Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Економічна географія України (Лекції) arrow 3.4. Паливно-енергетичний комплекс України
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




3.4. Паливно-енергетичний комплекс України

3.4. Паливно-енергетичний комплекс України

   Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) — це сукупність виробництв, які добувають і переробляють усі види палива, виробляють і передають електроенергію. Це — один із провідних комплексів, від рівня розвитку якого залежить стан усіх інших галузей господарства та добробут людей.
   В Україні ПЕК розвивається як на власних паливних ресурсах, так і довізних (нафта, природний газ, вугілля). У структурі запасів органічного палива вугілля становить 95,4%, нафта — 2,0%, природний газ — 2,6%. Для забезпечення потреб господарства і населення України в паливі та електроенергії необхідно близько 300 млн. т умовного палива на рік (1 ту. п. дорівнює 7000 ккал, що приблизно відповідає 1 т кам'яного вугілля). За рахунок власних паливних ресурсів ці потреби задовольняються приблизно на третину.
   Основні галузі ПЕК України — паливна та електроенергетична.
  
Паливна промисловість представлена вугільною, нафтовою і нафтопереробною, газовою, торф'яною галузями. Провідне місце серед них займає вугільна. У структурі видобутку палива в Україніна вугілля припадає майже 75%.
   Вугільна промисловість базується на власних ресурсах Донецького та Львівсько-Волинського кам'яновугільних і Дніпровського буровугільного басейнів. Щорічно добувається близько 75 — 80 млн. т кам'яного і 1 — 1,5 млн. т бурого вугілля (в період економічної кризи обсяги видобутку зменшилися більше, ніж у 2 рази).
   Головною вугільною базою країни є Донбас, в якому видобувається 95% вугілля, в т. ч. все коксівне, що служить металургійним паливом, та висококалорійне енергетичне паливо — антрацит. Басейн експлуатується ще з XVIII — XIX ст. Складні умови видобутку зумовлюють високу собівартість вугілля, а застаріле обладнання та загазованість пластів підвищують аварійність на шахтах. Актуальним стало питання закриття нерентабельних і реконструкції та відкриття високопродуктивних шахт. Вугілля Донбасу використовують для потреб металургії, енергетики та інших галузей господарства України і частково вивозять за кордон (коксівне).
   Вугілля Львівсько-Волинського басейну завдяки кращим умовам видобутку дешевше, ніж донецьке. Але воно має гіршу якість і використовується як енергетичне паливо для потреб господарства і населення західної частини України.
   Буре вугілля у Дніпровському басейні добувається переважно відкритим способом, оскільки пласти залягають близько до поверхні. Через невисоку теплотворну здатність воно спалюється на електростанціях та використовується для обігрівання жител.
   Для забезпечення власних потреб Україна імпортує близько 10 млн. т вугілля щороку (переважно з Росії, Польщі і Казахстану). Цей імпорт можна значно зменшити за умови реконструкції власної вугільної промисловості.
   Нафтова промисловість розвивається з кінця XIX ст., а газова — з початку XX ст. У структурі видобутку палива нафта займає 5%, а газ — 19%. Останніми роками в Україні видобувається в середньому 4 млн. т нафти (10% від потреби) і 18 млрд, м3 газу (1/4). Максимальні ж показники видобутку даних видів палива були у першій половині 70-х рр. XX ст. (відповідно 13 — 14 млн. т і 61 — 69 млрд. м3). Для потреб господарства нафта завозиться з Росії, а газ — з Росії та Туркменистану. Видобуток нафти і газу здійснюється у Карпатському, Дніпровсько-Донецькому і Причорноморсько-Кримському нафтогазоносних районах. Найбільшим за видобутком є Дніпровсько-Донецький район (родовища нафти — Зачепилівське, Глинсько-Розбишівське, Качанівське, Леляківське, Анастасіївське; газу — Шебелинське, Єфремівське, Хрестищенське та ж.).
   У Карпатському районі (насамперед, Прикарпатті), внаслідок інтенсивного використання родовищ у попередні десятиліття, видобуток нафти і газу суттєво зменшився. Найбільші родовища нафти — Північно-Долинське, Битківське; газу — Рудківське, Більче-Волицьке, Угерське (використовують як газосховища).
   Збільшується видобуток газу у Причорноморсько-Кримському районі. Вже введено в експлуатацію понад 80 родовищ, найбільші — Джанкойське, Глібівське, Оленівське. Україна має перспективні нафтогазоносні площі — на шельфі Чорного і Азовського морів (розпочинається промислове освоєння Штормового і Голіцинського газових родовищ), у Закарпатті, Волино-Подільському районі.
   В Україні створено потужну нафтопереробну промисловість, яка зараз недовантажена сировиною. Найбільші заводи працюють у Лисичанську, Кременчуці, Дрогобичі, Надвірній, Херсоні.
   За споживанням та імпортом природного газу Україна входить до першої п'ятірки країн світу, тому гострою є проблема урізноманітнення зовнішніх джерел надходження цих видів палива.
   Перспективними постачальниками нафти в Україну можуть бути Азербайджан, Казахстан, країни Перської затоки, а газу — Іран, Норвегія. Однак розв'язанню цієї проблеми перешкоджають недостатній розвиток сучасної транспортної інфраструктури (трубопроводів, нафтових терміналів у портах, танкерного флоту). Правда, нещодавно закінчено будівництво нафтотерміналу "Південний" біля Одеси і нафтопроводу Одеса — Броди, завдяки яким прикаспійська нафта може транспортуватися як в Україну, так і в країни Європи.
   Торф'яна промисловість (видобуток торфу і виробництво торфобрикетів) поширена в Поліссі і на півночі лісостепової зони. Крім місцевого палива, торф використовується в сільському господарстві для покращення родючості грунтів.
   Потужність електростанцій — 47 млн. кВт, вони здатні виробляти приблизно 300 млрд. кВт • год електроенергії (таким було виробництво у 1990 р.). У 2000 р. в країні вироблено 170 млрд. кВт-год електроенергії. Понад 1/2 всієї електроенергії виробляють теплові електростанції (ТЕС). Вони працюють на вугіллі, газі, мазуті, тому розміщуються поблизу джерел палива і споживача. Найбільші ТЕС розташовані в Донбасі (Вуглегірська, Слов'янська, Курахівська, Зуївська, Старобешівська), у Придніпров'ї (Запорізька, Криворізька, Придніпровська); в Київській (Київська, Трипільська) та Харківській (Зміївська) областях. Значну потужність мають також Ладижинська, Добротвірська, Бурштинська теплоелектростанції.
   У багатьох містах і на великих підприємствах діють теплоелектроцентралі (ТЕЦ), на яких, крім електроенергії, виробляється теплова енергія, необхідна для комунальних потреб чи в технологічному процесі.
   На атомних електростанціях (АЕС) виробляється майже 2/5 електроенергії країни. Всього в Україні діє 4 АЕС (Запорізька, Рівненська, Південноукраїнська, Хмельницька), на яких експлуатується 11 реакторів. У 1986р. на Чорнобильській АЕС стався вибух реактора, що вважається найбільшою техногенною катастрофою на планеті. У зв'язку з небезпечною експлуатацією ЧАЕС український уряд закрив її у грудні 2000 р. Решта АЕС потребують значних капіталовкладень для посилення безпеки експлуатації.
   Гідроелектростанції дають майже 5% електроенергії. Вони розташовані на Дніпрі (Київська, Канівська, Кременчуцька, Дніпродзержинська, Дніпрогес, Каховська), Дністрі (Дністровська), Південному Бузі (Костянтинівська), в Карпатах (Теребле-Ріцька). Будівництво ГЕС на рівнинних ріках виявилося нераціональним внаслідок затоплення значних площ сільськогосподарських земель; у штучних водоймах відбувається нагромадження шкідливих відходів і "цвітіння" води.
   Усі електростанції України об'єднано в енергосистему за допомогою ліній електропередач. Це дозволяє забезпечувати безперебійне постачання електроенергії до споживачів, почергово відключати електростанції для ремонту.
   Важливими напрямами розвитку електроенергетики є освоєння нетрадиційних видів енергії (вітрової, сонячної та ін.), збільшення потужності атомних станцій (із врахуванням екологічного чинника), створення власного замкнутого циклу виробництва палива для АЕС, технічне переобладнання ТЕС.
   Незважаючи на те, що на території України (у Криму) була побудована одна з перших у світі експериментальних сонячних електростанцій, сонячна електроенергетика в країні, по-суті, не розвивається. Натомість починає освоюватися енергія вітру: перші вітрові електростанції побудовані у Криму, на узбережжі морів, у степовій частині і Карпатах.

1. Дайте характеристику галузей паливної промисловості України.
2. Які галузі електроенергетики є провідними у кращі? Чим це зумовлено?
3. Проаналізуйте шляхи подолання енергетичної кризи в Україні.
4. На контурну карту України нанесіть найбільші ГЕС, ТЕС, АЕС.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016