top_left_1

Studentam.net.ua

Курсові та дипломні роботи
top_right_1
top_left_2
Головна arrow Психологія arrow Основи соціального партнерства (Лекції) arrow 2. Переваги переговорів, типологія переговорів та основні функції переговорів.
top_right_2
top_left_3
top_right_3
2. Переваги переговорів, типологія переговорів та основні функції переговорів.

2. Переваги переговорів, типологія переговорів та основні функції переговорів.

      У порівнянні з іншими способами врегулювання і вирішення конфліктів переваги переговорів полягають в наступному:
      – в процесі переговорів відбувається безпосередня взаємодія сторін;
      – учасники конфлікту мають можливість контролювати різні аспекти своєї взаємодії (встановлюють часові рамки, рамки обговорення, саму угоду);
      – переговори дозволяють учасникам конфлікту виробити таку угоду, яка би повністю задовольняла кожну сторону, що дозволить уникнути тривалих судових позовів.
      Для того, щоб переговори стали можливими необхідне виконання наступних умов:
      – існування взаємозалежних сторін, які беруть участь в конфлікті;
      – відсутність значних відмінностей в силі суб’єктів конфлікту;
      – відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів;
      – участь в переговорах сторін, які реально можуть прийняти рішення в ситуації, яка склалася.
      Дослідимо основні характерні риси переговорного процесу. До них, насамперед, відносять:
      – добровільність (переговори проводяться добровільно, узгоджено з попередньо розробленим планом);
      – багатостороння взаємодія сторін під час переговорів;
      – переговори відзначаються широким маневруванням сторін (справа ведеться за типом „торгів” у якій сторони збільшують та зменшують вимоги);
      – переговори проводяться сторонами в той час та за таких обставин, коли люди внутрішньо підготовлені до поступок, внутрішньо налаштовані на діалог;
      – у переговорному процесі „боротьба ведеться за правилами”, згідно вимог етикету;
      – значна роль колективної діяльності у переговорах, кожний працює не на власний імідж, а на спільну перемогу;
      – позитивним результатом переговорів є – угоди, домовленості, конвенції, меморандуми;
      – за формою спілкування переговори представляють собою процес безпосереднього мовного (усного) або письмового спілкування.
      Можливі різні підходи до типології переговорів, в залежності від того, який критерій брати за основу. В залежності від кількості учасників переговорного процесу їх поділяють:
      – двохсторонні;
      – багатосторонні (в обговоренні приймають участь більше ніж дві сторони).
      Якщо за основу брати участь третьої нейтральної сторони, то переговори класифікують;
      – прямі (без посередника);
      – непрямі (за участю третьої сторони).
      В залежності від цілей учасників переговорів виділяють такі типи:
      – переговори про перерозподіл (свідчать про те, що одна із сторін конфлікту вимагає змін в свою користь за рахунок іншої);
      – переговори про продовження діючих угод (конфлікт набув затяжного характеру і сторонам необхідна передишка, після чого вони можуть приступити до більш конструктивного спілкування);
      – переговори про створення нових умов (мова йде про продовження діалогу між учасниками конфлікту і укладання нових угод);
      – переговори про досягнення побічних ефектів (орієнтовані на вирішення другорядних питань).
      Функції переговорів досліджувала М.М. Лебедева. Нею було виділено та проаналізовано такі функції, як: 1) пошук спільного вирішення проблеми, 2) інформаційна, 3) комунікативна, 4) регулятивна, 5) пропагандистська, 6) маскувальна. Коротко розглянемо зазначені функції.
      Головною функцією, яку виконують переговори є пошук спільного вирішення проблеми. Складне переплетення інтересів і невдачі в односторонніх діях можуть підштовхнути до початку переговорного процесу навіть відвертих ворогів, які ворогують не один десяток років. (Північна і Південна Кореї).
      Інформаційна функція полягає в тому, щоб отримати інформацію про інтереси, позиції, підходах до вирішення проблеми протилежною стороною, а також представити таку інформацію про себе. Неможливо прийти до суті вирішення проблеми не розуміючи суті проблеми. Інформаційна функція може проявлятися і в тому, що одна із сторін або навіть обидві сторони орієнтовані на використанні переговорів для дезинформації опонентів.
      Комунікативна функція пов’язана із налагодженням і підтримкою зв’язків і відносин конфліктуючих сторін.
      Під регулятивною функцією розуміють регуляцію і координацію дій учасників конфлікту. Вона реалізовується в тих випадках, коли сторони досягнули певних домовленостей і переговори ведуться з питань виконання рішень.
      Пропагандистська функція переговорів полягає в тому, що їх учасники прагнуть впливати на загальну думку з метою виправдання власних дій, висування претензій опонентам, перетягування союзників. Створення сприятливого для себе і негативного для опонентів іміджу здійснюється перш за все через ЗМІ.
      Переговори можуть виконувати і маскувальну функцію з метою досягнення побічних ефектів. В цьому випадку конфліктуючі сторони мало зацікавлені у вирішенні проблеми, оскільки вирішують зовсім інші завдання. Ця функція реалізовується в тому випадку, коли одна із конфліктуючих сторін прагне заспокоїти опонента, виграти час, створити мниме прагнення до співробітництва.
      На думку М.М. Лебедевой, в цілому будь-які переговори одночасно виконують декілька функцій. Але при цьому функція пошуку спільного вирішення проблеми повинна стати пріоритетною, в іншому випадку переговори просто зайдуть в безвихідь.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >

Замовити реферат, курсову або дипломну роботу

bottom_left
bottom_right
Studentam.net.ua © 2008-2021