Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Валеологія arrow Психовалеологія (Лекції) arrow Лекція 4. Причини і механізми розвитку неврозу
10.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Лекція 4. Причини і механізми розвитку неврозу

Лекція 4. Причини і механізми розвитку неврозу

1. Проблема пригнічення темпераменту характером.
2. Загострення інстинкту самозбереження як база передневротичного характеру.
3. Типи перед невротичного характеру.

      В ХХ ст. серед інших проблем медицини відмічається і ріст числа неврозів як у дорослих, так і в дітей. Не вилікуваний в дитинстві невроз може спотворити долю людини, відобразитися на всьому її житті. Батьки повинні розуміти причини неврозу у своєї дитини, оскільки буз цього не може бути ні попередження, ні його подолання.
      На початку викладу цього складного матеріалу розглянемо детально історію хвороби.
      1) Стривожена мати на прийомі у лікаря повідомляє: дитина 10 міс. після того, як захворіла отитом - гострим запаленням середнього вуха - 3 дні кричала від різкої болі, а на 4-й явища отиту пройшли, але “дитину ніби підмінили”:
      - тепер вона неспокійна, у неї підвищена чутливість до шуму і яскравого світла;
      - плач у неї жалібний, невтішний;
      - вираз її обличчя і поведінка відображають постійне невдоволення;
      - вона втомлена, а заснути не може;
      - вночі прокидається з криком; 
      - t тіла нестійка.
      2) На прийомі інша мати з отакими скаргами:
      дитина 2,5 років почала відвідувати ясла, але звикала до них погано, плакала, коли мати йшла - безперестанно кликала її. До вечора збуджувалася, ставала агресивною, у неї порушився сон. Незабаром вона захворіла і відвідування ясел припинили. Однак дитина не стала спокійнішою. Вона змінилася і стала іншою:
      - боязливою, капризною, плаксивою, тривожною;
      - не залишається одна в кімнаті;
      - сон чутливий;
      - стала вимогливою - з будь-якого приводу сльози;
      - відвідування матір’ю роботи стало нестерпною мукою;
      - чужих боїться, ховається за матір;
      - апетит поганий, якщо на годуванні настояти - блювота;
      - підвищена пітливість.
      3) на прийомі третя мати з дитиною 5 років. Вона скаржиться на те, що останнім часом:
      - вона стала дратівливою, плаксивою;
      - все їй не так, вона сама не знає, що вона хоче;
      - вона швидко втомлюється, бліда, з’явилась синюшність під очима, скаржиться на головні болі, болі в грудях, в животі, в ногах;
      - пропав апетит, годування перетворилося в муку;
      - порушився сон, особливо процес засипання;
      - зранку прокидається невідпочившою.
      А все почалося з того, що пропала собака - єдиний друг, з яким хлопчик грався, розмовляв, про якого турбувався, зустрічаючи бурхливу відповідну реакцію. У відповідь дорослі заспокоювали малюка: “Купимо тобі іншого”. Але нічого не допомагало.
      Отже, 3 історії хвороби, у всіх трьох дітей невроз. Ніби все ясно: психічна травма викликала невроз, і для одного такого травмою став біль, для другого - направлення в ясла, для третього - зникнення улюбленої собаки. Насправді все значно складніше. Переносять біль, відвідують ясла, втрачають домашніх тварин багато дітей, але невроз виникає далеко не у всіх.
      Негативні емоції неминучі в житті будь-якої людини, але чому в одних людей вони викликають невроз, а в інших не викликають? Проблема походження і розвитку неврозу до сих пір спірна. В.І.Гарбузов прийшов до твердого переконання, що шлях в невроз частіше всього починається з пригнічення у дитини її темпераменту.
      В процесі еволюції, в боротьбі за виживання сформувались 3 найбільш доцільних вроджених типи пристосування - холеричний, сангвінічний і флегматичний темпераменти. Природа запрограмувала людину на певний стиль поведінки - хлопчиків на чоловічий, дівчинку на жіночий, і подібно тому, як, народившись хлопчиком, людина повинна прожити чоловіче життя, дитина повинна виховуватися і жити у відповідності із своїм темпераментом.
      Найяскравіше темперамент проявляється в екстремальних ситуаціях і при загрозі життю або благополуччю, в труднощах по досягненню особливо важливих цілей, в життєвій боротьбі, заперечуючи свій, індивідуальний стиль поведінки. Діючи згідно до свого темпераменту, людина долає труднощі найбільш ефективно. Діючи всупереч темпераменту, вона чинить протиприродно. Виховання, період дитинства формують характер або в згоді темпераментом, або наперекір йому, що протиприродно.
      Вродженим є не лише темперамент, але й інстинкт самозбереження. Він вимагає від живої істоти бути пильною, але міра його вираженості і тип реагування при відверненні загрози диктуються темпераментом. Темперамент і інстинкт самозбереження взаємопов’язані:
      Людина флегматичного темпераменту повільна, тому інстинкт самозбереження у неї виражений сильніше, їй потрібно бути обережнішою, ніж швидкий і спритний сангвінік;
      У холерика, з його потужним потенціалом, якому сама природа визначила роль дослідника і безстрашного воїна, інстинкт самозбереження обмежений;
      Таким чином, в ході еволюції, природою все було мудро зважено і узагальнено. При пригніченні темпераменту природні зв’язки порушуються. В результаті у холерика, наприклад, інстинкт самозбереження загострюється, і холерик стає боязливим і обережним. Однак боягузлива людина з темпераментом холерика - це вже не холерик, а дисгармонійна, нервова або важка особа.
      Чим більше характер відхиляється від своєї природної основи - темпераменту, тим більше темперамент пригнічується характером, тим менш ефективно долаються труднощі. В результаті втрачається така риса характеру як мужність. І вона взаємопов’язана з темпераментом, оскільки в сукупності своїх рис темперамент формує мужність і гідність в людині. Дитина з пригніченим темпераментом закономірно терпить невдачі. Переставши бути мужньою, вона втрачає і впевненість в собі. А раз так, то загострюється інстинкт самозбереження. Дитина стає все більш боязкою, її огортають сумніви, які породжуються невпевненістю в собі, тривожність перетворюється в рису характеру, яка особливо сильно пригнічує темперамент, страхи виникають навіть в тих випадках, коли боятися немає чого. Невпевнена в собі, схильна до сумнівів і вагань, боязлива, тривожна дитина нерішуча, несамостійна, нерідко інфантильна, підвищено навіювана. Невпевнена, тривожна людина завжди вразлива, а вразливість породжує недовір’я до інших. Така дитина побоюється інших, лякається нападу, насмішки, образи. Вона не справляється із задачею в грі, з ділом. І ось вона вже одинока, замкнута, малоактивна або тривожно-товариська і тривожно-активна. Невпевнена, тривожна дитина схильна до перестраховки, педантичності. Дитинство - це період життєрадісності, енергійності. а перед нами боязливий і нудний дідок.
      Так формується передневротичний характер - перший етап на шляху до неврозу. Підсумуємо сказане вище у вигляді таблиці-схеми: 

Невідповідний характер

Пригнічення темпераменту

Втрата мужності

Зникає впевненість у собі

Загострюється інстинкт самозбереження

Виникають риси:боязливість,тривожність

Схильність до перестановки і педантичності

підвищена вразливість

Зникає відчуття радості від життя

недовір’я до інших


д) Розрізняють 3 різновиди передневротичного характеру Якщо в характері переважають:

боязливість

тривожність

егоїстичність

пасивність

страхи

несамостійність

тривожна товариськість

вразливість

інфантильність

схильність до нудьги, зневіри

нерішучість із схильністю до сумнівів і вагань, перестраховки, педантичності, замкнутості або тривожної товариськості

навіюваність

капітуляція перед труднощами

 

істеричність

  

капризність

  

нестерпна вимогливість

шлях в неврастенію

шлях в невроз нав’язливих станів

шлях в істеричний невроз

 

загострення інстинкту самозбереження, який витісняє альтруїзм

 


      Підкреслимо, що всі три форми передневротичного характеру суперечать стилю і типу темпераменту, пригнічують і притуплюють його. Насправді, хіба можуть бути холерик, сангвінік чи флегматик нерішучими, пасивними, нудними, нитиками від природи? Хіба боязливість і тривожність, буркотливість і егоїстична вимогливість, несамостійність і інфантильність - вроджено обумовлені риси? Хіба такі якості допомагають встояти комусь в життєвій боротьбі чи корисні суспільству? Боязливість, тривожність, вразливість ще більше загострюють інстинкт самозбереження. Він безпідставно починає займати центральне місце у відношеннях до себе, інших людей і до життя, не залишаючи місця альтруїстичній спрямованості будь-якого з трьох типів темпераменту.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016