Studentam.net.ua

1. Моніторинг оточуючого середовища

   Термін "моніторинг" (monitoring) офіційно затверджений на Стокгольмській конференції ООН по оточуючому середовищі в 1972 році. Він означає спостереження, контроль, керування. Система моніторингу на думку І.П.Герасимова (1982) повинна включати: 1) систематичне спостереження над станом оточуючого середовища; 2) визначення можливих змін (особливо під впливом людини) і контроль таких змін; 3) заходи по регулюванню (керуванню) оточуючим середовищем. Моніторингом вірніше називати систему спостережень, що дозволяє виділити зміни стану географічної оболонки під впливом людської діяльності. Моніторинг включає: а) спостереження над факторами, що впливають на середовище і за станом середовища; б) оцінку фізичного стану середовища; в) прогноз стану середовища. І.П.Герасимов ділить моніторинг на три блоки – санітарний, геосистемний і біосферний. До першого відносяться як об'єкти приземний шар атмосфери, грунти, підземні і поверхневі води, промислові та побутові стоки, радіоактивні відходи. До другого відносяться зникаючі види рослин і тварин, природні водойми, агросистеми, лісові насадження, рекреаційні системи. До третього – атмосфера, гідросфера, рослино-грунтовий покрив, тваринний світ.
   По першому блоку служать показники токсичних речовин, фізичні і біологічні показники та ін. По другому – функціональна структура природних систем та її порушення, потенційна і ефективна родючість грунтів, популяційний стан рослин і тварин, урожайність сільськогосподарських культур, продуктивність лісових насаджень. По третьому блоку – радіаційний перегрів атмосфери, її газовий і аерозольний склад, забруднення річок і водойм, великомасштабні баланси СО₂, О₃ та ін.
   Службами і опорними базами по першій групі є гідрометеорологічні і сільськогосподарські станції, природні заповідники, науково-дослідні екологічні станції. По третій групі – міжнародні біосферні станції. Важливо при цьому використовувати матеріали космічної зйомки.
   Назріла необхідність створити глобальну систему моніторингу оточуючого середовища (ГСМОС). У цьому напрямі успішно співпрацюють спеціалісти різних країн.
   Інформаційна система моніторингу складається з 60 тис. гідрологічних станцій, 45 тис. метеорологічних станцій, що збирають і передають інформацію 8 разів на добу, 20 тис. океанічних буїв, 1200 аерологічних обсерваторій, приблизно 10 орбітальних станцій і ще 2209 заповідників і національних парків.
   Моніторинг дозволяє з допомогою зібраної інформації вести оцінку стану природного середовища, визначити антропогенне навантаження на середовище і оцінити збитки від нього (в рамках існуючої шкали цінностей).
   За природою спостерігають багато організацій і в рамках ООН і на національних рівнях. Це викликане швидким ростом негативних явищ у природі, що виникли внаслідок виробничої діяльності людства. Наприклад, кислі дощі.
   Досить перспективним є аерокосмічний моніторинг. Наприклад, аерокосмічний моніторинг лісів складається з п'яти блоків. 1. Ландшафтно-економічне районування, вивчення і картографування лісового фонду. 2. Охорона лісів від пожеж. 3. Захист від комах шкідників, стихійних лих, промислових викидів. 4. Контроль за порядком лісокористування і відновленням лісів. 5. Облік поточних змін в лісовому фонді, що викликані антропогенною діяльністю, лісовими пожежами та ін.
    У дослідженнях по науковій основі геосистемного моніторингу вузівські географи ведуть дослідження по моніторингу канцерогенних вуглеводнів у природному середовищі (участь в програмі ЮНЕСКО), а також в наукових основах глобальних і регіональних прогнозів.