Тема: Передача святкового настрою у композиції "Свято Івана Купала" (2 клас)

Розробка уроку з образотворчого мистецтва. 2 клас.

Трач.С.К.

Передача святкового настрою у композиції "Свято Івана Купала"

Мета. Провести бесіду про українські народні звичаї; вчити учнів передавати веселий настрій за допомогою кольору; звернути увагу на основні закономірності зображення обличчя людини, елементарні пропорції, розташування окремих частин; удосконалювати навички роботи з пензлем, уміння композиційно заповнювати площину аркуша зображенням.
Обладнання. Таблиці, ілюстрації, зразки дитячих робіт із зображенням святкування Івана Купала.

Хід уроку

   І. Організаційна частина.
   Повідомлення теми і завдань уроку.
   II. Робота вад темою уроку.
   1. Вступна бесіда.
   Це дивовижне свято приходить до нас серед літа, коли сонце стоїть високо—високо в небі. Припадає Івана Купала на 7 липня. Але готуватися до свята починають напередодні — 6 липня. В цей незвичайний день, і, особливо, купальської ночі, усі дівчата стають чарівницями, бо знають велику таємницю природи: на світанку, напередодні купальського дня, всі трави і квіти мають особливу магічну силу, і якщо назбирати їх вдосвіта і сплести з них віночок, то він може причарувати будь—якого хлопця.
   (Заходять дівчатка у довгих, білих сорочках, на головах у них віночки.)

1-а дівчинка.

Заплету віночок, заплету шовковий,
На щастя, на долю, на чорнії брови,
Та й пущу віночок на биструю воду,
На щастя, на долю, на милого вроду.
Ой поплинь, віночку, тихо за водою
На щастя, на долю милому зі мною.

Немало клопотів і у хлопців: треба розшукати розкішну вербову гілку (або соснову, кленову чи навіть вишневу з ягідками), вкопати її біля ставу-чи річки, посеред лугу на вигоні край села, де ввечері має відбутися магічне дійство — купаьський обряд. Ту гілку — купальське диво — називають по—різному: купайло, купайниця, Марина, Маринонька... Під веселі жарти та сміхи хлопці вкопують купайницю, а дівчата прикрашають її всяким зіллям, стрічками. Вбираючи, милуються нею і приспівують:

2-а дівчинка.

Наша Маринонька-купалочка
Посеред моря купалася,
На бережку білилась,
Вийшла на вулицю, хвалилась:
— У мене личко, як яблучко,
У мене брови чорнесенькі,
Зовсім я дівка ладнесенька.

   Ось уже запалали свічки на Мариноньці-купайниці, й дівчата пішли хороводом кругом купальського дерева. Неповторний той танок; прекрасні вони, як княгині, в розкішних пахучих вінках, у білих сорочках, зі свічками в руках — кожна нагадує небесну зірку, що дивом спустилася на землю.
   Цього вечора кожному учасникові дійства годилося скочити через вогонь. Найчастіше робили це попарно: хлопець із дівчиною бралися за руки й разом тричі перестрибували багаття. Вважалося, що в такий спосіб можна очиститися від злих сил. Молодші учасники стрибали через кропиву.
   Надходила північ — і починався найпрекрасніший, найпоетичніший момент свята — пускання вінків на воду. Тихо й урочисто дівчата йдуть до води — кожна знімає з голови свій вінок, ставить у нього свічку, пускає на воду і загадує бажання:

3-я дівчинка.

Пливи, віночку, аж туди, де живе мій милий!
Ясна свічечко,
не згасни!
Бистра річенько,
не втопи віночка!
Хай допливе до моєї долі.

4-а дівчинка.

Заплету віночок, заплету шовковий
На щастя, на долю, на чорнії брови,
Та й пущу віночок на биструю воду,
На щастя, на долю, на милого вроду.

Опівночі всі розходилися по домівках. Натомість найсміливіші хлопці йшли до лісу, щоб знайти цвіт папороті. Про це дійство створено чимало легенд, за якими у ніч з 6 на 7 липня зацвітає папороть. Кому пощастить зірвати її квітку, той зможе відшукати сховані скарби, бути віщуном і перевтілюватися у невидимку.

1-ий хлопчик.

Під самого Купала.
Забувши сум і страх,
Ми папороть шукати
Ходімо по лісах.

2-ий хлопчик.

Нехай і вовкулаки
Нам виють з—під кущів,
Нехай відьми, чортяки
Летять наперестрів. 3-ій хлопчик.
Нехай в болото манять
Нас гроші вогняні,
Ми папороть шукали —
Вони нам не страшні! 4-ий хлопчик.
Як страшно в самотині!
Ми ж руки подамо
І вдвох хутчій ту квітку
У нетрях знайдемо. 1-ий хлопчик.
Обіруч разом квітку
Додому понесем
І нею наші душі
Найперше одімкнем. 2-ий хлопчик.
Живая дума, слово
Засяє, наче день...
Та цить же, темна сило, —
По папороть ми йдем!
(Із вірша Дніпрової Чайки.)

— Купайло — прадавнє свято єднання Людини і Природи. Чарівне, неповторне, дивовижне свято Івана Купала! Святкували його всі народи світу (хоча й називали по-різному). Тож хай і нині сяють купальські вогні по всій Україні!
2. Перегляд демонстраційного матеріалу.

3. Перегляд композиції, виконаної вчителем. Ви можете відобразити у своїх малюнках враження від цього прекрасного свята. Подумайте, що саме ви хотіли б намалювати. У центральній частині аркуша паперу можна намалювати обрядове дерево, прикрашене стрічками, квітами та вінками, а біля нього — вогнище, через яке перестрибують хлопці та дівчата. А ще можна намалювати дівчину, яка пускає на воду вінок зі свічкою.
4. Практична діяльність учнів.

ІІІ. Підсумок уроку.
Перегляд і демонстрування дитячих малюнків.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

< Попередня		Наступна >

Замовити реферат, курсову або дипломну роботу

Studentam.net.ua