Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Основи соціального партнерства (Лекції) arrow 5. Суб’єктивні елементи конфлікту.
09.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




5. Суб’єктивні елементи конфлікту.

 5. Суб’єктивні елементи конфлікту.

      До особистісних (суб’єктивних) елементів конфлікту відносять психофізіологічні, психологічні, етичні і поведінкові властивості окремих особистостей, які впливають на виникнення і розвиток конфліктної ситуації. До суб’єктивних елементів конфлікту належать: 1) основні психологічні домінанти поведінки, 2) риси характеру і типи особистостей, 3) установки особистості, 4) неадекватні оцінки і сприйняття, 5) етичні цінності, 6) манери поведінки.
      До основних психологічних домінант належать: ціннісні орієнтації, цілі, мотиви, інтереси, потреби. Ціннісні орієнтації виражаються в тих моральних, ідеологічних, політичних принципах на основі яких будується поведінка особи в конфлікті. Наприклад людина із релігійними цінностями буде прагнути уникнути конфлікту, керуючись принципом „не вбий”, „полюби ближнього, як самого себе”, а інша людина навпаки буде демонструвати агресивну поведінку, керуючись принципами „око за око”, „хто не з нами, той проти нас”.
      Ціль це усвідомлений образ бажаного результату для даної сторони у конфлікті, на досягнення якої спрямовані всі дії сторони. Ставлячи перед собою ціль, люди формують своє уявлення щодо кінцевого результату конфлікту. Слід виокремлювати стратегічні та тактичні цілі. Основна стратегічна ціль – оволодіти об’єктом конфлікту. Тактичні цілі визначають кінцевий результат кожного з етапів конфліктної боротьби.
      Мотив – це безпосереднє спонукання вступу в боротьбу, яке пов’язане із задоволенням її потреб, це те внутрішнє, що підштовхує людей до активності в конфліктній ситуації. Тобто, мотив – це свідома причина, яка лежить в основі вибору дії суб’єктів конфлікту. Мотиви, стосовно конфлікту поділяють на основні (базисні) та другорядні. Базисні мотиви пов’язані з реалізацією найважливіших інтересів людей і соціальних груп. Базисні мотиви не тільки збуджують і спрямовують конфліктну діяльність, але й надають їй суб’єктивного змісту. Потреби у безпеці, матеріальному добробуті, успіху, кар’єрі виходять у конфліктних діях на перший план.
      Інтереси учасників конфлікту – це усвідомлення ними об’єкту конфлікту як своєї потреби. Звідси і випливає підвищена увага до даного об’єкту конфлікту, а не до другого. Власне протиріччя інтересів і породжує конфлікт. Якщо об’єкт не представляє ніякого інтересу, то конфлікт через нього не виникає.
      Потреби з точки зору психології – це такий стан, який виражається в тому, що об’єкт конфлікту виступає як гостра потреба, необхідна для подальшого існування. Потреби є регуляторами поведінки людини.
      Важливу роль в розвитку конфлікту відіграють риси характеру особистості. Розрізняють такі типи особистості: екстраверти, інтроверти, емоційно нестабільні люди, емоційно стабільні люди. Додаткову інформацію про основні типи особистості, а також про основні типи акцентуацій характеру особистостей та про два типи особистості ви почерпнете із підручника Конфликтология: Учебник для вузов / В.П. Ратников и др. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001. – 512 с. С. 77 – 80.
      До важливих суб’єктивних елементів конфлікту слід віднести установки особистості. Німецький філософ Едуард Шпрангер в книзі „Форми життя” виділив 6 основних ідеальних типів людей, які відповідають їх ціннісним орієнтаціям та установкам. Зокрема: теоретична людина, економічна людина, естетична людина, соціальна людина, політична людина, релігійна людина. Коротко розглянемо цей поділ.
      Теоретична людина має чітку теоретичну установку і в свою практичну поведінку завжди вносить чітку систему і логіку. Це люди, які у звичному житті є науковцями, зазвичай це досить складні натури. Економічна людина сутність свого життя підпорядковує корисності, тому чітко вираховує „коефіцієнт корисної дії” всіх своїх вчинків. Естетична людина живе в світі фантазій, володіє здатністю до передбачення та інтуїцією. Дуже цінують духовну красу, спілкуватися із реальним світом для них досить важко. Соціальна людина повністю присвячує себе для чужих людей. Має потребу в самозреченні задля інших, керується почуттям любові до ближніх. Політична людина керується життєвими установками які спрямовані на володіння владою, самоутверджуються через владу. Релігійна людина спрямована на досягнення вищого блага через духовне життя в релігії.
      Неадекватні оцінки і сприйняття як інших людей так і самого себе є важливим суб’єктивним елементом конфлікту. Занижені чи завищені якості інших людей чи свої власні можуть породжувати різноманітні непорозуміння, що призводять до конфлікту. У зв’язку із цим можна виділити типові помилки: ефект ореола, ефект бумерангу, ефект новизни, ефект „снисходительности” логічна помилка, помилка соціального стереотипу, помилка центральної тенденції, помилка привабливості і взаємної симпатії, помилка близькості.
      Ефект ореола виникає тоді, коли перша думка про людину є позитивною, то в подальшому всі його проступки будуть оцінюватися з позитивної точки зору, а негативні проступки просто недооцінюватимуться, і навпаки, якщо перше враження негативне, то людину так і сприйматимуть. Такий ефект ореола сприяє виникненню конфліктів в школі: якщо „нерозумний двійочник” то отримати позитивну оцінку чи характеристику практично нереально, і навпаки „відмінник” ніколи не буде запідозрений у негативному вчинку. Такий ореол може стати причиною особистісного чи міжособистісного конфлікту.
      Ефект бумерангу виникає тоді, коли підірвано довір’я до джерела інформації, тобто тоді, коли людина, яка передає інформацію викликає недовіру і неприязнь у всіх оточуючих тоді її ніхто не сприймає і можна очікувати, що її ніхто не повірить.
      Ефект новизни – при сприйнятті і оцінці людьми незнайомими один одного дуже важливою є перша інформація, а по відношенню до знайомої людини – остання, тобто більш нова.
      Ефект „снисходительности” полягає у тому, що люди оцінюють себе і інших більш високо по шкалі позитивних характеристик і більш низько по шкалі негативних якостей.
      Логічна помилка полягає у тому, що якщо людину оцінюють високо по шкалі агресивності то приписують її інші близькі властивості, виходячи з того, це логічно пов’язано.
      Помилка соціального стереотипу, полягає у тому, що соціальний стереотип – це відносно стійкий і спрощений образ соціального об’єкту. Такий стереотип може бути фальшивим, і формувати в людей помилкове враження. Наприклад вчитель – „зануда”, люди кавказької національності – „бандити”.
      Помилка центральної тенденції виникає тоді, коли той, хто оцінює уникає давати низькі чи високі оцінки, а користується середніми оцінками. Тоді всі люди є „сірими мишками”.
      Помилка привабливості і взаємної симпатії полягає в тому, що через симпатію до близької людини оцінка суттєво підвищується. Взагалі люди які для нас є привабливими отримують підвищену оцінку. Люди, які нас хвалять користуються Любов’ю і нагороджуються високими оцінками.
      Помилка близькості проявляється тоді, коли людину, яку оцінюють порівнюють з іншими людьми такого ж статусу і соціальної ролі, а не автономно.
      Манери поведінки відіграє важливу роль у конфлікті. Тобто люди вступають у спілкування з різним рівнем культури, звичок, правил поведінки. Але зустрічаються люди які є просто важкими в спілкуванні, поведінка яких є неудобною для оточуючих і вони є джерелом виникнення конфлікту. У роботі „Спілкування з важкими людьми” Роберт Бремсон виділив основні типи важких в спілкуванні людей. Зокрема: „агресивісти”, „скаржники”, „мовчуни”, „супер покладисті”, „вічні песимісти”, „всезнайки”. „Агресивісти” постійно провокують інших, говорять кпини, і дратують інших. „Скаржники” у них завжди є щось-небудь на що вони будуть нарікати, проте вони мало, що роблять для вирішення проблеми тому, що не хочуть брати на себе відповідальність. „Мовчуни” спокійні і небагатослівні, ніхто не знає, що вони думають про оточуючих. „Супер покладисті” погодяться з вами з будь-якого приводу і пообіцяють підтримку, проте слова у них часто розходяться із ділом. „Вічні песимісти” завжди пророкують невдачу у справі і стараються сказати „ні”, оскільки думають, що з цього нічого не получиться. „Всезнайки” вважають себе вищими від інших, думаючи, що знають істину про все на світі, вони можуть діяти як бульдозери, розштовхуючи всіх на своєму шляху, проте досить часто виявляється, що вони помилялися.
      Американський конфліктолог Джині Скотт доповнює цей список ще деякими типами: „максималісти”, „скритні”, „невинні брехуни”, „брехливі альтруїсти”. „Максималісти” хочуть, чогось прямо зараз, навіть якщо в цьому немає необхідності. „Скритні” тримають все в собі, не говорять про свої образи, а потім зненацька накидаються на вас, саме тоді, коли ви вважаєте, що все добре. „Невинні брехуни” часто брешуть, так, що ви не розумієте в що слід вірити, а в що ні. „Брехливі альтруїсти” роблять вам ніби добро, але в середині в душі вже жалкують про це.
      Важливий елемент конфлікту – розходження етичних цінностей людей. Одним із основних регуляторів відносин між людьми виступають етичні норми, в яких виражені наші уявлення про добро і зло, справедливість і несправедливість, правильність і неправильність наших проступків.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016