Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Правознавство arrow Правові основи митної справи в Україні arrow 8.4. Порядок тимчасового ввезення транспортних засобів в Україну
04.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




8.4. Порядок тимчасового ввезення транспортних засобів в Україну

8.4. Порядок тимчасового ввезення транспортних засобів в Україну

   Указом Президента України від 16 липня 1999 р. встановлено, що експлуатація транспортних засобів, тимчасово ввезених на митну територію України під зобов’язання їх зворотного вивезення, “дозволяється виключно особам-нерезидентам, визначеними власниками таких транспортних засобів у момент перетину митного кордону України, або членам їх сімей (дружина, чоловік, діти, батьки). При цьому передача у володіння або користування таких транспортних засобів іншим особам не дозволяється. Такий же порядок застосовується і до транспортних засобів, які перевозяться через митну територію України транзитом”.
   Таким чином, згідно з Указом обмежене право управління транспортними засобами, а не право ввезення. Суб’єкти господарської діяльності (включаючи представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності незалежно від кількості філіалів) та фізичні особи — нерезиденти мають право тимчасового ввезення транспортних засобів, але не більше одного транспортного засобу один раз на три роки і терміном не більше одного року. При цьому продовження однорічного терміну тимчасового перебування транспортного засобу забороняється.
   Щодо фізичних осіб — резидентів, оскільки постанову Кабміну України від 20 липня 1996 р. “Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України” ніхто ще не відмінив, вони мають право ввозити транспортні засоби, але при ввезенні на митниці громадянин попереджається, що користуватись таким транспортним засобом він не зможе (лист Держмитслужби від 13 квітня 2000 р.). Таким чином, фізичним особам — резидентам тимчасове ввезення транспортних засобів забороняється, тобто вони можуть ввезти і користуватися ними лише за умови повного митного оформлення та сплати всіх належних податків.
  
Громадяни, які мають постійне місце проживання в Україні — громадяни, які постійно проживали в Україні протягом безперервного строку, що перевищував 183 календарних дні з моменту в’їзду їх на постійне місце проживання в Україну. При цьому безперервним строком проживання вважається строк, який не містить перерв у загальному періоді перебування громадян в Україні, що сукупно перевищують 60 календарних днів протягом 365 календарних днів.
   Постановою Уряду від 13 липня 1999 р. № 1250 заборонено доручати (передоручати) тимчасово ввезені транспортні засоби будь-кому іншому. Як відомо, до цього часу це дозволялося робити у разі передачі цих транспортних засобів батькам, одному із подружжя, дітям, якщо родинні зв’язки підтверджуються відповідним державним свідоцтвом.
   Постановою також урегульовано питання в’їзду на легкових автомобілях на територію України іноземних громадян (бізнесменів, туристів, відпочиваючих тощо). Раніше чимало митниць та органів ДАІ вимагали реєстрації таких автомобілів уже через 15 днів після в’їзду на територію України. Тепер чітко і однозначно встановлено, що такі громадяни можуть користуватися своїм автомобілем без реєстрації строком до 2-х місяців.
   Слід зазначити, що заборона запроваджена на всі транспортні засоби громадського користування, легкові автомобілі всіх класів, вантажні автомобілі, а також автомобілі спеціального призначення (далі вживатиметься термін “автомобілі”).
   Прийняття постанови від 13 липня 1999 р. стало новим, неординарним, хоча і давно очікуваним кроком у боротьбі за справляння податків з імпортних легкових автомобілів у повному обсязі.
   Як відомо, до травня 1996 р. оподаткування імпортних автомобілів в Україні було досить ліберальним. Після прийняття у травні 1996 р. Верховною Радою Закону “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них” ситуація на ринку легкових автомобілів докорінно змінилася. Рівень оподаткування легкових автомобілів в Україні піднявся в середньому до 60% їх митної вартості, що відчутно зачепило інтереси підприємців, які займалися доставкою і перепродажем імпортних автомобілів. Хоча слід зазначити, що рівень оподаткування автомобілів в Україні і до цього часу залишається значно нижчим, ніж у Росії та деяких інших країн світу.
   У відповідь на підвищення податків ряд підприємців і окремі громадяни швидко знайшли ефективний спосіб не платити податки взагалі шляхом оформлення автомобілів у митниці як тимчасово ввезених, що передбачено ст. 71 Митного кодексу України. Внаслідок цього надходження податків від імпортних автомобілів різко впало, що змусило Уряд уже 20 липня 1996 р. прийняти постанову “Про вдосконалення порядку тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України”. Постановою заборонялося підприємствам та окремим громадянам тимчасово ввозити більше одного транспортного засобу, до того здійснювати це дозволялося лише один раз на три роки. Цей захід дав змогу значно скоротити обсяги тимчасово ввезених легкових автомобілів, особливо тих, які ввозилися підприємствами.
   Постанова Уряду від 20 липня 1996 р. була дещо вдосконалена змінами, які були внесені постановою від 27 січня 1997 р. № 68. Зокрема, цією постановою було встановлено, що у режимі тимчасового ввезення можуть бути оформлені лише ті транспортні засоби, які зареєстровані за межами України. Цей захід став початком кампанії по ввезенню імпортних автомобілів, зареєстрованих у Литві, де рівень мита чи не найнижчий у світі, а відстань до України не така вже й значна.
   Дворічний досвід щодо застосування заходів з обмеження тимчасового ввезення легкових автомобілів показав, що реальне зменшення торкнулося лише тих транспортних засобів, які ввозяться підприємствами. Стосовно громадян, то тут відчутних позитивних змін не відбулося. Лише у 1998 р., наприклад, в Україну було ввезено на тимчасових умовах більше 60 тис. легкових автомобілів, з них майже 80 % — громадянами; у 1999 р. тимчасово було ввезено вже близько 140 тис. транспортних засобів під зобов’язання зворотного вивезення.
   Звичайно, що далеко не всі громадяни, які ввезли ці автомобілі, мали намір експлуатувати їх постійно, виїжджаючи періодично за кордон для переоформлення довіреності, але все-таки більшість з них саме таким шляхом обійшла сплату податків.
   Ось чому прийняття постанови від 13 липня 1999 р. № 1250 було логічним кроком Уряду щодо упорядкування даної проблеми.
   Постановою Кабінету Міністрів від 14 червня 2000 р. “Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України громадянами для тимчасового користування під зобов’язання про зворотне вивезення”, враховуючи значну кількість таких транспортних засобів на території України, громадянам, що є потенційними порушниками митних правил (зрозуміло, що ці транспортні засоби фактично є їх власністю), було дозволено до 1 січня 2001 р. оформити їх у митному відношенні зі сплатою всіх належних митних платежів (лист Держмитслужби від 27 червня 2000 р.). Ця постанова фактично на сьогодні ставить крапку на питаннях тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України.
   Оцінюючи вплив згаданих рішень Уряду щодо тимчасового ввезення автомобілів на загальну ситуацію, можна дійти таких висновків: найбільш складним буде становище тих власників легкових автомобілів, ввезених тимчасово, які не вивезуть за кордон за місцем постійної реєстрації транспортні засоби після 1 січня 2001 р., оскільки продавати його там не вигідно або ж неможливо взагалі. Отже єдиний вихід — продати такий автомобіль в Україні, розібравши його попередньо на запасні частини, але і в цьому випадку митницею буде порушена справа про порушення митних правил за недотримання зобов’язання про зворотне вивезення зі сплатою штрафу та конфіскацією автомобіля. Майбутні власники автомобілів, що імпортуються, змушені відмовитись від тимчасового їх ввезення, а замість цього намагатимуться ввозити їх у розібраному вигляді, що дасть змогу уникнути акцизних зборів, а також знизити суму ввізного мита та ПДВ.
   При зверненні громадян з приводу митного оформлення для постійного користування на території України зазначених у постанові Кабміну “Про митне оформлення транспортних засобів, увезених на територію України громадянами для тимчасового користування під зобов’язання про зворотне вивезення” транспортних засобів нарахування платежів (мита, акцизного та митних зборів, податку на додану вартість) необхідно проводити згідно з вимогами законів України “Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби”, “Про Єдиний митний тариф”, “Про податок на додану вартість”, Декрету Кабінету Міністрів України від 11 січня 1993 р. “Про порядок обкладення митом предметів, які ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну”, постанови Кабінету Міністрів України від 5 жовтня 1998 р. “Про затвердження Порядку визначення митної вартості товарів та інших предметів у разі переміщення їх через митний кордон України”.
   Митне оформлення для постійного користування на території України транспортних засобів, зазначених у постанові Кабміну, проводиться тільки після зняття таких транспортних засобів з реєстраційного обліку у відповідних органах іноземних держав та подання громадянами митниці документів про право розпорядження (володіння) цими транспортними засобами.
   При зверненні громадян з приводу митного оформлення зазначених транспортних засобів:
- громадянин подає в письмовій формі заяву в митницю щодо митного оформлення транспортного засобу;
- при прийнятті рішення щодо митного оформлення транспортного засобу інспектор митниці у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу (техпаспорті) робить запис “Направляється для зняття з обліку”, який засвідчує відбитком особистої номерної печатки;
- на зворотному боці доручення робить запис “Направляється для зняття з обліку” і засвідчує підписом та відбитком особистої номерної печатки.
   У разі вивезення з України транспортного засобу з метою зняття його з обліку у відповідних органах іноземних держав оформляється автомобільна митна декларація форми МД-7 (у двох примірниках). Пропуск (вивезення, ввезення) транспортного засобу може бути здійснений за наявності відповідного засвідченого запису на зворотному боці доручення, а також відповідних документів про право користування (володіння, розпорядження).
   Увезення в Україну такого транспортного засобу після зняття його з обліку у відповідних органах іноземних держав здійснюється на підставі оформленої декларації форми МД-7, яка залишається у громадянина при вивезенні та є підставою (за наявності документів про право власності, розпорядження тощо) для пропуску транспортного засобу в Україну. Громадянин подає декларацію і документи, необхідні для здійснення митного оформлення, митниці, у зоні діяльності якої він проживає та сплачує відповідні платежі.
   Митне оформлення транспортних засобів, які після закінчення терміну, зазначеного митними органами в наданому громадянином зобов’язанні про зворотне вивезення, не були вивезені за межі України, може бути здійснене у порядку, викладеному вище, після розгляду відповідних справ про порушення митних правил або за рішенням суду.
   Можна передбачати, що встановлений порядок митного оформлення транспортних засобів не є останнім. Динаміка зовнішньоекономічної діяльності на цьому напрямку передбачає подальші зміни у митному законодавстві та у законодавстві про зовнішньоекономічну діяльність. Обґрунтувати це припущення можна поширеним сьогодні в країні твердженням: “Хто має гроші на автомобіль, знайде гроші і на сплату всіх податків на нього”.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016