Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Безпека банківської діяльності arrow 6.2.2. Забезпечення безпеки роботи банків на фондовому ринку
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




6.2.2. Забезпечення безпеки роботи банків на фондовому ринку

6.2.2. Забезпечення безпеки роботи банків на фондовому ринку

   Ураховуючи, що банки ведуть свою діяльність у різних сферах фінансового ринку, забезпечення їх безпеки має здійснюватись незалежно від виду банківських операцій і перекривати всі можливі шляхи реалізації загроз. Більше того, чим складнішою є ситуація, тим активніше повинні діяти сили безпеки. Виходячи з цього підрозділи безпеки банків розробляють відповідні заходи щодо захисту всіх без винятку операцій, які проводять банки. При цьому значна увага приділяється забезпеченню безпеки роботи банків на фондовому ринку, особливо операціям з цінними паперами. На сьогодні банки накопичили значний досвід з цих питань, який можна викласти у вигляді таких застережень:
   а) щодо безпеки роботи з акціями:
- у процесі роботи з акціями доцільно забезпечувати розмежування функцій працівників банку щодо обліку акцій і торгівлі ними;
- емісія акцій проводиться за вартістю не нижче номінальної;
- конвертація інших цінних паперів в акції може здійснюватися тільки тоді, коли це обумовлено в проспекті емісії;
- ксерокопії акцій чи сертифікатів акцій не є цінними паперами і до операцій не приймаються;
- статусу цінного паперу акція набуває з моменту закінчення емісії (видачі Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР) свідоцтва про реєстрацію емісії);
- всі акції, що перебувають в обігу, повинні мати однакову номінальну вартість;
- продаж акцій може починатись не раніше, ніж через 30 днів після публікації про їх випуск;
- обов’язковим має бути моніторинг стану вторинного ринку обігу акцій, взаємодія з операторами вторинного ринку;
- у заставу приймаються тільки ті акції, які перебувають на балансі підприємства;
- найбільш доцільно, щоб фізичні особи надавали в заставу тільки іменні акції;
- у разі застави акцій договором передбачається (на випадок невиконання позичальником своїх зобов’язань з кредиту) передання банку права власності на певну кількість акцій;
- здійснення періодичних запитів до реєстратора (депозитарію) щодо стану реєстру (облікового реєстру) акцій емітента;
- вартість акцій сплачується в національній валюті. Якщо в інвалюті, то подібне має бути передбачено статутом АТ, а на акціях вказуватись валютний номінал акції;
- акції повинні мати відповідну кількість ступенів захисту та містити інформацію відповідно до вимог ДКЦПФР;
- придбання акцій здійснюється на основі договору купівлі-продажу.
   б) щодо безпеки роботи з векселями:
- обов’язковість перевірки платоспроможності векселедавців (термін роботи з векселями, репутація, фінансовий стан, перспективи розвитку);
- надання переваги короткостроковим векселям, які менше залежать від змін економічної ситуації;
- при вексельних кредитах векселі повинні мати іменний індосамент на користь банку;
- векселедавець, передаючи вексель, повинен пред’явити довідку про сплату державного мита;
- платіж за векселем на території України здійснюється тільки в безготівковій формі;
- вексельне забезпечення кредиту повинно здійснюватись у розрахунку 200 % номінальної вартості векселів від суми кредиту;
- протест у неплатежі за векселем, який підлягає оплаті на певну дату або у визначений строк від дати складання чи пред’явлення, має бути здійснений або в день, коли вексель підлягає оплаті, або в один із двох наступних робочих днів;
- забезпечення перевірки безперервного ряду індосаментів, найбільш надійними вважаються векселі, які мають багато передавальних написів, частковий індосамент є недійсним; індосамент має бути простим і нічим не обумовленим, будь-які обмежуючі його умови вважаються ненаписаними. Слід зазначити, що всі індосанти є солідарно зобов’язаними, і тому банк у разі наявності багатьох індосантів може звертатись до будь-якого з них про сплату за векселем. Але тут необхідно бути уважним, бо коли індосаменти матимуть напис “Без обороту на мене”, “Без відповідальності” або інше рівнозначне застереження, банк втрачає можливість звертатись до індосантів, які зробили такий напис;
- до обліку, під заставу і рефінансування доцільно приймати векселі, видані тільки юридичними особами на підставі здійснення реальних товарних і комерційних угод;
- вексель, виконаний іноземною мовою, повинен мати переклад тексту, завірений нотаріально;
- опротестовані векселі банк до операцій не приймає;
- векселі надаються в банк з їх реєстрами;
- інкасування векселів здійснюється тільки в установах банків;
- якщо вексель виписано у валюті, якої немає в обороті в місці платежу, сума може бути виплачена в національній валюті за курсом НБУ на день настання терміну платежу;
- якщо штатним розкладом підприємства-векселедавця (індосанта) передбачено посаду головного бухгалтера, то вексель підписується і керівником, і головним бухгалтером. Вексель також може бути підписано уповноваженими ними особами. У цьому разі обов’язково зазначається, що вексель підписано на підставі довіреності (при цьому можуть бути зазначені дата її складання і номер) від імені відповідної особи.
   Операції з цінними паперами посідають друге (після кредитних) місце за ступенем ризику. Якраз під час цих операцій значна частина клієнтів банків і самі банки зазнають збитків, втрачають можливості ефективного вкладення своїх коштів та отримання корпоративних прав перспективних підприємств. Саме діями шахраїв фондового ринку клієнти банків можуть отримати цінні папери безперспективних або неіснуючих емітентів, а в деяких випадках, вклавши кошти, і зовсім не отримати жодних прав. Тому заходи безпеки банків насамперед спрямовуються на перевірку достовірності угод та відповідності стану емітентів заявленим умовам. Так, у ході операцій банків із купівлі-продажу акцій велику увагу слід приділити перевірці прав власності на ці акції їх держателя. Тут слід керуватись положеннями Закону України “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, згідно з якими іменні цінні папери, випущені в документарній формі (якщо умовами емісії спеціально не зазначено, що вони не підлягають передаванню), передаються новому власнику за допомогою повного індосаменту.
У разі відчуження знерухомлених іменних цінних паперів право власності переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
   Право власності на цінні папери на пред’явника, випущені в документарній формі, переходить до нового власника з моменту передання (поставки) цінних паперів.
   Право власності на цінні папери, випущені в бездокументарній формі, переходить до нового власника з моменту зарахування їх на рахунок власника у зберігача.
   Підтвердженням права власності на цінні папери є сертифікат, а в разі знерухомлення цінних паперів чи їх емісії в бездокументарній формі — виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов’язаний надавати власникові цінних паперів. З цього приводу технологіями операцій купівлі-продажу повинна передбачатись передпоставка акцій покупцю (у разі, якщо банк є покупцем) чи їх передоплата (якщо банк є продавцем), а також обов’язкове отримання інформації депозитарної установи або реєстратора цінних паперів. Доцільно також, щоб банк мав дозвіл ДКЦПФР на депозитарну діяльність зберігати цінні папери і сам зберігав би належні йому цінні папери. Крім того, під час операцій з акціями вивчаються фінансовий стан та перспективи емітентів, їх конкурентоспроможність, термін діяльності на ринку, з’ясовується, хто є основними власниками акцій (частка понад 5 % у акціонерному капіталі), прибутковість акцій та її стабільність. Ураховуючи, що банки ведуть операції з акціями постійно, доцільно створювати інформаційні бази даних по основних емітентах, перспективи ефективної діяльності та прибутковість акцій яких стабільні. Діяльність же банків на ринку купівлі-продажу акцій повинна здійснюватись у тісній взаємодії з усіма суб’єктами національної депозитарної системи, насамперед з реєстраторами та зберігачами акцій.
   Під час проведення банками вексельних операцій велике значення для їх безпеки матиме дотримання відповідних правил, викладених у Положенні НБУ “Про операції банків з векселями” (Постанова НБУ № 258 від 28 травня 1999 р.). Зазначені правила є загальними і стосуються практично всіх основних операцій з векселями (врахування, прийняття в заставу, торгівля векселями, аваль векселів), які проводять банки.
   Відповідно до зазначених правил вексель може бути прийнятий до врахування, у заставу, придбаний або авальований тільки за таких умов:
- на векселі є підписи не менше ніж двох осіб, а саме:
   а) прості векселі — з підписами векселедавця та індосаментом векселедержателя;
   б) переказні векселі, видані на іншу особу на користь третьої особи, з підписами трасанта, акцептанта та індосаментом ремітента (на таких векселях не може бути менше трьох підписів);
   в) переказні векселі, видані на іншу особу на користь трасанта, з підписами трасанта, акцептанта та індосаментом трасанта;
   г) переказні векселі, видані трасантом на самого себе і на користь третьої особи, з підписами трасанта (акцептанта) та індосаментом ремітента;
   ґ) переказні векселі, видані в кількох примірниках, — за наявності хоча б одного акцептованого примірника і хоча б одного належним чином індосованого примірника. В індосованому примірнику мають бути підписи трасанта й індосамент ремітента (у векселях, виданих трасантом на свою користь, — індосамент трасанта);
- вексель у належний спосіб індосований (на векселях, частково оплачених до строку, має бути відповідний напис);
- не рекомендується приймати до врахування, у заставу, авалювати або придбавати:
   а) векселі, які мають перерву в повних індосаментах;
   б) неакцептовані переказні векселі (незалежно від кількості векселів);
   в) іменні векселі;
   г) опротестовані векселі;
- з обережністю слід підходити до:
   а) векселів, на яких є серед інших передавальний індосамент платника за векселем або індосамент трасанта векселя (це може свідчити, зокрема, про відстрочення платежу);
   б) векселів, які мають безоборотний індосамент пред’явника;
   в) векселів, платниками за якими є особи сумнівної кредитоспроможності (платоспроможності);
   г) векселів від пред’явників, які не мають поточного рахунку в банку;
   ґ) векселів, платниками за якими є особи, проти яких учинені протести, а також векселів від пред’явників, проти яких учинені протести;
   д) векселів, на яких не зазначено (не чітко зазначено або зазначено так, що банк не може чітко встановити) адреси векселедавця (трасанта та/або акцептанта);
- надані векселі мають перевірятись із позицій їх юридичної дійсності та фінансової надійності:
   а) наявність і правильність заповнення всіх реквізитів векселя і безперервність передавальних індосаментів. Наявність передавальних індосаментів не впливає на безперервність ряду передавальних індосаментів;Ї
   б) відповідність реквізитів і тексту векселя законодавству про вексельний обіг;
   в) повноваження представників, які підписали вексель від імені пред’явника, а також повноваження структурного підрозділу юридичної особи укладати договори, пов’язані з обігом векселів (наявність відповідної довіреності, Положення тощо);
   г) справжність підписів пред’явника.
   Пред’явник на вимогу банку має надавати йому належні докази, які підтверджують дієздатність і справжність підписів векселедавців (трасантів) і акцептантів, а також підстави для одержання векселя пред’явником.
   Метою проведення фінансової експертизи векселя є встановлення можливості його оплати в строк. Крім перевірки кредито- та платоспроможності пред’явника, рекомендується аналізувати фінансовий стан платника, індосантів, які не зняли з себе відповідальності безоборотним застереженням, та авалістів. Для цього можуть використовуватись усі можливості банку, в тому числі послуги аудиторських, консалтингових, рейтингових організацій, а також інформація тих банків, у яких зобов’язаним за векселем особам відкриті поточні рахунки.
   Про причини відмови в прийманні векселів банк не зобов’язаний давати клієнту пояснення.
   Якщо після врахування або приймання векселя в заставу чи придбання його, одержана інформація про платника виявиться несприятливою, або після приймання векселів платник зупинить платежі або векселі платника будуть опротестовуватись, або ж проти нього буде порушено справу про банкрутство, то банк може, якщо вважатиме це за доцільне, запропонувати пред’явникові викупити або в тижневий строк замінити вексель іншим благонадійним. Невиконання такої пропозиції тягне за собою призупинення подальших врахувань, надання кредитів і прийняття в заставу векселів, їх придбання від пред’явника до врегулювання боргу за неблагонадійним векселем.
   Прийняття векселів у заставу банк здійснює на підставі укладеного з векселедержателем-позичальником договору застави, в якому встановлюється місце зберігання заставлених векселів. Вексель на зберігання може бути переданий банку, державному чи приватному нотаріусу. Водночас векселі на значні суми доцільно зберігати у банках. Банку надається право вимагати, якщо це не стосується іншого банку, щоб заставлені векселі зберігались саме у банку. Як правило, у заставу мають прийматись векселі, строк платежу за якими є більш віддаленим у часі, ніж термін дії позики.
   На векселях пред’явник зобов’язаний виконати заставний або передавальний іменний чи бланковий індосамент, навіть якщо останній індосамент бланковий або на пред’явника. Вид індо
саменту встановлюється договором застави. Банку надається право вимагати, щоб позичальник вчинив саме передавальний індосамент.
   У разі опротестування векселів з метою уникнення будь-яких упущень в оформленні банк при одержанні векселя від нотаріуса разом з актом про протест має звертати увагу на належне оформлення як самого напису про протест на векселі, так і акта про протест, зокрема на обов’язкове зазначення, проти кого і від імені кого вчинений протест.
  
Слід також звернути увагу, що згідно з Законом України “Про обіг векселів в Україні” видавати переказні і прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги. Тобто векселями позичальника не може бути покрито його кредитну заборгованість.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016