Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Педагогіка arrow Школознавство (Лекції) arrow 2.2. Форми методичної роботи з учителями, їх характеристика
23.10.2017
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Кнопки


2.2. Форми методичної роботи з учителями, їх характеристика

2.2. Форми методичної роботи з учителями, їх характеристика

   Виділяють таких дві групи форм методичної роботи: індивідуальні і колективні. До індивідуальних форм методичної роботи відносять самоосвіту, стажування, наставництво, індивідуальні консультації, а до колективних — шкільні (міжшкільні), районні (міські) методичні об'єднання вчителів, вихователів, класних керівників; районні (міські) методоб'єднання вчителів; постійно діючі та епізодичні семінари для вчителів, вихователів, директорів навчально-виховних закладів, їх заступників; педагогічні читання, виставки, конференції; опорні школи; школи передового педагогічного досвіду; творчі групи та інше.
   Важливою формою підвищення наукового, фахового та методичного рівня вчителів є самоосвіта. У процесі самоосвіти він вивчає нову літературу з педагогіки, психології, методики викладання навчальної дисципліни, матеріали передового педагогічного досвіду, педагогічні та методичні журнали, збірники.
   Одним із видів самостійної діяльності вчителя є робота над методичною темою, яка повинна відповідати тій проблемі, над якою працює школа. Результати роботи над методичною темою вчитель оформляє як реферат чи доповідь, з якими виступає на засіданні методичного об'єднання чи творчої групи, або на науково-практичній конференції.
   Стажування. Молоді спеціалісти, які закінчили вищі педагогічні навчальні заклади, протягом першого року роботи за місцем працевлаштування проходять стажування. Мета стажування — набуття випускниками практичних та організаторських навичок, необхідних для педагогічної роботи на посаді, яку займають. У період стажування молодий спеціаліст користується всіма правами, встановленими для працівників даної категорії, виконує посадові функціональні обов'язки, а також обов'язки, обумовлені в контракті. Керівник навчально-виховного закладу призначає з числа кращих вчителів (вихователів) відповідної спеціальності керівників стажування — наставників. У малокомплектних початкових школах таким наставником може бути працівник апарату відділ освіти районної держадміністрації, райметодкабінету.
   Наставник подає стажисту необхідну допомогу в плануванні навчально-виховної та позакласної роботи із свого предмету, допомагає в розробці поурочних планів, у вивченні та впровадженні досягнень передового педагогічного досвіду, нових форм, методів і засобів навчання і виховання учнів та інше. Стажист відвідує уроки досвідчених вчителів зі свого предмета, бере участь у їх обговоренні, знайомиться з педагогічною і методичною літературою, вивчає ТЗН і наочні посібники, що є в школі, з дальшим використанням їх у навчальній роботі тощо.
   Результати стажування молодого спеціаліста розглядаються в кінці навчального року керівництвом навчально-виховного закладу.
   У роботі із стажистами та молодими вчителями використовується і така форма роботи, як школа стажиста та молодого вчителя, які утворюються при рай(міськ)методкабінеті. У школі стажиста і молодого вчителя ознайомлюють педагогів-початківців із завданнями та змістом стажування, організовують і проводять лекції з найактуальніших питань психології і педагогіки, семінари-практикуми з питань організації навчально-виховного процесу в школі (складання календарних планів, розробка конспектів уроків, сценаріїв виховних заходів, дидактичних матеріалів), консультації з питань стажування, використання нових форм та методів навчання; відвідують та аналізують уроки в досвідчених вчителів та інше.
  
Індивідуальні консультації для вчителів.
  
В організації індивідуальних консультацій з учителями потрібно виходити з практичних потреб школи і кожного вчителя зокрема. Починати дану роботу потрібно із виявлення вчителів, які потребують консультацій з тих чи інших питань. Потрібну інформацію директор, заступник директора з навчально-виховної роботи можуть одержати з різних джерел: відвідування уроків, виховних занять, бесіда з учителем, перевірка календарного плану, класного журналу, зошитів учнів та ін.
   Разом з учителем керівники школи виявляють недоліки в навчально-виховній роботі вчителя (наприклад, нераціонально на уроці використовується час, не завжди проводиться підсумок уроку, невміло здійснює вчитель диференційований підхід до учнів тощо), продумують заходи щодо їх усунення. Під час індивідуальних консультацій вчителеві дають конкретні поради з тих чи інших питань, рекомендують опрацювати відповідні журнальні статті, методичні посібники або методичні розробки уроків.
   Повторне відвідування уроків учителя, проведення контрольних робіт, усного опитування учнів дають змогу з'ясувати ефективність індивідуальних консультацій для вчителя.
   Методичні об’єднання вчителів. При наявності в школі не менше 5 вчителів одного і того ж предмета створюються шкільні методичні об'єднання (предметні). Якщо такої кількості вчителів-предметників або вчителів початкових класів у школі немає, то тоді утворюються міжшкільні методоб'єднання з центром в одній із шкіл, а коли вчителів з даного предмета (наприклад, французької або польської мови) є лише декілька в районі або області, то тоді можуть створюватися районні або обласні методичні об'єднання вчителів з даного предмета. Крім предметних методоб'єднань, у школі створюються методичні об'єднання класних керівників, а в школах-інтернатах — методоб'єднання вихователів. Для вчителів початкових класів створюється єдине методоб'єднання, на якому розглядаються питання навчання молодших школярів і організації виховної роботи з ними. Якщо в школі початкових класів багато (25-30), то можуть утворюватися окремі методичні об'єднання вчителів перших класів, других класів, третіх класів, четвертих класів.
   Загальне керівництво методичною роботою в загальноосвітньому навчально-виховному закладі здійснює директор, а безпосередньо організовує її заступник директора з навчально-виховної роботи. Керівниками методичних об'єднань обирають кращих, досвідчених вчителів.
   Засідання методичних об'єднань проводиться, як правило, один раз на чверть. На цих засіданнях вивчають і обговорюють директивні документи уряду, Міністерства освіти з питань удосконалення навчально-виховного процесу, заслуховують доповіді з актуальних питань навчання і виховання учнів, відвідують і аналізують навчальні заняття, виховні заходи, роблять огляд новинок літератури з педагогіки, психології, методик викладання навчальних дисциплін, аналізують навчальні програми, підручники, посібники, методичні рекомендації, дидактичний матеріал; виготовляють наочні посібники; аналізують якість знань, умінь і навичок учнів, їх вихованість; проводять моделювання навчальних занять, дискусії, розв'язання педагогічних завдань і ситуацій тощо.
   Відкриті уроки, виховні заходи можуть проводитися як в день засідання методоб'єднань, так і напередодні. Доцільно, щоб відкритий урок і доповідь на засідання матодоб'єднання проводив один й той же вчитель. Це дає змогу показати, як він вирішує дану проблему на уроці, а в доповіді узагальнити власний досвід. Робота методоб'єднань не обмежується лише проведенням засідань. У період між засіданнями проводяться методичні тижні, дні творчих уроків, індивідуальні консультації для молодих учителів, а також для тих вчителів, які одержали рекомендації за результатами атестації, бесіди за круглим столом, педагогічні консультації для батьків, вивчається і впроваджується вчителями передовий педагогічний досвід, проводяться учнівські олімпіади і інше.
   Форма планування роботи методичного об'єднання довільна. При плануванні потрібно враховувати конкретні умови кожної школи: досвід роботи вчителів, їх здібності, інтереси, підсумки успішності учнів з даного предмету. 
  
Школа передового педагогічного досвіду.
  
Школа передового педагогічного досвіду сприяє підвищенню кваліфікації педагогічних працівників, впровадженню передового педагогічного досвіду. Створюється вона за пропозицією педагогічної ради школи, рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти.
   Керівником школи передового педагогічного досвіду є особа, досвід роботи якої схвалений і рекомендований для впровадження, або досвідчений учитель. Слухачі школи (5-10 чол.) передового педагогічного досвіду працюють за планом, складеним керівником школи з допомогою працівників рай(міськ)методкабінету, обласного інституту післядипломної освіти, з періодичністю одне заняття на місяць.
   Змістом роботи школи передового педагогічного досвіду є вивчення і впровадження в практику роботи передового педагогічного досвіду, озброєння вчителів умінням аналізувати чужий і власний досвід.
   Основними формами роботи школи передового досвіду є: лекції, семінарські заняття, відвідування уроків і позакласних занять у керівника школи передового педагогічного досвіду, співбесіди, консультації, практичні заняття, самостійна робота (опрацювання літератури, застосування слухачами окремих форм, методів, прийомів і засобів роботи), відвідування керівником школи занять у слухачів.
  
Робота творчих (проблемних) груп.
  
Творчі групи можуть працювати в системі шкільних, міжшкільних предметних методоб’єднань, а також на базі рай(міськ)­ме­тод­кабінету. До складу таких груп входять теоретично підготовлені, досвідчені, творчі вчителі (8-10 чол.).
   Завданням творчих груп є розв’язання актуальних проблем навчально-виховного процесу (наприклад, особливості роботи за новою програмою, підручником, створення на уроці проблемних ситуацій, формування загальнопізнавальних умінь і навичок учнів початкових класів, наукова організація праці учнів та інше), які є новими в педагогічній теорії і практиці, тобто робота їх носить випереджувальний характер.
   У діяльності творчих груп використовуються як теоретичні, так і практичні форми роботи. До теоретичних форм відносяться спільне вивчення навчальних програм, ознайомлення з підручниками, посібниками, з новинками психолого-педагогічної і методичної літератури, з вибором оптимальних форм, методів і прийомів навчальної діяльності на уроці.
   Можуть використовуватися такі практичні форми роботи: спільна розробка складних в методичному плані типів уроків, нестандартних форм організації навчально-виховної діяльності, спостереження уроків, підбір завдань, вправ та ін.
   Тривалість роботи творчої групи залежить від складності тієї проблеми, над розв’язанням якої вона працює. Це може бути 1-2 роки.
   Завершальною формою роботи творчої групи є розробка методичних рекомендацій щодо ефективного вирішення досліджуваної проблеми в масовій педагогічній практиці.
   Опорна школа є однією із форм організації методичної роботи з педагогічними працівниками. Вона має відповідну навчально-матеріальну базу, досвідчених і творчо працюючих педагогів, домагається високих результатів в навчанні і вихованні учнів.
   Керівництво методичною роботою в опорній школі здійснює ме­тодична рада, до складу якої входять директор опорної школи (голова ради), найбільш досвідчені директори і заступники директорів шкіл, керівники методичних об’єднань, вчителі-методисти, старші вчителі, працівник рай(міськ)методкабінету (заступник голови).
   Змістом методичної роботи опорної школи з педагогічними працівниками є вдосконалення форм і методів навчання та виховання, організації позакласної та позашкільної виховної роботи, взаємозв’язку школи і сім’ї, впровадження в практику роботи досягнень педагогічної науки і передового педагогічного досвіду, здійснення внутрішньошкільного контролю і надання методичної допомоги в роботі вчителів, вихователів.
   Основними формами роботи опорної школи є індивідуальні та групові консультації, стажування, спостереження та аналіз навчальних занять та позакласних заходів, науково-практичні конференції, педагогічні читання, семінари-практикуми тощо.
   Координацію діяльності опорних шкіл з іншими установами освіти забезпечують рай(міськ)методкабінети.
   Науково-практичні конференції — одна із форм теоретичної і практичної підготовки педагогічних працівників до роботи з учнями в середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладах. Тематика науково-практичних конференцій визначається тими завданнями, які ставить суспільство перед школою, потребами педагогічних колективів шкіл. Наприклад, тематика науково-практичних конференцій може бути такою: ”Шляхи підвищення ефективності уроку”, “Ак­тивізація пізнавальної діяльності школярів”, “Формування національної самосвідомості учнівської молоді”, “Диференціація навчання учнів”, “Розвиток пізнавальної самостійності молодших школярів”, “Оптимізація навчально-виховного процесу в школі” та ін.
   Тема науково-практичної конференції визначається заздалегідь — за 3-5 місяців (залежно від виду конференції: районна, обласна, республіканська). Тривалість роботи конференції, як правило, 1-2 дні. Структура роботи науково-практичної конференції в основному така: пленарне засідання, на якому розглядаються основні питання даної проблеми. Із доповідями на пленарному засіданні виступають керівники органів освіти (міністр чи заступник міністра освіти, начальник відділу управління міністерства освіти, начальник управління освіти, завідуючий відділом освіти, провідні науковці, вчені вузів, вчителі-новатори, досвідчені вчителі та ін.; робота в секціях: планується 4-5 секцій з окремих напрямків вирішення даної проблеми. На секційних засіданнях вчителі обмінюються досвідом роботи, спостерігають і обговорюють навчальні та виховні заняття, знайомляться на практиці з кращим досвідом з даного питання, вносять конкретні пропозиції щодо ефективного розв’язання обговорюваного питання.
   На підсумковому пленарному засіданні заслуховують звіти керівників секцій, обговорюють і приймають рекомендації науково-практичної конференції з даної проблеми.
   Постійно діючі та епізодичні семінари спрямовані на вдосконалення методичної майстерності як досвідчених, так і молодих учителів, які мають недостатній досвід роботи, на вдосконалення організаторських умінь керівників шкіл.
   Епізодичні семінари зумовлені терміновою потребою в розв'язанні окремих проблем у роботі вчителів, вихователів, керівників шкіл і проводяться один або два рази в рік. Такі семінари можуть проводитися для тих вчителів-предметників, вчителів початкових класів, вихователів груп продовженого дня шкіл області, району, які одержали рекомендації за результатами атестації, для керівників районних методичних об'єднань, директорів, заступників директорів середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів. Тематика семінару для вчителів, які одержали рекомендації за результатами атестації, визначається на основі зауважень атестаційної комісії і може бути такою: “Шляхи підвищення ефективності уроку”, “Форми організації самостійної роботи учнів на уроці”, “Індивідуалізація навчальної роботи на уроці”, “Робота з попередження правопорушень учнівською молоддю”, “Виховання в учнівської молоді почуття патріотизму” і ін.
   Для керівників середніх загальноосвітніх навчально-виховних закладів на епізодичних семінарах можуть розглядатися такі питання “Наукові основи організації внутрішньошкільного керівництва і контролю”, “Системний підхід до аналізу навчально-виховного процесу на уроці”, “Оптимізація роботи заступника директора школи з навчально-виховної роботи” та ін.
   Постійно діючі семінари, як правило, плануються на один рік. Періодичність занять — один раз на місяць або чверть. Тематика постійно діючих семінарів визначається тими завданнями, які ставить держава перед школою для вдосконалення навчально-виховного процесу.
   Курси підвищення кваліфікації педагогічних працівників.
  
Підвищенню загального, фахового і методичного рівня педагогічних працівників сприяють курси підвищення кваліфікації. Учителі, вихователі, керівники закладів і установ освіти, працівники відділів та управлінь освіти один раз у 5 років проходять курси підвищення кваліфікації. Можуть організовуватися і проблемні курси для вчителів, які працюють за новими навчальними програмами, підручниками; для вчителів-методистів, старших учителів; а також курси з актуальних проблем навчання і виховання школярів.
   На курсах підвищення кваліфікації використовують різні форми занять: лекції, практичні та лабораторні заняття, ділові ігри, бесіди за круглим столом, спостереження та аналіз навчальних та виховних занять у кращих школах області. У ході лекційних і практичних занять слухачів курсів знайомлять з проблемами суспільно-політичного життя країни, з найновішими досягненнями педагогіки, психології, з новими ефективними формами, методами і прийомами навчання і виховання, з передовим педагогічним досвідом роботи вчителів-новаторів, педагогічних колективів шкіл, з новими навчальними засобами і ТЗН, з дидактичними матеріалами.
   Виділяють чотири рівні підвищення кваліфікації педагогічних кадрів: республіканський, обласний, районний(міський), шкільний.
   На республіканському рівні (забезпечують Український інститут підвищення кваліфікації управлінських кадрів освіти, Інститут змісту і методів навчання, Інститут педагогіки АПН України, Інститут психології АПН України та ін.) слухачів збагачують знаннями з методологічних та теоретичних основ роботи школи, з передовим педагогічним досвідом у системі підвищення кваліфікації, з впровадженням провідних теорій у педагогічну практику.
   На обласному рівні (забезпечують обласні інститути післядипломної освіти, ФПК педагогічних інститутів та інші заклади обласного рівня) на перший план висувається завдання теоретико-методичного характеру: ознайомлення з методикою розв'язання тих або інших питань навчально-виховного процесу. Разом з тим, слухачів ознайомлюють і з сучасними досягненнями психолого-педа­го­гічних наук, з шляхами впровадження наукових ідей і передового педагогічного досвіду в практику роботи.
   На районному (міському) рівні (забезпечує рай(міськ)метод­кабінет) вдосконалюються методичні та практичні вміння і навички вчителів і керівників шкіл. Ці завдання зумовлені обмеженим науковим потенціалом району, а також наближеністю до практичних потреб школи. В межах існуючих можливостей педагогічних працівників ознайомлюють і з теоретичними і методичними проблемами.
   Шкільний рівень передбачає шліфування практичних умінь і навичок на основі знань, отриманих педагогами на інших рівнях підвищення кваліфікації.
   Творчі звіти вчителів. Така форма методичної роботи в основному використовується під час проведення атестації педагогічних працівників. На педагогічній раді вчитель звітує про результати навчально-виховної роботи, ділиться своїми знахідками, методичними доробками, знайомить колег з технологією власного досвіду, роздатковим і дидактичним матеріалом, сценаріями найбільш вдалих заходів.
   Тижні педагогічної майстерності — це своєрідний звіт досвідчених вчителів, вчителів-методистів, старших вчителів про свою роботу. В програму тижня входить: проведення відкритих уроків, позакласних виховних заходів майстрами педагогічної праці, виставка наочних посібників, дидактичного матеріалу, учнівських зошитів, творчих робіт учнів. Завершує методичний тиждень підсумкова конференція, наприклад, “Оптимальний вибір методів навчання”, “Цілісний підхід до формування національної свідомості школярів”.
   Відкриті уроки. Ця форма методичної роботи дає можливість показати особливості використання вчителем форм, методів і прийомів роботи на уроці, розв'язання окремих педагогічних проблем (здійснення навчальної роботи на уроці, реалізація індивідуального і диференційованого підходу до учнів, активізація пізнавальної діяльності школярів і ін.).
   Відкриті уроки — це спеціально підготовлені уроки, які проводять як учителі-методисти, старші вчителі, так і молоді вчителі. “Це не просто методично правильно проведене заняття, а своєрідний взірець з виразним почерком вчителя-майстра, наочно втіленими сучасними прийомами навчання” ( Савченко О.Я. Урок у початкових класах. — К.: Освіта, 1993. — С.110).
   Спостереження відкритих уроків допомагає заглянути в творчу лабораторію вчителя.
   Методичні оперативки. Завдання методичних оперативок (опе­ративних нарад) — підвищення наукового рівня педагогічної роботи, попередження можливих помилок, виправлення допущених недоліків в роботі. Змістом їх роботи є ознайомлення вчителів з новими досягненнями в педагогіці, психології, методиках викладання, з передовим педагогічним досвідом, з новими наказами, методичними листами Міністерства освіти, з результатами перевірки стосовно дотримання в школі єдиного мовного режиму, ведення класних журналів і ін.
   Методичні оперативки не повинні займати багато часу. Вони можуть проводитися до уроків, на великих перервах, між змінами, після уроків як з усіма вчителями школи, так і з окремими групами вчителів (з учителями початкових класів; з учителями, які працюють у 5-11 класах; у випускних класах; з класними керівниками 5-11 класів і ін.).
   Окремі питання методичних оперативок передбачаються в річному плані роботи школи, в планах роботи методичних об'єднань. Наприклад, тематика методичних оперативок на рік може бути такою: “Формування в учнів прийомів розумової діяльності”, “Мето­дика проведення індивідуальних занять”, “Дотримання єдиного мовного режиму в школі”, “Формування в учнів інтересу до знань”.
   На методичні оперативки виносяться питання, які не можливо передбачити заздалегідь, з якими потрібно оперативно ознайомити вчителів: цікава стаття в педагогічному журналі, новий наказ Міністерства освіти чи управління освіти, відділу освіти, новий методичний прийом чи наочний посібник, який заслуговує на увагу. Періодичність проведення методичних оперативок диктується практичною необхідністю. Проводить їх, в основному, заступник директора з навчально-виховної роботи.
   Методична рада школи. У великих школах утворюється методична рада, яка координує всю методичну роботу, що ведеться в школі. До складу методичної ради входять керівники шкільних методоб'єднань, шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп, найбільш досвідчені вчителі, вчителі-новатори. Склад методичної ради затверджує педагогічна рада школи, а очолює її роботу заступник директора з навчально-виховної роботи.
   У зміст роботи методичної ради школи входить: 1) визначення основних напрямків діяльності предметних методоб'єднань, методоб'єднань учителів початкових класів, класних керівників, шкіл передового педагогічного досвіду, творчих груп; 2) організація і проведення педагогічних читань, розробка тематики виступів на них, рецензування доповідей, розробка проекту рекомендацій педагогічних читань; 3) вивчення, узагальнення і впровадження передового педагогічного досвіду, досягнень психолого-педагогічної науки в практику роботи школи; 4) розробка тематики і програм семінарів, практикумів для педагогічних працівників; 5) випуск методичних бюлетенів про передовий педагогічний досвід, про новини педагогічної і методичної літератури; 6) проведення консультацій для молодих учителів, учителів, які одержали рекомендації за наслідками атестації; 7) організація роботи методичного кабінету школи; розробка проблеми, над якою працює школа.
   План роботи методичної ради голова погоджує з директором школи.
   Експериментальний педагогічний майданчик. Наказом Міністерства освіти від 16 грудня 1993 р. № 451 затверджено “Положення про експериментальний педагогічний майданчик”. Мета створення експериментального педагогічного майданчика — це реалізація соціально-педагогічних ініціатив, спрямованих на оновлення змісту освіти, впровадження принципово-нових технологій у практику закладів освіти. Автором таких ініціатив може бути будь-яка особа, а також заклад освіти, установа, кооператив, громадська організація тощо.
   Для створення майданчика автор ініціативи оформляє заяву, в якій відображає основні ідеї експерименту, умови його проведення; очікувані результати; план програми дослідження; характер і межі змін в існуючій практиці освіти; попередні розрахунки матеріально-технічного, економічного, кадрового і наукового забезпечення експерименту.
   Рішення про відкриття майданчика приймається експертною комісією після проходження спеціальної експертизи, в ході якої визначається відповідність ініціативи меті розвитку освіти.
   Рада(комітет) майданчика в своїй діяльності керуються Конституцією України, Законом України “Про освіту”, іншими законодавчими та нормативними актами.
   Положенням визначено пріоритетні напрями діяльності майданчика: випробування нових концепцій освіти і виховання; впровадження нового змісту освіти (навчальних планів, програм, нових підручників); розроблення і експериментальна перевірка результативності державного компоненту змісту освіти; створення нових моделей навчальної діяльності; розроблення нових методів і засобів виховання учнів; створення нових схем управлінської діяльності, спрямованих на розвиток освіти.
   Підсумки діяльності експериментального педагогічного майданчика оформляються у письмовій формі і подаються до відповідного органу державного управління освітою, який видає їх у вигляді методичних рекомендацій, листів чи інших документів.
   Мікрогрупа — це колективна форма методичної роботи, до складу якої входять люди, об'єднані виключно на добровільній основі, і критерієм такого об'єднання є їх психологічна сумісність, інтерес до однієї педагогічної проблеми. Такі групи утворюються тоді, коли потрібно освоїти певну концепцію, теорію, методику. Спочатку кожний член групи самостійно вивчає теоретичний матеріал, потім обговорюють його колективно, доповнюють, коригують, реалізують дану ідею у практиці своєї роботи. Освоївши нову ідею, мікрогрупа розпадається.
   Ініціативні групи. Вони утворюються на час проведення великих методичних заходів (педагогічної ради, педагогічних читань, конференцій тощо). Зміст роботи ініціативної групи педагогів полягає у вивченні стану конкретної проблеми навчально-виховної та методичної роботи, узагальненні думок та виробленні рекомендацій, підготовці проекту рішень, а в ході проведення самих заходів — в організації дискусії.
   Мозковий штурм, методичний ринг. Вони організовуються з метою термінового розв'язання складної навчально-методичної проблеми. Особливістю його є максимальна концентрація уваги педагогів на даній проблемі, активна участь всіх учасників в її обговоренні.
   Методичний фестиваль — це колективна форма пропаганди передового педагогічного досвіду, це разовий багатоплановий захід, сценарій якого залежить від мети проведення, рівня підготовленості педагогічних та методичних працівників.
   Педагогічний КВК. Він проводиться за традиційним сценарієм на педагогічну тематику, сприяє активізації масових і індивідуальних форм методичної роботи, особливо в період підготовчої роботи.
   Методичний кабінет школи. Важливу роль в підвищенні загального, фахового і методичного рівня вчителів відіграє шкільний методичний кабінет. Основними завданнями методичного кабінету є: надання практичної допомоги вчителям, вихователям, класним керівникам у формуванні їх педагогічної майстерності; координація методичної роботи в школі; пропаганда досягнень психолого-педа­гогічної науки і передового педагогічного досвіду роботи вчителів і педагогічних колективів.
   Керівництво роботою шкільного методичного кабінету може здійснювати рада кабінету, обрана з числа вчителів-методистів, досвідчених вчителів, яка працює під керівництвом заступника директора школи з навчально-виховної роботи. Рада методичного кабінету організовує роботу для стажування молодих учителів, координує діяльність методичних об'єднань школи, допомагає вчителям у проведенні методичних заходів, організовує і проводить виставку нових наочних посібників, знайомить учителів з новинками психолого-педагогічної літератури, з передовим педагогічним досвідом тощо.
   У шкільному методичному кабінеті зосереджено такі матеріали: документація шкільних, міжшкільних методоб’єднань, зразки кращих конспектів уроків, сценаріїв виховних заходів (бесід, диспутів, вечорів, КВК), планування виховної роботи, матеріали передового педагогічного досвіду, творчі звіти вчителів, накази Міністерства освіти, управління освіти, відділу освіти, методичні рекомендації, педагогічні журнали і газети, методична література, тексти доповідей, прочитаних на засіданнях методоб’єднань, педагогічних читаннях, конференціях, зразки дидактичного матеріалу, наочних посібників, шкільної документації.
   На допомогу вчителям у методкабінеті створюють анотований тематичний каталог наявної літератури, підручників, посібників, картотеку журнальних і газетних статей, періодично організовують педагогічні виставки з актуальних питань навчально-виховного процесу, наприклад, “Нетрадиційні форми організації навчальних занять в школі”, “Диференційований підхід до учнів”, “Реалізація міжпредметних зв’язків на уроках”.
   На змінних стендах розміщують цікаві статті з педагогічних та фахових методичних журналів, нові педагогічні книги, цікаві посібники, методичні рекомендації, накази Міністерства освіти, адреси і провідні ідеї передового педагогічного досвіду країни, області, району, новинки педагогічної науки, рекомендації вчителям-предметникам, вчителям початкових класів, вихователям груп продовженого дня, класним керівникам щодо ознайомлення з журнальними статтями, психолого-педагогічною літературою.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2017