Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Політична економія arrow 9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування
11.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування

9.2. Ринки виробничих ресурсів: попит і пропонування

Ринки основних виробничих ресурсів.
Граничний продукт і граничний дохід.
Особливості попиту на фактори виробництва.
Пропонування факторів виробництва.

   Ринки основних виробничих ресурсів. Для діяльності підприємств будь-якої галузі народного господарства потрібні виробничі ресурси: праця, земля, засоби виробництва, підприємницькі здібності. У ринковій економіці підприємства понад 90% виробничих ресурсів придбавають на ринку, тобто за гроші. Таким чином, попит і пропонування, ціноутворення впливають на рух виробничих ресурсів та їх зайнятість у виробничому процесі. В умовах розвинутого товарного виробництва домогосподарства прямо чи опосередковано володіють землею, працею, капіталом і підприємницькими ресурсами і є їх постачальниками через ринок до виробничих структур.
   Ринки основних виробничих ресурсівце ринки землі, праці і засобів виробництва, що використовуються для задоволення виробничих потреб.
   Як і на ринку товарів та послуг особистого споживання, на ринку виробничих ресурсів велике значення мають закономірності формування цін.
   Найважливіше в цінах на ресурси те, що вони є основним чинником, який впливає на грошові доходи. Видатки підприємств на придбання виробничих ресурсів — це доходи (у вигляді заробітної плати, ренти, процента) домогосподарств, що пропонують власні людські та майнові ресурси.
   Виробничі ресурси підприємці використовують для того, щоб одержати валовий дохід і таку його складову, якою є прибуток. Підприємець намагається максимізувати прибуток від використання виробничих ресурсів, придбаних на ринку.
   Припустимо, що фермер завжди намагається господарювати ефективно, тобто з найнижчими витратами, і виробляти максимальний обсяг продукції за певної величини витрат факторів виробництва. А вирішуючи, що виробляти, фермер максимізує економічні прибутки.
   Якщо фермер придбав певну кількість землі, праці, машин і добрив, то який обсяг продукції він отримає? Як зазначалося в темі 3, зв’язок між величиною витрат факторів виробництва і кількістю продукції, яку мають отримати, називають виробничою функцією.
   Граничний продукт і граничний дохід. Теорія виробництва пропонує обчислювати три показники результатів виробництва: загальний (фізичний) продукт, середній продукт і граничний продукт. Загальний продукт показує розміри виробленого продукту у фізичних одиницях (тонн пшениці, метрів тканини, штук костюмів).
   Розглянемо проблеми загального, середнього і граничного продукту за допомогою даних табл. 9.1 та графіка на рис. 9.2.

Таблиця 9.1

ЗАГАЛЬНИЙ, СЕРЕДНІЙ І ГРАНИЧНИЙ ПРОДУКТ

pe25

   У табл. 9.1 стовпець 1 показує кількість праці в одиницях, яка збільшується від 1 до 5 одиниць, тоді як, наприклад, капітал залишається кількісно і якісно незмінним. Застосування всіх одиниць праці забезпечує обсяг загального продукту 3900. На основі загального продукту обчислимо граничний і середній продукти. Ми бачимо, що перша одиниця праці дає 2000 одиниць граничного продукту, тоді як п’ята — лише 100 одиниць. Загальний продукт дорівнює нулю для нульових затрат праці. Він зростає, якщо застосовують додаткові одиниці праці. Водночас гранична продуктивність додаткових одиниць праці спадає. Це ілюструє дію закону спадної продуктивності виробничого ресурсу. На рис. 9.2 показано графічно дію цього закону.
   Графік на рис. 9.2 а показує, що загальний продукт збільшується повільніше, якщо додається більше витрат одиниць фактора виробництва. Графік на рис. 9.2 б показує зниження граничного продукту. Згладжуючи східці, отримуємо спадну криву граничного продукту. Площу під кривою граничного продукту (рис. 9.1 б) або темні прямокутники, додають до загального продукту (рис. 9.1 а).

pe26

pe27

Рис. 9.2. Виведення граничного продукту із загального:

а — загальний продукт (ЗП);
б — граничний продукт (ГП)
   Якщо відомий загальний продукт, то легко отримати граничний продукт.
   Граничний продукт фактора виробництва — це додатковий продукт або обсяг продукції, отриманий унаслідок збільшення витрат цього фактора на одну додаткову одиницю за сталої величини інших факторів виробництва.
  
Слід пам’ятати, що згідно із законом спадної віддачі граничний продукт кожної одиниці фактора виробництва буде зменшуватися, якщо величина цього фактора збільшується, а інші фактори залишаються сталими.
  
Спадна віддача та граничні продукти стосуються реагування обсягу продукції на збільшення витрат окремого фактора виробництва за інших сталих факторів (див.: Макконнэлл К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. — С. 47—50, 143—144). Але на практиці збільшення одного фактора виробництва, як правило, супроводжується певним збільшенням інших факторів виробництва чи поліпшенням їх якості, чи іншими змінами і т. д.
   Виробництво демонструє зростаючу, спадну або сталу віддачу залежно від того, чи супроводжується збалансоване збільшення витрат усіх факторів більшим від пропорційного, меншим від пропорційного чи саме пропорційним зростанням обсягу продукції.
  
Грошова вартість додатково виробленого продукту, створеного додатковою одиницею виробничого фактора, називається доходом від граничного продукту. За умов досконалої конкуренції, оскільки ціна дорівнює граничному доходу, дохід від граничного продукту дорівнює ціні, помноженій на граничний продукт:

   МRРі = МRі ´ Р для кожного фактора виробництва,

де МR — граничний продукт (marginal produkt);
Р — ціна в умовах досконалої конкуренції;
МRі — граничний продукт від фактора і.
   Кожен фактор виробництва є продуктивним: земля, праця, капітал. Різні виробничі фактори взаємозалежать один від одного. Саме ця взаємозалежність продуктивності землі, праці і капіталу є причиною того, що розподіл доходів — вкрай складне питання. Значною мірою воно вирішується на ринку — через попит на фа
ктори виробництва та їх пропонування.
   Особливості попиту на фактори виробництва. Попит на фактори — похідний попит. Скрупульозний аналіз попиту на фактори виробництва дає змогу визначити, що від попиту споживачів залежить попит на хліб, борошно, зерно, речі, працю.
   Отже, попит підприємства на виробничий ресурс є похідним попитом, оскільки залежить від попиту споживача на його кінцеву продукцію. Тобто підприємства виявляють попит на фактори виробництва, тому що ці фактори дають змогу їм виробляти товар, який споживачі захочуть купити тепер або в майбутньому.
  
Похідний характер попиту на ресурси означає, що стабільність попиту на будь-який ресурс залежатиме від: 1) продуктивності ресурсу в процесі створення блага і 2) ринкової вартості, або ціни, блага, виробленого за допомогою цього ресурсу. Ресурс, що є високопродуктивним для виробництва блага, яке високо цінує суспільство, користуватиметься великим попитом, тоді як малопродуктивний ресурс має обмежений попит. Ця залежність між продуктивністю ресурсу для підприємця і попиту на нього показана на рис. 9.3 на прикладі попиту на працю.

pe28

Рис. 9.3. Попит на фактор виробництва

   Попит на працю, як і на будь-який інший фактор виробництва, випливає з доходу від граничного продукту праці. Якщо ціна фактора (праці, землі, засобів виробництва) зростає так, як це показано на рис. 9.3, то підприємство, використовуючи правило найменших витрат, попит на цей фактор скорочує, замінюючи його більшою кількістю інших факторів. Якщо, наприклад, ціна одиниці праці зросте від 3 тис. грн. до 50 тис. грн., то попит на працю скоротиться з п’яти робітників до одного; зате зросте попит на інші фактори, що є взаємозамінними.
   Тим самим підприємство максимізує прибуток, збільшуючи застосування праці (або будь-якого іншого фактора) доти, доки дохід від граничного продукту (МR) цього фактора перевищує додаткові витрати (МС) (marginal cost) на цей фактор.
   Підприємство не купує фактори, які не оплачують самі себе.
   Пропонування факторів виробництва. Разом з попитом на ресурси на ринку функціонує пропонування виробничих ресурсів. Рішення щодо пропонування ресурсів виробництва залежать від багатьох економічних і позаекономічних факторів. Так, рішення щодо пропонування праці залежать від ціни робочої сили (тобто ставки заробітної плати) та демографічних факторів, таких як вік, стать, освіта, структура населення. Пропонування капіталу залежить від попередніх інвестицій, зроблених фірмами, домогосподарствами та державою. У короткому періоді величина основного капіталу, подібно до землі, стала, але в тривалому періоді пропонування капіталу чутливе до економічних факторів, таких як доходи або процентні ставки. Звичайно вважають, що ціна пропонування землі є сталою і в тривалому періоді.
   Пропонування факторів виробництва — це готовність їх власників постачати виробничі ресурси на ринок за ціни відповідного рівня та з урахуванням інших чинників.
   Крива пропонування факторів може мати позитивний або негативний нахил або навіть бути вертикальною. Так, уважається, що ціна землі не впливає на пропонування землі, і в цьому разі пропонування землі буде абсолютно нееластичним, а крива пропонування землі — вертикальною.

pe29

Рис. 9.4. Крива пропонування для факторів виробництва

   Різні можливі коефіцієнти еластичності пропонування факторів виробництва відображає крива пропозиції SS, показана на рис. 9.4. З цього рисунка видно, що зростання ціни спочатку збільшує пропонування виробничого ресурсу. Починаючи від точки А, зростання ціни не збільшує пропонування цього ресурсу до точки В. Подальше зростання ціни навпаки стає причиною того, що крива пропонування повертається у протилежному напрямі, а не піднімається знизу вгору, зліва направо. Наприклад, якщо робітники відчують, що за збільшеної реальної заробітної плати можуть дозволити собі працювати менше годин, то пропонування праці скоротиться за високої ставки заробітної плати.
  
Отже, ринковий попит на фактори виробництва формується як сума індивідуального попиту кожного виду продукту (див. рис. 9.5). Так само визначається і ринкове пропонування факторів виробництва. Рівноважна ціна фактора виробництва на конкурентному ринку зупиниться на тому рівні, де величини пропонування та попиту збігаються, тобто там, де крива похідного попиту DD перетинає криву пропонування фактора SS, що показано точкою Е на рис. 9.5. За цієї і тільки цієї ціни кількість фактора виробництва, що його пропонують власники, саме відповідає тій кількості, яку покупці готові купити. З цього рисунка ми бачимо, як впливають зміни у пропонуванні або попиті на певний фактор виробництва.

pe30

Рис. 9.5. Визначення кількості виробничого ресурсу і його ціни на конкурентному ринку

   Теорія попиту і пропонування, застосована до факторів виробництва, дає змогу дійти такого важливого висновку про доходи в ринковій економіці: ціни факторів виробництва і доходи людей є певною мірою випадковими. Сили попиту та пропонування діють так, що забезпечують високу віддачу на фактори, які мають або обмежене пропонування, або на них існує високий дохід від граничного продукту. З іншого боку, дохід від землі, праці або капіталу буде знижуватися, якщо щоразу більша кількість кожного фактора стає доступнішою, якщо для факторів знайдено інші близькі замінники або люди не потребують товарів, для виробництва яких ці фактори найбільше підходять.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016