Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Соціальна робота arrow Соціальна діагностика (Лекції) arrow 1.1. Мета, завдання соціальної діагностики як науки, навчальної дисципліни і технології соціально-педагогічної роботи.
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




1.1. Мета, завдання соціальної діагностики як науки, навчальної дисципліни і технології соціально-педагогічної роботи.

1.1. Мета, завдання соціальної діагностики як науки, навчальної дисципліни і технології соціально-педагогічної роботи.

      Діагностика – вчення про методи і принципи розпізнання хвороби (явищ, особистості) і постановка діагнозу. Термін “діагностика” (від грецьк.diaghostikos - здатність розпізнавати) використовується в медицині для визначення процесу розпізнавання хвороби, встановлення діагнозу.
      Соціальна діагностика – вивчення соціальних мотивів і причин поведінки особистості, групи та суспільства загалом; пошук соціальних детермінант процесів і явищ суспільного життия.
      Поняття “соціальної діагностики” можна розуміти як:
- окреме дослідження соціальної проблеми клієнта, якому соціальний працівник повинен надати допомогу;
- необхідний етап будь-якого впливу в соціальній роботі, технологічний елемент соціального обслуговування;
- сукупність наукових методів, які обгрунтовують правильність отриманої інформації. 
      Діагностика – загальний спосіб отримання вичерпної інформації про досліджуваний об’єкт чи процес. Значення діагностики в галузі соціальних відносин і процесів є аналогічним до “виявлення” характеру захворювання в медицині: якщо вчасно і правильно не визначені ознаки і причини виникнення захворювання, то не можна надіятися на позитивні напрямок лікування і результат. Неправильний діагноз не тільки знецінює зусилля лікарів, але й зводить до нуля шанси на виздоровлення хворого.
      Усе викладене в галузі соматичного, тілесного здоров’я відноситься і до психічного. У тому числі й до виявлення рівня знань, інтелекту. Тому діагностика в соціальній роботі – дуже важлива діяльність, яка вимагає високої кваліфікації і технологічності.
      Сутність соціального діагнозу полягає в точному визначенні причинно-наслідкових зв’язків, які є похідними умов життя клієнта соціального обслуговування. Соціальний діагноз передбачає збір інформації про клієнтів і умови їх життєдіяльності, а також її аналіз для розроблення програми соціальної допомоги.
      Мета діагностики стану соціального об’єкта – встановлення соціального змісту факторів, які діють в економічній, психологічній, демографічній, правовій та інших сферах суспільного життя; встановлення достовірності інформації про нього і його оточення, прогнозування його можливих змін і впливу на інші соціальні об’єкти, а також вироблення рекомендацій для прийняття організаційних рішень, соціального проектування дій для надання соціальної допомоги.
      Соціальна діагностика вирішує типові для неї завдання, до яких відноситься:
      · виявлення специфічних соціальних якостей, особливостей розвитку й поведінки об’єкта;
      · визначення ступеня розвитку різноманітних властивостей, їх вираженості в кількісних і якісних показниках;
      · опис особливостей об’єкта;
      · ранжування специфічних властивостей об’єкта;
      · вироблення рекомендацій та розроблення проектів, програм.
      Отже, соціальна діагностика – це:
      1) діяльність з розпізнавання й аналізу соціальних патологій і проблем;
      2) процес такого аналізу з формулюванням обгрунтованого висновку про предмет роботи;
      3) галузь соціальних наук, присвячена методам отримання знань про суспільство.
      Існує широке і вузьке розуміння поняття “соціальної діагностики”:
- соціальна діагностика — процес наукового виявлення і вивчення причинно-наслідкових зв'язків і взаємостосунків в суспільстві, які характеризують його соціально-економічне, культурно-правове, етично-психологічне, медико-біологічне і санітарно-екологічне становище;
- вивчення відношення індивіда до соціальних цінностей суспільства, групи і т.д., дослідження сутності соціальних проблем, які створюють скрутну життєву ситуацію для індивіда, сім'ї, групи. 
      Соціальний діагноз має двоякий характер і стосується щодо: 1)стану об’єкта; 2)соціального процесу.
      Специфіка соціального діагнозу (ССД) полягає у наступному:
      1) визначити найбільш істотні риси і властивості, які відображають соціальний діагноз і дозволяють виділити засоби діагностичних і соціологічних способів отримання інформації;
      2) визначити структуру і найбільш загальні функції;
      3) уточнити сферу застосування;
      4) класифікувати підходи і основні типи.
      Вимоги до соціального діагнозу:
      1) описувати соціальні і лише соціальні цілісності (організацію, цільову групу, окремого працівника, фрагмент зовнішнього соціального середовища);
      2) спиратися на уявлення і концептуальні моделі, вироблені в рамках соціології і спеціальних дисциплан;
      3) використовувати методи і прийоми, вироблені в рамках соціології і споріднених наук;
      4) розглядати соціальний об’єкт через призму його приналежності до тієї, власне соціальної підсистеми, організованої системи, яка іменується соціальною організацією;
      5) описувати соціальний об’єкт як поведінкову систему, орієнтуючись на прогнозування його поведінки в реальній ситуації.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016