Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Землезнавство arrow Загальне землезнавство (Лекції) arrow 3. Становлення фізичної географії
11.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




3. Становлення фізичної географії

3. Становлення фізичної географії

   Л.С.Берг, О.О.Борзов та ін. вважали географію комплексною наукою, формували ландшафтний напрям у географії, тобто інтегральний. Ці вчені прийшли до ідей географічного синтезу шляхом вивчення ландшафтів.
  
За рубежем після смерті О.Гумбольдта і К.Ріттера географія розвивалась завдяки працям Фердінанда Ріхтгофена (1833-1905 рр.) знаменитого мандрівника по Китаю. Він як і Анучін вважав, що географія – це загальне землезнавство, яке вивчає географічну оболонку, в межах якої літосфера, гідросфера, атмосфера і біосфера проникають одна в одну. Вивчення географічної оболонки відбувається в масштабі як всієї планети, так і по окремих регіонах і місцевостях. У Німеччині одночасно з Ріхтгофеном працював Фрідріх Ратцель (1844-1904 рр.), який заклав основи антропогеографії. Це наука в розумінні Ратцеля і його послідовників, що застосовує теоретичні положення дарвінізму до вивчення розташування людини і її діяльності. Ратцель був першим представником так званого соціал-дарвінізму. У 1882-91 рр. він опублікував два томи "Антропогеографії". Головна ідея її полягає в тому, що існує багато спільного між групами тварин і групами людей в їхньому житті, розташуванні, взаємодії з оточуючим середовищем. В книзі "Політична географія" (1897) Ратцель прагне показати, що держава, подібна до організму, повинна або жити, або померти. А щоб не вмерти, вона повинна боротись за розширення свого простору, тільки так можна вціліти. Так він підійшов до поняття "життєвого простору", яке було використано пізніше німецькою нацистською геополітикою. З'явились праці з ландшафтознавства в Німеччині, Австрії, Франції.
  
Видним німецьким географом був Альфред Геттнер (1859-1941 рр.) професор Гейдельберзького університету. Його ідеї мали великий вплив на сучасників і в наші дні аналізуються, оцінюються. Книга Геттнера "Географія, її історія, сутність і методи" (1927) була перекладена в нашій країні і видана під редакцією М.М.Баранського у 1930 р. Геттнера турбував розпад географії на самостійні науки циклу загального землезнавства, він старався обгрунтувати таку географію, яка б не розповзалась в різні боки, не захоплювалась би геологією, геофізикою, ботанікою, зоологією, економікою та іншими науками і мала би сутність, що відноситься лише до географії і нікуди більше. Сутність географії за Геттнером полягає в застосуванні просторового методу дослідження. Але він не розглядав розвитку в часі, не розглядав процеси. Сильна сторона наукової концепції Геттнера (Саушкін,1980) – це упор на поєднання предметів і явищ в просторі, на дослідження просторових зв'язків. Геттнерівські погляди на географію можуть розглядатись як вершина географії кінця XIX початку XX ст.
  
Основи нової фізичної географії закладені руськими географами докучаєвської школи. Вирішальний поворот у розвитку вітчизняної географії пов'язаний з ідеями Докучаєва, якого Л.С.Берг назвав основоположником сучасного напряму географії. Докучаєв старався через грунт дійти до пізнання динаміки ландшафту. Він був представником, який розвивав вчення про ландшафти, яке набуло широкого розвитку в останній час. Докучаєв випередив свій час у даному питанні. Докучаєв (1846-1903 рр.) після закінчення Петербурзького університету у 1871 р. досліджував ріки Європейської Росії, головним чином утворення річкових долин. У 1875 р. він склав програму по дослідженню російських чорноземів, а пізніше вів дослідження. З 1879 по 1896 рр. читав лекції в Петербурзькому університеті.
  
Першою великою колективною польовою роботою під керівництвом Докучаєва було повне природно-історичне крупно масштабне вивчення Нижегородської губернії з метою економічної оцінки земель (1882-1885 рр.). У 1885 р. Докучаєв заснував у Н.Новгороді природно-історичний музей – перший в Росії. Під час цієї експедиції були сформульовані основні положення грунтознавства: грунт самостійне природно-історичне тіло, що залежить від клімату, рельєфу, материнських порід і діяльності організмів. Пізніше подібні роботи були проведені Докучаєвим та його співробітниками в Полтавській губернії. Для співробітників та учнів Докучаєва ці експедиції були прекрасною школою комплексних досліджень. Третьою була Особлива експедиція для дослідження і обліку лісового і водного господарства в степах Росії (1892-1897 рр.). У 1883 р. вийшла книга Докучаєва "Русский чернозём" в якій чітко простежуються географічні ідеї. Вчений вивчав чорнозем в просторі і часі. У 1891 р. Докучаєв написав книгу "Наши степи прежде и теперь", видану на користь тих, що постраждали від неврожаю. У книзі автор пропонує систему по впорядкуванню водного господарства степів. Докучаєв встановив закон світової зональності природи, відмічаючи зональність у продуктах вивітрювання, кліматі, водах, тваринному світі і як результат зональності грунтотворчих факторів – зональність грунтів (широтна і висотна).
  
У північній півкулі Докучаєв виділив такі зони: 1). Бореальну, 2).Тайги, 3).Чорноземну, 4).Пустинь і напівпустинь, 5).Субтропічну і тропічну. Закон зональності – це просторово-часовий закон. Докучаєв вважав, що людина у всіх проявах свого життя зональна: звичаях, релігії, одежі і т.д. Проте він не вважав зональними історію людства, соціальний лад, характер виробництва.
  
Учнями Докучаєва були В.І.Вернадський, К.Д.Глінка, А.Н.Краснов, Г.І.Танфільєв та інші. Краснов організував кафедру географії у Харківському університеті, Танфільєв – в Одеському.
  
Отже, на початку ХХ ст. зародились всі основні напрями сучасної географії.

ЛІТЕРАТУРА

1. Жекулин В.С. Введение в географию. Л. Изд-во ЛГУ, 1989 гл.2
2. Козлов П.К. Монголия и Амдо и мёртвый город Хара-Хото.
3. Магидович И.П., Магидович В.И. Очерки по истории географических открытий т. 4. М.: Просвещение, 1985. Гл.12 и 21.
4. Мурзаэв Э. В далёкой Азии. Изд-во АН СССР. М. 1956.
5. Пастухов А.В., Козлов П.К. М.,1954.
6. Саушкин Ю.Г. Географическая наука в прошлом, настоящем и будущем. М.: Просвещение, 1980.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016