Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Політична економія arrow 23.2. Об’єктивні і суб’єктивні умови формування моделі “державного соціалізму”
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




23.2. Об’єктивні і суб’єктивні умови формування моделі “державного соціалізму”

23.2. Об’єктивні і суб’єктивні умови формування моделі “державного соціалізму”

Відсутність матеріальних умов соціалізму в Росії і проблеми його будівництва.
Основні ознаки державного соціалізму.

   Відсутність матеріальних умов соціалізму в Росії і проблеми його будівництва. Історичний вплив на формування радянської моделі державного соціалізму справили традиції Росії: сильна державна влада, позаекономічне примушення до праці, слабкі інститути демократії, відносини адміністративної залежності господарюючих суб’єктів від держави та ін. Особливу роль у цьому процесі відіграють наслідки ранньої соціалістичної революції 1917 р. Дослідники вважають, що вона стала результатом невичерпних можливостей капіталізму, а реакцією на наслідки Першої світової війни. Також треба брати до уваги грубі деформації суспільних структур у роки сталінських репресій у наступний період.
   Відсутність матеріальних передумов побудови соціалізму поставила на порядок денний питання: почати безпосередній перехід до соціалізму або вибрати шлях підготовки цивілізованих умов для майбутнього переходу до соціалізму. За браком часу був реалізований перший варіант — “воєнний комунізм” на основі масового державного примусу: конфіскація, націоналізація, трудова повинність на виробництві, трудові армії тощо. Але чим більший натиск, тим більший опір (наприклад, Кронштадт у 1921 р.), тим вужче соціальна база держави диктатури пролетаріату. Насиллям не можна підвищити продуктивність праці, тому для виходу з кризи був обраний другий варіант розвитку — НЕП (нова економічна політика). Передбачалося замінити позаекономічний примус економічними стимулами підприємницької діяльності (продподаток, вільна торгівля, господарський розрахунок, тобто розширення сфери обміну між господарськими суб’єктами, і розвиток кооперації як масового демократичного руху; сполучення державних і громадських засад в управлінні: заліки, контроль, підготовка кадрів, боротьба з бюрократією і т. д.).
   Однак демократичні починання ринкової економіки не були закріплені політичними структурами, низькі закупівельні ціни на зерно викликали труднощі у хлібозаготівлі, що кінець кінцем призвело до реставрації методів воєнного комунізму, до затвердження командних методів управління. З часом вимушена і тимчасова система надзвичайних заходів стала нормою відносин. Остаточно економічна модель “державного соціалізму” сформувалася в роки індустріалізації і насильницької колективізації в умовах масового беззаконня і терору. В передвоєнний період сталінська модель “державного соціалізму” була канонізована, а після війни перенесена на національний ґрунт ряду інших країн західної Європи і Азії.
   Основні ознаки державного соціалізму. Економічна система державного соціалізму — це економічний лад, який характеризується державною власністю практично на всі речові ресурси і ухвалою економічних рішень через центральне економічне планування. Сучасна економічна наука оцінює цю модель як приклад глибоких деформацій у розвитку суспільства (див.: Джилас М. Лицо тоталитаризма. — М., 1992). Цей тип економіки тільки зовнішньо і з точки розу незрілої громадської свідомості та демократії мав риси соціалістичної. Насправді це був тоталітарний варіант, де основні керівні функції брав на себе держапарат. Разом з тим економіка державного соціалізму не була випадковістю. Така форма становлення нового суспільства теоретично була пов’язана зі спрощеним розумінням соціалістичної економіки, абсолютизацією можливостей її свідомого планування, переоцінкою потенціалу колективних форм господарювання в умовах нерозвинутих продуктивних сил. (Детальніше див.: Бєляєв О. О., Бебело А. С. Економічна система: властивості, структура, моделі // Вчені записки: Наук. зб. — Вип. 1. / Під. ред. В. С. Сувчука. — К., 1998. — С. 16—21.)
   Сформулюємо основні ознаки державного соціалізму.
  
1. Монополія державної власності, яка веде до загального одержавлення економічної та інших сторін суспільства. Вона утверджувалась як наслідок підміни реального усуспільнення виробництва формальним (зміна юридичної форми власності на засоби виробництва), що означає розподіл функцій управління і розпорядження. Для створення ринкових відносин і свободи підприємництва необхідно подолати монополію держави на власність (роздержавлення і приватизація).
    2. Відносини адміністративної залежності. Більшість підприємств позбавлені самостійності щодо формування програми, вибору ресурсів, партнерів, розпорядження доходами тощо. Робота відбувається за планом, управління базується на силі влади, тому як регулятор господарських зв’язків використовуються не економічні, а адміністративні розпорядження. Супутником командної економіки виступає “тіньова економіка”, яка діє за своїми правилами. Відносини адміністративної залежності, що використовувались для позаекономічного “залучення” до праці і організації виробництва, позбавляють економічної здатності до саморозвитку і саморегулювання.
   3. Надцентралізація суспільного виробництва. Через низьку ефективність виробництва і велику витратну частину бюджету держава концентрує високу частку виробленого продукту. Переважають великі підприємства-монополісти, які низький рівень рентабельності покривають високими цінами. Демонополізація економіки означає передачу основної частини повноважень на місця.
   4. Бюрократизація управління. Бюрократизм — це суспільні відносини, що характеризують монополізацію функцій керівництва економічним і суспільним життям відокремленим колом осіб. При наявності спеціалізації в управлінні повністю позбавитися бюрократизму важко. Можна обмежити негативні сторони (виборність, звітність, можливість заміни керівництва тощо).
   5. Жорстка залежність економіки від ідеології і політики. Ця проблема виникає через зрощування господарських і політичних структур, коли правляча партія глибоко вмонтована в економіку і діє як управлінське ядро економічної і політичної системи, як вищий ешелон адміністративної влади. При цьому держава втрачає свою відносну незалежність від партії, її апарату, керівники державних закладів влади і господарських організацій зобов’язані регулярно звітувати перед партією. Економічне життя заганяється в жорсткий ідеологічний “корсет”. Офіційна наука і пропаганда забезпечує захисний ореол над неефективністю господарської системи. (Див.: Зиновьев А. А. Коммунизм как реальность. — М., 1994.)
   Усе більше людей виступають проти соціалістичного вибору, оскільки не бачать різниці між дійсним соціалізмом і його ілюзорними формами.
   6. Самоізоляція економіки, її несприйнятливість до світового досвіду. Як неринкова система державний соціалізм розвивався за іншими законами, ніж світове господарство, тому для нього характерні замкненість, слабкий зв’язок із світовим ринком. Без входження в світове співтовариство неможливо перейти до нормальної ринкової економіки.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016