Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Землезнавство arrow Загальне землезнавство (Лекції) arrow 2. Основні проблеми сучасної географії
06.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




2. Основні проблеми сучасної географії

2. Основні проблеми сучасної географії

   Головними завданнями географії є розробка питань перетворення природи, що передбачає ефективне використання природних ресурсів і прогноз очікуваних результатів, питань розвитку ТВК та економічної оцінки масштабних заходів.
  
Академік І.П.Герасимов вважав, що головними проблемами у розвитку географії в найближчому часі повинні бути три взаємозв'язаних напрями: 1) розвиток теорії і розробка наукових програм перетворення природи, що необхідне для ефективного використання природних ресурсів; 2) розробка теорії і створення регіональних моделей раціонального розташування виробничих сил для розвитку економіки країни; 3) вивчення закономірностей розселення населення і розвиток населених пунктів.
  
У географії, як і серед інших наук, спостерігається диференціація. Але диференціація (як відмічає К.К.Марков, 1978) не означає втрату загального об'єкта вивчення. Бо поруч з поглибленим вивченням окремих компонентів географічного середовища завжди потрібно буде узагальнювати. Тому диференціація географії не може ліквідувати її як науку. В той же час інтеграція не може призвести до повного злиття наук. Диференціація та інтеграція – дві сторони процесу пізнання і їх не можна протиставляти. Як би далеко не заходила диференціація, вона не в змозі дати цілісну картину об'єкта. Для цього служить інтеграція.
  
К.К.Марков наголошував на необхідності тісного зв'язку між двома основними гілками географії – фізичної та економічної ("Два очерки о географии", 1978). Екологічна ситуація склалась в значній мірі через те, що не розуміли зв'язків суспільних і виробничих явищ, що здійснюються в географічному середовищі. Передбачити всі наслідки впливу виробничої діяльності суспільства на середовище, могла б і повинна б географія. Проте географія, диференціація якої відбулась без одночасної і однаковій їй за масштабом інтеграції, виявилась не готовою до розв'язання цих завдань. До цих пір вирішення проблем пов'язаних з використанням географічного середовища, – глобальних, регіональних, локальних, – відбувається без належної участі географів.
  
Географія вивчає зв'язки в просторі і часі. Ще О.Гумбольдт відмічав, що географія вивчає "множину в єдності".
  
А.Г.Ісаченко (1986) пише, що процес інтеграції в географії переважно тільки декларується, про її суть і значення існує багато плутаних і протирічливих уявлень. Філософи вважають, що інтеграція знань – не злиття, не взаємне розчинення наук, а їх взаємодія, взаємозбагачення в інтересах сумісного вирішення комплексних проблем. У наш час модель єдиної географічної науки, всередині якої розрізняють декілька окремих наук, розглядається як бажана, але проблематична.
  
Ще В.В.Докучаєв відмітив, що географія розпливається у всі сторони. І тепер число всяких "географій" множиться. Диференціація все ще домінує над інтеграцією.
  
Проблема інтеграції географічних наук не виникла б, якби в цих наук був спільний предмет досліджень. В.С.Лямін вважає, що суспільство не може бути частиною географічної оболонки, бо воно представляє собою самостійну систему, що саморозвивається. Він прийшов до висновку, що неможливо дати визначення предмету географії, яке вичерпувало б зміст фізичної і економічноїх географії. І хоч він виділяє географічну форму руху матерії, але форма руху не є обов’язковою умовою самостійності науки.
  
В.С.Преображенський вважає, що великою інтегруючою силою в географії є загальнонаукові підходи – системний, екологічний, конструктивний, історичний, математичний, геофізичний і геохімічний. За І.П.Герасимовим, інтеграційний потенціал географії базується на принципах, зокрема, конструктивної географії. Проте методологічні основи та інтеграційні функції конструктивної географії залишаються неясними.
  
Виріс інтерес до проблем планетарного масштабу, наприклад, теплового і водного балансу, кругообігу води на Землі, морфоструктури Землі, продуктивності біосфери і біологічного кругообігу речовин.
  
Не знайшла ще свого розвитку ідея "теоретичної географії". Навіть її засновники Бунге В.,Харвей Д. розчарувались в ній. С.Б.Лавров і Н.Т.Агафонов пишуть: "Сьогоднішній рівень теоретичної географії не дає підстав вважати її методологією чи теорією географії. Досягнення її поки що зводяться переважно до розробки окремих методів досліджень, що також важливо, але не може підмінити теорію".

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016