Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Правознавство arrow Правові основи митної справи в Україні arrow 11.1. Поняття адміністративного правопорушення
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




11.1. Поняття адміністративного правопорушення

11.1. Поняття адміністративного правопорушення

   За скоєння правопорушень у галузі митної справи законодавством передбачено різні види відповідальності: кримінальна, адміністративна, дисциплінарна.
   Теоретичні підвалини кожного із видів відповідальності розглядаються в загальній теорії права та в роботах, що стосуються відповідальності в різних правових галузях: адміністративній, кримінальній, цивільній, трудовій та інших.
   У даній лекції питання адміністративного правопорушення, його змісту, форм скоєння розглядаються зважаючи на те, що аудиторія попередньо вивчала чи в достатній мірі ознайомлена з основами навчальних дисциплін “Адміністративне право”, “Цивільне право”, “Кримінальне право”. Вивчення в цілому курсу “Правові основи митної справи в Україні” передбачає, що окремі питання митного права як комплексної правової галузі є предметом вивчення таких юридичних дисциплін, як кримінальне право, цивільне право, фінансове право, трудове право, банківське право тощо.
   Доцільно зауважити, що назва теми “Порушення митних правил як адміністративне правопорушення” торкається однієї з важливих теоретичних проблем відносин між адміністративним і митним правом. Існує досить впливова теоретична позиція, що митне право є нічим іншим, як тільки галузь адміністративного права.
   Разом з тим, митне право теоретично і практично визнано і визначено, має самостійний специфічний предмет регулювання — широке коло суспільних відносин у митній галузі. Безперечно, в цих відносинах переважають управлінські, але вони не єдині. До складу предмета митно-правового регулювання входять суспільні відносини, які регулюються також нормами конституційного, трудового, міжнародного та інших галузей права.
   Будучи різнорідними за складом, ці відносини інтегровані, або об’єднані, в єдине ціле — митні відносини — тільки однією ознакою, а саме переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Таким чином ми визначили, що суспільні митні відносини як складне утворення є єдиним цілим і як таке ціле є предметом комплексної правової галузі — митного права.
   У другій лекції ми визначили, що митне право — це комплексна галузь українського права в цілому, яка є системою правових норм різної правогалузевої належності, які встановлюються (або санкціонуються) державою і призначені для регулювання суспільних відносин, що виникають у зв’язку з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, з митним оформленням, зборами митних платежів, митним контролем та іншими засобами проведення митної політики як складової частини внутрішньої і зовнішньої політики держави.
   Для подальшого розгляду даної теми необхідно визначити сукупність суспільних відносин, що існують у митній галузі. Вони поділяються на такі групи:
   1) суспільні відносини, що пов’язані з організацією митної справи. Вони виникають між митними структурами, які виконують покладені на них функції;
   2) суспільні відносини, що пов’язані з переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Вони виникають між митними органами та юридичними і фізичними особами, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон;
   3) суспільні відносини, що пов’язані із регулюванням різних митних режимів. Вони виникають як між митними органами, так і між митними органами та юридичними і фізичними особами, причетними до використання встановлених митних режимів при переміщенні товарів і транспортних засобів через митну територію України;
   4) суспільні відносини, що пов’язані зі збиранням митних платежів. Вони стосуються митних органів, юридичних і фізичних осіб, які переміщують товари і транспортні засоби через митний кордон;
   5) суспільні відносини, що пов’язані із попередніми операціями. Вони виникають у зв’язку із попередженням митних органів щодо наміру перетину митного кордону (в той чи інший напрямок), доставленням товару у визначене митним органом місце тощо;
   6) суспільні відносини, що пов’язані із митним оформленням. Виникають у зв’язку з операціями, що проводять посадові особи митних органів з метою забезпечення митного контролю за переміщенням через митний кордон товарів і транспортних засобів і застосуванням засобів державного регулювання такого переміщення;
   7) суспільні відносини, що пов’язані із митним контролем товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон. Виникають вони у зв’язку з перевіркою митними органами документів і відомостей, необхідних для митних цілей, з митним оглядом, перевіркою митних платежів, обліком товарів і транспортних засобів тощо;
   8) суспільні відносини, що пов’язані із валютним контролем. Виникають у зв’язку із забезпеченням митними органами дотримання валютного законодавства при здійсненні валютних операцій експортерами, імпортерами, а також бартерних операцій;
   9) суспільні відносини, що пов’язані із веденням і функціонуванням митної статистики і товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності. Виникають у зв’язку зі збором, обробкою та аналізом митними органами інформації відносно товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, веденням спеціальної статистики та виконанням функції щодо ведення товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності;
   10) суспільні відносини, що пов’язані зі скоєнням кримінальних злочинів у галузі митної справи. Вони виникають у зв’язку із наданням митним органам права провадження дізнання у справах на контрабанду;
   11) суспільні відносини, що пов’язані зі скоєнням адміністративних порушень у галузі митної справи. Виникають у зв’язку з порушенням митних правил і наданням митним органам права провадження дізнання по цих фактах та застосування заходів адміністративного впливу щодо порушників митних правил;
   12) суспільні відносини, що пов’язані з інформуванням громадськості, консультуванням, розглядом скарг, заяв. Виникають у зв’язку з правами та обов’язками митних органів надавати своєчасно правову інформацію населенню, приймати рішення відносно конкретних питань, які виникають у галузі митної справи;
   13) суспільні відносини, які стосуються передачі у власність держави товарів і транспортних засобів. Виникають у зв’язку з вилученням, конфіскацією предметів відповідно до рішення суду як такі, що стали об’єктом чи засобом скоєння митного правопорушення, злочину в галузі митної справи;
   14) суспільні відносини, що виникають у зв’язку з конституційним правом оскарження та розгляду рішень, дій чи бездіяльності митних органів та їх посадових осіб. Виникають при зверненні юридичних і фізичних осіб до митних чи судових органів вищого рівня, до адміністративних органів влади;
   15) суспільні відносини, що пов’язані з організацією державної служби в митних органах і виконанням особовим складом покладених на них функцій і завдань. Це широке коло відносин, до якого входить і правове регулювання статусу службовців, посад, відбір і професійна підготовка, соціальне забезпечення тощо;
   16) суспільні відносини, що пов’язані з участю України у міжнародно-правовому співробітництві, яке стосується митної справи.
   Відносно всіх перелічених груп суспільних відносин митне право виступає як правова форма реалізації завдань, функцій і повноважень митних органів. У свою чергу, митні органи, реалізовуючи надані їм юридичні повноваження, які є власними повноваженнями, виступають як суб’єкт митних відносин. Це суттєвий момент. Зокрема, комплексний характер суспільних відносин, які регулюються митним правом, обґрунтовує застосування всього комплексу заходів впливу на учасників цих відносин: адміністративно-правового, цивільно-правового, кримінально-правового характеру тощо.
   Разом з тим, з усього комплексу складових найбільше відношення до регулювання митно-правових відносин мають адміністративно-правовий та цивільно-правовий методи впливу на ці відносини.
   Адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин ґрунтується на відносинах влади і підпорядкування, їх нерівності та одностороннього волевиявлення. Держава встановлює правила, закони і забезпечує їх дотримання.
   Цивільно-правовий метод регулювання ґрунтується на рівності сторін, він виходить із принципу “дозволено все, що не заборонено”.
  
Специфіка митної справи як об’єкта регулювання митного права полягає в цілеспрямованій діяльності держави щодо регулювання зовнішнього товарообороту шляхом установлення порядку і визначення умов переміщення через митний кордон товарів і транспортних засобів. Тому в правовому регулюванні митних відносин переважає адміністративний метод. Він знаходить своє відображення в установленні обов’язкових приписів, заборон, обмежень і дозволів.
   Обов’язковий припис у митній галузі — це покладання прямого юридичного обов’язку виконати ті чи інші дії в умовах, що передбачені митно-правовою нормою. Можна констатувати, що міра таких владних вказівок, приписів у митному праві посідає суттєве місце. Це пов’язано із цілеспрямованою діяльністю з організації митної справи, яка потребує владних вказівок що і як потрібно робити.
   Зауважимо, що в нормах митного права також чітко закріплюються вимоги держави і щодо діяльності самих митних органів. Вони повинні діяти чітко в межах своєї компетенції і дотримуватися встановленого порядку. Митним органам заборонено все, що не дозволено нормативними актами, які визначають їх компетенцію.
   Визначення і законодавче закріплення заборон у нормах митного права обґрунтовується інтересами держави: забезпеченням економічної безпеки, захистом здоров’я населення, екології, захистом вітчизняного виробника тощо. Заборони виражаються у формах прямих заборон (заборона переміщення через митний кордон предметів із приховуванням від митного контролю — ст. 115 МК України) або через визначення вичерпного переліку дій, які потрібно виконати митному органу чи особі, що переміщує товари, транспортні засоби через кордон (порядок заповнення декларацій, порядок проведення митного контролю, огляду тощо). Дотримання заборон забезпечується встановленням кримінальної чи адміністративної відповідальності посадових осіб або фізичних і юридичних осіб.
   Метод заборон у митному праві тісно пов’язаний із застосуванням методу офіційного дозволу на здійснення визначених дій. Зміст цього методу полягає в тому, що переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон дозволяється митними органами лише за умов дотримання встановлених правил — митних режимів, тобто сукупності правил і умов, які визначають правовий статус товарів, що переміщуються через кордон.
   Важливо підкреслити, що встановлення заборон і дозволів державою — це і є метод управління, тобто адміністрування, що притаманно адміністративному праву. В цьому аспекті теж виділяємо залежність митного права від адміністративного, митної справи від державного управління.
   Перед тим як визначити, що таке адміністративне правопорушення, розглянемо ще один теоретичний аспект, пов’язаний із відповідальністю за правопорушення в митній справі. В юридичній літературі прийнято говорити про інститут відповідальності за правопорушення стосовно до різних галузей права: інститут цивільно-правової відповідальності, кримінально-правової відповідальності, адміністративно-правової відповідальності тощо.
   Якщо цей перелік продовжувати, може постати питання щодо обґрунтованості існування самостійного інституту митно-правової відповідальності. Але враховуючи самостійний і незалежний характер митного права як комплексної правової галузі, можна говорити і про самостійний інститут митно-правової відповідальності як внутрішньо взаємопов’язану сукупність юридичних норм.
   Разом з тим законодавець (та й теорія права) обмежується і задовольняється наявною можливістю вирішення питання щодо інституту митно-правової відповідальності шляхом визначення такого положення: оскільки митне право має комплексний характер, тому воно вимагає і різні види відповідальності, які передбачені нормами різних галузей права (адміністративного, трудового, кримінального, фінансового, податкового, банківського тощо). Ці норми різних галузей права регламентують відносини, пов’язані зі скоєнням правопорушень у галузі митної справи, і тому відповідальність за них одночасно входить у відповідні блоки митного права.
   Такі правові норми, що входять у митне право як комплексне утворення, можуть бути з певною мірою визначені як інститут митно-правової відповідальності. Але при цьому залишається очевидним вплив інститутів кримінальної та адміністративної відповідальності, які різною мірою регламентуються нормами митного законодавства.
   Адміністративна відповідальність — це вид юридичної відповідальності, яка полягає у застосуванні повноважним органом або посадовою особою адміністративного стягнення до фізичної чи юридичної особи, що скоїла правопорушення. Адміністративна відповідальність встановлюється як законами, так і підзаконними актами. Підставою для застосування адміністративної відповідальності є скоєння адміністративно-правового правопорушення — проступку.
   Підставою для виникнення кримінальної відповідальності є злочин; дисциплінарної — дисциплінарний проступок. Суб’єктами адміністративно-правової відповідальності можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Суб’єктами кримінальної відповідальності — тільки фізичні особи.
   Таким чином, закон вирізняє різні за негативними наслідками посягання на встановлені державою митні норми — проступки і злочини. Ті й інші діяння по суті є порушеннями митних правил і націлені на суспільні відносини, що охороняються нормами митного права. Але критерієм їх розподілу є розмір шкоди, яка завдається суспільним відносинам.
   Таким чином, у галузі митної справи можуть бути такі правопорушення:
- злочини;
- порушення митних правил;
- адміністративні правопорушення, що посягають на нормальну діяльність митних органів.
   Відповідно до чинного законодавства, і зокрема Митного кодексу, кримінальна відповідальність встановлена тільки за скоєння контрабанди. При цьому митні органи виступають тільки як органи дізнання, потім справи передаються в СБУ.
   За всі інші передбачені МК України правопорушення встановлена адміністративна відповідальність. Об’єктивно це обґрунтовано тим, що порушення митних правил за своєю природою і характером є адміністративним правопорушенням у галузі митної справи, шкода від порушення цих правил не настільки велика, щоб передбачати кримінальну відповідальність.
   Зауважимо, що чинний Митний кодекс України на відміну від Митного кодексу Російської Федерації не визначає поняття “порушення митних правил”. Ст. 230 Митного кодексу РФ говорить: “Нарушением таможенных правил признаются противоправные деяния, посягающие на установленный ТК РФ и другими законодательными актами порядок перемещения, таможенного контроля, а также таможенного оформления товаров и транспортных средств, перемещаемых через таможенную границу РФ, обложения таможенными платежами и их уплаты, предоставления таможенных льгот и пользование ими”.
   Види митних правопорушень визначено у відповідних статтях Митного кодексу.
   Тому звернемося до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення:
   Адміністративним правопорушенням
(проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на державний або громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законодавством передбачено адміністративну відповідальність.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016