Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Психологія arrow Психологічна корекція (Лекції) arrow Тема 4. Особливості застосування ігрового методу та засобів мистецтва у психокорекційній роботі.
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




Тема 4. Особливості застосування ігрового методу та засобів мистецтва у психокорекційній роботі.
Тема 4. Особливості застосування ігрового методу та засобів мистецтва у психокорекційній роботі.

      - Використання методів ігрової психотерапії у психокорекційній роботі. Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.
      - Терапія мистецтвом.
      - Казкотерапія.
      Ігрова психотерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей і дорослих з використанням гри. Сьогодні гра, без перебільшення є найпопулярнішим видом психологічної роботи як з дітьми, так і з дорослими.
      Чому більшість людей у будь-якому віці так люблять грати?
      Перш за все, тому що гра – це цілісний стан душі. Гра захоплює людину повністю. Це єдність думок, почуттів і руху. Це гармонія життя в образі, ролі, ситуації, світі.
      Крім того, гра – це унікальний фантастичний простір, що має величезний творчий потенціал. Можна творити себе, свої відносини з іншими, своє майбутнє і майбутнє світу в абсолютно безпечній атмосфері і ситуації.
      Характерна особливість гри – її двоплановість, тобто:
      · Гравець виконує реальну діяльність, пов’язану з рішенням конкретних задач,
      · Ряд аспектів цієї діяльності носять умовний характер, що дозволяє відволіктися від реальної ситуації з її відповідальністю та багатьма обставинами.
      Двоплановість гри обумовлює її розвивальний ефект.
      У роботі з дорослими гра використовується у груповій психотерапії і с\п тренінгу у виді спеціальних вправ, завдань на невербальні комунікації, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких стосунків між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімаючи небезпеку соціально-значимих наслідків.
      У роботі з дітьми гра коригує негативні відносини, страхи, невпевненість у собі, що подавляються дитиною, розвиває здібності дитини до спілкування, збільшує діапазон доступних для дитини дій з предметами.
      Структуру дитячої гри складають:
      ролі, взяті на себе гравцями,
      ігрові дії як засіб реалізації цих ролей,
      ігрове застосування предметів – заміщення реальних предметів ігровими (умовними),
      реальні стосунки між гравцями.
      Одиниця гри і в той же час центральний момент, який об’єднує всі її аспекти – роль.
      Сюжет гри – відтворювальна дійсність.
      Зміст гри – те, що відтворюється дітьми як головний момент діяльності і відносин.
      В грі відбувається формування довільної поведінки дитини і її соціалізація.
      Ігрова психотерапія застосовується при наявності даних проблем:
      соціальний інфантилізм, замкнутість, фобічні реакції, надконформність і надслухняність, порушення поведінки і шкідливі звички,
      - при агресивності в поведінці,
      - як засіб покращення емоційного стану дітей після розлучення батьків,
      - для дітей, що потерпіли насилля і покинутих дітей,
      - для зниження страхів,
      - при корекції труднощів у навчанні,
      - відставанні у мовному розвитку,
      - покращенні “Я-концепції”.
      Основні психологічні механізми корекційного впливу гри.
      1. Моделювання системи соціальних стосунків в наочно дієвій формі в особливих ігрових умовах.
      2. Зміна позиції дитини  в напрямку подолання пізнавального і особистісного егоцентризму і послідовної децентрації, завдяки чому відбувається усвідомлення власного “Я” в грі і зростає рівень соціальної компетентності і здібності до вирішення проблемних ситуацій.
      3. Формування реальних відносин партнерства та співробітництва.
      4. Організація поетапної обробки в грі нових, більш адекватних способів орієнтування дитини в проблемних ситуаціях, їх інтеріорізація, засвоєння.
      5. Формування здібності дитини до довільної регуляції діяльності на основі підпорядкування поведінки системі правил.
      Принципи здійснення ігротерапії.
      - Безумовне прийняття дитини.
      - Недирективність в управлінні корекційним процесом (мінімальність обмежень).
      - Встановлення фокусу корекційного процесу на почуттях і переживаннях дитини (необхідно добитися відкритого вербального вираження дитиною своїх почуттів, стати для дитини своєрідним дзеркалом, в якому вона може побачити себе).
      Корекційний процес можливий лише тоді, коли психолог сензитивний до почуттів дитини, висловлює віру в можливості дитини прийняти на себе відповідальність за рішення проблеми. 
      Вперше методи ігрової терапії були застосовані М.Кляйн, гра використовувалася як заміна методу вільних асоціацій в психоаналізі. Гра на думку М.Кляйн представляє символічну діяльність, в якій знаходять вільне вираження подавлені і обмежені соціальним контролем несвідомі несвідомі імпульси і бажання,
      - В ролях, які приймає на себе дитина, в ігрових діях з іграшками приховується певний символічний зміст;
      - В грі дитина є вільною від тиску з боку оточення, розкриваються можливості вираження несвідомих бажань.
      Кляйн рахувала, що символічний зміст повинен бути проінтерпретований терапевтом і доведений до свідомості дитини.
      Ігротерапію одна з перших застосовувала Анна Фрейд в роботі з дітьми, які пережили бомбардування Лондону під час ІІ світової війни. Якщо дитина мала можливість виразити в грі свої переживання, то вона звільнялася від страху, і пережите не розвивалося в психологічну травму.
      До використання гри в психокорекційних цілях зверталися вітчизняні дослідники – практики Л.Абрамян (1986), А.Варга (1989), А.Захаров (1988), А.Співаковська (1988).
      А.Співаковська вважала, що для того, щоб включити в дію механізм перебудови поведінки несміливих у спілкуванні дітей, необхідно змінити умови, тотбо вивести з того середовища, в якому з’явилися небажані форми поведінки.
      За Захаровим метою корекції є перенос негативних емоцій і якостей дитини на ігровий образ. Діти наділяють персонажів власними негативними емоціями, рисами характеру, переносять на ляльку свої недоліки.
Гра як діяльність і її психолого-педагогічні можливості.

Особливості гри як діяльності.
Психолого-педагогічні можливості гри.
Гра – це внутрішньо мотиваційна, самоцінна для людини діяльність.
В грі людина почуває себе природно, адекватно своїй людській природі, так як природній стан людини – це стан Діяча, ініціатора власного розвитку.
Людина включається в гру цілковито: всім своїм інтелектуальним, особистісним, емоційним потенціалом, своїм життєвим досвідом і творчими ресурсами.
Гра надає широкі можливості для розвитку і саморозвитку так як людина знаходиться в стані “максимальної готовності” до цього.
Гра задає учаснику правила поведінки, границі дозволеного, часові межі самореалізації в даному ігровому просторі.
Гра надає значні можливості для формування саморегуляції, навичок планування, самоконтролю і самооцінки.
Гра є “експериментальною площадкою” особистості, дозволяє почувати себе вільним від всіх обмежень (стереотипів, шаблонів мислення і звичних варіантів рішення проблеми)
Гра дозволяє осмислити і зрозуміти себе, побачити (відчути) перспективи зміни, побудувати нові моделі поведінки, навчитися по-іншому ставитися до світу і себе.
Гра – це сумісна діяльність, що передбачає колективну взаємозалежність і збільшення особистих можливостей  через залучення потенціалу інших учасників.
Гра розвиває важливі соціальні навички і вміння, здібність до емпатії, кооперації, вирішенню конфліктів шляхом співпраці, вчить людину бачити ситуацію очима іншого.

 Терапія мистецтвом.
      Інтерес до арт-терапевтичних методів відображає потребу сучасної людини до більш природних, комплексних способів лікування і гармонізації, в яких однакову роль грають розум і почуття, тіло і рух, чоловічі і жіночі якості, здібність до інтроспекції і активної дії.
      Практично кожна людина може брати участь в арттерапевтичній роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до образотворчої діяльності і практично не має обмежень у використанні.
      Арт-терапія є засобом переважно невербального спілкування.
      Образотворча діяльність у багатьох випадках надає унікальну можливість для дослідження несвідомих процесів, актуалізації тих соціальних ролей і форм поведінки, які знаходяться у “витісненому” виді або слабо проявляється у повсякденному житті.
      Арт-терапія має інсайт-орієнтований характер.
      Юнг рахував, що образотворче мистецтво є внутрішньою потребою, свого роду інстинктом, який перетворює людину в інструмент для вираження досвіду колективного несвідомого. Відомо, що Юнг активно займався образотворчою творчістю і спонукав до цього своїх пацієнтів.
      Поняття символу має для арт-терапії принципове значення. Це пов’язано з тим, що арт-терапія представляє собою процес динамічної комунікації, що здійснюється через символічну “мову” образів. Крім того, символи виступають в якості мосту, що з’єднує свідоме і несвідоме.
      В символічних образах, що проявляються у творчій уяві чи сновидіннях людини, знаходить своє вираження енергія несвідомого, тимчасове блокування якої є причиною психічної нестабільності і нездоров’я. Таким чином, на відміну від З.Фрейда, що рахував символи проявом психічного інфантилізму, К.Юнг вважав, що символи можуть служити не тільки відновленню психічного балансу, але й особистісному зростанню. Через них людина здібна вступати у взаємодію з блокованими аспектами несвідомого і їх енергією, тим самим поступово  наближаючись до їх усвідомлення і психічної цілісності.
      Мистецтво дозволяє в особливій символічній формі реконструювати конфліктну травмуючу ситуацію і знайти її вирішення через переструктурування цієї ситуації на основі креативних здібностей суб'єкта.
      Завданнями арттерапії є:
      - дати соціально прийнятний вихід агресивності та іншим негативним почуттям;
      - отримати матеріал для інтерпретації і діагностичних заключень;
      - пропрацювати думки і почуття, які клієнт звик подавляти;
      - сконцентруватися на відчуттях і почуттях;
      - розвиток художніх здібностей і підвищення самооцінки.
      Арттерапія також використовується для дослідження внутрішньосімейних проблем.
      Прийомами арттерапії є малювання, моделювання з папером, фарбами, деревом, образні розмови, написання розповідей, спів, музика, виразні рухи тіла та ін.
      Основні методи арттерапії.
      Музикотерапія представляє метод, що використовує музику в якості засобів корекції емоційних відхилень, страхів, рухових і мовних порушень, психосоматичних захворювань, відхилень у поведінці. Існують “лікувальні” каталоги музики.
      Бібліотерапія – спеціальний корекційний вплив на клієнта з допомогою читання спеціально підібраної літератури з метою нормалізації і оптимізації його психічного стану.
      Танцювальна терапія спрямована на розвиток усвідомлення власного тіла, створення позитивного образу тіла, розвиток навичок спілкування, дослідження почуттів і набуття групового досвіду. Тіло і розум розглядаються як єдине ціле.
      Проективний малюнок дає вихід почуттям, бажанням, мріям, перебудовує свої відношення в різних ситуаціях. Цей метод використовують для зняття психічної напруги, стресових станів, при корекції неврозів, страхів.
      Орієнтовні теми:
      Ø Минуле і теперішнє. “Ситуації в житті, в яких я почуваю себе невпевнено”, “Мій звичайний день”.
      Ø Майбутнє і абстрактні поняття. “Ким би я хотів бути”, “Три бажання”, “Самотність”, “Острів щастя”, “Любов”, “Ненависть”, “Страх”.
      Ø Для дітей.“Моя сім’я”, “Я в школі”, “Я вдома”, “Я – який я зараз”, “Я в майбутньому”, “Що я люблю”, “Мій найкращий вчинок”, “Мій світ”.
      Психогімнастика основний акцент робить на навчанні елементам техніки виразних рухів у вихованні емоцій і вищих почуттів, набуття навичок релаксації. Діти вивчають різні емоції, можливість керувати ними.
      Вправи, що тренують почуття партнера “Дзеркало”, “Знайди сховану річ”, “Двійник” “Через скло”.
      Психом’язове тренування з фіксуванням уваги на диханні “Гра з піском”, “Сонечко і хмарка”, “Кулька”.
      Етюди на вираження основних емоцій  “Гнів L”, “Радість J”.
      Вправи на релаксацію “Пластилінові люди”, “Святковий пиріг”, “Піднімаємо однією рукою”, “Скульптура”.
Перелік музичних творів, що використовуються в ході корекційних занять

      При перевтомі і нервовому виснаженні:
      - “Ранок” Гріга
      - “Полонез” Оговінського
      При пригніченому меланхолічному настрої:
      - “До радості” Бетховен
      - “Аве Марія” Шуберт
      При вираженій дратівливості, гніві:
      - “Хор пілігримів” Вагнер
      - “Сентиментальний вальс” Чайковський
      - “Грьози”  Шуман
      Розслабляючий вплив здійснюють:
      - “Баркарола” Чайковський
      - “Пастораль” Бізе
      - “Соната До-мажор (Ч.3)” Лек лен
      - “Лебідь” Сен-Санс
      - Романс з кінофільму “Овід” Шостакович
      - “Старовинна пісенька” Бізе
      - “Історія кохання” Лей
      - “Вчора” Леннон
      - “Елегія” Форе
      Тонізуючий вплив:
      - “Чардаш” Монті
      - “Кулепарсіта” Родрігес
      - “Аделіта” Пурсел
      - “Шербурські парасольки” Легран і ін.
      Казкотерапія.

      Можливості роботи з казкою:
      - Використання казки як метафори.
      - Малювання за мотивами казки.
      - Обговорення поведінки і мотивів дій персонажу.
      - Програвання епізодів казки.
      - Використання казки як притчі ( з допомогою метафори можливий варіант вирішення ситуації)
      Позитивний вплив методів казкотерапії на дитину:
      - Казка допомагає пізнати оточуючий світ.
      - Знімає емоційну напругу, розслабляє.
      - Допомагає побачити шлях з емоційної безвиході.
      - В непрямій формі дитина отримує морально-етичний урок і, наслідуючи героя, може змінити власну поведінку.
      - Дає можливість налагодити емоційний контакт дорослого з дитиною.
      Концепція комплексної казкотерапії базується на 5 видах казок:
      Художні – народні казки, міфи, притчі, авторські історії.
      Дидактичні – у формі дидактичних казок подаються навчальні завдання.
      Медитативні служать для зняття психоемоційної напруги, створення кращих моделей взаємовідносин.
      Психотерапевтичні – казки, що розкривають глибинний зміст подій.
      Психокорекційні казки створюються для м’якого впливу на поведінку дитини. Під корекцією розуміється “Заміщення” неефективного стилю поведінки на більш продуктивний, а також пояснення дитині зміст того, що відбувається.
      Застосування психокорекційних казок обмежене за віком ( до 11-13р.) і проблематиці (неадекватна, неефективна поведінка).
      Батькам можна запропонувати створити самостійно психокорекційну казку:
      1. В першу чергу, ми підбираємо героя, близького дитині за статтю, віком, характером.
      2. Потім описуємо життя героя у казковій країні так, щоб дитина знайшла схожість зі своїм життям.
      3. Далі включаємо героя в проблемну ситуацію, схожу на реальну ситуацію дитини, приписуємо герою всі переживання дитини.
      4. Герой починає шукати вихід з ситуації (може зустріти “фігуру психотерапевта”, мудрого наставника). Завдання – через казкові події показати герою ситуацію з іншого боку, запропонувати альтернативні моделі поведінки.
      5. Герой розуміє свою неправоту і стає на шлях змін.
      Створюючи психокорекційні казки, важливо знати приховану причину “поганої” поведінки. У створенні психокорекційної казки може допомогти життєвий досвід.
     

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016