Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Безпека банківської діяльності arrow 6.2.6. Боротьба з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих грошей
06.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




6.2.6. Боротьба з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих грошей

6.2.6. Боротьба з легалізацією (відмиванням) незаконно отриманих грошей

   Одним із найважливіших завдань економічної безпеки банків є боротьба з так званим відмиванням грошей. Сьогодні цій проблемі приділяється досить велика увага як у нашій країні, так і на міжнародному банківському ринку. У контексті цього питання, з метою єдиного розуміння і вжиття необхідних заходів щодо протидії відмиванню грошей міжнародними та вітчизняними організаціями й установами прийнято ряд рішень і документів (Конвенція ООН “Про боротьбу з незаконним обігом наркотичних засобів і психотропних речовин” (995—096), Конвенція Ради Європи “Про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом” (995—029), Закон України “Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних речовин і прекурсів та зловживанню ними”, Закон України “Про банки та банківську діяльність”, Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про сорок рекомендацій групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням брудних грошей” (FATE)) № 1124 від 28 вересня 2001 р., Постанова Національного банку України “Про затвердження Методичних рекомендацій з питань розробки банками України програм з метою протидії легалізації (відмивання) грошей, отриманих злочинним шляхом” від 30.04.2002 р. № 164. Так, згідно з Законом України “Про банки і банківську діяльність” (ст. 63) під легалізацією (відмиванням) грошей слід розуміти внесення до банку грошей чи іншого майна, набутих з порушенням вимог законодавства, або переказ таких грошей чи майна через банківську систему з метою приховування джерел походження цих коштів чи створення видимості їх легальності. Закон зобов’язує банки запобігати використанню банківської системи з метою незаконної легалізації грошей. Згідно з цим Законом та іншими нормативними документами, банки не повинні вести анонімні рахунки або рахунки, відкриті на явно фіктивні прізвища. У випадках здійснення фізичними або юридичними особами значних або сумнівних операцій банки повинні ідентифікувати таких осіб. Ідентифікування проводиться:
   а) юридичних осіб — через перевірку та отримання підтвердження юридичного факту і юридичної форми існування особи, адреси, прізвища керівників та їхніх повноважень;
   б) фізичних осіб — через установлення на підставі документа, що посвідчує особу власника, та фіксацію у письмовій формі прізвища та імені, дати народження, адреси особи, яка здійснює угоду, а також найменування, номера і дати видачі документа, найменування установи, що його видала;
   в) третіх осіб — через перевірку відповідних повноважень діяти від імені клієнта з індентифікацією як юридичної чи фізичної особи.
   Згідно зі ст. 64 Закону України “Про банки і банківську діяльність” значними є операції, якщо безготівкові розрахунки за угодами перевищують суми, еквівалентні 50 000 євро, або за угодами з готівкою на суми, що перевищують еквівалент 10 000 євро за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, установленим НБУ.
   Сумнівними є операції, що мають такі ознаки:
- операції здійснюються за незвичних або невиправдано заплутаних умов;
- операції не є економічно виправданими або суперечать законодавству України.
   Крім того, банки зобов’язані індентифікувати осіб, які здійснюють розрахунки за угодою на суму, нижчу, ніж зазначено вище, але угода явно пов’язана з іншою угодою і загальна сума оплати за цими угодами перевищує встановлену межу, або у разі обґрунтованої підозри в тому, що кошти набуті злочинним шляхом.
   До сумнівних можуть належати фінансові операції підприємств, які не здійснюють фактичного виробництва. Крім того, банки повинні звертати особливу увагу на будь-які складні, незвичайні, великі операції, будь-які незвичайні схеми виконання операцій, де не можна простежити очевидну законну кінцеву мету, відстежувати зміст і мету таких операцій. При цьому, з метою попередження злочинів, інформація щодо індентифікації осіб повідомляється банками відповідним органам згідно з законодавством України, яке регулює питання боротьби з організованою злочинністю.
   Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України та НБУ № 1124 від 28 вересня 2001 р. банки повинні розробляти програми протидії легалізації незаконно отриманих грошей. Такі програми мають включати:
- розроблення внутрішньої політики, процедур та важелів контролю, включаючи надання функцій забезпечення такого контролю особам на рівні керівництва, а також адекватних процедур перевірки для того, щоб упевнюватись у повній відповідності існуючим вимогам осіб, які приймаються на роботу до установи банку;
- постійну організацію підготовки працівників установ банків з питань протидії відмиванню грошей;
- заходи аудиторського характеру з метою перевірки системи роботи установи банку.
   Важливу роль у схемах “відмивання” грошей відіграють компанії, розміщені в так званих офшорних зонах. Тому банки повинні звертати особливу увагу на діяльність таких компаній, і насамперед на їх фінансові операції. Характерними особливостями існування компаній, заснованих в офшорних зонах, є:
- засновниками компаній можуть бути особи — не громадяни даної країни, більше того, таким засновникам не обов’язково проживати в цій країні, крім того, такі компанії можуть мати анонімних засновників;
- компанії мають право без обмежень відкривати і вести рахунки не тільки в країні, де вони зареєстровані, а й в інших країнах;
- компанії офшорних зон не платять податків за місцем реєстрації, сплачується тільки щорічний збір, необхідний для підтримки юридичного статусу компаній;
- за місцем реєстрації компанії подають фінансову звітність у спрощеній формі, що значною мірою скорочує обсяг публічної інформації про них;
- компанії можуть мати номінальних директорів, які виконують тільки функції підтримки взаємовідносин компанії з державними органами країни. Керівництво господарською діяльністю компаній вони можуть не здійснювати зовсім.
   Такі умови досить привабливі і є практично ідеальними для здійснення різного роду шахрайських операцій, у тому числі таких, що стосуються відмивання грошей. Перелік офшорних зон періодично подається в Постановах Кабінету Міністрів України. Такі зони розташовані у Британських острівних регіонах, на Близькому сході, в Центральній та Південній Америці, Європі, Карибському регіоні, Африці та Тихоокеанському регіоні.
   Таким чином, економічній безпеці банків належить провідна роль у забезпеченні захисту інтересів банку на ринку банківських послуг. Саме економічна безпека покладена в основу всіх заходів системи безпеки банків як така, що характеризує загалом стан безпеки банків у цілому.

Література
1. Закони України:
- “Про зовнішньоекономічну діяльність” від 16.04.1991 р. зі змінами і доповненнями.
- “Про цінні папери і фондову біржу” від 12.06.1991 р. зі змінами і доповненнями;
- “Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.1994 р. зі змінами і доповненнями;
- “Про страхування” від 07.03.1996 р. зі змінами і доповненнями;
- “Про заставу” від 02.10.1997 р. зі змінами і доповненнями;
- “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні від 10.12.1997 р. зі змінами і доповненнями;
- “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” від 30.06.1999 р.;
- “Про банки і банківську діяльність” від 07.12.2000 р.
2. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19.02.1993 р.
3. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 01.03.2000 р. № 106-Р “Про перелік офшорних зон”.
4. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки в іноземній валюті” від 21.06.1995 р. № 444.
5. Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України “Про сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FAME)” від 28.08.2001 р.
6. Положення Національного банку України “Про кредитування” від 28.09.1995 р.
7. Постанова Національного банку України “Про впровадження пластикових карток міжнародних платіжних систем у розрахунках за товари, надані послуги та при видачі готівки” від 24.02.1997 р. № 37.
8. Постанова Національного банку України “Про посилення контролю за операціями з готівкою” від 24.05.1999 р. № 249.
9. Положення Національного банку України “Про операції банків з векселями” від 28.05.1999 р.
10. Роз’яснення президії ВАСУ від 29.04.1994 р. № 02-5/293 “Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань”.
11. Роз’яснення ДКЦПФР від 11.05.2000 р. № 7. “Про перехід права власності на цінні папери”.
12. Інструкція Національного банку України з організації емісійно-касової роботи в установах банків України (№ 1) від 07.07.1994 р.
13. Лист НБУ від 22.03.1999 р. № 11-111/411-2392 “Про контроль за використанням в розрахунках великих сум готівки”.
14. Лист НБУ від 22.05.1999 р. № 11-111/789-4755 “Рекомендації щодо здійснення установами банків аналізу та контролю за видачами готівки суб’єктам господарювання в значних сумах”.
15.
 Кредитний ризик комерційного банку. — К.: Знання, 2000.
16. Деятельность службы безопасности по обеспечению кредитной политики банков. — М.: Московская правда, 1995.
17. Белошапка В. Вернут ли вам деньги? // Бизнес и безопасность. — 1997. — № 1.
18. Возврат кредита // Частный сыск, охрана, безопасность. — 1994. — № 8.
19. Дебиторская и кредиторская задолженность: порядок погашения. — Харьков: Фактор, 1999.
20. Защита банкнот и ценных бумаг // Бизнес и безопасность. — 1997. — № 3—4.
21. Зубок Н., Статникова Р. Банки Израиля и их безопасность. — К.: ИБ, 1996.
22. Клеков А., Мартыненко С., Денис А. Безопасность операций с пластиковыми карточками // Служба безопасности. — 1999. — № 11—12.
23. 
Котовенко И. Безопасность кредитной деятельности банка. — К.: Демократична Україна, 1997.
24. Курилин Б. Безопасность банковских операций. Оценка и минимизация рисков. — К.: ИБ, 1995.
25. Мантулин В. Комплексная экономическая безопасность // Бизнес и безопасность. — 1999. — № 3.
26. От доллара до иены. Путеводитель по валютам мира. Вып. 1. — М.: Артель-пресс, 1995.
27. Попович В. Банк — фірма, проблеми економічної злочинності. — К.: Правові джерела, 1995.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016