Studentam.net.ua

Розробка уроку з образотворчого мистецтва. 2 клас.

 Трач.С.К.

Навички малювання фігури людини. Композиція "Україночка Оленка"

   Мета. Ознайомити учнів з жанром образотворчого мистецтва — "портретом"; розкрити основні закономірності зображення обличчя людини: елементарні пропорції, розташування окремих частин; розповісти про український національний костюм; пробудити зацікавлення українськими народними традиціями, минулим нашого народу, його звичаями; розвивати творчу уяву, фантазію, образне мислення.
   Обладнання. Таблиця поетапності зображення людини в національному костюмі, ілюстрації, малюнки (зразки дитячих робіт), репродукції картин К. Трутовського "Одягають вінок", М. Косенка "Українка".

Хід уроку

   I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.
   II. Робота над темою уроку.
   1. Мотивація навчальної діяльності.
   (До класу заходить дівчинка в українському національному костюмі.)
   Вчитель. Хто ти, дівчинко маленька?

Дівчинка. Я — Оленонька гарненька.
Українкою зовуся
Й тою назвою горджуся.
Вчитель. А скажи, де край твій рідний?
Дівчинка. Там, де неба круг погідний.
Там, де сонце сяє ясне
На вкраїнські діти красні;
Де лани, степи безкраї,
Де орел буйний літає,
Де Карпат вершки високі,
Де потоків дна глибокі;
Де Дністер і хвилі Прута,
Де Дніпро, старий Славута;
Де високії могили,
Що в них голови зложили
Мої предки в лютім бою,
За Вкраїну любу свою.

   Вчитель. Діти, хто це завітав до нас у гості? (Дівчинка-українка.)

— Як звати її? (Оленка.)
— У кого з вас таке ім'я?
— Розкажіть, будь ласка, про її одяг.
— Коли одягають такий костюм?
— Чого не вистачає у вбранні дівчинки? (Віночка.)
— Для чого його одягали? (Для краси. А ще люди вірили, що вінок має силу й оберігає людину від усього злого й поганого.)
— Діти, а хто носив віночки? Дівчата, жінки чи бабусі? (Дівчата, бо коли дівчина виходила заміж, то одягала хустку.)
— Давайте сплетемо віночок нашій Оленці.
   А допоможуть нам у цьому квіти. (До класу заходять дівчатка, одягнені у костюми квітів.) 
— Відгадавши загадки, ви дізнаєтеся, з яких квіток ми сплетемо віночок.

Волошка.
На просторах поля золотого
Сині зірочки тремтять.
Мов шматочок неба голубого,
Виграють, виблискують, горять. (Волошки.)
(Дає дівчинці Оленці волошки і синю стрічку.)

— Оленко, крім цих прекрасних квітів, я дарую тобі ще ось цю синеньку стрічку. Синій колір — символ води і неба — дарує силу і здоров'я.

Мак.
Запалали в чистім полі
Квіти гарні, всі червоні.
То палає влітку так
Польовий червоний... (мак).
(Дає Оленці квіти маку і зелену стрічку.)

— Я дарую тобі букет із маків і ось цю зелену стрічку. Зелений колір — символ рослинного світу.

Ромашка.
Я на сонце дуже схожа —
Золотиста, ніжна, гожа.
Я щоранку розквітаю,
Промінцями всіх вітаю.
Відгадати вам не важко.
Що за квітка я. ... (Ромашка.)
(Дає дівчинці ромашки і жовту стрічку.)

— Я даю тобі букет із ромашок і ось цю жовту стрічку. Жовтий колір — символ сонця, життя.

Троянда.
Що за квіточка пахуча:
І червона, і колюча? (Троянда.)
(Дає Оленці троянди і червону стрічку.)

— А ось тобі, Оленко, чудові троянди і червона стрічка. Червоний колір — символ щирості, душевності, кохання.
   (Всі дівчатка—квіти одягають на голову Оленці віночок. Вона читає вірш Ю. Шкрумеляка "Мала українка ".)

Ой, вдягнуся у неділю
У вишивану сорочку,
У червону спідничину
І в корали на шнурочку.
Заплету я свої коси
І візьму віночок з рути,
Ще васильком заквітчуся,
Чи від мене кращій бути?
А на нозі чоботята
Червоненькі, сап'янові!*
Я — маленька українка —
Будьте всі мені здорові!
(Звучить грамзапис пісні "Україночка "у виконанні О. Білозір.)

   2. Сприймання творів мистецтва.
   Костянтин Трутовський залюбки відтворював побут і звичаї українського народу, що відбилося в картині "Одягають вінок".
   В Україні здавна існував звичай: молоді дівчата в доповнення до барвистого костюма прикрашають голову вінком з живих квітів. Художник зобразив жартівливий момент: молода мати й старша сестра прикрашають квітами малу дівчинку, одягнену у святковий одяг і намисто. За вдяганням уважно спостерігає хлопчик. Це, водночас, — і розповідь про світ високої краси, в якому минало життя українського селянина.
   Твір сповнений тепла з щедрого літа, поезії щасливого дитинства, глибокої поваги художника до життя народу.
   3. Вступна бесіда.
   Національний одяг людей різних країн змінювався упродовж століть, успадковуючи найкращі народні традиції. Він поєднував у собі всі види декоративного мистецтва: вишивку, вироби зі шкіри, ювелірні прикраси.
   Крім терміну "одяг" часто вживається і поняття "костюм" (слово французького походження).
   Традиційний жіночий одяг в Україні складався з вишитої білої сорочки, спідниці чи плахти**, віночка, очіпка***, хустки.
   За взуття служили жовті та червоні чоботи або чорнобривці — чоботи на підківках, а також чорні та червоні черевики.
   Жіночий костюм відзначався багатством прикрас для шиї. Тут носили коралі, дукати****, бурштинове і гранатове намисто, хрестики, маленькі овальні ікони.
До того ж, кожен регіон мав свою "моду". Так-так, не дивуйтеся — справжнісіньку моду.
   4. Перегляд демонстраційного матеріалу (з коментарем вчителя).