Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Політична економія arrow 20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми

20.2. Державне регулювання суспільного відтворення та його форми

Основні завдання ринкового механізму саморегулювання.
Основні функції державних форм господарського механізму.
Механізм господарювання та право.
Основні теорії державного регулювання.

   Основні завдання ринкового механізму саморегулювання. Ринковий механізм саморегулювання дає можливість:
   1) ефективно розподіляти ресурси для виробництва необхідних суспільству товарів;
   2) успішно функціонувати за наявності навіть обмеженої інформації (досить мати дані про ціну на продукт і про витрати на його виробництво);
   3) забезпечувати гнучкість і високий ступінь пристосування до умов, що змінюються. Так, ринок відповів розробкою альтернативних енергоносіїв, впровадженням ресурсозберігаючих технологій, коли в 70-ті рр. ціни на нафту зросли в 4—6 раз;
   4) оптимально використовувати результати НТП. Прагнучи отримати максимально високий прибуток, товаровиробники йдуть на ризик, вводять новітні технології, розробляють нові товари;
   5) вільно вибирати і діяти споживачам і підприємцям (вони незалежні в прийнятті рішень, укладанні угод і т. ін.);
   6) задовольняти різноманітні потреби, підвищувати якість товарів і послуг, швидше досягати ринкової рівноваги;
   7) розширювати асортимент продукції, підвищувати її якість, знижувати витрати і тим самим підтримувати конкурентоспроможність продукції тощо.
   Основні функції державних форм господарського механізму. Разом з тим, цілий комплекс питань не може бути вирішений за допомогою ринкових форм господарського механізму, а забезпечується впливом централізованих державних форм. Це, наприклад, такі питання: збереження ресурсів, що не відтворюються; формування економічного механізму захисту навколишнього середовища (тільки законодавчі акти можуть примусити підприємців вкладати кошти в екологічно чисте виробництво); регулювання використання ресурсів, що належать усьому людству (наприклад, рибні багатства океанів); створення стимулів для виробництва товарів і послуг колективного користування (наприклад, шляхи, громадський транспорт, освіта тощо); забезпечення права на працю і дохід, перерозподіл доходів; забезпечення фундаментальних досліджень у науці; орієнтація на виробництво соціально необхідних товарів, а не на задоволення потреб тільки тих, хто має гроші; стабільний економічний розвиток з його всебічними якісними і кількісними характеристиками; стимулювання тих рішень, які приносять дохід підприємцю.
   Характеризуючи механізм господарювання як структурно-функціональну цілісність, систему організаційно-економічних форм, важливо підкреслити, що зовнішнім його проявом виступають надбудовні форми, зокрема: юридичні, політичні. Механізм господарювання отримує політико-правовий характер внаслідок впливу політики і права, використання його як каналу і методу їх здійснення.
   Механізм господарювання та право. Механізм господарювання як система організаційно-економічних форм забезпечує взаємозв’язок базису і надбудови. Форми господарювання — це зміст господарського права. Їх удосконалення відбувається за допомогою суб’єктивної діяльності за рахунок впливу правових норм, актів на механізм господарювання. Механізм господарювання, будучи сам по собі внутрішньо суперечливим, зумовлюється у своєму розвитку суперечностями, що виникають між новими організаційно-економічними формами і правовими відносинами. Внаслідок цього функціонуючий механізм господарювання відрізняється від законодавчо оформленого. Аналізуючи механізм господарювання у політекономічному аспекті, необхідно виходити як з його економічного змісту, що сягає своїм корінням в глибинну суть виробничих відносин, так і з інших його сторін, зокрема тих, що належать до сфери економічної політики та справляють на нього істотний зворотний вплив.
   І ще один штрих у розумінні структури господарського механізму. Кожна з форм господарювання виступає одночасно і як метод господарювання, що зумовлює необхідність і можливість розгляду господарського механізму як системи форм і методів господарювання.
   Основні теорії державного регулювання. Ідеологічною платформою регулювання економіки у побудові господарського механізму є напрям кейнсіанства і неоконсервативних концепцій. Модель Кейнса передбачає стимулювання сукупного “ефективного” попиту шляхом “спонукання” до інвестування приватного капіталу, а також через державне фінансування суспільних робіт і деякий перерозподіл через бюджет національного доходу на користь незаможних. Основними інструментами регулювання в моделі Кейнса були державний бюджет, дефіцитне фінансування економіки, маніпулювання обліковою ставкою. Ця модель була використана в США в економічній політиці Ф. Д. Рузвельта і показала непогані результати. Кейнсіанство являє собою особливу концепцію регулювання економіки, пов’язану в першу чергу з непрямим макроекономічним регулюванням. Її цільові пріоритети — зайнятість і стабільність економічного зростання, а інструменти — державний бюджет і кредитно-грошова політика. Кейнс і його послідовники виходять з принципової посилки про те, що чисто ринковий механізм не в змозі забезпечити стабільне економічне зростання і повну зайнятість, і саме тому потрібне втручання держави.
   Прихильники неокласичної теорії виходять з постулату про тенденцію капіталістичної економіки до рівноваги, стійкості і стабільності. Вони стверджують, що ринок і конкуренція, гнучкість цін — кращі механізми встановлення економічної рівноваги. На межі 70—80-х рр. ХХ ст. кейнсіанська теорія і заснована на ній політика були піддані критиці з боку неоконсервативного напряму, і в першу чергу з боку монетаристів. Вони підкреслювали інфляційний характер кейнсіанських рецептів дефіцитного фінансування. Дійсно, в цей час розгул інфляції стає першорядною проблемою західної економіки. Неоконсерватори звинувачували в цьому кейнсіанську політику.
   Основним ідеологом антикейнсіанських позицій був Мілтон Фрідмен, лауреат Нобелівської премії, американський економіст. Альтернативу державному регулюванню він бачить у свободі конкуренції і підприємництва. Поділяючи ідеї А. Сміта з приводу “економічної” людини, він виступає проти втручання держави у грошовий обіг. На ідеології А. Сміта була побудова економічна політика Р. Рейгана.
   Прихильники неоліберальних концепцій вважають, що треба відмовитися від кейнсіанських рецептів антициклічного регулювання, що ведуть до різких коливань грошової маси, і перейти на суворе регулювання грошей в обігу незалежно від кон’юнктури. Грошова маса повинна збільшуватися лише відповідно до довгострокового темпу зростання національного доходу. Виступаючи проти зростання витрат держави, вони вважають, що найкраще, що може зробити держава, — це скоротити власні прибутки і витрати та знизити податки.
   Але неокейнсіанці, як і раніше, виходять з того, що в капіталістичній економіці існують стійкі принципи, які викликають відхилення від стабільного зростання і оптимального використання ресурсів, і для їх коригування необхідна держава. Але, враховуючи нові умови і критику своїх противників, вони вносять нові аспекти порівняно з Кейнсом.
   Таким чином, криза кейнсіанства пожвавила неокласичний напрям, але і привела одночасно до подальшого розвитку самого кейнсіанства. Відмінність між ними — у відповідях на питання: хто здатний швидше, ефективніше, дешевше пристосувати економіку до нерівноважних ситуацій — ринок чи держава?

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016