Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Основи соціального партнерства (Лекції) arrow 3. Конфлікт „особа – група”.
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




3. Конфлікт „особа – група”.

3. Конфлікт „особа – група”.

      Конфлікти між групою і особистістю мають три особливості, а саме:
      – суб’єктами таких конфліктів виступає з однієї сторони особа, а з іншої – група; конфліктна взаємодія відбувається на основі зіткнення особистісних і групових мотивів;
      – причини конфліктів такого роду пов’язані із положенням особи в групі, і яке характеризується такими поняттями як „позиція”, „статус”, „внутрішня установка”, „роль”, „групові норми”;
      Отже, позиція – офіційне, визначене посадою положення в групі.
      Статус – реальне положення особи в групі, степінь його авторитетності. Статус може бути високий, середній, низький.
      Внутрішня установка – суб’єктивне сприйняття особистістю свого статусу в групі.
      Роль – нормативно заданий чи колективно схвалений зразок поведінки особи в групі.
      Групові норми – загальні правила поведінки, яких дотримуються всі члени групи.
      – форми прояву конфлікту особистість – група можуть бути такими, як використання групових санкцій, обмеження чи повне припинення неформального спілкування членів групи з конфліктуючим, різка критика в його бік.
      Розглянемо основні причини, які спричиняють конфлікт між особою і групою. Конфліктологи вважають, що головною причиною є порушення індивідом групових норм. Ці порушення можуть бути такого роду:
      1.   особа спеціально порушує групові норми, переслідуючи або захищаючи свої інтереси, цінності;
      2.   особа порушує групові норми випадково або в наслідок того, що не в повній степені засвоїла їх (новий член групи);
      3.   особа просто не в стані з тих чи інших причин виконати нормативні вимоги (в кримінальних групах, або коли фізичний потенціал є недостатнім – непідготовлений альпініст для підняття на гору).
      Другою причиною, яка може викликати конфлікт між особою і групою є порушення статусно-рольових очікувань. В кожній групі існує стійка соціальна структура. Кожний член групи закріплює за собою в груповій структурі свою роль. Статусно-рольові позиції в групі диференційовані по горизонталі і мають певну ієрархію. Одні члени групи займають високі місця, виконують відповідальні ролі і мають високий статус. Члени групи, які знаходяться на менш престижних місцях, як правило, прагнуть покращити свої статусно-рольові позиції. В результаті можуть виникнути статусно-рольові конфлікти між особою і групою.
      Група суттєво впливає на особистість, деформуючи його поведінку. А саме:
      – соціальна фасилітація – ефект підсилення домінуючої реакції в присутності інших членів групи. (Наприклад школяр перед класом зможе підтягнутися на турніку значно більше разів, а ніж сам в дома.);
      – соціальна лінь – тенденція людей зменшувати свої зусилля, якщо вони об’єднаються з іншими для досягнення спільної мети, якщо їх дії не відповідають за кінцевий результат (при перетягуванні канату кожен прикладає значно менше сили, а ніж він би приклав самотужки);
      – де індивідуалізація – втрата індивідом в групових ситуаціях почуття індивідуальності, тобто відбувається анонімність особи. чим більша група, тим сильніше де індивідуалізація і тим більша ймовірність проявів насилля, вандалізму та інших дій (дії груп вболівальників після програшу їх улюбленої футбольної команди);
      – групова поляризація – підсилення першопочаткової думки особи. після групового обговорення думка окремої особи не стає середньою, а навпаки його прагнення тільки підсилюється. (якщо особа мала намір вкласти свої фінанси в певну справу, то після обговорення всіх „за” і „проти” ця її думка тільки підсилиться, вона буде ризикувати лише для того, щоб довести групі свої сили);
      – груповий фаворитизм – віддавання переваги своїй групі і її членам тільки по факту приналежності до неї;
      – конформізм – тенденція змінювати поведінку чи переконання в результаті реального впливу групи (уникнути групового тиску досить важко: якщо вам скажуть визначити, який пакет більший, то ви це самі без втручання групи зробите значно швидше і правильніше, а із сторонньою допомогою, яка буде завідомо вам говорити неправду, ви будете мати спокусу піти на поводу в групи).
      На виробництві чи в організації виникають наступні види конфліктів „особистість – група”:
      – керівник – колектив (основні причини: новий керівник, який назначено зі сторони, а в колективі був свій достойний претендент на цю посаду; стиль управління; низька компетентність керівника; сильний вплив негативно спрямованих мікрогруп);
      – рядовий член колективу – колектив (основні причини: конфліктна особистість; порушення особою групових норм; невідповідність статусно-рольовим нормам);
      – лідер – група (основні причини: низька професійна підготовка; використання компромату проти лідера; перевищення лідером своїх повноважень; зміна групової свідомості).

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016