Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Економічні науки arrow Економіка праці та соціально-трудові відносини arrow 5.2. Наймані працівники в системі соціально-трудових відносин
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




5.2. Наймані працівники в системі соціально-трудових відносин

5.2. Наймані працівники в системі соціально-трудових відносин

   Найманим працівникам належить провідне місце в системі соціально-трудових відносин, оскільки вони є: по-перше, найбільш представницькою стороною соціально-трудових відносин; по-друге, за своїм статусом, становищем є менш захищеною та одночасно більш вразливою стороною відносин у сфері праці.
   Серед основних міжнародних норм, прийнятих Міжнародною організацією праці, що основну увагу приділяють захисту прав саме найманих працівників та їхніх представницьких органів, є:
- Конвенція № 87 про свободу асоціації та захист права на організацію (1948р.);
- Конвенція № 95 про захист заробітної плати (1949 р.);
- Конвенція № 98 про застосування принципів права на організацію і ведення колективних переговорів (1949 р.);
- Конвенція № 131 про встановлення мінімальної заробітної плати з особливим урахуванням країн, що розвиваються (1970 р.);
- Конвенція № 154 про сприяння колективним переговорам (1981р.);
- Конвенція № 168 про сприяння зайнятості та захист від безробіття (1988 р.)
   В Україні структура суб’єктів соціально-трудових відносин, що представляють інтереси найманих працівників, є такою:
   На рівні підприємств (організацій) від найманих працівників суб’єктом виступає, передусім, сам працівник як носій первинного права в стосунках з роботодавцем. З ним працівник укладає трудовий договір (контракт) і отримує відповідні права та обов’язки. Наступним суб’єктом є організація найманих працівників, а саме – місцева організація профспілки в особі виборного органу – профспілкового комітету. Законодавством України передбачено, що, крім профспілки, інтереси найманих працівників можуть представляти й інші уповноважені на це органи. Такими органами відповідно до практики, що склалася, можуть бути ради трудових колективів.
   Заслуговує уваги досвід участі працівників в управлінні виробництвом і розподілі результатів, що склався в Німеччині. У країні стрижневою формою соціального партнерства є виробнича бригада, яка створюється на підприємстві і становить консолідований орган підприємництва робітників і службовців. Через виробничі ради працівники відстоюють свої інтереси перед роботодавцем. Ініціатива щодо виборів ради працівників має виходити від трудового колективу, а їх проведення відбувається незалежно від позиції роботодавця щодо створення цього представницького органу.
   Раду працівників підприємства вибирають один раз на три роки, її кількісний склад залежить від чисельності персоналу підприємства (таблиця 5.2.).
   У законі Німеччини “Про конституцію підприємства” закріплено форми партнерської взаємодії між роботодавцем і радою працівників підприємства, їхні обов’язки; унормовано запровадження різних форм виробничої демократії, які сприяють становленню досконалих відносин між працею та капіталом.

Таблиця 5.2. Кількісна характеристика виробничих бригад [12]

Кількість працівників

Кількість членів
виробничої бригади

Максимальна кількість робітників
і службовців у розрахунку на
одного члена виробничої бригади

5 - 20

1

-

21 - 50

3

17

51 - 150

5

30

151 - 300

7

43

301 - 600

9

67

601 - 1000

11

91

1001 - 2000

15

133

2001 - 3000

19

158

3001 - 4000

23

174

4001 - 5000

27

185

5001 - 7000

29

241

7001 - 9000

31

290

   Якщо чисельність персоналу підприємства більше 9 тисяч осіб, то кожні 3 тисячі осіб понад порогове значення дають право на збільшення ради працівників на 2 особи.
   Чинними законодавчими нормами закріплено організаційно-економічні засади діяльності ради підприємства, складовими яких є: можливість мати звільнених членів ради, право на оплату часу виконання обов'язків члена ради або завдань ради; додаткові гарантії зайнятості члена ради; право на отримання інформації, потрібної для виконання визначених повноважень; можливість створення спеціальних комісій, до компетенції яких належить вирішення питань за конкретними напрямками (організація праці, охорона праці, планування чисельності персоналу тощо). Витрати, пов’язані з діяльністю ради працівників підприємства, несе роботодавець.
   Сприяння створенню умов праці, гідних людини, яка є головним ресурсом і цінністю фірми, – пріоритетний напрям діяльності рад працівників Німеччини. Об’єктом аналізу, підготовки пропозицій і прийняття рішень з урахуванням інтересів найманих працівників є правила внутрішнього розпорядку; положення про робочий час і час відпочинку; порядок формування графіків відпусток; планування персоналу; охорона праці; створення та функціонування об’єктів соціальної сфери; формування розміру заробітної плати різних категорій працівників, що не врегульовано тарифними угодами; соціально-побутове забезпечення.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016