Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Фінанси (Теорія та вітчизняна практика) arrow 4.7. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ
03.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




4.7. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ

4.7. ДЕРЖАВНИЙ КРЕДИТ

   Однією з ланок загальнодержавних фінансів України є державний кредит як сукупність відносин, в яких держава виступає в ролі позичальника коштів, кредитора і гаранта. Переважно держава виступає в ролі боржника і позичальника, при цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси суб’єктів підприємницької діяльності та громадян, які використовуються для задоволення державних потреб.
   Держава може виступати в ролі кредитора, надаючи позики юридичним і фізичним особам, а також гаранта – в тих випадках, коли бере на себе відповідальність за погашення позик та виконання інших зобов’язань, які взяли фізичні та юридичні особи.
   Існування державного кредиту пов’язано з постійним протиріччям між зростаючими завданнями і потребами держави та наявними фінансовими ресурсами. Історично державний кредит з’явився для задоволення виняткових потреб держави, які неможливо задовольнити постійними “звичайними” джерелами доходів: податками, доходами від державного майна, державної монополії на певні види діяльності. Такі потреби в основному виникали під час війн, стихійного лиха, а з часом – при фінансових труднощах, обумовлених циклічним характером економічного розвитку, зміною урядів, революційними потрясіннями.
   Під час формування державних господарств (до другої половини ХІХ ст.) частіше всього залучалися для фінансування виняткових потреб домени, т.б. здійснювався продаж державного майна (землі, будинків та ін), а одержані кошти спрямовувалися на задоволення надзвичайних потреб. Використовувався і такий метод отримання додаткових доходів як збільшення податків, щоправда воно мало свої межі, отже і не могло задовольняти нові, постійно зростаючи державні потреби.
   Іншими нетрадиційними і надзвичайними джерелами доходів були нагромаджені запаси металевих грошей, майна (відкупщиків державних податків), яке час від часу конфісковувалося при скаргах на значні зловживання цих казначеїв. Паперові гроші також давали дохід у випадках, коли виникали особливі потреби держави. Зловживання при надмірному друкуванні паперових грошей ще у першій чверті XVIII ст. у Франції вперше призвели до значних економічних потрясінь і інфляції.
   Ганебною плямою в історії цивілізованих держав був грабунок євреїв, який також переслідував фіскальну мету. В періоди гострого безгрошів’я держава конфісковувала їх майно, запроваджувала особливі податки на євреїв або стягувала загальновстановлені податки але у підвищеному розмірі.
   Головною причиною наявності державного кредиту в сучасних умовах є дефіцит бюджетних коштів. І тому, перш за все, кошти що залучаються за допомогою державного кредиту передаються органам державного управління для покриття бюджетного дефіциту. Така практика є більш доцільною у порівнянні з емісією грошей, наслідком якої є посилення інфляції.
   В Україні вперше в 1995 році було здійснено фінансування дефіциту Державного бюджету шляхом проведення державної позики. І починаючи з цього часу уряд не вдавався до емісії грошових знаків для покриття дефіциту Державного бюджету України. Згідно із Законом України “Про бюджетну систему України” для фінансування бюджетного дефіциту можуть використовуватися: внутрішні державні позики, позики іноземних держав та інші фінансові інститути.
   У державного і банківського кредиту є спільні засади функціонування, справа в тому, що вони надаються на принципах поверненості, строковості і платності. Відмінність банківського кредиту полягає у тому, що він призначений у більшості випадків для задоволення виробничих потреб суб’єктів господарювання. Державний кредит призначений для задоволення потреб державних органів влади і управління.
   Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім. Основні форми внутрішнього державного кредиту:
- державні позики;
- використання частини вкладів населення в ощадних установах;
- грошово-речові лотереї;
- використання коштів державного позичкового фонду.
   Найбільш поширена форма державного кредиту — це державні позики. Вони можуть випускатися центральними і місцевими органами державної влади. В залежності від строку, на який здійснено випуск, розрізняють короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (понад 5 років) позики. Під час економічних криз та інфляції переважають короткострокові і середньострокові державні позики.
   Розміщення державних позик може проходити на добровільних засадах (виключно так відбувається в умовах ринку) і примусовим шляхом. Примусові облігації і формально добровільні (по підписці) використовувалися в нашій країні в складні періоди війни і післявоєнного відновлення народного господарства. В цілому такі методи розміщення державних позик притаманні лише тоталітарним системам.
   Формами випуску державних позик можуть бути готівка (емісія державних цінних паперів) і безготівка (шляхом записів на відповідних рахунках). Державні цінні папери бувають іменними і на пред’явника. Перші випуски облігацій внутрішньої державної позики 1995 року в Україні були проведені безготівковим шляхом. Коло власників, серед яких розміщуються державні цінні папери, визначається умовами випуску і ними можуть бути: лише юридичні або фізичні особи, чи юридичні і фізичні особи.
   Обіг цінних паперів державної позики може мати обмеження, і тому позики бувають ринкові (вільно купуються і продаються), неринкові (мають обмеження по купівлі і продажу або без права обігу — не можуть змінювати свого власника).
   Виплата доходу по державних позиках може здійснюватися у вигляді процентів, виграшів. В 1990 році в СРСР була випущена цільова позика, погашення якої передбачалося провести через надання власникам облігацій товарів народного споживання довготермінового використання (автомобілів, телевізорів, холодильників тощо).
   Погашення позик може проходити одночасно для всіх випущених позик (ординарні позики) або серійно (деякими частинами через певні проміжки часу). Крім того, при наявності коштів держава може вдаватися до дострокового погашення державних позик.
   Поділ державних позик в залежності від особливостей їх випуску, обігу, погашення показаний в таблиці 11.

Таблиця 11.Класифікація державних позик

Ознака класифікації

Види позик

п/п

  

1

За правом випуску

Державні
Місцеві (муніципальні)

2.

За формою випуску

Готівкові Безготівкові

3.

За власниками, серед яких
розповсюджуються позики.

Розміщені серед юридичних осіб
Розміщені серед населення
Серед юридичних і фізичних осіб

4.

За методами розміщення

Добровільні Примусові

5.

За виплатою доходу

Процентні Виграшні
Виграшно-процентні
Безпроїграшні
Безпроцентні (цільові)

6.

За характером обігу

Ринкові Неринкові

7.

За строками погашення

Короткострокові
Середньострокові
Довгострокові

8.

За способом погашення

Серійні
Ординарні
З достроковим погашенням

   Найбільшого розповсюдження серед державних цінних паперів у практиці ринкових країн набули облігації та казначейські зобов’язання, які є борговими цінними паперами, що засвідчують внесення їхніми власниками коштів, дають право на отримання доходу, а також на повернення коштів після визначеного строку. Відмінності між облігаціями і казначейськими зобов’язаннями зазначені в таблиці 12.

Таблиця 12. Відмінності між облігаціями і казначейськими зобов’язаннями

Облігації

Казначейські зобов’язання

Мета випуску:

 

— поповнення бюджету
— поповнення цільових фондів
— спеціальні цілі

— поповнення бюджету

Виплата доходу:
— в фіксованих процетах
— виграші
— безпроцентні

— в фіксованих процентах

Характер обороту:
— вільно або обмежено обертаються у населення і юридичних осіб

— реалізуються серед населення

   Активне використання позик як форми державного кредиту розпочалося в Україні в 1995 році. Перша емісія облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) 1995 року була здійснена безготівковим шляхом — через записи на рахунках інвесторів. Облігації були випущені короткострокові — на 3-6 місяців, процентна ставка доходності — 140% річних, номінальна вартість однієї облігації становила 100 млн. крб.
   В наступних випусках ОВДП доходність облігацій зменшувалась у відповідності із зниженням ставки рефінансування НБУ. Пізніше ринок державних облігацій доповнився облігаціями, що випускаються на 9, 12 і 18 місяців. В умовах становлення ринку цінних паперів, як свідчить досвід ринкових країн, доцільно випускати короткострокові державні цінні папери, що сприяє зміцненню довіри до держави і не приводить до знецінення грошових коштів власників облігацій.
   10 квітня 2000 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову “Про випуск облігацій внутрішньої державної позики 2000 року”. Згідно даного документу, облігації внутрішньої державної позики 2000 року випускаються на пред’явника загальним обсягом емісії 5170869 тис. грн. Термін погашення державних облігацій – 28, 63, 91, 182, 273 дні та 12, 18, 24 і 36 місяців і на визначену дату.
   Номінальна вартість однієї державної облігації становить 100 гривень, відсоток встановлюється по ним на рівні 0 відсотків. Погашення буде проходити у безготівковій формі.
   Державні облігації будуть реалізовуватись як фізичним, так і юридичним особам на добровільних засадах за ціною, нижчою від їх номінальної вартості. Кошти, які будуть одержані від реалізації даних цінних паперів, надходимуть до Державного бюджету України.
   Крім випуску позик, держава використовує кошти населення, розміщені в ощадних установах. Це є ще однією, досить розповсюдженою формою державного кредиту, яка супроводжується випуском цінних паперів (ощадних сертифікатів) або безоблігаційних позик.
   Грошово-речові лотереї, як форма державного кредиту, мають тривалу історію. Вони досить активно використовувались в СРСР для поповнення доходів бюджетів. В Україні у 1998 р. була прийнята постанова Кабінету Міністрів України “Про сприяння розвитку державної системи лотерей в Україні”, яка визначає умови і правила розповсюдження державних лотерей.
   Так, встановлено, що призовий фонд державних лотерей повинен бути не меншим ніж 50 відсотків від суми отриманих доходів. Крім того, до Державного бюджету України перераховується 30 відсотків доходів, що залишаються після виплат призового фонду у розпорядженні підприємств, установ чи організацій, які одержали право на проведення державної грошової лотереї.
   Лотерея може проводитися як із застосуванням лотерейних білетів, так і через електронне обладнання, використання якого дозволяє заміняти лотерейні білети іншими документами або в інший спосіб засвідчувати участь у грі та надавати право на одержання виграшу. Лотерейні білети виготовляються за ліцензією Міністерства фінансів України і є бланками докуме-та суворої звітності. Білети розповсюджуються при дотриманні принципу добровільності. Розповсюджувачам забороняється обумовлювати продаж окремих товарів та надання послуг обов’язковим придбанням лотерейних білетів. Контроль за дотримання правил розповсюдження лотерей покладено на Міністерство фінансів України.
   В тоталітарних економіках поширеною формою державного кредиту є використання державою для фінансування своїх потреб коштів державного позичкового фонду. Але в результаті відбувається заміщення фінансових ресурсів кредитними ресурсами, що є економічно недоцільним, тому що сприяє загостренню фінансової кризи і посиленню інфляції. На жаль, в сучасних складних умовах розвитку України ця форма державного кредиту активно використовується урядом через гострий дефіцит державних фінансових ресурсів.
   Функціонування і розвиток державного кредиту веде до утворення державного боргу, який представляє собою сукупність строкових боргових зобов’язань Уряду в грошовій формі. Державний борг складається з державного внутрішнього і державного зовнішнього боргу.
   Згідно із діючим законодавством, державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває у загальнодержавній власності.
   До складу державного внутрішнього боргу України входять позичання Уряду України і позичання, здійснені при безумовній гарантії Уряду, для забезпечення фінансування за загальнодержавних програм. Борг складається із заборгованості минулих років та заборгованості, що знову виникає по боргових зобов’язаннях Уряду України. Борговими бов’язаннями є:
- випущені Урядом України цінні папери (облігації і казначейські зобов’язання);
- інші зобов’язання в грошовій формі;
- одержані кредити.
   Відомості про стан і розміри державного внутрішнього боргу України щорічно публікуються Міністерством фінансів у загальнодоступному виданні. Законом України “Про Державний бюджет України на 2000 рік” встановлено граничний розмір державного внутрішнього боргу України на 1 січня 2001 року в сумі 25.710.517,1 тис. гривень. Управління державним боргом України покладено на Міністерство фінансів України, а в його складі — на казначейство. Діяльність по управлінню державним боргом охоплює:
- випуск нових позик, визначення умов їх випуску;
- виплату доходу за раніше випущеними позиками;
- погашення позик;
- зміну умов раніше випущених позик.
   Контроль за утворенням та погашенням державного внутрішнього боргу України здійснює Рахункова палата України.

Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи
1. Що таке “державний кредит” і в яких формах він здійснюється в умовах ринкової економіки?
2. Який зв’язок державного кредиту з бюджетним дефіцитом?
3. Які види державних позик Ви знаєте?
4. На яких умовах здійснюється випуск державних облігацій в Україні?
5. Що таке “державний борг”? За даними статистичної звітності проаналізуйте динаміку державного внутрішнього і зовнішнього боргу України.
6. В чому полягає діяльність Міністерства фінансів України по управлінню державним боргом України?
7. За даними щорічних законів про державний бюджет розрахуйте питому вагу коштів, що спрямовуються на погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргів у видатках державного бюджету.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016