Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Педагогіка arrow Школознавство (Лекції) arrow 5.2. Критерії оцінки передового педагогічного досвіду
23.10.2014
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




5.2. Критерії оцінки передового педагогічного досвіду

5.2. Критерії оцінки передового педагогічного досвіду

   Передовий педагогічний досвід виростає з-поміж маси позитивного. Для його виявлення користуються системою критеріїв. У педагогічній літературі автори (Ю.К.Бабанський, М.М.Таланчук, В.І.Бондар, М.Ю.Красовицький та ін.) використовують різну кількість критеріїв — 5-7. З метою комплексної оцінки педагогічного досвіду як передового доцільно використовувати оптимальну кількість критеріїв, тому що на основі одного критерію оцінити таке складне явище неможливо, а надмірна їх кількість утруднить даний процес. Оптимальною кількістю таких критеріїв є 5. Це такі, як актуальність, новизна, результативність, стабільність, перспективність.
   Актуальним вважається такий досвід, який спрямований на розв'язання найважливіших проблем навчання і виховання школярів, поставлених урядом перед школою. Наприклад, на сьогодні актуальними є проблеми вдосконалення форм, методів навчання і виховання учнів, здійснення диференційованого навчання, формування національної свідомості школярів та інші.
   Новизна досвіду — це такий критерій, який дозволяє виділити передовий досвід з-поміж маси позитивного.
   У педагогічній літературі виділяють такі показники, що характеризують новизну досвіду: «1) відкриття нових форм, методів, способів педагогічної діяльності, вихід за межі відомого в науці і масовій практиці; 2) творча реалізація в досвіді нових теоретичних концепцій, ідей; 3) творче впровадження нових форм, методів, способів педагогічної діяльності з урахуванням місцевих умов; 4) раціоналізація окремих сторін педагогічної діяльності; 5) використання методичних рекомендацій, розроблених вченими, методистами, кращими вчителями; 6) оптимальна організація педагогічної діяльності, яка служить зразком для оточуючої практики»( Передовий педагогічний досвід: теорія і методика / Під ред. Л.Л.Момот. — К.: Рад. школа, 1990. — С.17).
   Показники 1-4 характеризують новаторський досвід, причому перші два із них — дослідницький, а показники 3 і 4 — раціоналізаторський досвід. Дослідницьким є досвід роботи А.С.Макаренка, В.О.Сухом­линського, а також педагогів-новаторів В.Ф.Шаталова, С.М.Лисенкової, М.П.Гузика та ін.
   В.Ф.Шаталов вивчення теоретичних знань проводить великими блоками (його опорні сигнали містять матеріал 2-3 і більше параграфів підручника). За його методикою вивчення нового матеріалу здійснюється за такими етапами:
   1) пояснення вчителем нового матеріалу;
   2) стислий виклад навчального матеріалу за опорними сигналами, записаними на плакаті, пояснення закодованих слів, символів, логічних взаємозв'язків між основними поняттями, явищами, процесами;
   3) вивчення учнями опорних сигналів;
   4) вивчення навчального матеріалу за підручником і опорними сигналами в домашніх умовах;
   5) письмове відтворення опорних сигналів на наступному уроці;
   6) письмові й усні відповіді учнів за опорними сигналами;
   7) постійне відтворення раніше вивченого матеріалу.
   Таким чином, засвоєння теоретичних знань відбувається на основі багаторазового різноваріантного повторення.
   Час, заощаджений завдяки концентрованому вивченню теорії, використовується для збільшення кількості завдань, які учні розв'язують на окремих уроках. У класі дається еталон розв'язання типової задачі та вказуються номери завдань, що відносяться до даного типу. Ці завдання учні розв'язують самостійно, причому кожен із них вибирає посильні для себе завдання. Для сильніших учнів пропонуються завдання підвищеної складності. Облік виконаних завдань учні ведуть у спеціальному зошиті. Контроль за правильністю їх розв'язання здійснює вчитель.
   Учитель-новатор з м. Одеси М.П.Гузик. Основним принципом його системи є подача нового матеріалу «великими порціями». Тому планування ним кожної навчальної теми з хімії передбачає таку систему уроків:
   1) уроки-лекції;
   2) уроки-семінарські заняття;
   3) уроки узагальнення і систематизації знань;
   4) уроки захисту творчих завдань;
   5) уроки-практикуми.
   Така система вивчення навчального матеріалу докорінно відрізняється від практики роботи наших шкіл, коли на кожний урок учитель виносить вивчення якогось питання, а на наступний урок вже опитує школярів з цього матеріалу.
   Урок-лекція складається з трьох частин. Спочатку коротко (без деталізації) викладає навчальний матеріал (до 7 хв.). Після цього іде головна частина (до 30 хв.), в якій вчитель вже вдруге і більш детально пояснює той же матеріал, дає інструктаж щодо індивідуального його вивчення кожним учнем. У заключній частині (5-8 хв.) вчитель втретє повертається до нового матеріалу, підводячи підсумки та вказуючи на необхідну літературу для опрацювання.
   Головним завданням уроку-семінарського заняття є самостійне вивчення учнями навчального матеріалу на різному рівні складності, що забезпечується трьома програмами (програма А — на рівні творчого використання; програма В — відтворення отриманих знань на репродуктивному рівні, вміння застосовувати їх за аналогією; програма С — репродуктивне відтворення знань, застосування їх за зразком). Ці програми учні обирають самостійно. На уроці використовується групова форма роботи. Для виконання завдань учні користуються підручником, власними конспектами лекцій, в разі необхідності звертаються за консультацією до вчителя. У кінці уроку-семінару вчитель проводить самостійну роботу.
   На уроці-заліку узагальнюється і систематизується засвоєний матеріал. Міжпредметне узагальнення і систематизація знань здійснюється на уроці захисту творчих завдань. Такі уроки проводяться після вивчення великих розділів з хімії, біології, фізики, географії та інших суміжних дисциплін. Тематичні творчі завдання до цих уроків учні отримують заздалегідь. Над їх вирішенням працюють групами. На уроці із повідомленням про виконану роботу виступає керівник групи. Учитель підсумовує обговорення даного варіанту розв’язання завдання.
   Уроки-практикуми проводяться за традиційною методикою.
   Розроблена М.П.Гузиком система організації навчального процесу сприяє багаторазовій роботі учнів над засвоєнням навчального матеріалу, а розроблена система завдань сприяє розвитку кожного учня в міру його можливостей, здібностей, інтересів.
   Раціоналізаторським є досвід роботи вчительки початкових класів С.П.Логачевської. Суть досвіду її роботи полягає в тому, що, використавши ідеї педагогічної науки з питань диференціації навчання, вона зуміла творчо їх реалізувати в процесі практичної роботи. На основі розроблених структурно-логічних схем вона здійснює диференційований підхід до учнів на всіх етапах засвоєння навчального матеріалу. З цією метою С.П.Логачевська використовує диференційовані завдання. Диференціацію завдань учителька здійснює за ступенем складності і ступенем самостійності. На основі вивчення рівня підготовленості і розвитку кожного учня, їх індивідуальних особливостей вона умовно ділить учнів на три групи.
   Диференціація навчальної роботи, наприклад, на етапі закріплення навчального матеріалу, здійснюється в такій послідовності. На І етапі сильні учні виконують основне завдання, середнім надається певна міра допомоги (вказівка на зразок способу дії, пам'ятки, додаткова конкретизація, допоміжні запитання та ін.), а слабші працюють з учителем. На ІІ етапі сильні учні виконують творче завдання, середні — основне, слабші — завдання з певною мірою допомоги. На ІІІ етапі сильні учні працюють над виконанням цікавого завдання, середні — творчого завдання, а слабші учні виконують основне завдання. На ІV етапі всі учні виконують спільне завдання.
   Така організація навчальної роботи на уроці дає можливість кожному учневі засвоювати навчальний матеріал, розвиватися в міру своїх можливостей.
   Зразковий досвід відповідає показникам 5 і 6. Новизна в зразковому досвіді носить суб'єктивний характер, тобто є новою лише для певної групи людей.
   Результативність досвіду. Без даного критерію досвід не може називатися передовим. Проте не завжди високі результати дають підставу вважати даний досвід передовим. Часто вони можуть бути випадковими. «Те, що зроблено в житті мною і моїми колегами-комунарами, — писав А.С.Макаренко, — це ще тільки досвід. І очевидно, для того, щоб із цього досвіду можна було зробити якісь певні висновки, потрібно ще перевірити його не раз і не два».
   Результативний досвід характеризується такими показниками, як наявність в учнів міцних знань, вмінь і навичок з навчальних предметів, високий рівень розвитку школярів, їх вихованість, причому таких результатів досягнуто завдяки оптимальному використанню відведеного часу і власних сил.
   Стабільність досвіду. Цей критерій передбачає функціонування досвіду не менше 3-4 років, а також перевірку досвіду в практиці роботи педагогічних працівників. Тимчасові позитивні результати не дають підстави говорити про досвід як передовий.
   Перспективність досвіду вказує на можливість його творчого наслідування іншими педагогами. А для цього потрібно виділити в досвіді типове, суттєве, доступне для наслідування іншими та вказати педагогічні умови, при яких таке наслідування можливе (при звичайних умовах, при умові обладнання класу-кабінету тощо).

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2014