Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Історія arrow Українська державність у ХХ столітті arrow §4. Тоталітарні інституції проти українських «неформалів»
06.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




§4. Тоталітарні інституції проти українських «неформалів»

§4. Тоталітарні інституції проти українських «неформалів»

   Як і в попередні періоди, так і в часи “перебудови” аж до військово-партійного путчу у серпні 1991 року, Україна була “законослухняною” частиною колишнього тоталітарного СРСР, однією з його цитаделей.
   Все ж, на початку 1988 року тут заявили про себе перші “неформальні” об’єднання. Вони у різних формах порушували питання про духовне, національне відродження України, зокрема висували вимоги щодо відродження української мови, реабілітації національної символіки, встановлення республіканського громадянства, легалізації заборонених церков — УГКЦ та УАПЦ, економічного і політичного суверенітету республіки. За статистикою ЦК КПУ, яка формувалась на підставі даних агентури радянського КДБ, вже в березні 1989 року в Україні нараховувалось близько 60 тис. “неформалів”, які провели 1200 мітингів та зборів, до яких залучили 13 мільйонів чоловік.
   Вичерпна загалом і в деталях історія неформальних патріотичних організацій, які з’явилися в період так званої перебудови, безперечно, існує нині лише в архівах КДБ. Спецслужби скрупульозно документували розвиток українських неформальних патріотичних організацій, кожну проведену ними публічну акцію, бо мали розгалужену агентуру в середовищі “самодіяльних об’єднань і груп негативного спрямування”.
   Документи, що стали відомі, свідчать (див. публікації “Народної газети” за перші числа 1994 р.), що управлінням “3” КДБ України “спільно з обласними управліннями розроблені і здійснюються заходи для забезпечення контролю за процесами, що відбуваються в цих угрупованнях (національно-визвольних.— Авт.), документування антисуспільної діяльності екстремістів. В управлінні “3” створені спеціальні групи: одна (оперативно-слідча) — для розробки УГС; друга — для контррозвідувальної роботи по інших самостійних об`єднаннях та групах антисуспільного спрямування. В УКДБ областей для розв’язання цих завдань виділено по два-чотири оперативні працівники”. У звіті особливо значна увага акцентувалася на агентурній роботі і зазначалося у цьому зв’язку, що навіть довелося “позбутися” (сказано саме так) ненадійних агентів і навербувати “перспективних”, ті дають “конче потрібну оперативну інформацію”, бо пройшли курс “прищеплення уміння й навичок діяти в середовищі екстремістів та націоналістів”.
   “Суть проваджуваної органами держбезпеки роботи” ілюструвалася на прикладі нейтралізації діяльності УГС: розкриття “механізму їхньої взаємодії із зарубіжними підривними центрами”, документування “конкретних протиправних дій”, недопущення “чисельного зростання і в кінцевому підсумку розкладення угруповань”. Ударним прийомом вважаються “агентурні заходи з метою роз’єднати і компрометувати ватажків в очах “однодумців”. Констатувалося, що саме завдяки їм вдалося створити “в тому середовищі обстановку суперечок, взаємних докорів, неприязні і підозрілості”.
   Не випадково за зливою публікацій у “Правде Украины”, “Радянській Україні”, “Робітничій газеті”, київському “Прапорі комунізму” і сотнях периферійних партгазет того періоду, спрямованих на компрометацію патріотів, стоїть КДБ і КПУ — цитований нижче документ це цілком підтверджує. “Важливим напрямом роботи є розвінчування націоналістичних лідерів перед громадськістю в засобах масової інформації. Лише 1989 року за матеріалами органів КДБ у пресі опубліковано понад 30 таких статей”; окремо відзначався внесок Українського телебачення та газети “Радянська Україна”. Це, як зазначається, лише супліки проти лідерів, а всього “1989 року за матеріалами агентів КДБ у республіканській і місцевій пресі з цієї теми вміщено понад 280 статей, підготовлено 120 радіо- і телепередач” — тобто більш як по одній щоденно. “Кадри” КДБ доповідали у Москву, що записують на відеоплівку і масові акції демократів, що “туди виряджаються довірені особи, члени комсомольських дружин, які, стаючи очевидцями конкретних протиправних дій підбурювачів і екстремістів, виступають потім у ролі свідків”. Вельми промовистою є службова статистика КДБ: “Внаслідок ретельно проведеного документування у 1988–1989 роках до адміністративної відповідальності у судовому порядку (арешт до 15 діб і штраф розміром від 50 до 1000 рублів) було притягнено 74 учасники УГС... Протягом того ж періоду, за результатами документування органами прокуратури та КДБ, 28 об’єктам справ оперативного обліку зроблено офіційні попередження, із 43 — проведено профілактичні бесіди”. І далі: “За організацію й активну участь у несанкціонованих мітингах, непокору співробітникам міліції та інші правопорушення в адміністративному порядку покарано більш як 800 чоловік”.
   Під наглядом КДБ діяли всі патріотичні неформальні угруповання. Документальне підтвердження знаходимо й в іншому: диригували силовими структурами керівники КПУ Щербицький, Єльченко, Кравчук, обласні, міські й районні партфункціонері (“Здобуті чекістами України відомості про обстановку в самодіяльних об’єднаннях негативного спрямування, підкріплені конкретними пропозиціями щодо локалізації їхньої діяльності, своєчасно доводяться до відома Центрального Комітету Компартії України. У червні 1989 року питання про посилення політичного та організаційного впливу на самодіяльні формування слухалося в ідеологічній комісії ЦК КП України”).
   Без сумніву, все це слід враховувати в оцінці причин реальних суперечностей і розходжень у національно-демократичному таборі. Багато проблем у демократичний рух вносив уже сам по собі загальновідомий факт існування широкорозгалуженої системи “інформаторів” в кожній клітині радянського суспільства. Усе це згодом не могло не вплинути на політичні та ідеологічні метаморфози багатьох з лідерів українських “неформалів”, національно-демократичного табору загалом.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016