|
2. Переваги переговорів, типологія переговорів та основні функції переговорів. У порівнянні з іншими способами врегулювання і вирішення конфліктів переваги переговорів полягають в наступному:
– в процесі переговорів відбувається безпосередня взаємодія сторін;
– учасники конфлікту мають можливість контролювати різні аспекти своєї взаємодії (встановлюють часові рамки, рамки обговорення, саму угоду);
– переговори дозволяють учасникам конфлікту виробити таку угоду, яка би повністю задовольняла кожну сторону, що дозволить уникнути тривалих судових позовів.
Для того, щоб переговори стали можливими необхідне виконання наступних умов:
– існування взаємозалежних сторін, які беруть участь в конфлікті;
– відсутність значних відмінностей в силі суб’єктів конфлікту;
– відповідність стадії розвитку конфлікту можливостям переговорів;
– участь в переговорах сторін, які реально можуть прийняти рішення в ситуації, яка склалася.
Дослідимо основні характерні риси переговорного процесу. До них, насамперед, відносять:
– добровільність (переговори проводяться добровільно, узгоджено з попередньо розробленим планом);
– багатостороння взаємодія сторін під час переговорів;
– переговори відзначаються широким маневруванням сторін (справа ведеться за типом „торгів” у якій сторони збільшують та зменшують вимоги);
– переговори проводяться сторонами в той час та за таких обставин, коли люди внутрішньо підготовлені до поступок, внутрішньо налаштовані на діалог;
– у переговорному процесі „боротьба ведеться за правилами”, згідно вимог етикету;
– значна роль колективної діяльності у переговорах, кожний працює не на власний імідж, а на спільну перемогу;
– позитивним результатом переговорів є – угоди, домовленості, конвенції, меморандуми;
– за формою спілкування переговори представляють собою процес безпосереднього мовного (усного) або письмового спілкування.
Можливі різні підходи до типології переговорів, в залежності від того, який критерій брати за основу. В залежності від кількості учасників переговорного процесу їх поділяють:
– двохсторонні;
– багатосторонні (в обговоренні приймають участь більше ніж дві сторони).
Якщо за основу брати участь третьої нейтральної сторони, то переговори класифікують;
– прямі (без посередника);
– непрямі (за участю третьої сторони).
В залежності від цілей учасників переговорів виділяють такі типи:
– переговори про перерозподіл (свідчать про те, що одна із сторін конфлікту вимагає змін в свою користь за рахунок іншої);
– переговори про продовження діючих угод (конфлікт набув затяжного характеру і сторонам необхідна передишка, після чого вони можуть приступити до більш конструктивного спілкування);
– переговори про створення нових умов (мова йде про продовження діалогу між учасниками конфлікту і укладання нових угод);
– переговори про досягнення побічних ефектів (орієнтовані на вирішення другорядних питань).
Функції переговорів досліджувала М.М. Лебедева. Нею було виділено та проаналізовано такі функції, як: 1) пошук спільного вирішення проблеми, 2) інформаційна, 3) комунікативна, 4) регулятивна, 5) пропагандистська, 6) маскувальна. Коротко розглянемо зазначені функції.
Головною функцією, яку виконують переговори є пошук спільного вирішення проблеми. Складне переплетення інтересів і невдачі в односторонніх діях можуть підштовхнути до початку переговорного процесу навіть відвертих ворогів, які ворогують не один десяток років. (Північна і Південна Кореї).
Інформаційна функція полягає в тому, щоб отримати інформацію про інтереси, позиції, підходах до вирішення проблеми протилежною стороною, а також представити таку інформацію про себе. Неможливо прийти до суті вирішення проблеми не розуміючи суті проблеми. Інформаційна функція може проявлятися і в тому, що одна із сторін або навіть обидві сторони орієнтовані на використанні переговорів для дезинформації опонентів.
Комунікативна функція пов’язана із налагодженням і підтримкою зв’язків і відносин конфліктуючих сторін.
Під регулятивною функцією розуміють регуляцію і координацію дій учасників конфлікту. Вона реалізовується в тих випадках, коли сторони досягнули певних домовленостей і переговори ведуться з питань виконання рішень.
Пропагандистська функція переговорів полягає в тому, що їх учасники прагнуть впливати на загальну думку з метою виправдання власних дій, висування претензій опонентам, перетягування союзників. Створення сприятливого для себе і негативного для опонентів іміджу здійснюється перш за все через ЗМІ.
Переговори можуть виконувати і маскувальну функцію з метою досягнення побічних ефектів. В цьому випадку конфліктуючі сторони мало зацікавлені у вирішенні проблеми, оскільки вирішують зовсім інші завдання. Ця функція реалізовується в тому випадку, коли одна із конфліктуючих сторін прагне заспокоїти опонента, виграти час, створити мниме прагнення до співробітництва.
На думку М.М. Лебедевой, в цілому будь-які переговори одночасно виконують декілька функцій. Але при цьому функція пошуку спільного вирішення проблеми повинна стати пріоритетною, в іншому випадку переговори просто зайдуть в безвихідь. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.
|
