Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Фінанси (Теорія та вітчизняна практика) arrow 2.4. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ
11.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




2.4. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

2.4. ФІНАНСОВИЙ КОНТРОЛЬ

   Фінансовий контроль — це один з елементів управління фінансами; особлива діяльність по перевірці правильності вартісного розподілу валового національного продукту, утворення і витрачання фондів грошових коштів.
   Принципи фінансового контролю:
- незалежність;
- гласність;
- превентивність (попереджувальний характер);
- дієвість;
- регулярність;
- об’єктивність;
- всеохоплюючий характер.
    fi5

    Рис. 4. Класифікація фінансового контролю

       В залежності від суб’єктів, що здійснюють фінансовий контроль, розрізняють наступні його види.
       Державний фінансовий контроль проводять державні органи влади і управління. Весь державний контроль поділяється на загальнодержавний і відомчий. Загальнодержавний контроль має надзвичайно велике значення, від його організації і дієвості багато в чому залежать шляхи економічного розвитку суспільного виробництва, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів. Проводять загальнодержавний контроль Кабінет Міністрів, Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, місцеві державні адміністрації, Державний митний комітет та ін.
       Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки по відношенню до підвідомчих підприємств та організацій і проводиться контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств. В останні роки у зв’язку з ліквідацією великої кількості міністерств, появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого фінансового контролю значно скоротилися.
       Громадський фінансовий контроль — здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації).
       Аудит — новий вид фінансового контролю. Це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних засадах. Поява і розвиток аудиту в сучасних умовах переходу до ринку обумовлені наступним:
       1) відмиранням неефективного відомчого контролю;
       2) наявністю підприємств нових форм власності, для яких немає поняття “вищестояща організація”, яка здійснює контроль за їхньою діяльністю;
       3) неможливістю загальнодержавними органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі  суб’єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми.
       В залежності від часу проведення виділяють наступні форми фінансового контролю: 
    - попередній, що проводиться до здійснення фінансових операцій;
    - поточний, в процесі фінансових операцій (перерахування податків, зборів, утворення фондів грошових коштів, здійснення виплат та ін.);
    - наступний, що проводиться по закінченні певних періодів, по підсумках місяця, кварталу, року.
       Методи фінансового контролю, як конкретні прийоми його проведення, поділяються на документальні (ревізії і перевірки) і натуральні (інвентаризація, лабораторний аналіз, контрольний обмір, контрольний запуск сировини у виробництво тощо).
       Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, установи, організації, дотриманням законодавства з фінансових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального викриття недостач, витрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.
       Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства, установи, організації або їх підрозділів.
       Ревізії бувають:
    - комплексні, що охоплюють всї сторони діяльності підприємства;
    - часткові (охоплюють лише окремі сторони);
    - тематичні (одночасно проводяться в однотипних установах по певному переліку питань);
    - планові і позапланові; 
    - суцільні і вибіркові (в залежності від повноти залучення документів).
       В роботі податкових органів застосовуються також і непрямі методи контролю. Причиною використання даних методів можуть бути виявлення порушень у веденні бухгалтерського і податкового обліку, неведення обліку фактичних витрат виробництва, виявлення фактів приховування доходу (прибутку). Свідченням приховування доходів є постійне звітування платників податків про збитковість або про неведення господарської діяльності; невідповідність рівня життя керівників, засновників або фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності та членів їхніх сімей задекларованим доходам; відносини з фіктивними структурами; надання, отримання, погашення кредитів (позик); безпідставне збільшення обсягів здійснення операцій за готівкові кошти та ін.
       Зміст непрямих методів полягає у відстеженні операцій, пов’язаних з господарською діяльністю платників податків, за допомогою інформації, отриманої з джерел інших, ніж звіти, декларації, записи і регістри бухгалтерського обліку. Проводиться ретельний аналіз отриманої інформації з метою визначення доходу і відповідного розміру податкових зобов’язань. Джерелами інформації можуть бути дані, отриманні в установленому порядку від органів державної влади, в т.ч. митних органів, органів внутрішніх справ, банківських установ; звітні документи платника податку, що перевіряється; результати попередніх перевірок; обстежень виробничих, складських, торгівельних та інших приміщень; відомості отримані від третіх осіб.
       При виявленні розбіжностей між задекларованим доходом та доходом, визначеним із застосуванням непрямих методів, орган державної податкової служби у письмовій формі пропонує платнику податку документально обгрунтувати виявлену розбіжність. Якщо платник податку не може виконати цю вимогу шляхом використання легалізованих джерел, то оподаткування здійснюється на підставі даних встановлених непрямими методами контролю.
       Найважливіше місце серед органів, які проводять загальнодержавний контроль, належить Державній податковій службі в Україні та Державній контрольно-ревізійній службі України.
       Державна податкова служба України складається з Державної податкової адміністрації України, державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державних податкових інспекцій в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.
       Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади.
       В складі органів державної податкової служби створені спеціальні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями - податкова міліція.
       Перед органами державної податкової служби поставлені наступні завдання:
    - здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством; 
    - внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
    - прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування; 
    - формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків - юридичних осіб;
    - роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків; 
    - запобігання злочинам та іншим правопорушенням, віднесеним законом до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення.
       Законодавством передбачено розмежування функцій між Державною податковою адміністрацією України, державними податковими адміністраціями в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та державними податковими інспекціями у районах, містах.
       Права, якими користуються органи державної податкової служби:
       1) здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях всіх форм власності та у громадян, в тому числі громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерської та фінансової документації, пов’язаної з нарахуванням і сплатою податків та зборів; одержувати від службових осіб та громадян пояснення, довідки з питань оподаткування.
       Періодичність таких перевірок та проведення обстежень виробничих, складських, торговельних та інших приміщень встановлюється Державною податковою адміністрацією України. 
       Органи державної податкової служби можуть запрошувати громадян, в тому числі громадян-суб’єктів підприємницької діяльності, для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати ними податків та обов’язкових зборів;
       2) одержувати безоплатно від підприємств, установ та організацій (включаючи банківські, митні, фінансові), громадян довідки про діяльність, одержані доходи, витрати, рахунки та іншу інформацію, в т.ч. таку, яка необхідна для формування інформативного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та інших обов’язкових платежів;
       3) обстежувати будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення суб’єктів господарювання незалежно від форм власності та житло громадян, якщо вони використову
    ються як юридична адреса суб’єкта підприємницької діяльності, а також для отримання доходів;
       4) вимагати від керівників та інших службових осіб, підприємств, установ, організацій, а також від громадян, що перевіряються, усунення виявлених порушень податкового законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, які перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби;
       5) зупиняти операції підприємств, установ, організацій та громадян на рахунках в фінансово-кредитних установах у разі:
    - відмови у проведенні документальної перевірки чи недопущення посадових осіб органів державної податкової служби для обстеження приміщень;
    - неподання органам державної податкової служби бухгалтерської та іншої документації, пов’язаної із сплатою податків та обов’язкових зборів;
    - непред’явлення свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності, ліцензій, патентів, сертифікатів тощо;
    - порушення суб’єктами підприємницької діяльності встановленого порядку реєстрації в органі державної податкової служби як платників податків, відсутності обліку об’єктів оподаткування;
       6) вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ та організацій документи, що свідчать про приховування (заниження) об’єктів оподаткування, несплату податків і платежів, а у громадян-підприємців, які порушують порядок заняття підприємницькою діяльністю — реєстраційне свідоцтво, ліцензії, патенти з наступною передачею матеріалів про порушення органам, які видали ці документи;
       7) застосовувати до підприємств, установ, організацій та громадян фінансові санкції:
    - в однократному розмірі донарахованих за результатами перевірки сум податків та інших платежів, а у разі повторного порушення протягом року - у двократному розмірі донарахованої суми;
    - в розмірі 10 відсотків належних до сплати сум податків, інших платежів за неподання або несвоєчасне подання органам державної податкової служби податкових декларацій, розрахунків, аудиторських висновків та інших документів, необхідних для обчислення податків, а також за неподання або несвоєчасне подання установам банків платіжних доручень на сплату податків та обов’язкових зборів;
    - застосовувати до банківських установ, юридичних осіб, фізичних осіб-суб’єктів підприємницької діяльності, які у встановлений строк не повідомили про відкриття або закриття рахунків у банках, фінансові санкції у вигляді стягнення від 20 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; 
       8) стягувати до бюджетів та державних цільових фондів донараховані за результатами перевірок суми податків, зборів, суми недоїмки, штрафів та інших санкцій, якщо ці платежі не сплачені добровільно в десятиденний строк з дня прийняття органом податкової служби відповідного рішення, з юридичних осіб - у безспірному порядку, а з громадян - за рішенням суду або за виконавчими написами нотаріусів;
       9) надавати відстрочки і рострочки сплати податків, інших платежів на умовах податкового кредиту з урахуванням фінансового стану платників податків;
       10) за несвоєчасне виконання банківськими та іншими фінансово-кредитними установами розпоряджень органів державної податкової служби про безспірне стягнення податків, внесків, зборів, а також доручень суб’єктів господарювання і громадян на сплату цих платежів стягувати з вказаних закладів пеню за кожний день прострочки, у розмірах, встановлених діючим законодавством;
       11) накладати адміністративні штрафи на посадових осіб, громадян, винних у порушеннях діючого фінансового законодавства.
       Розміри адміністративних штрафів встановлюються в певних кількостях неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в залежності від характеру порушень;
       12) користуватися безперешкодно у службових справах засобами зв’язку, які належать підприємствам, установам та організаціям незалежно від форм власності;
       13) у разі виявлення зловживань давати доручення органам державної контрольно-ревізійної служби на проведення ревізій;
       14) вимагати від керівників підприємств, установ, організацій, які перевіряються, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, коштів та розрахунків; у потрібних випадках опечатувати каси, склади, архіви;
       15) надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб — платників податків та інших обов’язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.
       16) матеріально і морально заохочувати громадян, які подають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового законодавства.
       Завданнями податкової міліції, як спеціалізованого підрозділу по боротьбі з податковими правопорушеннями, є наступні:
    - запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та проведення провадження у справах про адміністративні правопорушення;
    - розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; 
    - запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;
    - забезпечення безпеки діяльності працівників державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.
       Державна контрольно-ревізійна служба України діє при Міністерстві фінансів України і йому підпорядковується.
       Державна контрольно-ревізійна служба складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійних підрозділів (відділів, груп) в районах, містах і районах у містах.
       Органи Державної контрольно-ревізійної служби виконують наступні функції:
       1) організовують роботу контрольно-ревізійних підрозділів на місцях по проведенню ревізій і перевірок, узагальнюють наслідки ревізій і перевірок, у випадках, передбачених законодавством, повідомляють про них органам законодавчої та виконавчої влади; 
       2) проводять ревізії та перевірки фінансової діяльності, стану та збереження коштів та матеріальних цінностей, достовірності обліку і звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах та інших органах державної виконавчої влади, в державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджету та з державних валютних фондів; 
       3) проводять ревізії та перевірки правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної виконавчої влади, установ і організацій, що діють за кордоном і фінансуються за рахунок державного бюджету; 
       4) контролюють повноту оприбуткування, правильність витрачання і збереження валютних коштів; 
       5) здійснюють контроль за усуненням недоліків і порушень, виявлених попередніми ревізіями та перевірками; 
       6) розробляють інструктивні та інші нормативні акти про проведення ревізій та перевірок;
       7) здійснюють методичне керівництво і контроль за діяльністю підпорядкованих контрольно-ревізійних підрозділів; узагальнюють досвід проведення ревізій та перевірок і поширюють його серед контрольно-ревізійних служб, розробляють пропозиції щодо удосконалення контролю.
       За ініціативою державної контрольно-ревізійної служби ревізія або перевірка підприємства, установи, організації може проводитись не частіше ніж один раз на рік. Але за дорученням правоохоронних органів ревізія чи перевірка може бути проведена в будь-який час.
       Права державних контрольно-ревізійних служб аналогічні тим, якими користуються податкові адміністрації.
       У 1996 році було прийнято Закон України “Про Рахункову палату”, яким визначені контрольні повноваження даного органу. Рахункова палата є постійно діючим органом контролю, який здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Контрольна діяльність Рахункової палати базується на принципах законності, плановості, об’єктивності, незалежності та гласності.
       Основними завданнями Рахункової палати є:
    - організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням видаткової частини Державного бюджету України, витрачанням бюджетних коштів, у т.ч. коштів загальнодержавних цільових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призначенням; 
    - здійснення контролю за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефективності та доцільності видатків державних коштів, валютних та кредитно-фінансових ресурсів; 
    - контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
    - контроль за дотриманням законності щодо надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам, міжнародним організаціям, передбачених у Державному бюджеті України; 
    - контроль за законністю та своєчасністю руху коштів Державного бюджету України та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;
    - аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України та підготовка пропозицій про їх усунення, а також про удосконалення бюджетного процесу в цілому; 
    - регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Державного бюджету України та стан погашення внутрішнього та зовнішнього боргу України, про результати здійснення інших контрольних функцій.
       Палата здійснює експертно-аналітичні, інформаційні та інші види діяльності, що забезпечують контроль за рухом загальнодержавних коштів; проводить ревізії і перевірки з фінансових питань в апараті Верховної Ради України, органах виконавчої влади, Національного банку України, Фонді державного майна, інших підпорядкованих Верховній Раді України органах, а також на підприємствах і в організаціях незалежно від форми власності; отримувати від керівників установ, що перевіряються всю необхідну документацію та іншу інформацію про фінансово-господарську діяльність; отримувати інформацію від державних організацій, фінансово-кредитних установ про стан рахунків та здійснювані операції підприємствами, які перевіряються; проводить експертизу проектів Державного бюджету України, проектів законів, міжнародних договорів тощо.
       З метою забезпечення стабільної роботи організацій, підприємств, у відповідності до прийнятого курсу по дерегулюванню підприємницької діяльності контролюючі органи повинні координувати терміни проведення перевірок. Згідно урядових постанов, планові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності проводяться всіма контролюючими органами одночасно в день, визначений та повідомлений за 10 днів до початку перевірки органом державної податкової служби. При неможливості проведення одночасної перевірки, перевірки проводяться у різні терміни, погоджені контролюючими органами з підприємством, яке перевіряється.
       В сучасних умовах створення основ ринкового господарства особливого значення набуває аудиторський контроль. В 1993 р. в Україні був прийнятий Закон “Про аудиторську діяльність”, який визначає правові засади здійснення аудиторської діяльності і спрямований на створення системи незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника.
       Закон визначає аудит як перевірку публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.
       Аудит здійснюється незалежними особами — аудиторами або аудиторськими фірмами. Аудиторські перевірки можуть проводитися з ініціативи керівництва або власників, засновників, господарюючого суб’єкта. Крім того, для певного переліку підприємств і організацій діючим законодавством встановлений обов’язковий аудит, це зокрема для: банків, інвестиційних фондів, інвестиційних компаній, інших небанківських фінансових установ, які здійснюють залучення коштів громадян або залучення чи торгівлю цінними паперами (крім операцій з випуску (емісії) власних корпоративних прав), бірж, страхових компаній, кредитних спілок, недержавних пенсійних фондів.
       Затрати на проведення аудиторських перевірок суб’єкти господарювання відносять на валові витрати.
       Крім проведення контрольної роботи, аудиторські послуги можуть надаватися у вигляді консультацій з питань організації бухгалтерського обліку, проведення фінансово-господарської діяльності у відповідності з діючим законодавством, в т.ч. податковим. Аудиторські фірми — це комерційні організації, і тому всі свої послуги вони виконують за плату, розмір якої обумовлюється в договорі між замовником і аудиторською організацією.
       Перед аудиторами ставляться високі професійні вимоги. Так, аудитор повинен мати кваліфікаційний сертифікат, який засвідчує його кваліфікаційну придатність, а також ліцензію — т.б. дозвіл на заняття аудиторською діяльністю. Сертифікацію і ліцензування аудиторської діяльності в Україні здійснює Аудиторська палата.
       При проведенні перевірок аудитори самостійно визначають форми і методи аудиту на підставі чинного законодавства, існуючих норм і стандартів, умов договору із замовником, професійних знань та досвіду. Аудитори мають право отримувати всі необхідні документи для проведення перевірок, а також пояснення до них. Крім того, можуть перевіряти наявність грошових коштів, майна, інших цінностей.
       Поряд з цим аудитори зобов’язані належним чином надавати аудиторські послуги, повідомляти власників, замовників про виявлені недоліки ведення бухгалтерського обліку і звітності, зберігати в таємниці інформацію, отриману при проведенні аудиту.
       З метою забезпечення об’єктивності і неупередженості в проведенні аудиторських перевірок діючим законодавством забороняється проведення аудиту аудитором, який має особисті майнові інтереси, прямі родинні стосунки з керівництвом господарюючого суб’єкта, що перевіряється, або є членом керівництва, засновником чи працівником (те ж саме— по відношенню до дочірніх підприємств, філій).
       Результати проведеної аудиторської перевірки оформляються аудиторським висновком, який є офіційним документом, що засвідчений підписом та печаткою аудитора або аудиторської фірми. В ньому повинен бути зроблений висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи:
1. Що таке “фінансовий контроль” і які принципи його проведення?
2. Наведіть приклади практичної реалізації принципів фінансового контролю.
3. Дайте характеристику видам, формам і методам фінансового контролю.
4. Які передумови виникнення аудиту? Проблеми розвитку аудиту в Україні.
5. Які завдання стоять перед Державною податковою службою і Державною контрольно-ревізійною службою?
6. Якими правами користуються податкові інспектори і контролери-ревізори?
7. Як здійснюється захист прав службових осіб податкових та контрольно-ревізійних органів?

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016