органу дізнання. Матеріали справи разом з висновком надсилають прокуророві.
   Права дізнавача. Безпосереднє керівництво дізнанням здійснює начальник митниці як начальник органу дізнання. Він контролює та перевіряє хід дізнання, робить вказівки, обов’язкові до виконання. Начальник несе відповідальність за дотримання законності при проведенні дізнання.
   У разі якщо постанова дізнавача затверджена прокурором, то начальник митного органу не має права її відміняти. Він також не має права втручатися в роботу слідчого УСБУ або дізнавача, який виконує вказівки слідчого щодо виконання тих чи інших слідчих дій (ст. 94, 97 КПК; наказ Держмитслужби від 20 грудня 1997 р. №653).
   Участь понятих. Кримінально-процесуальний кодекс вимагає, щоб при виконанні слідчих дій, а саме огляді, обшуці, виїмці, особистому огляді були присутні поняті у складі не менше двох осіб. Понятими можуть бути сторонні, незацікавлені у вирішенні справи особи. В процесі виконання слідчих дій вони мають право робити зауваження, які заносяться до протоколу. Поняті підписами засвідчують правильність записів у протоколі. В подальшому вони можуть бути допитані в суді з обставин виконання слідчої дії.
   Недопустимість розголошення відомостей попереднього слідства. Розголошення даних, отриманих у процесі провадження дізнання, без дозволу прокурора і слідчого не допускається, тому що неперевірені твердження окремих осіб, що беруть участь у дізнанні, можуть скомпрометувати та охаяти безпідставно підозрюваного і тим порушити його права громадянина.
   Після виконання будь-якої слідчої дії слідчий (дізнавач) зобов’язаний скласти протокол, який повинен об’єктивно і неупереджено віддзеркалювати порядок виконання слідчої дії. Протокол допиту підписують спочатку особа, яку допитують, а потім дізнавач (слідчий). Протоколи слідчих дій є доказами по кримінальній справі.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016