Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Фінанси (Теорія та вітчизняна практика) arrow 1.6. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




1.6. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

1.6. ФІНАНСОВА ПОЛІТИКА

   Фінансова політика — це сукупність фінансових (розподільчих і перерозподільчих) заходів, які здійснює держава через фінансову систему. Фiнансова полiтика — це частина економiчної полiтики. Головним завданням фiнансової полiтики є забезпечення реалiзацiї тої чи iншої державної програми вiдповiдними фiнансовими ресурсами.
   Проявляється фінансова політика у:
- фiнансовому законодавствi;
- в системi форм i методiв мобiлiзацiї фiнансових ресурсiв (найважливiшими з яких є податки);
- в перерозподiлi фiнансових ресурсiв мiж окремими верствами населення, галузями дiяльностi, регiонами країни; 
- в структурi доходiв i видаткiв бюджетiв та iн.
Найважливішими умовами результативності фінансової політики є: 
- врахування дiї економiчних законiв розвитку суспiльства;
- вивчення та використання досвiду попереднiх етапiв господарського будiвництва;
- врахування специфiки сучасних умов, змiни у зовнiшнiй та внутрiшнiй полiтицi;
- комплекснiсть у розробцi заходів, пов'язаних iз вдосконаленням фiнансових вiдносин.
   Фiнансова полiтика має надзвичайно велике значення в життi суспiльства i при дотриманнi вищенаведених умов може сприяти розвитку продуктивних сил, покращанню добробуту населення, вирiшенню нацiональних i мiжнародних проблем, пiдвищенню обороноздатностi країни.
   В залежностi вiд характеру заходів i часу, на якi вони розрахованi, розрiзняють наступні поняття: фінансова стратегія і фінансова тактика.
   Фінансова стратегія — це основнi напрями використання фiнансiв на тривалу перспективу. Прикладом стратегiчних завдань i вiдповiдно їх фiнансового забезпечення є: впровадження власної грошової одиницi, проведення приватизацiї, подолання iнфляцiї i спаду виробництва.
   Фінансова тактика
спрямована на вирiшення завдань окремого етапу розвитку країни i полягає у змiнi форм органiзацiї фiнансових вiдносин. Яскравим прикладом фiнансової тактики є удосконалення системи оподаткування, надання пiльг окремим платникам, територiальний перерозподiл фiнансових ресурсiв через бюджетну систему.
   В кожнiй країнi конкретнi методи проведення фiнансової полiтики залежать вiд iсторичних умов, рiвня економiчного розвитку, нацiональних традицiй та iнших чинникiв. Сучасну фiнансову полiтику України в значнiй мiрi визначає важкий стан економiки, як наслідок тривалої фінансової кризи.
   У 1990 році в Україні була розроблена і прийнята Концепція переходу до ринкової економіки. В цьому важливому документі були накреслені напрямки фінансової стратегії уряду на перспективу в зв’язку з необхідністю переходу до ринкової економіки. В концепції була дана характеристика основних рис ринку в Україні, моделей та етапів переходу до нього. Визначені головні завдання:
- проведення роздержавлення і приватизації підприємств;
- здійснення земельної реформи;
- демонополізація економіки;
- свобода підприємництва;
- реформа фінансово-бюджетної і банківської систем, нормалізація грошового обігу;
- створення ринкової інфраструктури, в т.ч. фінансового ринку;
- державне регулювання економіки з допомогою ринкових методів;
- забезпечення соціального захисту населення;
- вдосконалення зовнішньоекономічної діяльності з метою зміцнення позицій країни у світовому співтоваристві;
- захист і оздоровлення екологічного середовища.
   Звичайно, що вирішення всіх завдань, поставлених Концепцією вимагає тривалого часу, більшість з них залишаються актуальними і в умовах сьогодення.
   Економічна ситуація, в якій опинилася Україна на початку 90-х років, виявилася чи не найскладнішою серед усіх постсоціалістичних країн Центральної та Східної Європи, і тому практична реалізація поставлених завдань виявилася занадто складною. В економіці країни спостерігалося загострення кризових процесів. Було допущено ряд помилок в економічній політиці, у здійсненні зовнішньоекономічного курсу, ігнорувалися специфічні умови ринкової трансформації економіки України. В таких умовах було прийнято рішення про здійснення радикальних економічних реформ, спрямованих на розбудову в Україні соціально-орієнтованої ринкової економіки, забезпечення реального повороту всієї господарської системи до людини. З цією метою в галузі фінансової політики передбачається проведення глибокої реформи фінансової і бюджетної системи шляхом: 
- реального розмежування фінансової та кредитної системи країни;
- відокремлення фінансів державних підприємств від державного бюджету;
- розробки зведеного балансу фінансових ресурсів держави для відображення процесів формування, розподілу і використання фінансових ресурсів держави, суб’єктів господарювання і населення;
- забезпечення децентралізації державних фінансів, розмежування державного та місцевого бюджетів за джерелами надходжень та витрат;
- перебудова податкової системи у напрямі її подальшої лібералізації;
- запровадження системи достовірного фінансового обліку, звітності та своєчасної сплати податків; - зменшення бюджетних видатків та відповідне ліквідація дефіциту державного бюджету;
- формування ринку обслуговування державного боргу на основі розміщення на ньому державних позик та облігацій, державних короткострокових казначейських зобов’язань.
   В умовах ринку одним з найважливіших важелів впливу держави на економіку є податки, з допомогою яких визначають пропорції розподілу валового національного продукту, темпи нагромадження, здійснюють вплив на платіжеспроможний попит населення і рівень його добробуту тощо. І тому питання податкової політики завжди знаходилися в центрі уваги парламенту і уряду України. Але до 1995 року всі зміни, що передбачалися в цій галузі, мали обмежений характер і торкалися окремих аспектів оподаткування. І тому було прийнято рішення про проведення в Україні податкової реформи, метою якої є:
- пом’якшення податкової політики;
- стимулювання вітчизняного виробництва;
- посилення податкової та платіжної дисципліни і забезпечення своєчасних надходжень до державного бюджету.
   Реалізація цієї мети повинна бути забезпечена через: 
- створення стабільної податкової системи;
- спрощення обчислення податків і сплата їх у такі строки, які б забезпечували можливість платникам враховувати це під час планування фінансово-господарської діяльності на
ступного періоду;
- зменшення рівня розміру податкових вилучень починаючи;
- чітке визначення об’єктів оподаткування для запобігання випадкам подвійного оподаткування;
- упорядкування стягнення податків та посилення відповідальності за ухилення від сплати та їх несвоєчасну сплату;
- скасування пільг в оподаткуванні, наданих за галузевим принципом або окремим суб’єктам господарювання з одночасним запровадженням механізму реструктуризації безнадійної заборгованості за податковими зобов’язаннями;
- зменшення ставок податків на імпортну продукцію, яка необхідна для вітчизняних виробників і збільшення податків на продукцію, яка імпортується в Україну і призначена для кінцевого споживання, за умови що аналогічна продукція виробляється в Україні;
- посилення оподаткування бартерних товарообмінних операцій та операцій з давальницькою сировиною;
- скасування авансової сплати податків та запровадження їх сплати раз на місяць;
- перехід до обчислення оподатковуваного прибутку як різниці між валовим доходом та валовими витратами виробництва (обігу).
   Першим кроком у проведенні податкової реформи в Україні стало прийняття в 1997 році Законів України: “Про систему оподаткування”, “Про податок на додану вартість”, “Про оподаткування прибутку підприємств”. Наступним важливим кроком є прийняття Податкового кодексу.
   Фінансові проблеми програми “Україна – 2010”.
  
На виконання розпорядження Президента України від 26 лютого 1998 р. № 43 провідними вченими і практиками нашої країни була розроблена програма розвитку на  дванадцятирічний термін – “Україна - 2010”. В основу програми покладено фундаментальну ідею – забезпечення
пріоритету прав і життєдіяльності, оцінку стану її реалізації в Україні та визначення відповідних інтегральних прогнозних показників на період до 2010 року. Для вирішення цього питання застосовувалися вітчизняні та зарубіжні методики розрахунку показників людського розвитку та
конкурентоспроможності країн та ін.
   Поряд із цим була поставлена мета – більш чітко визначити місце і роль України в геополітичному та геоекономічному просторі, відстежити основні тенденції і варіанти розвитку цивілізації та українського суспільства, накреслити конкретні цілі, рамкові умови та пріоритети до 2010 року з урахуванням наявних матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів держави, накреслити оптимальні шляхи їх досягнення.
   Програма складається з восьми розділів. В першому розділі “Національні інтереси України в контексті розвитку світової цивілізації” дана характеристика становища України як незалежної держави наприкінці ХХ ст., визначені етапи соціально-економічного розвитку та загальні національні цілі на період до 2010 року, а також довгострокові передумови та фактори розвитку.
   В другому розділі “Ідея соціального прогресу і стабільності” визначено основні напрямки соціальної політики у державі, яка виходить із необхідності забезпечення кожній людині – роботу, достаток, здоров’я та духовність. Особлива увага приділена таким проблемам, як розвиток системи соціального страхування, освіти, науки, відродження української культури, тенденціям демографічного розвитку, підтримці сім’ї та молоді тощо.
   Реформа системи соціального страхування в Україні буде проведена з метою підвищення рівня соціальної захищеності громадян, посилення мотивації до праці, персональної відповідальності працівників та роботодавців за формування коштів страхових фондів. Для цього передбачається запровадити п’ять програм загальнообов’язкового державного соціального страхування: 1) пенсійного; 2) медичного; 3) у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; 4) на випадок безробіття; 5) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
   Важливою складовою соціальної політики держави є реформа пенсійного забезпечення, в результаті її проведення передбачається відновити діференціацію пенсій, встановити залежність розмірів пенсій від трудового вкладу та страхового стажу кожної особи. З метою створення організаційних передумов буде впроваджено автоматизований персоніфікований облік відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного страхування.
   У найближчі п’ять років проходитиме процес становлення системи недержавних корпоративних пенсійних фондів в гірничодобувній, металургійній, хімічній промисловості, атомній енергетиці, а також в окремих підгалузях машинобудування. Внаслідок цього зменшиться чисельність пільгових категорій пенсіонерів, яким надано право дострокового виходу на пенсію, та продовжиться працездатний вік працівників вказаних галузей.
   Прогнозується подальший розвиток системи додаткового добровільного пенсійного страхування.
   В третьому розділі програми “Україна - 2010” “Демократичні перетворення та формування відкритого суспільства” визначено мету розвитку Української держави: формування громадянського суспільства, яке на основі правових норм встановлює оптимальне співвідношення інтересів окремих особистостей, соціальних угруповань і суспільства в цілому. Визнано, що соціальною базою такого суспільства повинен стати середній клас, інтереси якого тісно пов’язані з національними інтересами держави. Демократичні перетворення неможливі без соціального партнерства та партійного плюралізму, консолідації українського суспільства незалежно від національної приналежності, поєднання інтересів держави, суспільства і церкви у справі становлення моралі та духовного розвитку громадян.
   В розділі четвертому “Стратегія економічного зростання” обгрунтувана ефективність обраної стратегії соціально-економічного розвитку виходячи з відтворювальних пропорцій та динаміки валового внутрішнього продукту, які найбільш яскраво характеризують якісні риси економічної моделі.
   Необхідною передумовою економічного зростання є активна інвестиційна політика, яка повинна передбачати:
- відновлення стимулів до нагромадження капіталу та розвитку матеріально-технічної бази суб’єктів господарювання;
- зростання обсягів інвестування в реальний сектор економіки більшими темпами у порівнянні з ростом обсягів ВВП;
- пожвавлення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання;
- підвищення рівня ефективності використання капіталів;
- посилення мотивації до нагромадження фінансових ресурсів населенням та їх інвестування в реальний сектор економіки;
- направлення ресурсів, які акумулюються у фінансово-кредитній сфері на інвестування в реальний сектор економіки;
- узгодження грошово-кредитної та бюджетно-податкової політики з цілями інвестиційної стратегії;
- залучення іноземних інвестицій в Україну.
   Стратегія економічного зростання передбачає забезпечення конкурентоспроможності національної економіки, структурну перебудову економіки, оздоровлення банківської системи. Дієвим інструментом управління економікою повинна стати бюджетна і податкова політика.
   Передбачається, що до 2001 року спостерігатиметься зменшення обсягів фінансових ресурсів, що перерозподіляються через державний бюджет. Це відбудеться завдяки вдосконаленню податкової системи, зменшенню кількості податків та їх ставок. Одночасно скоротяться бюджетні витрати разом із зміною їх структури та покращиться використання коштів.
   Після 2002 року обсяг фінансових ресурсів, що перерозподіляються через бюджет, зросте в номінальному і реальному обчисленні, зростуть також видатки бюджету, зокрема, на соціальні потреби, охорону здоров’я, науку.
   Передбачається провести ряд заходів з удосконалення бюджетного процесу (чітка регламентація, посилення контролю за витрачанням коштів, створення системи прогнозування показників бюджету, перехід до середньострокового та перспективного фінансового та бюджетного планування).
   До найважливіших завдань у сфері бюджетної політики належать:
- забезпечення збалансованості бюджетів;
- оптимізація рівня бюджетного дефіциту;
- посилення контрольної роботи за витрачанням бюджетних коштів;
- виділення державних інвестицій тільки на конкурсній, зворотній основі;
- скорочення державних запозичень, здешевлення обслуговування державного боргу;
- використання в процесі бюджетного планування соціальних стандартів та нормативів;
- скорочення обсягу дотацій та субсидій з бюджету;
- зміцнення доходної бази органів місцевого самоврядування, закріплення за місцевими бюджетами доходів, достатніх для виконання їх функцій;
- вдосконалення міжбюджетних відносин, забезпечення їх стабільності, посилення заінтересованості місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у збільшенні власних доходів та своєчасному і повному справлянні податків;
- вдосконалення оплати праці в бюджетній сфері та ін. З бюджетної політикою тісно пов’язана податкова реформа, основними завданнями якої є:
   1) забезпечення стабільності системи оподаткування, зниження податкового навантаження, впорядкування пільг по податках, вдосконалення податкового законодавства (розробка Податкового кодексу). Зменшення нарахувань на фонд оплати праці при оподаткуванні доходів фізичних осіб;
   2) створення дієвого механізму контролю за сплатою податків, зборів, посилення відповідальності за ухилення та несвоєчасну сплату;
   3) додержання міжнародних угод з питань оподаткування, наближення податкового законодавства України до законодавства країн Європейського Союзу.
   Створення ефективної фінансової системи в Україні неможливе без розвитку фінансового, в т.ч. фондового ринку. Однією з умов його функціонування є вдосконалення державного регулювання ринку цінних паперів, яке повинно охопити:
- регулювання випуску та обігу цінних паперів, діяльності учасників РЦП;
- захист прав інвесторів, контроль за їх дотриманням;
- контроль за дотриманням антимонопольного законодавства на РЦП;
- удосконалення управління державними корпоративними правами;
- контроль достовірності інформації, яка подається учасниками РЦП.
   В подальшому розвитку фондового ринку України пріоритетними напрямками повинні бути розвиток корпоративних цінних паперів, розбудова інфраструктури фондового ринку, активізація вторинного РЦП. Відносно ринку облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП) передбачається ряд заходів, спрямованих на подолання допущених у попередні роки прорахунків. Це, зокрема:
- створення єдиної системи управління державним боргом для забезпечення зниження вартості його обслуговування;
- випуск державних облігацій для фізичних осіб з фіксованим доходом на основі прогнозу помісячного індексу інфляції на найближчі роки;
- підтримка вторинного ринку Національним банком України;
- обмеження випуску державних боргових інструментів на внутрішньому ринку потребами обслуговування державного боргу;
- запровадження ідентифікації державних облігацій в міжнародній системі.
   П’ятий розділ програми “Пріоритети науково-технічного та інноваційного розвитку” визначає стратегічні напрямки реформування відносин в сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, механізм державної підтримки, формування системи державного програмно-цільового управління нтп. Серед методів стимулювання науково-технічної та інвестиційної діяльності важливе місце належить податковим (пільгам по податкам, в т.ч. по податку на прибуток підприємств) і бюджетним (пряме державне фінансування).
   В шостому розділі “Промисловий та агропромисловий розвиток” конкретизовані стратегічні завдання в окремих галузях промисловості, АПК, транспорту, зв’язку.
   В сьомому розділі “Інституціональні та організаційні механізми економічного зростання” розглянуті проблеми приватизації та зміни структури власності, розвитку конкуренції, антимонопольного регулювання, управління об’єктами державної форми власності, стимулювання малого і середнього бізнесу, легалізації “тіньової” економіки, проведення адміністративної реформи, удосконалення регіональної структури економіки.
   Заключний восьмий розділ програми “Україна - 2010” “Активізація зовнішньоекономічної діяльності” визначає напрямки співробітництва України з іншими державами, інтеграційними угрупуваннями (ЄС, НАФТА, МЕРКОСУР та ін.). Відзначено, що зовнішньоекономічна політика повинна бути спрямована на зміцнення позицій України в світовій торгівлі та забезпечувати вихід на нові ринки.
   Втілення цілей передбачених Програмою “Україна – 2010” вимагає прийняття відповідних заходів. Протягом 1999-2000 рр. вийшло багато Указів Президента України з питань, які мають виняткове значення для реалізації загальнонаціональних цілей розвитку і конкретизують положення перспективної програми, пропонують механізми їхньої практичної реалізації. Це Укази: “Про Основні напрями інвестиційної політики на 1999-2001 роки” (від 18.08.1999 р.), “Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки” (від 3.12.1999 р.), “Про невідкладні заходи щодо прискорення приватизації майна в Україні” (від 29.12.1999 р.), “Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року” (від 24.05.2000 р.) та інші.

Питання для закріплення матеріалу та самостійної роботи
1. Що таке “фінансова політика”, “фінансова стратегія” та “фінансова тактика”?
2. Які органи державної влади та управління розробляють та реалізують фінансову політику?
3. У яких законодавчих актах знаходить відображення сучасна фінансова політика уряду України?
4. Назвіть найважливіші умови ефективності проведення фінансової політики. Наведіть приклади.
5. На основі літературних джерел з історії фінансів проаналізуйте, як змінювалася фінансова політика на окремих етапах розвитку країни?
6. Які основні напрямки сучасної фінансової політики України?
7. У чому суть податкової реформи, яка проводиться в Україні?
8. Які основні фінансові аспекти довгострокової програми розвитку “Україна - 2010”?

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016