Studentam.net.ua

2. Предмет соціальної екології

   На протязі періоду свого розвитку соціоекологія розглядалась як суспільна наука, складова соціології, з іншої сторони як природнича дисципліна екологічного блоку, яка ототожнювалась з екологією людини. Враховуючи її прикладний характер вона висвітлювала проблеми раціоналізації міських поселень (урбосоціоекологічний напрям) і т.д. Як стверджує відомий російський філософ-соціоеколог В.Д. Комаров (1977) “...фактично за десятиліття інтенсивних досліджень було доказано, що об’єктивною основою тенденції взаємопроникнення окремих наук при дослідженні закономірності соціокультурної взаємодії є процес становлення і розвитку природно-соціального контініума...” Соціальна екологія є не просто галузь міждисциплінарних досліджень ряду практичних проблем, це – інтегративна наука про закономірності розвитку соціоприродних відносин, про принципи і методи оптимізації і гармонізації взаємодії людства і природного середовища”.
   Проф. Г.О. Бачинський наголошував на двох сторонах предмету соціоекологічної науки – теоретичній і прикладній. Предметом теоретичної соціоекології є вивчення закономірностей взаємодії суспільства з навколишнім середовищем і розробка основ оптимізації і гармонізації цієї взаємодії. Предметом прикладної соціоекології він вважав вивчення, моделювання, прогнозування соціоекосистем з метою їх оптимізації та управління.
   Предметом соціальної екології на думку проф. В.Д. Комарова є специфічні закони розвитку інтегрованої системи “суспільство – людина – техніка – природне середовище”. Якщо окремі науки (природничі, суспільні, технічні) надають знання про різноманітні сторони і стани однієї із підсистем інтегральної системи, то соціоекологія інтегрує отримані науками знання, синтезуючи їх в рамках відповідних груп наук. Тому соціальну екологію можна визначити як науку “про рух глобального навколишнього середовища“. Основною тенденцією вказаного руху є зростаюче взаємопроникнення штучної і природної сфер проживання людини.
   Критерієм дієвого впливу людства на природу є характер технологічних процесів виробництва і побуту. Ступінь екологізації технологій визначатиме ступінь екологічності умов соціального життя.
   Важливішим індикатором існування соціоекологічної науки є наявність у її логічному фонді законів і принципів, які характеризують специфіку її предмету.
   Серед законів соціоекології В.Д. Комаров називає:
– закон оптимальної відповідності стану навколишнього природного середовища характеру розвитку суспільства;
– закон природно-історичного розширення ойкумени (довкілля суспільного “дому”);
– закон хвилеподібного розвитку ноосфери.
   До основних принципів соціоекології необхідно віднести:
– принципи співрозмірності темпів зміни навколишнього природного середовища з темпами розвитку суспільства;
– принцип кінцевості і вичерпності ресурсів біосфери;
– принцип збалансованого розвитку соціоекосистем будь-якого рангу;
– принцип наявності тісних як прямих, так і зворотних зв’язків у системі “суспільство – людина – техніка – природне середовище”;
– принцип сумісності соціального і природного в рамках цілісної системи.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.