Studentam.net.ua

1. Експедиції ХІХ століття. (Антарктида)

   У 1822-1823 рр. шотландець Д.Уеделл проводив промисел морського звіра поблизу Антарктиди і дійшов на південь, навіть дальше, ніж Д.Кук.
  Після росіян першими побачили берег Антарктиди команди суден лондонської торгово-промислової фірми "Ендербі". Вони здійснили кругосвітнє плавання в антарктичних водах під командуванням Д.Біско. В січні 1831 р. Біско перетнув полярне коло біля меридіана 0⁰ і поплив на схід. Під час цього плавання вони відкрили Землю Ендербі та ін., але внаслідок частих штормів повернув до Тасманії. Багато учасників експедиції померло від цинги.
   В 1832 р. експедиція продовжила плавання на схід, відкрила групу невеликих островів, названих островами Біско, Землю Грейама (першого лорда адміралтейства) і, досягши Фолклендських островів, завершили кругосвітнє плавання навколо Антарктиди. Відкриті ним Землі Ендербі і Грейама Біско вважав островами, хоч пізніше виявилось, що це частини Антарктиди.
   Американський військовий моряк Чарлз Уілкс в 1838-1942 рр. керував урядовою експедицією на 6 суднах. Наприкінці 1839 р. ескадра покинула Сідней і взяла курс на південь. На початку 1840 р. вона підійшла до краю пакової криги біля 164⁰30' сх.д. і попливла на захід в пошуках проходу далі на південь. Судна пройшли до 98⁰ сх.д., кілька разів спостерігали сушу. Отже, експедиція Уілкса відкрила значний відрізок берегів (близько 2800 км) Антарктиди і тому обширну смугу континенту на південь від Індійського океану між 142⁰ і 100⁰30' сх.д. Д.Моусон назвав Землею Уілкса. Пізніше більшість об'єктів, відкритих Уілксом були підтверджені Д.Моусоном в 1911-1914 рр., 1929-1931 рр.та ін.
   Наслідки експедиції Уілкса викладені в багатотомній праці, що публікувалась протягом 30 років, де висвітлені дані з геології, гідрології, метеорології, біології та ін.
   В 1840 р. на двох суднах "Еребус" і "Терор", спеціально обладнаних для плавання в полярних водах, відправився в Антарктиду Джеймс Росс. В січні 1841 р. за 71⁰пд.ш. на 171⁰сх.д. дослідники побачили гору Сабін (3000 м) покриту льодом і снігом. Потім судна без перешкод попрямували дальше на південь в море Росса і 27 січня поблизу 77⁰пд.ш. відкрили два високих вулкани Еребус – діючий і Терор. Далі на шляху на південь став непрохідний льодяний бар'єр висотою в десятки метрів (Льодовиковий бар'єр Росса), і Росс повільно поплив вздовж бар'єру, зайшов за 78⁰пд.ш., але змушений був повернути на північ, бо не бачив краю бар'єру. У квітні Росс повернувся в Тасманію.
   Навесні 1841 р. Росс знову рушив до Антарктиди, сподіваючись знайти в льодовому бар'єрі прохід на південь. На початку січня 1842 р. експедиція перетнула полярне коло біля 156⁰30'з.д., але через важкі льодові умови відхилилася на захід, потім перетнула 78⁰пд.ш. і проникла на 5,5 миль дальше на південь, ніж минулого разу. Проте Росс знову відступив перед льодяним бар'єром і повернув на північний схід, прийшовши до висновку, що Земля Вікторії – великий острів. У грудні Росс намагався пройти через море Уеделла, але не зміг і восени 1843 р. провернувся в Англію. За 4,5 роки досліджень експедиція відкрила Землю Вікторії, Льодяний бар'єр і море Росса, два вулкани і декілька островів. Проте Росс не вірив, що Антарктида – материк.
   Після плавання Д.Росса антарктичні експедиції припинились майже на пів-століття. Серед географів відносно Антарктиди не було чітких уявлень.
   В 1899 р. Борхгревінк з чотирма молодими вченими вперше в історії антарктичних досліджень зазимували там біля м.Адер. Влітку наступного року дослідників було евакуйовано судном "Південний хрест". Під час плавання поблизу 164⁰33'з.д. дослідники зуміли піднятись на льодяний бар'єр Росса. В середині лютого Борхгревінк з двома супутниками на собачих запряжках просунулись по льодовику до 78⁰50'пд.ш. Таким чином, експедиція підтвердила, що море Росса влітку доступне для плавання далеко південніше, ніж інші антарктичні моря. Ця одноденна екскурсія на льодяний бар'єр Росса показала, що його можна пройти і спробувати досягти Південного полюса.