Studentam.net.ua

1. Експедиції П.К.Козлова, М.М.Миклухо-Маклая

   П.К.Козлов – учень і соратник Пржевальського, —здійснив багато видатних подорожей в Центральну Азію. Знайомство Козлова з Пржевальським у молоді роки і визначило його подальший жттєвий шлях. Козлов брав участь у 4-й експедиції Пржевальського у Центра­льну Азію (1883-1885 рр.). Він показав себе енергійним мандрівни­ком-дослідником. У Петербурзі Козлов поступив у військове училище і продовжував вивчати ботаніку, зоологію та інші науки, готуючись до нових подорожей. У 1887 р. Козлов закінчив училище і в 1888 р. взяв участь у новій експедиції М.М.Пржевальського. Після смерті Пржевальського експедицію очолив М.В.Певцов, в якого Козлов багато чому навчився. Як відмічає Е.Мурзаєв (1956 р.) одна експеди­ція слідувала за іншою. Велична пустиня Гобі змінюється льодяними горами Східного Тянь-Шаню, Наньшаню, кам'янистими плоско­гір'ями Монголії і холодними просторами Тібету.
   В 1893 р. Козлов разом з Всеволодом Івановичем Роборовським здійснив нову експедицію в Тянь-Шань, Північно-Східний Тібет і Кашгарію. Він здійснив кілька самостійних маршрутів, зібрав нові зоологічні і ботанічні колекції. З 1895 р. став керівником експедиції і успішно її завершив. Після цього він написав звіт, що вийшов окремою книгою.
   В 1899 р. Козлов очолює організовану географічним товариством експедицію у верхів'я рр.Хуанхе, Янцзи і Меконгу. З цієї експедиції був привезений величезний матеріал з географії, зоології, ботаніки, етнографії. Експедиція відома під назвою камської. Наукові результати її були опубліковані багатьма випусками, з яких два томи написані власноручно Козловим. Ця експедиція була гордістю Козлова. Йому вдалось проникнути у східний Тібет (Кам), де грандіозні ущелини, труднодоступні хребти, швидкі ріки, важкопрохідні ліси створюють ландшафти зовсім відмінні від західнотібетських високих пустинь. Східний Тібет – "область річкових ущелин". За час роботи експедиції Козлов зняв на карту 12802 км шляху, визначив координати 37 пунктів і абсолютну висоту 1 тис. пунктів. Звіти Козлова яскраві, написані на високому професійному рівні. З камської експедиції мандрівник привіз численні колекції гірських порід, рослин і тварин та ін. Російське Географічне товариство нагородило його Костянтинівською золотою медаллю. З цих пір ім'я Козлова стало широковідомим.
   В 1907 р. П.К.Козлов вирушає в нову експедицію у Монголію та інші райони Центральної Азії, що тривала два роки. Козлов проявив інтерес не тільки до вивчення природи, але також історії народів Центральної Азії, до археологічних пам'ятників, зокрема до засипаного пісками мертвого міста Хара-Хото – столиці стародавньої держави Сі-Ся. Завдяки добрим відносинам з жителями Алашаня Хара-Хото було виявлене східніше низов’їв р.Едзінгол. Був зібраний величезний фактичний матеріал: предмети буддійського культу, мистецтва, монети, начиння, єдині в світі екземпляри грошових знаків Юаньської (монгольської) династії. Найбільшою цінністю була бібліотека (2000 книг і рукописів), що була перевезена в Петербург і здана в Руський і Азіатський музеї. Отже, розкопки Хара-Хото відкрили цілу культуру XIII-XIV ст. Це викликало величезний інтерес у всьому світі (Рис. 35).
   Крім того, в північній частині Гобі були знайдені рештки скелетів носорога, жирафа, трипалого коня та ін. Ця експедиція називалась монголо-сичуанська. Після повер­нення до Петербурга Козлов знову планує експедицію в Південний Тібет, Лхасу. Особисте знайомство з 13-им далай-ламою і його запро­шення сприяли здійсненню задуму, але перешкодила 1-ша світова війна. У 1920 р. Козлов опублікував книгу "Тибет и далай-лама", а в 1923 виходить повний звіт про роботу монголо-сичуанської експедиції "Монголия и Амдо и мёртвый город Хара-Хото".
   В 1923 р. Козлов організував нову експедицію в Монголію, він задумав нарешті досягти Лхаси. Лама навіть послав в Ургу (Улан-Батор) провідника, але через протест Англії експедиція в Тібет не попала і обмежилась вивченням Монголії. Пройдено 3500 км, вивчений південний Хангай, степові і пустинні частини Монголії, проведені метеорологічні спостереження, зібрані численні колекції: ссавців 60 видів, птахів – 300 видів (2 тис. екземплярів), чимало риб, земноводних і плазунів. Колекція комах – до 30 тис. екземплярів. У північній Гобі проведені палеонтологічні розкопки і знайдено рештки носорога, жирафи, трипалого коня, гієни, оленів (третинний період). Проведені додаткові розкопки Хара-Хото.
   Повернувшись у 1926 р. з Монголії, Козлов збирався написати загальний звіт, як це він робив раніше, але затримка з обробкою колекцій в різних інститутах та музеях і стан здоров'я не сприяли здійсненню задуманого.
   Таким чином, Козлов здійснив 6 експедицій, значення яких для науки величезне. На відміну від Пржевальського Козлов проявляв ширші наукові інтереси: займався вивченням історії, археології, етнографії тощо. Маршрути він розбивав на окремі групи. Поглиблення географічних знань диктувало нові вимоги і Козлов включав до складу експедиції фахівців – геологів, зоологів, ботаніків, грунтознавців, географів і навіть композитора.
   Подорожі М.М.Миклухо-Маклая. М.М.Миклухо-Маклай здобув вищу освіту в Німеччині. Здійснив свою першу подорож на Канарські острови і в Марокко (1866-1867 рр.), де займався зоологічними дослідженнями. Повернувшись в Росію, займався антропологією і етнографією. З цією метою здійснив кілька подорожей на острови Тихого океану.
   На прохання Руського географічного товариства він був доставлений на кораблі "Витязь" на східний берег Іріана (Нова Гвінея) і висаджений там у 1871 р. на берег затоки Астролябія, яка пізніше була названа берегом Маклая. Тут Маклай вивчав мову, звичаї, характер папуасів, проводив антропологічні дослідження та ін. За приязне ставлення до аборигенів завоював їх любов та повагу. На початку 1873 р. за ним прийшов кліпер "Изумруд" і на ньому Маклай подорожував до Філіпін та Яви. У 1874 р. він на голландському судні плавав до Сулавесі, Тімора, Молукк, звідти добрався до західного берега Іріану, обстежив його, знову плавав до Молукк та Сулавесі і повернувся на Яву, де проживав до 1875 р. Потім М.-Маклай досліджував внутрішні райони півострова Малакка. У 1876-1877 рр. він втретє відвідав Іріан, жив на своєму березі і зібрав цінні антропологічні та етнографічні колекції. На основі своїх спостережень М.-Маклай прийшов до висновку про видову єдність і спорідненість різних людських рас всупереч твердженням геополітиків і расистів про "нижчі" і "вищі" раси.
   Наприкінці 1877 р. М.-Маклай відправився в Сінгапур, де через хворобу пробув більше пів-року. У 1878 р. перебрався в Сідней і звідти у 1879-80 рр. він плавав до Нової Каледонії та островів Меланезії, продовжуючи антропологічні дослідження і в четвертий раз побував на Новій Гвінеї, на цей раз на південному березі. Повернувшись в Австралію, М.-Маклай виступив проти работоргівлі, досить поширеної в Меланезії (Рис. 36).
   В 1881 р. він п'ятий раз відвідав Нову Гвінею (південний берег) і в наступному році через Суецький канал повернувся до Петербурга.
   Через рік М.-Маклай відправився в Австралію, звідти на Яву, а потім на "берег Маклая" (Нова Гвінея). Побувши деякий час серед друзів-папуасів, він переїхав до Австралії, жив там до 1886 р. а потім перебрався з сім'єю до Петербурга, де і помер у 1888 р.
   Важливою заслугою Миклухо-Маклая є його відстоювання положення про видову єдність людських рас. Він перший описав меланезійський антропологічний тип, зібрав цінний матеріал про побут і культуру народів Океанії.
   Миклухо-Маклай залишив велику літературну спадщину, яка була пізніше належним чином упорядкована і видана. (Академічне видання в 5-и томах – 1950-1954 рр.).