Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Фінанси (Теорія та вітчизняна практика) arrow 5.5. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




5.5. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

5.5. ЗАГАЛЬНОДЕРЖАВНІ ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ

   Податок на додану вартість (ПДВ) займає найбільшу питому вагу в доходах державного бюджету. Це найважливіший непрямий податок, який застосовується в практиці оподаткування у більшості розвинутих ринкових країн.
   Об’єктом оподаткування є операції з:
   1) продажу товарів (робіт, послуг) на території України;
   2) ввезення (пересилання) товарів на митну територію України та отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на території України;
   3) вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України та надання послуг (виконання робіт) для їх споживання за межами України.
   Виключення становлять операції, пов’язані з рухом цінних паперів, валюти, операції по страхуванню і перестрахуванню, залученню коштів в позики, депозити, виплаті заробітної плати, стипендій, пенсій, дотацій тощо.
   Законом України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 р. встановлено дві ставки ПДВ — 20% від бази оподаткування і нульова ставка. При використанні ставки 20% нарахований ПДВ додають до ціни товару (робіт, послуг). При застосуванні нульової ставки ПДВ не виникає, а право на відшкодування ПДВ залишається.
   ПДВ обчислюється за нульовою ставкою щодо операцій з: експорту товарів (робіт, послуг), продажу переробним підприємствам молока та м’яса сільськогосподарськими товаровиробниками та ін.
   Звільняються від оподаткування ПДВ операції з: продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами, продаж (передплата) і доставка вітчизняних періодичних видань, продаж учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників, товарів спеціального призначення для інвалідів, лікарських засобів та виробів медичного призначення, доставка пенсій населенню, надання багатьох видів послуг в сферах охорони здоров’я, соціального захисту, освіти тощо.

   Податок на прибуток підприємств
   Даний податок є вагомим джерелом доходів як Державного, так і місцевих бюджетів; найважливіший з прямих податків, який присутній в системах оподаткування всіх країн. Оподаткування прибутку підприємств в Україні зазнало докорінних змін разом із прийняттям 22.05.1997 р. закону “Про оподаткування прибутку підприємств”, який змінив ідеологію оподаткування прибутку та методологію обліку, запровадив податковий облік, наблизив порядок обчислення податку на прибуток до світових та європейських стандартів.
   Об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань. Перелік витрат, які можна віднести до валових, встановлюється законодавчо.
   Валовий дохід підприємства представляє собою загальну суму доходу від усіх видів діяльності, отриманого протягом певного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
   Скоригований валовий дохід одержується шляхом зменшення валового доходу на:
- суми акцизного збору, податку на додану вартість, отриманих підприємством у складі ціни реалізації продукції (робіт, послуг);
- суми коштів або вартість майна, отримані підприємством як компенсація за примусове відчуження державою іншого майна;
- суми коштів або вартість майна, отримані за рішенням суду як компенсація прямих витрат або збитків, понесених підприємством, якщо вони не були віднесені до складу валових витрат або відшкодованих за рахунок страхових резервів;
- суми надмірно сплачених податків і зборів, що повертаються або мають бути повернені з бюджетів;
- суми отриманих прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані підприємством;
- суми одержаного емісійного доходу;
- доходи від спільної діяльності на території України без створення юридичної особи;
- міжнародна технічна допомога, яка надається іншими державами;
- деякі інші надходження згідно діючого законодавства.
   Валові витрати підприємства - це сума будь-яких витрат у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які купуються або виготовляються підприємством для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються:
- суми витрат по підготовці, організації, веденню виробництва, реалізації, охороні праці;
- кошти або вартість майна, переданих неприбутковим організаціям (але не більше, ніж чотири відсотки оподатковуваного прибутку за попередній період);
- кошти, перераховані до страхових резервів;
- суми витрат, не віднесених до валових витрат минулих періодів у зв’язку з втратою, знищенням, зіпсуттям документів та підтверджених документально у звітному періоді;
- суми безнадійної заборгованості, а також заборгованості, стосовно якої закінчився строк позовної давності;
- суми витрат по поліпшенню основних фондів у межах п’яти відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року;
- деякі інші витрати згідно діючого законодавства.
   Податок з прибутку, обчислений вище вказаним методом, оподатковується за ставкою 30%.
   Звільняються від оподаткування податком на прибуток визначені чинним законодавством доходи неприбуткових установ і організацій (органів державної влади і місцевого самоврядування, благодійних фондів і організацій, пенсійних фондів, кредитних спілок, релігійними організаціями). Пільги передбачені для підприємств громадських організацій інвалідів та деяких інших категорій платників.

   Акцизний збір.
   За своєю сутністю - це непрямий податок на споживачів окремих товарів, визначених законодавством як підакцизні, він включається до ціни цих товарів. Акцизний збір стягується під час здійснення оборотів з продажу підакцизних товарів, вироблених на митній території України, або при імпортуванні таких товарів на митну територію України.
   З 1 січня 2000 р. перелік підакцизних товарів значно скоротився, до їх складу в даний час включаються: спирт, алкогольні напої, пиво солодове, тютюнові вироби, нафтопродукти, транспортні засоби та ювелірні вироби.
   Платниками акцизного збору є:
   а) суб’єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів (послуг) на митній території України;
   б) нерезиденти, які здійснюють виготовлення підакцизних товарів (послуг) на митній території України безпосередньо або через їх постійні представництва чи осіб, прирівняних до них згідно із законодавством;
   в) будь-які суб’єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України під акцизні товари, незалежно від наявності внесених до них іноземних інвестицій;
   г) фізичні особи - резиденти або нерезиденти, які ввозять (пересилають) підакцизні речі або предмети на митну територію України, а також фізичні особи, які одержують такі підакцизні речі (предмети), переслані з-за митного кордону України;
   д) юридичні або фізичні особи, які купують (одержують в інші форми володіння, користування або розпорядження) під акцизні товари у підприємств з іноземною інвестицією, які користуються податковими пільгами, а також у державних органів, що здійснюють продаж підакцизних товарів, конфіскованих або вилучених з вільного обігу.
   Об’єктом оподаткування виступають: обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів, а для імпортованих товарів - митна вартість. Ставки акцизного збору диференційовані в залежності від видів підакцизних товарів, встановлюються в твердому розмірі (в євро) або у відсотках.

   Прибутковий податок з громадян
   Прибутковий податок з громадян - один з найбільш розповсюджених прямих податків, який стягується з доходів фізичних осіб. У більшості зарубіжних країн цей податок поступає в доходи місцевих бюджетів.
   Вітчизняний механізм передбачає стягнення прибуткового податку з громадян із сукупного оподатковуваного доходу за календарний рік, що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів, одержаних з різних джерел як на території України, так і за її межами. Це доходи, одержані за місцем основної роботи, за сумісництвом, за виконання робіт по договорах-підряду, від здачі житла у найм, від підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
   Платниками даного податку є громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства. Оподаткування доходів громадян здійснюється за прогресивною шкалою, т.б. з більших доходів податок сплачується за більш високими ставками (від 10% до 40%).
   При нарахуванні прибуткового податку з громадян застосовується система пільг, яка включає:
   1) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум;
   2) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на один неоподатковуваний мінімум одному з батьків на кожну дитину віком до 16 років, якщо сукупний оподатковуваний доход не перевищує десяти мінімальних заробітних плат;
   3) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на п’ятнадцять неоподатковуваних мінімумів інвалідам і учасникам війни, учасникам бойових дій, особам, які прирівнюються до учасників війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;
   4) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на десять неоподатковуваних мінімумів громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, віднесених до І і ІІ категорій;
   5) зменшення суми сукупного оподатковуваного доходу на п’ять неоподатковуваних мінімумів інвалідам з дитинства, інвалідам І і ІІ груп, громадянам, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, віднесених до ІІІ і ІV категорій, реабілітованим, одному з батьків, які виховують інваліда з дитинства і батькам, які виховують двох і більше інвалідів з дитинства, що проживають разом з ними і потребують постійного догляду;
   6) зменшення суми прибуткового податку на 50 відсотків: одному з батьків, які мають на утриманні трьох і більше дітей віком до 16 років, працівникам атомної енергетики та промисловості;
   7) не включаються до сукупного оподатковуваного доходу допомоги по державному соціальному страхуванню і державному соціальному забезпеченню, крім допомоги по тимчасовій непрацездатності, аліменти, державні пенсії, компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі в межах норм, передбачених чинним законодавством, доходи від продажу вирощеної продукції у власному підсобному господарстві, виграші за облігаціями державних позик та державними лотереями, проценти та виграші по вкладах в установах банків та ін.

   Мито.
   Мито – це непрямий податок, який сплачується з товарів, які перетинають митний кордон України. Об’єктом оподаткування є митна вартість, т.б. ціна, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар на момент перетину митного кордону України.
   Ставки мита можуть бути:
- адвалорними (в % до митної вартості);
- специфічними (у встановленому грошовому розмірі на одиницю товару);
- комбінованими (об’єднують два попередніх види ставок).
   Види мита:
- ввізне мито;
- вивізне мито; 
- сезонне мито.
   Ввізне мито встановлюється на товари та інші предмети  при їх ввезенні на митну територію України. Ставки ввізного (імпортного) мита можуть бути двох видів: пільгові і повні. За пільговими ставками справляється мито по товарам ті іншим предметам, що походять з країн, з якими Україною укладено угоди про вільну торгівлю та торговельно-економічні угоди з наданням режиму найбільшого сприяння або національного режиму. До решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.
   Пільги щодо ввізного мита встановлені для: дипломатичних, консульських представництв іноземних держав в частині предметів, призначених для офіційного користування; для міжнародних, міжурядових організацій; міжнародних неурядових організацій; для спільних підприємств тощо.
   Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при їх вивезенні за межі митної території України за ставками, передбаченими Єдиним митним тарифом України.
   На окремі види товарів та інших предметів встановлюється сезонне ввізне і вивізне мито на строк не більший чотирьох місяців з моменту їх встановлення.
   Для захисту економічних інтересів України і вітчизняних виробників при ввезенні та вивезенні товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватися особливі види мита:
- спеціальне мито;
- антидемпінгове мито;
- компенсаційне мито.
   Спеціальне мито застосовується при ввезенні товарів на митну територію України в таких обсягах або за таких умов, коли може бути заподіяна значна шкода національному товаровиробнику. Спеціальне мито також використовується як запобіжний засіб щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, які порушують національні інтереси; як заходи у відповідь на дискримінаційні та недружні дії інших держав, митних союзів та економічних угрупувань, які обмежують здійснення законних прав та інтересів учасників зовнішньоекономічної діяльності, ущемляють інтереси України.
   Антидемпінгове мито застосовується при ввезенні на митну територію України товарів, які є об’єктом демпінгу, внаслідок чого завдається шкода національному товаровиробнику. Антидемпінгове мито також застосовується у разі вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або конкуруючих товарів, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
   Компенсаційне мито застосовується при ввезенні на митну територію України товарів, які є об’єктом субсидованого імпорту, яке заподіює шкоду національному товаровиробнику. Крім того, даний вид мита застосовується при вивезенні за межі митної території України товарів, для виробництва, переробки, продажу, транспортування, експорту або споживання яких безпосередньо або опосередковано надавалася субсидія, якщо таке вивезення заподіює шкоду.
   Не обкладаються митом при перетинанні митного кордону України:
- транспортні засоби, що здійснюють перевезення вантажу;
- валюта, цінні папери;
- предмети, що ввозяться в Україну для офіційного і особистого користування;
- товари, які стали непридатними для користування при пошкодженні під час перетинання кордону;
- товарно-матеріальні цінності, що вносяться в якості внеску у статутні фонди підприємств з іноземними інвестиціями та ін.

   Державне мито.
   В доходи місцевих бюджетів надходить державне мито, яке для платників (юридичних та фізичних осіб) виступає як плата, що справляється за вчинення юридичних дій та за видачу документів юридичного значення уповноваженими на те органами. Державне мито справляється із позовних заяв, за вчинення нотаріальних дій, за реєстрацію актів громадянського стану, за видачу документів, віз, дозволів, за прописку, за операції з цінними паперами, за проведення аукціонів тощо.
   Ставки державного мита можуть бути:
- в твердому розмірі (по відношенню до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян);
- пропорційні (у відсотках до певної суми).
- комбіновані (у відсотках до певної суми, але у визначених межах по відношенню до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян);
   Діючий порядок сплати державного мита передбачає значний перелік пільг, які мають яскраво виражену соціальну спрямованість. Так, звільняються від сплати державного мита інваліди Великої Вітчизняної війни та сім′ї воїнів (партизан), які загинули або пропали безвісти і прирівняні до них особи, інваліди І і ІІ груп, громадяни, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, неповнолітні за видачу їм паспорта громадянина України та видачу свідоцтва про право на спадщину тощо. Від сплати державного мита звільняються позивачі - робітники та службовці за позовами про стягнення зарплати, з авторських прав, прав винаходу, відкриття; позивачі - за стягнення аліментів, про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином та ін. Від сплати звільняються деякі установи та організації, такі як Національний банк України, Пенсійний фонд України, Фонд України соціального захисту інвалідів, Генеральна прокуратура, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, ряд доброчинних товариств і об’єднань та інші по окремим видам позовів, визначених діючим законодавством.

   Плата за землю.
   Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, яка визначається в залежності від грошової оцінки земель. Земельний податок сплачують власники землі та землекористувачі (крім орендарів). За земельні ділянки, здані в оренду, справляється орендна плата.
   Важливим елементом у механізмі стягнення плати за землю є те, що розмір її не залежить від результатів господарської діяльності на земельній ділянці.
   Об’єктом плати за землю є земельна ділянка. Всі землі діляться на землі сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення (населених пунктів). Ставки земельного податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюються у відсотках від їхньої грошової оцінки окремо для ріллі, сіножатей, пасовищ та для багаторічних насаджень.
   За земельні ділянки, які знаходяться в населених пунктах, земельний податок стягується по ставках в грошових одиницях за 1 кв. метр площі. Ставки диференційовані по групах населених пунктів в залежності від чисельності населення. Для міст обласного підпорядкування, Києва, Сімферополя, Севастополя, курортних міст при обчисленні податку за землю застосовуються збільшуючі коефіцієнти, встановлені діючим законодавством.
   Від плати за землю звільняються:
- заповідники, національні природні парки, заказники, регіональні ландшафтні парки, ботанічні сади, пам’ятки природи та садово-паркового мистецтва;
- вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ і навчальних закладів сільськогосподарського профілю та професійно-технічних училищ;
- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, органи прокуратури, бюджетні установи, спеціалізовані санаторії для реабілітації хворих, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади, підприємства. об’єднання та організації товариств сліпих і глухих, громадські організації інвалідів України та їх об’єднання;
- вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, спортивні споруди, що використовуються ними за цільовим призначенням;
- зареєстровані релігійні та благодійні організації, які не займаються підприємницькою діяльністю.
   Не справляється плата за сільсько-господарські угіддя зон радіоактивно забруднених територій, за землі хімічно забруднених сільськогосподарських угідь, за землі дорожнього господарства автомобільних доріг загального користування, за землі кладовищ та ін. Для фізичних осіб пільги встановлені за земельні ділянки в межах визначених граничних норм для інвалідів І і ІІ груп, громадян, які виховують трьох і більше дітей, та громадян, члени сімей яких проходять строкову військову службу, для пенсіонерів, а також осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи.

   Плата за спеціальне використання водних ресурсів.
   Платниками платежів за спеціальне використання водних ресурсів є усі суб’єкти підприємницької діяльності, крім тих, які використовують воду виключно для задоволення власних питних і санітарно-гігієнічних потреб; підприємства гідроенергетики та підприємства водного транспорту, які експлуатують річкові водні шляхи.
   Об’єктом обчислення плати є обсяг води, яку водоспоживачі використовують для власних потреб. Водокористувачам встановлюється ліміт використання води. Нормативи плати за спеціальне використання водних ресурсів затверджуються Кабінетом Міністрів за поданням Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки за погодженням з Міністерством економіки і Міністерством фінансів. За понадлімітне використання водних ресурсів плата стягується у п’ятикратному розмірі.
   Плата не справляється за воду, що використовується для задоволення питних і господарсько-побутових потреб населення, для протипожежних потреб, для зовнішнього благоустрою територій міст та населених пунктів; за підземну, морську воду та ін.

   Плата за спеціальне використання лісових ресурсів
   Запроваджена з метою забезпечення раціонального і бережливого користування лісовими ресурсами, які є національним багатством країни. Верховна Рада України від імені держави розпоряджається лісами, крім того, вона делегує свої повноваження щодо розпорядження лісами відповідним Радам народних депутатів. Всі лісові ресурси поділяються на лісові ресурси державного і місцевого значення. До лісових ресурсів державного значення належать деревина від рубок головного користування і живиця. Всі інші лісові ресурси, не віднесені до державних належать до місцевих лісових ресурсів.
   Платниками плати за спеціальне використання лісових ресурсів є лісокористувачі. Об’єкт оподаткування - деревина лісових порід, що відпускається на пні, живиця, другорядні лісові матеріали, побічні лісові користування. Розмір плати встановлюється диференційовано в залежності від виду лісових ресурсів.

   Податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
   Даний податок сплачують як фізичні, так і юридичні особи, які мають зареєстровані в Україні власні транспортні засоби. Об’єктами оподаткування є трактори, автомобілі, мотоцикли, човни, яхти та інші транспортні засоби.
   Ставки податку встановлюються на рік з 100 см куб. об’єму циліндрів двигуна, з 1 кВт. потужності двигуна або 100 см довжини — в твердих розмірах, в гривнях.
   Податок з власників наземних транспортних засобів зараховується на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів республіканського бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів та бюджету міста Севастополя.
   Територіальні дорожні фонди 85 відсотків із суми цього податку спрямовують на фінансування витрат, пов’язаних з будівництвом, ремонтом і утриманням автомобільних доріг загального користування, а також сільських доріг, а 15 відсотків - до бюджетів місцевого самоврядування на ремонт і утримання вулиць в населених пунктах, що належать до комунальної власності і суміщаються з автомобільними дорогами загального користування державного значення. Податок з власників водних транспортних засобів спрямовується до бюджетів місцевого самоврядування.
   Податок сплачується:
- фізичними особами перед реєстрацією, перереєстрацією або технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз на два роки;
- юридичними особами щоквартально рівними частинами.
   Від сплати податку звільняються:
- підприємства автомобільного транспорту загального користування щодо транспортних засобів, зайнятих на перевезенні пасажирів, на які у встановленому порядку визначено тарифи оплати проїзду в цих транспортних засобах незалежно від форм власності;
- навчальні заклади, які повністю фінансуються з бюджетів, стосовно учбових транспортних засобів, при умові використання їх за призначенням;
- особи, що постраждали від Чорнобильської катастрофи, інваліди І і ІІ груп, ветерани війни та ін.;
- в половинному розмірі сплачують податок сільськогоподарські підприємства - товаровиробники за трактори колісні, автобуси та спеціальні автомобілі для перевезення людей з кількістю місць не менше десяти;
- в половинному розмірі сплачують податок громадяни, у власності яких знаходяться легкові автомобілі, вироблені в країнах СНД і поставлені на облік в Україні до 1990 року.

   Податок на промисел.
   Податок на промисел надходить до місцевих бюджетів, його сплачують громадяни, які не зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності і здійснюють несистематичний (не більше чотирьох разів протягом календарного року) продаж виробленої, переробленої та купленої продукції, речей, товарів. Об’єктом оподаткування є сумарна вартість товару за ринковими цінами, що зазначається громадянином у поданій в податкові органи декларації.
   Ставки податку на промисел:
- 10% вказаної в декларації вартості товарів, що підлягають продажу протягом трьох календарних днів (але не менше розміру однієї мінімальної заробітної плати);
- 20% вартості товарів у випадку збільшення терміну продажу до семи календарних днів.
   Податок на промисел сплачується у вигляді придбання одноразового патенту на торгівлю. Не оподатковується продаж продуктів, вирощених в особистому підсобному господарстві, на присадибній, дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби, кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного бджільництва.

   Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету.
  
Платниками збору є надрокористувачі незалежно від форм власності, які видобувають корисні копалини на раніше розвіданих родовищах, а також на розташованих у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони родовищах з попередньо оціненими запасами, які передані їм для промислового освоєння.
   Об’єктом оподаткування є видобуті корисні копалини. Обсяг погашених запасів корисних копалин визначається як сума видобутих корисних копалин та їхніх фактичних втрат у надрах під час видобування.
   Нормативи збору встановлюються окремо для кожного виду корисних копалин чи групи близьких за призначенням корисних копалин у гривнях до одиниці видобутку чи погашення у надрах запасів корисних копалин. Нормативи можуть бути проіндексовані з урахуванням офіційного індексу інфляції.
   В механізмі справляння збору передбачено застосування понижуючих коефіцієнтів з метою стимулювання більш ефективного використання родовищ (видобуток супутніх корисних копалин, залучення родовищ з виснаженими та важковидобувними запасами тощо). Збір за виконані геологорозвідувальні роботи не справляється за видобуток:
- раніше погашених запасів корисних копалин, віднесених у процесі розробки родовищ до категорії втрачених у надрах;
- вуглеводневої сировини з нерентабельних свердловин з метою недопущення вибухонебезпечних газопроявів у населених пунктах нафтогазопромислових районів;
- підземних вод, які не використовуються в народному господарстві;
- корисних копалин для усунення їх шкідливої дії (підтоплення, засолення, виникнення зсувів) та забруднення надр.
   Суми збору за виконані геологорозвідувальні роботи відносяться на собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг). Збір в повному обсязі зараховується до державного бюджету і спрямовується на розвиток матеріально-сировинної бази.

   Плата за користування надрами.
  
Плата за використання надр при видобуванні корисних копалин справляється за видобуті корисні копалини з метою раціонального і економного їх використання. Корисні копалини, так як і лісові ресурси, поділяються на дві групи: державного і місцевого значення. Об’єктом оподаткування платою є обсяг погашених балансових запасів корисних копалин.
   Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин державного значення зараховується в розмірі 40 відсотків нарахованих сум до Державного бюджету України і 60 відсотків у місцеві бюджети. Плата за спеціальне використання надр при видобуванні корисних копалин місцевого значення зараховується до місцевих бюджетів.

   Збір на обов’язкове соціальне страхування.
   Платниками збору, об’єкти оподаткування та ставки наступні.
   Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір в розмірі 5,5% від фактичних витрат на оплату праці працівників (у т.ч. 1,5% – від об’єкта оподаткування на збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття).
   Для підприємств, організацій, установ, де працюють інваліди встановлена пільгова ставка збору в розмірі 1% в частині фактичних витрат на оплату праці інвалідів. Для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше 50% загальної чисельності працюючих збір визначається також за пільговою ставкою 1% від об’єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
   Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір в розмірі 0,5% суми оподатковуваного доходу (прибутку) – тільки на збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
   Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або згідно з цивільно-правовими договорами, а також адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір в розмірі 0,5% сукупного оподатковуваного доходу.

   Збір на обов’язкове державне пенсійне страхування.
  
Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, філії, відділення, громадські, бюджетні та інші установи, а також фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників сплачують збір в розмірі 32% фактичних витрат на оплату праці працівників.
   Для підприємств, організацій, установ, де працюють інваліди встановлена пільгова ставка збору в розмірі 4% в частині фактичних витрат на оплату праці інвалідів. Для підприємств всеукраїнських організацій інвалідів, де кількість інвалідів не менше 50% загальної чисельності працюючих збір визначається також за пільговою ставкою 4% від об’єкта оподаткування для всіх працівників цих підприємств.
   Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також приватні нотаріуси, адвокати, які не є суб’єктами підприємницької діяльності і займаються діяльністю, пов’язаною з одержанням доходу встановлена ставка збору в розмірі 32% оподатковуваного доходу; фізичні особи, які працюють на умовах контракту або згідно з цивільно-правовими договорами також сплачують збір у розмірі 32% сукупного оподатковуваного доходу.
   Діючим законодавством передбачена сплата збору на обов’язкове державне пенсійне страхування юридичними та фізичними особами, які здійснюють певні види операцій. Наприклад:
- купівля-продаж валюти оподатковується за ставкою 1% від суми операцій з купівлі-продажу валюти;
- торгівля ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння оподатковується за ставкою 5% вартості реалізованих виробів;
- відчуження легкових автомобілів, крім легкових автомобілів, якими забезпечуються інваліди та тих автомобілів, які переходять у власність спадкоємцям за законом оподатковується за ставкою 3% вартості легкового автомобіля;
- суб’єкти підприємницької діяльності – виробники тютюнових виробів сплачують збір у розмірі 5% вартості тютюнових виробів;
- юридичні та фізичні особи, які купують нерухоме майно (крім державних підприємств і організацій за бюджетні кошти, а також громадян, які купують житло і перебувають у черзі на одержання житла або купують житло вперше) сплачують збір 1% від вартості нерухомого майна;
- підприємства, установи та організації, фізичні особи, які користуються послугами стільникового рухомого зв’язку сплачують збір в розмірі 6% вартості таких послуг.
   Чинним законодавством визначено особливості оподаткування державних службовців і встановлені прогресивні ставки збору (від 1% до 5%) в залежності від розміру сукупного оподатковуваного доходу.

   Збір на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття.
  
Платниками збору, об’єкти оподаткування та ставки наступні.
   Суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об’єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об’єднання громадян, їх філії, відділення та інші відокремлені підрозділи юридичних осіб, а також фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників, сплачують збір в розмірі 1,5% від фактичних витрат на оплату праці працівників.
   Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси сплачують збір в розмірі 0,5% суми оподатковуваного доходу (прибутку).
   Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) або згідно з цивільно-правовими договорами, у т.ч. члени творчих спілок, творчі працівники сплачують збір в розмірі 0,5% сукупного оподатковуваного доходу.

   Плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.
  
Причиною введення плати стало значне розповсюдження ухилень від сплати податків шляхом приховування доходів окремими суб’єктами підприємницької діяльності і труднощів у здійсненні контролю за такими доходами. В першу чергу це стосується роздрібної торгівлі, торгівлі іноземною валютою, послуг грального бізнесу.
   Патентуванню підлягає, згідно діючого законодавства, торговельна діяльність за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток на території України, діяльність з обміну готівкових валютних цінностей, з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг.
   Вартість торгового патенту встановлюється органами місцевого самоврядування залежно від місцезнаходження пункту продажу товарів та асортиментного переліку товарів. Термін дії торгового патенту на здійснення торговельної діяльності становить 12 календарних місяців, короткотермінового патенту - від 1 до 15 днів.

   Збір до державного інноваційного фонду
   Даний загальнодержавний збір сплачують суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності. Ставка збору 1%:
- від обсягу реалізації продукції (робіт, послуг) зменшеного на суму ПДВ та акцизного збору;
- від обсягу реалізації продукції власного виробництва зменшеного на суму ПДВ та акцизного збору для платників збору, основною діяльністю яких є виробництво сільськогосподарської продукції;
- від суми торговельної або збутової націнки (надбавки) на реалізовані товари для торговельних, посередницьких і постачальницько-збутових підприємств;
- від валового доходу в банківській і страховій діяльності.

   Збір за забруднення навколишнього природного середовища.
  
Цей збір є екологічним податком, він справляється за:
- викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;
- скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об’єкти; 
- розміщення відходів.
   Органи Міністерства екологічної безпеки разом з органами місцевого самоврядування або місцевими державними адміністраціями визначають перелік платників цього збору. Ліміти викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря і скидів у водні об’єкти встановлюють органи Мінекобезпеки, ліміти розміщення відходів визначаються Кабінетом Міністрів України.
   Важливим стимулюючим елементом діючого порядку справляння збору за забруднення навколишнього природного середовища є стягнення у п’ятикратному розмірі збору за понадлімітні обсяги викидів, скидів і розміщення відходів. Заохочення суб’єктів господарювання до охорони природних ресурсів здійснюється також за допомогою визначення джерел сплати збору.
   Збір, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди та розміщення відходів у межах лімітів, відноситься на валові витрати виробництва то обігу, а за перевищення цих лімітів - справляється за рахунок прибутку, який залишається у розпорядженні юридичних осіб.
   Фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності сплачують цей збір за рахунок свого доходу. Для пересувних джерел забруднення суми збору за викиди забруднюючих речовин у атмосферне повітря відносяться на валові витрати виробництва та обігу. Бюджетні організації збір за забруднення навколишнього природного середовища враховують в складі видатків і передбачають у кошторисі доходів і видатків.
   Суми збору за забруднення навколишнього природного середовища розподіляються наступним чином:
   20% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі сільських, селищних, міських бюджетів;
   50% - до місцевих фондів охорони навколишнього природного середовища, що утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим, обласних бюджетів;
   30% - до Державного фонду охорони навколишнього природного середовища, що утворюється у складі Державного бюджету України.

   Збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства.
  
Платниками даного збору є суб’єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво.
   При цьому об’єктом оподаткування виступає виручка, одержувана від реалізації вказаної продукції. Ставка збору встановлена у розмірі 1 відсотка від об’єкта оподаткування.
   Кошти одержані від справляння даного збору розподіляються наступним чином:
- 30 відсотків нарахованих сум збору залишаються на спеціальних рахунках управлінь Держаного казначейства України в Автономній Республіці Крим та в областях і використовуються на розвиток виноградарства, садівництва та хмелярства. Розпорядження даними коштами здійснюють органи виконавчої влади Автономної Республіки Крим та областей;
- 70 відсотків нарахованих сум збору перераховуються на спеціальний рахунок управлінь Держаного казначейства України. В свою чергу дані кошти розподіляються таким чином: 70 відсотків – використовується на розвиток виноградарства, 30 відсотків – на розвиток садівництва і хмелярства. Розпорядником вказаних коштів є центральні органи виконавчої влади, які здійснюють державну політику у сфері виноградарства, садівництва та хмелярства.

   Гербовий збір.
  
Гербовий збір – це загальнодержавний збір, який підлягає сплачується суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності при ввезенні на митну територію України товарів, предметів і транспортних засобів.
   Справляння гербового збору проводиться з ввізних вантажних митних декларацій, які подаються митним органам у випадках, визначених законодавством.
   Об’єктом справляння гербового збору є визначена у ввізній вантажній декларації митна вартість товарів та інших предметів, які ввозяться на митну територію України для їх вільного використання, а для товарів на інших предметів, які ввозяться з метою транзиту через митну територію України або у режимі їх тимчасового ввезення – вантажна митна декларація.
   Розміри ставок гербового збору визначаються залежно від суми митної вартості товарів та інших предметів, зазначеної у ввізній вантажній митній декларації, перерахованої у гривні за офіційним обмінним курсом НБУ, що діяв на момент подання такої декларації.
   Розміри ставок диференційовані в межах: від 10 грн. при митній вартості товарів від 1001 до 2000 грн., до 20.000 грн. – при митній вартості товарів більше ніж 10.000.001 грн.
   Сплата гербового збору провадиться шляхом придбання його платниками марок гербового збору в установах Державного спеціалізованого ощадного банку України. Крім того, марки можна придбати і на митницях розташованих у пунктах пропуску на державному кордоні України.
   Маркуванню підлягає один основний аркуш ввізної вантажної митної декларації, марка гербового збору погашається штампом (печаткою) посадової особи митного органу, яка проводить митне оформлення товарів.
   Марки гербового збору випускаються номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 400 гривен; виготовляються високим друком, із застосуванням спеціальних зображень, із високим ступенем захисту. Захист марки від підроблення, несанкціонованого тиражування чи повторного використання визначається Міністерством фінансів за погодженням з Ощадбанком, Державною податковою адміністрацією,
   Міністерством внутрішніх справ та Службою безпеки України. Марки мають свою нумерацію, яка складається із серії з трьох літер та шестизначного номера. Продаж марок суб’єктам підприємницької діяльності проводиться установами Ощадбанку як за готівку, так і в безготівковій формі.

   Фіксований сільськогосподарський податок.
  
Запроваджений на період з 1.01. 1999 р. по 1.01. 2004 р. з метою спрощення оподаткування і зниження податкового тиску на сільсько-господарських виробників і на цій основі забезпечення стимулювання раціонального використання землі.
   Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок таких податків і зборів: податку на прибуток підприємств; плати за землю; податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; комунального податку; збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; збору на обов’язкове соціальне страхування; збору на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України; збору на обов’язкове державне пенсійне страхування; збору до Державного інноваційного фонду; плати за придбання торгового патенту на здійснення торговельної діяльності; збору за спеціальне використання природних ресурсів (щодо користування водою для потреб сільського господарства).
   Платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 50 відсотків загальної суми вартості валового доходу підприємства.
   Платники податку мають право сплачувати податок в грошовій формі або/та у вигляді поставок
сільськогосподарської продукції. Об’єктом оподаткування є площа сільськогосподарських угідь, переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в т.ч. на умовах оренди.
   Ставка фіксованого сільськогосподарського податку з одного гектара сільськогосподарських угідь встановлюється у відсотках до їх грошової оцінки, окремо для ріллі, сіножатей та пасовищ і для багаторічних насаджень. Для платників фіксованого сільськогосподарського податку, які здійснюють діяльність у гірських зонах та на поліських територіях застосовуються понижені ставки податку.

Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи
1. Назвіть основні загальнодержавні податки та збори.
2. Прослідкуйте на основі аналізу чинного законодавства розвиток механізму справляння найважливіших загальнодержавних податків та зборів.
3. Які пільги в оподаткуванні спрямовані на захист та вітчизняного товаровиробника, розвиток підприємництва, підтримку малозабезпечених верств населення?
4. Чи сприяє чинний механізм справляння плати за землю, за воду, лісовий дохід тощо ефективному використанню обмежених природних ресурсів?
5. Назвіть майнові податки у складі вітчизняної системи оподаткування.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016