Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Безпека банківської діяльності arrow Розділ 7. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності банку
06.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Розділ 7. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності банку

Розділ 7. Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності банку

   Нинішню епоху без сумніву можна назвати інформаційною. Саме перемога в інформаційній війні дала змогу Заходу і США посісти провідне місце у світі. Сьогодні інформація стала найдорожчим і найліквіднішим товаром, який приносить величезні прибутки тим країнам, які вирвалися вперед у цих інформаційних перегонах. Але ця інформаційна річка в ринкових умовах складається з численних струмків, які вливає в неї кожна комерційна структура. Тобто за сьогоднішніх умов ринкової економіки всі комерційні структури є суб’єктами інформаційних відносин: об’єктами інформації, її споживачами або організаторами збору та накопичення інформації. Виходячи з цього можна зазначити, що кожна з комерційних структур поряд з фінансовими, матеріальними, кадровими та іншими ресурсами, повинна мати ще й інформаційні ресурси, без яких вона не може бути учасником інформаційних відносин. Отже, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності комерційних структур, у тому числі і банків, насамперед має бути спрямоване на формування їхніх інформаційних ресурсів.
   У свою чергу, під інформаційним ресурсом комерційної фірми, банку розуміють сукупність юридичної, фінансової, ділової, технічної, технологічної та іншої інформації, яка перебуває в розпорядженні фірми, банку і використовується ними для забезпечення виробництва, проведення комерційних операцій, надання послуг, а також для управління їхньою діяльністю.
   В основі формування інформаційних ресурсів лежать методи збору інформації, характерні для розвідувальної діяльності. Тому заходи інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності банку насамперед будуть ґрунтуватись на засадах комерційної розвідки. Водночас під комерційною розвідкою розуміють сукупність заходів щодо збору й обробки інформації про стан і можливі перспективи діяльності суб’єктів відповідного ринку, які виконуються за допомогою спеціальних методів силами комерційних підприємств, фірм, банків або спеціалізованих організацій (установ). Сьогодні комерційна розвідка в тому чи іншому обсязі здійснюється практично всіма підприємствами та банками. Більше того, результати розвідки значною мірою впливають на якість прийняття управлінських рішень, а отже, і на розвиток комерційних підприємств загалом. Тому комерційна розвідка є досить привабливою формою діяльності сил безпеки, але, враховуючи певну її особливість, ефективно реалізувати таку форму вдається далеко не всім.
   Структуру комерційної розвідки складають організація розвідки, збір необхідних відомостей та інформаційно-аналітична робота. Ця структура являє собою сукупність взаємопов’язаних елементів розвідувальної системи, вилучення будь-якого з них веде до призупинення функціонування всієї системи.
   Мета комерційної розвідки завжди спрямована на виконання двох умов діяльності комерційних підприємств, банків: а) виключення несподіваної появи несприятливих факторів для діяльності підприємства, банку і б) забезпечення об’єктивною інформацією прийняття відповідних рішень їх керівництвом.
   Об’єктами комерційної розвідки є передусім конкуруючі структури, підприємства, організації, які надають подібні послуги, виробляють аналогічні товари або у той чи інший спосіб впливають чи можуть впливати на діяльність даного підприємства, банку і в яких зосереджена або виробляється необхідна даному підприємству, банку інформація. В окремих випадках об’єктами комерційної розвідки також можуть бути технології виробництва товарів або послуг, комерційні операції.
   Безпосереднє отримання інформації може здійснюватись через відповідні носії (джерела) такої інформації. Джерелами необхідної для комерційної розвідки інформації можуть бути люди (працівники відповідних установ, організацій, підприємств, банків, приватні детективи, інші категорії громадян, які з тих чи інших причин мають доступ до відповідної інформації), документи, засоби масової інформації, рекламні продукти, матеріали наукових досліджень, виробничі зразки, електронні носії інформації.
   Організовуючи комерційну розвідку, необхідно чітко визначитись у правовому полі цієї діяльності: бізнесмен мусить достатньо чітко уявляти, в яких межах допускаються ті чи інші дії, коли ризик виправдовує засоби, а коли і не зовсім.
   Пам’ятаючи про те, що в центрі всієї розвідувальної діяльності перебуває інформація, необхідно знати, що приблизно 70 % відомостей, що цікавлять підприємця, можуть бути відкритими (публікуватися в пресі, рекламі, дайджестах та інших джерелах). Близько 15 % мають характер службової інформації, призначеної тільки для ознайомлення співробітників об’єкта. Це внутрішній розпорядок, пропускна система і система розмежування доступу, загальні правила роботи, вимоги щодо збереження комерційної таємниці, інформація про розташування об’єкта і його структуру, систему управління персоналом, принципи оплати праці та інша інформація, необхідна для забезпечення ефективного функціонування підрозділів об’єкта.
   Приблизно 10 % — відомості конфіденційного характеру, які в повному обсязі можуть доводиться тільки до керівного складу й осіб, безпосередньо пов’язаних з використанням їх у ході виконання своїх обов’язків. І тільки до 5 % відомостей є комерційною таємницею. Саме вони, як правило, найбільше цікавлять комерційну розвідку, хоча досягнення мети не завжди може виправдовувати затрачені зусилля.
   Слід зауважити, що на сьогодні в Україні для комерційних підприємств, банків практично відсутні законні підстави для збору необхідної їм інформації, особливо такої, що має обмежений доступ (конфіденційної інформації, комерційної та банківської таємниці). Тому, організуючи діяльність комерційної розвідки, слід визначитись, яка саме інформація буде її об’єктом і які методи можуть застосовуватись для отримання певної інформації.
   Аналіз досвіду розвідувальної діяльності компаній іноземних країн показує, що в її організації чітко виявляються два напрямки: а) постійний моніторинг і аудит інформації, яка циркулює в інформаційному просторі і стосується діяльності та інтересів даної компанії; б) відповідні оперативні дії сил розвідки щодо додаткового збору інформації з метою забезпечення укладання конкретних комерційних угод, здійснення операцій, важливих комерційних заходів. Якраз такий підхід мало в чому порушує права власників інформації і забезпечує необхідну об’єктивність прийняття рішень. Подібним чином здійснюється діяльність комерційної розвідки і в країнах СНД, у тому числі і в Україні. Досвідчені бізнесмени, як правило, зосереджують діяльність своєї розвідки на роботі з джерелами відкритої інформації. Вони підбирають досить підготовлених з професійного погляду і досвідчених аналітиків і чітко визначають їхні завдання. Ці аналітики за допомогою глибокого вивчення й аналізу відкритих джерел отримують дуже цінні відомості про об’єкти, які їх цікавлять. Зазвичай таких відомостей буває достатньо для прийняття правильного рішення. У випадку, якщо інформації, отриманої у такий спосіб, недостатньо для глибокого і всебічного аналізу, може бути прийнято рішення про збір додаткових відомостей про об’єкт. У цьому разі визначають, які конкретно відомості необхідно отримати, де і хто може ними володіти, як їх можна роздобути і що для цього потрібно.
   Тобто за існуючих в Україні умов розвідувальна діяльність комерційних підприємств, банків зосереджується в основному навколо інформаційно-аналітичної роботи і забезпечується шляхом збору інформації з відкритих джерел та її аналітичного дослідження.
   Структура інформаційно-аналітичної роботи (ІАР) має всі ознаки структури комерційної розвідки і передбачає організацію роботи, збір інформації та її обробку. У свою чергу, організація ІАР включає:
- визначення сфер та об’єктів інформаційної уваги підприємства, банку;
- визначення мети і завдань ІАР;
- підбір (підготовку) сил і засобів для проведення заходів ІАР;
- планування роботи;
- визначення і постановку завдань виконавцям;
- забезпечення заходів ІАР;
- контроль діяльності сил і засобів, залучених до виконання завдань ІАР.
   Збір інформації передбачає вжиття таких заходів:
- створення інформаційних каналів;
- вибір об’єктів інформації, визначення і придбання (отримання) її джерел;
- організація роботи з інформаційними джерелами, отримання (споживання) інформації;
- забезпечення безперервної роботи джерел інформації.
   Обробка інформації забезпечується через:
- накопичення, оцінювання та аналіз інформації;
- класифікацію інформації, її зіставлення та перевірку достовірності, вилучення необ’єктивних і суперечливих відомостей;
- формування гіпотез;
- інтерпретації інформації;
- створення інформаційних баз даних;
- розподіл інформації, розроблення інформаційних документів.
   Безумовно, що основним в організації ІАР є визначення сфер і об’єктів інформаційної уваги, оскільки це дає змогу конкретизувати і спрямувати дану роботу, сконцентрувати увагу сил безпеки на найважливіших її напрямках. Ураховуючи специфіку діяльності банків та структуру їх інформаційного простору, сфера інформаційної уваги може включати: сферу інтересів, яка може бути представлена інформацією про об’єкти, регіони, галузі економіки, до яких прагне проникнути банк у майбутньому, події, які характеризують відповідні ринки; сферу впливу, яка характеризується інформацією про події, об’єкти, що можуть здійснювати вплив на поточну діяльність банку; сферу безпосередньої інформаційної діяльності — інформацію про об’єкти та події, які характеризують або впливають на проведення тієї чи іншої банківської операції, що здійснюється в банку на даний час.
   Як правило, банки забезпечують роботу сил безпеки у всіх сферах інформаційної уваги і використовують інформацію: сфери інтересів — як стратегічну для прийняття рішень щодо довгострокових угод, договорів, планування перспектив розвитку банку; сфери впливу — як тактичну для прийняття рішень щодо співробітництва з партнерами, інвестування (вкладення) коштів у нові проекти, протидії недобросовісній конкуренції, визначення поведінки на ринку в той чи інший проміжок часу; сфери безпосередньої інформаційної діяльності — як оперативну для прийняття рішень щодо безпосереднього здійснення конкретної операції, укладання конкретної угоди.
   Отримання інформації у сферах інформаційної уваги здійснюється через відповідні канали:
   1. Інформаційний канал ТЕКСТ — загальні публікації, спеціальні публікації, бази даних. Характеристика каналу: наявність великих обсягів “свіжої”, але не зовсім об’єктивної інформації. Місткість каналу — 40—60 % необхідної інформації.
   2. Інформаційний канал БАНК, ФІРМА — персонал, клієнти, партнери. Характеристика каналу: технологічна, ділова інформація, інформація про окремих суб’єктів та окремі події, приблизно об’єктивна. Місткість каналу — 30—40 % необхідної інформації.
   3. Інформаційний канал КОНСУЛЬТАНТ — нормативні документи, експерти, радники, консультанти, органи управління, політичні та громадські організації. Характеристика каналу: достовірна інформація. Місткість каналу — 10—15 % необхідної інформації.
   4. Інформаційний канал БЕСІДА — всі види ділового спілкування: конференції, семінари, переговори, зустрічі, презентації, виставки, наради. Характеристика каналу: достовірна інформація на перспективу. Місткість каналу — 5 % необхідної інформації.
   5. Інформаційний канал “ДЖОКЕР” (випадок) — випадкова інформація. Місткість каналу 0—100 % необхідної інформації.
   Основними заходами інформаційно-аналітичної роботи банків є інформаційний аудит та інформаційний моніторинг. Під інформаційним аудитом розуміють проведення інформаційних досліджень підрозділів і установ банку з метою вивчення й оцінки інформації, яка в них є. У ході інформаційного аудиту вивчається склад інформації підрозділів та установ, джерела, форми і регламент отримання ними інформації, можливості інформації для трансформації її в інші види (ділову, фінансову і т. п. або ж в стратегічну, тактичну, оперативну), ступінь захисту інформації. Крім того, відбирається інформація для формування інформаційних баз даних.
   Під час інформаційного моніторингу проводиться контроль отримання підрозділами й установами банку інформації, появи нової інформації в інформаційному середовищі банку, визначається її цінність і важливість для формування інформаційних ресурсів та забезпечення його безпеки. У ході моніторингу здійснюються: оцінка інформації та її розподіл за інформаційними базами даних, виявлення неправдивої або шкідливої інформації та визначення джерел надходження такої інформації, формування інформаційних потоків залежно від завдань, які вирішує банк. У процесі інформаційного моніторингу забезпечується своєчасна реакція на зміни в інформаційних каналах та пошук додаткових джерел інформації.
   Банки, проводячи інформаційно-аналітичну роботу, виробили відповідну структуру її органів. В узагальненому вигляді така структура передбачає інформаційно-аналітичний підрозділ сил безпеки банку та посади економістів-аналітиків у підрозділах його установ. Основними завданнями інформаційно-аналітичного підрозділу є:
- участь у формуванні інформаційних ресурсів банку;
- створення інтегрованих інформаційних баз даних;
- інформаційно-аналітичне дослідження об’єктів сфери інформаційної уваги банків;
- організація та проведення інформаційного аудиту й інформаційного моніторингу;
- розроблення інформаційних документів для забезпечення управлінських рішень керівництва банку;
- інформаційно-аналітичне дослідження клієнтів, партнерів, конкурентів та інформаційно-аналітичне забезпечення операцій і угод банку.
   У свою чергу, завдання економістів-аналітиків підрозділів установ банку такі:
- аналіз ефективності технологій банківських операцій і послуг;
- акумуляція інформації, яка є в підрозділі, проведення інформаційного аудиту;
- участь в інформаційно-аналітичних дослідженнях клієнтів, партнерів та конкурентів, інших суб’єктів ринку банківських послуг;
- розроблення пропозицій щодо оптимізації та удосконалення форм і методів діяльності підрозділів, перспектив їх розвитку.
   Інформаційно-аналітична робота з дослідження конкретного об’єкта включає три повністю самостійні аспекти, в кожному з яких необхідно розглянути наявні факти.
   Перший аспект — вивчення існуючого становища. Для розгляду питань у цьому аспекті необхідно мати тільки так звані “голі” факти, які підбираються у такий спосіб, щоб вони вказували на відповідні закономірності та тенденції існування (діяльності) об’єкта, який досліджується.
   Другий аспект — вивчення можливостей, тобто потенціалу об’єкта, причому як можливостей загальних — без протидії об’єкту, так і можливостей за умов активної протидії його розвитку. Тут слід звернути увагу на те, наскільки ефективно можуть бути реалізовані такі можливості об’єкта за конкретних умов, скажімо, притаманних відповідним банківським операціям.
   Третій аспект — вивчення (визначення) намірів об’єкта, його можливих дій за тих чи інших умов. Тут насамперед аналізуються сприятливі та несприятливі фактори для дій об’єкта, порівнюється становище і поведінка даного об’єкта з іншими об’єктами, визначаються верхні та нижні межі розвитку (дій) об’єкта, його уразливі місця. На основі цього складається прогноз поведінки об’єкта за умов проведення конкретної банківської операції.
   В організації дослідження конкретного об’єкта велике значення має схема побудови роботи фахівців-аналітиків, яка передбачає створення відповідної логічної структури з розрізнених подій і фактів. Як варіант ця схема може мати таку структуру:
- збір фактів, які так чи інакше стосуються подій і об’єктів, що цікавлять банк;
- збір фактів, які прямо чи побічно стосуються цих подій чи об’єктів;
- побудова логічних зв’язків між фактами, подіями з урахуванням територіальних, часових та інших характеристик, виявлення причин їх взаємозв’язку;
- визначення і розстановка можливих учасників подій і фактів;
- аналіз (вивчення) характеру діяльності можливих учасників та їхніх зв’язків у зазначених подіях;
- установлення пунктів (місць) стикання можливих учасників між собою і з цікавими для банку об’єктами;
- побудова логічної схеми кожної події;
- виявлення ролі і місця у подіях можливих учасників;
- визначення можливих перспектив розвитку ситуації.
   За результатами ІАР розробляються відповідні інформаційні документи, які надаються керівництву банку або його керівним органам. Сьогодні до таких інформаційних документів
належать:
- інформаційні повідомлення — надання інформації, особливо важливого значення у вигляді усного чи письмового викладення;
- інформаційні доповіді — комплексне і всебічне викладення проблеми з використанням усієї наявної щодо неї інформації;
- інформаційні довідки — опис окремих характеристик конкретних подій або об’єктів;
- інформаційні огляди — опис основних інформаційних повідомлень за певний період у формі резюме з класифікацією за рубриками;
- інформаційні зведення — опис загальної картини існуючих подій;
- інформаційні прогнози — короткий огляд подій, фактів, викладення висновків і можливого розвитку ситуації з відповідним обґрунтуванням.
   Інформаційно-аналітична робота у загальному вигляді спрямована на створення моделі відповідного об’єкта (людина, фірма, виробництво), діяльності (банківські операції, взаємовідносини суб’єктів на ринку банківських послуг), стану (рівень розвитку, основні показники) тощо на основі отримання та аналізу інформації. Створення таких моделей є продуктом інтелектуальної діяльності конкретної людини, фахівця служби безпеки.
   Модель як погляд на подію у кожної людини своя. До того ж як би вона не була близька до дійсності, все одно буде суб’єктивною. Залежно від індивідуальних особливостей психічного відображення реальності у людей переважатимуть ті чи інші моделі. Їх неможливо розглядати з позиції “хороші” вони чи “погані”. Моделі треба розглядати в контексті того, чи відповідають вони фактичним діям об’єкта й умовам його існування. Людина не чинить неправильно, просто у неї буває обмежена кількість варіантів рішень. Тому модель може бути більше або менше наближеною до об’єктивного стану об’єкта.
   У побудові моделі беруть участь дві групи процесів психічного відображення:
- процеси, що забезпечують інформацією про властивості середовища перебування об’єкта, — відчуття і сприйняття;
- процеси, що забезпечують перероблення і збереження інформації та побудову моделі, — мислення і пам’яті.
   І все ж таки модель як результат інформаційно-аналітичної роботи заздалегідь приречена на суб’єктивність як унаслідок спотворення інформації у ході її сприйняття, так і в результаті специфіки розумових процесів індивідуума при обробці інформації, що характерно для різних психологічних типів людей.
   Під час побудови моделі використовується ряд специфічних прийомів:
- порівняння — процес, який забезпечує первинну оцінку інформації на основі зіставлення її елементів з відомими нам моделями і знаходження схожості між ними;
- аналіз — процес розподілу відображеної у вигляді предметів, подій, явищ інформації на складові елементи з подальшим детальним розглядом окремих їх властивостей. У забезпеченні цього процесу провідна роль відводиться свідомості й підсвідомості;
- синтез — об’єднання групи властивостей, які притаманні відповідному предмету, об’єкту, в єдине ціле, створення моделей відомих нам об’єктів, процесів і явищ (стану, діяльності) з окремих елементів, прогнозування розвитку в часі, прогнозування поведінки окремих людей;
- узагальнення — ідентифікація раніше невідомих об’єктів, явищ із уже відомими за якими-небудь загальними ознаками. В узагальненні міститься як корисний, так і небезпечний компонент. Корисний — можливість об’єднання предметів і явищ у великі групи на основі невеликих груп базових ознак. Але при цьому з’являється загроза перекручення об’єктивного стану цих предметів і явищ унаслідок дуже великого скорочення незначних ознак узагальнюючої моделі;
- виключення — процес, у якому звертається увага на відповідні аспекти особистого досвіду аналітика і виключаються інші. Це дає змогу в ситуаціях, які часто повторюються, швидко знаходити необхідну форму реакції, концентруючи увагу на якій-небудь відповідній частині доступного досвіду. Така властивість дає можливість виключити надходження до свідомості зайвих зовнішніх стимулів;
- абстрагування — розгляд предмета, явища, елемента інформації відірвано від будь-якої реальності;
- трансформація — перетворення інформації, що сприймається, відповідно до моделі, яку формують. Трансформація лежить в основі фантазії, прогнозу, будь-якої творчої діяльності.
   Створена в результаті інформаційно-аналітичної роботи модель об’єкта, діяльності, стану чи окремої події не є закінченою. Її слід доповнювати новими даними та новою інформацією.
   Таким чином, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності банків насамперед спрямоване на створення їх інформаційного ресурсу і відповідної системи інформування керівництва та за його вказівкою інших працівників банків, а також на проведення інформаційних досліджень суб’єктів у сфері інформаційної уваги банків.

Література
1. Закони України:
— “Про інформацію” від 02.10.1992 р. зі змінами і доповненнями;
— “Про науково-технічну інформацію” від 25.06.1996 р. зі змінами і доповненнями;
— “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. зі змінами і доповненнями;
— “Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації” від 23.09.1997 р. зі змінами і доповненнями.
2. Указ Президента України від 19.03.1997 р. № 214/97 “Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення”.
3. Законодавство України про інформацію. — К.: Юрінком, 1998.
4. 
Башкиров И., Заблоцкий В. Экономическая разведка. — Донецк: ДКИ, 1994.
5. Бондаренко Н. Если Штирлиц — Гулливер, конкуренты — лилипуты. Коммерческая разведка // Капитал. — 1995. — № 12.
6. Бондаренко Н. Коммерческая разведка // Там же. — № 11.
7. Бондаренко Н. Коммерческая разведка // Там же. — № 1, 2.
8. Валеев Р. Аналитическая служба банка — новый подход к информации // Деньги. — 1996. — № 9.
9. Давыдов И. Информационно-аналитическое обеспечение фирмы // Служба безопасности. — 2000. — № 3—4.
11. Духов В. Экономическая разведка и безопасность бизнеса. — К.: НВФ “Студцентр”, 1997.
12. Зубок М., Ніколаєва Л. Організаційно-правові основи безпеки банківської діяльності в Україні. — К.: Істина, 2000.
13.
Зубок Н., Сацюк В. Безопасность бизнеса в Украине, или как ходить по минному полю. — К.: ИБ, 1998.
14. Кузнецов И. Учебник по информационно-аналитической работе. — М.: Яуза, 2000.
15. 
Макиенко А. Разведать без разведки // Частный сыск, охрана, безопасность. — 1995. — № 6, 7.
16. Ронин Р. Своя разведка. — Минск: Харвест, 1997.
17. Р-система: практикум по экономической разведке в современном российском предпринимательстве. Кн. 1, 2. — М.: Хамтек паблишер, 1997.
18. Хант И., Зартарьян В. Разведка на службе вашего предприятия. — К.: Укрзакордонвизасервис, 1992.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016