Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Політична економія arrow 26.5. Інші форми міжнародних економічних відносин
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




26.5. Інші форми міжнародних економічних відносин

26.5. Інші форми міжнародних економічних відносин

Міжнародна трудова міграція.
Міжнародне науково-технічне співробітництво.
Міжнародні валютно-фінансові організації.

   Міжнародна трудова міграція. Важливою частиною процесу інтернаціоналізації міжнародного господарського життя у другій половинні ХХ ст. стала міжнародна міграція робочої сили. Трудовий потенціал як найважливіший фактор виробництва шукає свого найбільш ефективного використання не тільки в межах національного господарства, але і в масштабах світової економіки.
   Міжнародна трудова міграція це форма міжнародних економічних відносин, яка полягає у переливанні трудових ресурсів з одних країн в інші і виражає процес перерозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства. Вона виникає спочатку як стихійне явище, але поступово держава охоплює її своїм регулюванням. Разом з тим до останнього часу зберігається значний елемент ринкової стихії у міжнародній трудовій міграції.
   У сучасних умовах міграція робочої сили набуває дедалі глобальнішого характеру. Сьогодні вона охоплює абсолютну більшість країн світу. Наприкінці 1990-х рр. загальна кількість мігрантів у світі оцінювалася у 125 млн осіб, що становить близько 2 % населення планети.
   Причинами міграції робочої сили є фактори як економічного, так і неекономічного характеру. До причин неекономічного типу відносять: політичні, національні, релігійні, расові, сімейні та ін. Економічні причини пов’язані з відмінностями економічного рівня розвитку окремих країн, зокрема: низький рівень життя, масове безробіття, рівень заробітної плати тощо. Важливим фактором міжнародної трудової міграції є вивіз капіталу, функціонування міжнародних корпорацій.
   Міжнародна трудова міграція має, як правило, тимчасовий характер і називається зворотною міграцією. Вона поділяється на три види: тимчасова (робота за контрактом на певний термін), сезонна, маятникова. За рівнем кваліфікації міжнародна трудова міграція поділяється на: міграцію кваліфікованих працівників і міграцію некваліфікованої робочої сили. Залежно від мотивів і бажання виділяють добровільну і примусову міграцію (наприклад міграція біженців). Можна говорити про існування легальної та нелегальної міграції.
   Основу міграційних протоків становлять робітники, меншою мірою службовці, спеціалісти та вчені. Напрямки міграційних потоків порівняно стійкі, але досить часто пересікаються. Вирішальне значення при цьому мають економічні можливості приймаючої країни, її роль у сучасному світі, а інколи і її історичні, географічні, етнічні корені.
   На світовому ринку трудових ресурсів склалися чітко визначені центри, куди в основному сходиться робоча сила. Двома традиційними з них є США—Канада та Західна Європа. Приплив іммігрантів у США і Канаду впродовж 1990-х рр. оцінюється в 900 тис. осіб щорічно. Проте найпотужнішим споживачем іноземної робочої сили стали у другій половині ХХ ст. країни Західної Європи. Тут працює 15 млн іноземних працівників, що свідчить про перетворення даного регіону в найбільший центр притягання іноземної робочої сили, який успішно конкурує зі США у сфері використання дешевих людських ресурсів слаборозвинутих країн світу.
   У 1960—70-ті рр. формуються нові полюси економічного зростання, так званого “периферійного капіталізму”, що привело до виникнення нових регіональних центрів тяжіння робочої сили. До них відносять: країни—експортери нафти (ОАЕ, Катар, Кувейт та ін.), Австралію, ПАР, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (перш за все “нові індустріальні країни”), Латинську Америку (Аргентина, Венесуела). Наприкінці 1990-х рр. у шести країнах Перської затоки (Бахрейн, Кувейт, Оман, Катар, Саудівська Аравія, ОАЕ) налічувалося близько 5 млн іммігрантів, частка яких становить понад 50 % усієї робочої сили.
   Міграція робочої сили справляє значний вплив як на країни, до яких вона імпортується, так і на країни—експортери трудових ресурсів. Система економічних зв’язків, що виникають між державами у зв’язку з міграцією робочої сили, супроводжується потоками товарів і капіталів, у тому числі грошовими переказами на батьківщину іммігрантів. За даними на початок 1990-х рр. близько 40 країн світу мали у своїх надходженнях із-за кордону не менше 100 млн дол. від мігрантів, а 10 країн — понад 1 млрд дол. Крім того, країни, що експортують робочу силу, отримують ряд інших переваг: зменшується тиск надлишкових трудових ресурсів і, відповідно, соціальна напруга в країні; безкоштовне навчання робочої сили професійних навичок, знайомство з передовою організацією праці та ін.
   У той самий час країни—експортери людського капіталу стикаються і з деякими негативними наслідками, основними з яких є “відплив умів”, втрата кваліфікованих, обдарованих кадрів.
   Все чіткіше виявляються еміграційні настрої в населення України. Упродовж 1994—98 рр. найбільша кількість вихідців з України, за даними Держкомстату, вирушила в Росію (798,0 тис.), Ізраїль (101,6 тис.), США (69,0 тис.), Німеччину (49,7 тис.). За матеріалами преси та оцінками експертів, за кордоном сьогодні працює від 1 до 3 млн українських громадян, переважна частина яких влаштовується на роботу нелегально. Основним мотивом еміграції з України став економічний фактор. Така динаміка міграції робочої сили з України породжує підрив трудового потенціалу багатьох сфер виробництва, науки, культури, освіти, медицини.
   Міжнародне науково-технічне співробітництво. Усе більш важливу роль у світогосподарських зв’язках відіграє обмін продукцією науково-технічної сфери.
   Міжнародне науково-технічне співробітництво це форма міжнародних економічних відносин, що являє собою систему економічних зв’язків у сфері науки, техніки, виробництва. Воно існує на основі спільних, наперед вироблених та узгоджених намірів, що закріплені у міжнародних економічних договорах та угодах.
   Структура міжнародного науково-технічного співробітництва включає:
- створення координаційних міжнародних програм спільних наукових і технічних досліджень;
- міжнародне ліцензування, обмін науково-технічними документами, патентами, ліцензіями;
- міжнародний інжиніринг, співробітництво з приводу проведення і складання проектів, консультації при їх виконанні;
- співробітництво в підготовці наукових та інженерно-технічних кадрів;
- проведення міжнародних наукових конференцій, симпозіумів;
- розробка науково-технічних прогнозів та ін.
   Міжнародні валютно-фінансові організації. Розвиток економічного співробітництва, валютних і фінансових відносин між окремими державами обумовив появу міжнародних фінансово-кредитних організацій.
  
Міжнародні валютно-фінансові організації це інститути, створені на основі міждержавних угод з метою регулювання міжнародних економічних відносин.
  
Міжнародні валютно-фінансові організації відіграють усе помітнішу роль у світовій економіці. По-перше, їх діяльність дозволяє запровадити необхідний регулюючий фактор і певну стабільність у функціонуванні валютно-розрахункових відносин. По-друге, вони покликані слугувати форумом для налагоджування валютно-розрахункових відносин між країнами, і ця функція постійно посилюється. По-третє, зростає їх значення у сфері вивчення, аналізу та узагальнення інформації про тенденції розвитку і формування рекомендацій з найважливіших проблем світового господарства.
   Провідними з міжнародних валютно-фінансових організацій є: Міжнародний валютний фонд, Світовий банк, Європейський банк реконструкції та розвитку.
   Одним з основних елементів світового валютного механізму є Міжнародний валютний фонд (МВФ), що був заснований у 1945 р. на основі рішень Бреттон-Вудської конференції і має статус спеціалізованого закладу ООН.
   МВФ є міжурядовою валютно-кредитною організацією, діяльність якої спрямована на сприяння розвитку міжнародних економічних відносин, особливо фінансово-кредитних і торговельних.
   Основними функціями МВФ є:
- вироблення правил регулювання валютних курсів і контролю за їх виконанням;
- надання державам—членам кредитів для вирівнювання платіжних балансів, підтримки національних валют.
   Ці операції здійснюються МВФ тільки з офіційними органами країн, яким надається допомога: скарбницями, центральними банками, валютними стабілізаційними фондами. Кредити за розміром до 25 % квоти даної країни надаються без перешкод; якщо кредит надається на більші суми, МВФ вимагає виконання країною певних умов щодо проведення її економічної політики, зокрема: скорочення державних капіталовкладень, бюджетних витрат, зниження курсу національної валюти тощо.
   Світовий банк — це міжнародний інвестиційний інститут, заснований (спочатку під назвою міжнародний банк реконструкції та розвитку) у 1944 р. у Бреттон-Вудсі одночасно з МВФ. Позики, що надаються Світовим банком, надзвичайно вигідні для країн, які їх отримують. Як правило, вони надаються під низький процент на 15—20 років і мають п’ятирічний період. Позики одержують країни, що розвиваються, які продемонстрували певні можливості щодо економічного зростання і соціального прогресу. Статутом Світового банку передбачено, що його кредитні ресурси спрямовуються виключно на розвиток виробництва, приватного сектору економіки, малого бізнесу, а також на підтримку міжнародних зусиль з охорони довкілля.
   Світовий банк включає чотири пов’язані між собою міжнародні фінансові інститути: Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародну асоціацію розвитку, Міжнародну фінансову корпорацію і Агентство з гарантій багатосторонніх інвестицій.
   Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) — це спеціалізований заклад ООН, міждержавний інвестиційний інститут. Мета діяльності — сприяння країнам—членам у розвитку їх економіки шляхом надання довгострокових позик і кредитів, гарантування приватних інвестицій. Членами банку можуть бути тільки члени МВФ, голос також визначається квотою країни в капіталі МБРР (85,2 млрд дол.). Хоча членами МБРР є 181 країна, але лідирують у цій організації США, Японія, Великобританія, Німеччина, Франція, Канада та Італія.
   Загальна сума позик, надана МБРР Україні за період з 1994 до 1999 р., становить 3105,4 млн дол., які були використані в енергетиці, вугільній промисловості, аграрному секторі економіки, на розвиток підприємництва тощо, у тому числі на покриття дефіциту бюджету 2500 млн дол.
   Європейський банк реконструкції та розвитку (ЄБРР) створений у травні 1990 р. з метою сприяння реформам у країнах Центральної і Східної Європи, що спрямовані на перехід цього регіону до ринкової економіки. Засновниками банку є 40 країн, а також дві міжнародні організації — Європейське економічне співробітництво та Європейський інвестиційний банк.
   Мета ЄБРР — стимулювати залучення капіталу в галузі інфраструктури країн Центральної і Східної Європи. Надаючи кредити, банк допомагає західним промисловцям іти на необхідний ризик і завоювання ринків на Сході.
   Кошти, що надійшли до України від цієї міжнародної кредитної установи впродовж 1993—99 рр., становлять суму в 516,9 млн дол. Вони використовувались на реалізацію проекту “Програма суспільного розвитку України”, розвиток телекомунікацій, впровадження газових лічильників, реконструкцію аеропорту “Бориспіль” тощо.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016