Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Соціальна робота arrow Історія соціальної педагогіки / соціальної роботи (Лекції) arrow 3. Висвітлення проблем суспільної гармонії та державного виховання у соціально-педагогічній творчості.
05.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




3. Висвітлення проблем суспільної гармонії та державного виховання у соціально-педагогічній творчості.

3. Висвітлення проблем суспільної гармонії та державного виховання у соціально-педагогічній творчості.

      Висвітлення проблем суспільної гармонії та державного виховання у соціально-педагогічній творчості.
      а) Т.Мор і Т.Кампанелла про справедливий суспільний устрій та виховання;
      б) Я.А.Коменський про “покращення справ людських” та державну систему підтримки потребуючих;
      в) Пропозиції Джона Беллерса щодо усунення бідності в трудових коледжах.
      Проблеми справедливого суспільного устрою, де б не було соціальних конфліктів, поділу на багатих і бідних, громадянського виховання, яке мало б забезпечити таку гармонію, турбували передових людей на межі двох епох Відродження та Нового часу (ХVI-ХVІІ ст.).
      Можливі проекти розв'язку гострих соціальних питань знайшли своє відображення у творчості соціалістів-утопістів Т.Мора і Т.Кампанелли, економіста і соціального реформатора Д.Беллерса, великого чеського мислителя, фундатора наукової педагогіки Я.А.Коменського та ряду інших. Частина їх інновацій є результатом процесів, що мали місце у суспільстві при створенні державної системи допомоги потребуючим, запровадженні нових форм виховання, інша ж плід їх невтомної праці та благородних стремлінь.
      А) Томас Мор (1478-1535) жив в Англії в період так званого первісного капіталістичного нагромадження. Закінчив Оксфордський університет, був членом англійського парламенту. У своїй знаменитій “Золотій книжці про найкращий суспільний лад і про новий острів Утопію” (1516 р.) Т.Мор говорить про необхідність надати всім громадянам можливості “духовної свободи і освіти”, він піддає нищівній критиці сучасне йому суспільне життя, приватну власність, як основне суспільне лихо, малює картину більш справедливого, на його думку, соціалістичного ладу. Т.Мор намагався розв’язати проблему усунення бідності, покласти початок загальному благополуччю. Шлях до них полягає в знищенні права власності.
      У другій частині “Утопії” Мор змальовує соціалістичне суспільство де всі громадяни працюють по 6 год. на день, де немає приватної власності і між громадянами існує цілковита економічна і майнова рівність. “Молодші члени суспільства готуються до життя. Землеробства вчаться всі й дитинства, частково в школі шляхом засвоєння теорії, частково на найближчих до міста полях, куди діти виводять наче для гри, між тим там вони не тільки дивляться, але під приводом фізичних вправ також і працюють”, (10, с. 117 118). Кожний молодий утопієць, чоловік чи жінка, повинен, крім того, навчатись принаймні одного ремесла. Вивчивши це ремесло, він може за своїм вибором зайнятись вивченням інших ремесел.
      В “Утопії” Мор значну увагу приділяє питанням виховання. Він відзначає, що всім дітям дається однакове суспільне виховання і початкова освіта. Таким чином, вже на початку ХXI ст. Мор висунув ідею загального обов'язкового навчання. Частина найздібніших юнаків, за рекомендацією вчителів і вибором народу, виділяється для занять науками і мистецтвами. Якщо учень не виправдовує надій, його відкликають із школи і призначають на фізичну роботу. і, навпаки, багато ремісників, які самоосвітою здобули глибокі знання, переводяться до “класу вчених”. Розумові заняття вважаються в утопійців однією з найбільших насолод.
      Великого значення надає Мор фізичному вихованню, дотримуючись при цьому афінської системи фізичного виховання: розвиток гімнастикою, військовими вправами здорового, сильного і красивого тіла.
      Шляхом безпосереднього спілкування з дорослими діти проймаються мораллю суспільства. Його вплив посилюється навчанням і вихованням, що передбачають врахування індивідуальних особливостей дітей. Так, Мор першим вказав на те, що всі соціальні фактори діють на підростаюче покоління. Т.Мор вперше ставить й проблему освіти дорослих. Вільний від роботи час громадянин проводить у бібліотеках і музеях, із захопленням займаючись самоосвітою. Держава надає всім бажаючим повне право користування книгами, приладдям тощо. Цим Мор робить науку і мистецтво здобутком усіх трудящих.
      Ідеї Т.Мора про широку самоосвіту, освіту дорослих, вплив соціального середовища на формування особистості представляють інтерес для соціальної педагогіки. Він намагався досягти соціального миру у суспільстві, ліквідувати бідність, покласти початок загальному благополуччю.
      Томазо Кампанелла (1568-1639) майже через 100 років після “Утопії” теж висунув ідею соціалістичного виховання, написавши “Місто Сонця”». На чолі “держави Сонця” стоїть жрець-філософ – “Сонце”. Приватної власності немає, всі громадяни повинні працювати, кожний одержує за потребою. Для всіх дітей запроваджено суспільне виховання. Новонароджені діти виховуються в суспільних виховних закладах. Виховання повинно бути організоване так, щоб діти розвивали свої сили і здібності. При навчанні широко застосовується екскурсії в природу і майстерні ремісників, на поля і пасовища.
      Отже, в соціально-педагогічних поглядах Кампанелли центральне місце займає ідея створення єдиної світової держави, що повинно мати своїм наслідком усунення всіх конфліктів між людьми і встановлення миру і щастя на землі.
      Б) Ян Амос Коменський (1592-1670 рр.) мислитель-гуманіст, фундатор наукової педагогіки.
      Народився у Південній Моравії в протестантській сім’ї, рано осиротів, виховувався у релігійній общині Чеських братів, де отримав початкову освіту. Навчався у латинській школі у Пшерові, а згодом двох німецьких університетах Гернборському та Гейдельберзькому. Після повернення в Чехію учителював у школі братства, став священиком. Тридцятилітня війна (1618-1648 рр.), релігійні переслідування спонукали його спочатку переховуватись у горах, а згодом на протязі 40 років мандрувати: Польща, Англія, Швеція, Угорщина, Ісландія. Неодноразово піддавався смертельній небезпеці, втрачав майно, рукописи, шукав сховища. Проте ніколи не полишав педагогічної діяльності, став відомим педагогом і єпископом.
      Я.А. Коменський жив у період переходу від середньовіччя до нового часу, який супроводжувався сутичками нового проти старих порядків.Тому його світогляд формувався під впливом джерел, які часто суперечили одне одному 3 поєднання цих джерел Коменський прагнув виробити власну філософію.
      На суспільні погляди Коменського вплинула його участь в демократичному, народному русі Чехії, що в доповненні я ідеями Відродження сформували у нього демократизм, гуманізм, народність, глибоку симпатію до простих людей.
      Величезні заслуги Коменського перед педагогікою: він закляв її наукові основи, відстоював демократичні прийшлій організації шкіл, створив класно-урочну систему, теорію дидактики.
      Однією з провідних ідей життя Коменського є реформування справ людства, боротьба за мир між народами усього світу. У творі “Загальна порада про виправлення справ людських” він накреслив гуманну і демократичну програму реформ (Панегерсія – всезагальне пробудження, Пнаявгія всезагальна просвіта, Пампедія всезагальне виховання, Пантасія всезагальна упорядкування світу, Пямнедія культура, розуму, Панглотія – культура мови, Панортосія всезагальне перетворення. Коменський висловив ідею створення міжнародних організацій, які б турбувалися про збереження миру і розповсюдження освіти серед всіх народів.
      Головними справами людськими є пізнання, релігія і політія. Коменський засуджує звичні людські справи, на які світ витрачає кращі сили це гонитва за багатством, почестями і насолодами. Проте багатство неминучі тривоги, почесті – летуча отрута, а насолоди солодка отрута. Не розуміючи цього, люди ловлять голі тіні без речей. Інакше кажучи, люди шукають себе поза собою, речі вищі за себе, а Бога нижче за себе,
      Коменський вважає, що людські справи можна виправити шляхом єдності, простоти і добровільності. ІІри цьому треба, щоб людством правила мудрість: “Всі наші старання тут служать тому, щоб в Пансофі можна було визнати справжню панацею проти всіх недоліків людства, наче справжню скарбницю ідей” (4, ст. 331).
      Коменський запропонував теорію навчання дидактику. На його думку оволодіння дидактичними принципами і правилами сприятиме наведенню порядку в школі: тут було б менше шуму, одуру, марної праці, а більше дозвілля, радостей, ґрунтовного успіху. У такому випадку і в християнській державі було б менше темноти, колотнечі, розбратів, а більше світла, ладу, миру і спокою.
      Важливим засобом реформування суспільства називається зразкове виховання. Пампедія є універсальне виховання всього людського роду. У праці “Всезагальна порада щодо виправлення справ людських” зазначається, що привести до всебічної культури треба всіх, у всьому, в ім’я загального процвітання і просвіти. “Багатство розумних порятунок світу (4, ст. 386).
      Коменський звертав увагу на виховання працелюбства як засіб самовдосконалення людей, превентивний засіб асоціальної поведінки, розв’язання проблем усунення бідності, тому що ледарство є першим кроком до розпусти: “Приклади цілих народів показують, що розпусти нема там, де процвітає чесна праця. Адже де кожен мовчки робить своє і у всіх завдяки старанню у всьому достаток, там ніхто не знає потреби і ні у кого нема часу для підлості” (4, ст. 394).
      Коменський закликає повсюдно відкривати суспільні школи. Там, де народжуються люди, вимагається виховання. Головне, що складає школу, це учні і хороші книги, з яких учителі переливали б в учнів освіту, мораль і благочестя. мудрість, мораль і благочестя Коменський відносить до трьох якостей людини, що складають її суть.
      Доцільно звернутись до вікової періодизації і системи шкіл, які запропонував чеський мислитель у творі “Велика дидактика” на початку свого творчого шляху. Він вважав, що освіту слід розпочинати якомога раніше і присвятити їй весь період юності 24 роки. Даний відрізок часу Коменський розділив на чотири шестирічні вікові періоди: дитинство (0 6 років), отроцтво (6-12 років), юність (12-18 років), змужнілість (18-24 роки). Кожному віковому періоду він визначив відповідну школу материнська школа (материнське опікунство у кожній сім'ї); школа рідної мови (елементарна народна школа, створюється у кожній общині, селі, містечку); латинська школа або гімназія (створюється у кожному місті); академія (створюється у кожній державі або великій провінції).
      Коменський запропонував школу старості, що є вершиною людської мудрості, щасливим досягненням меж земного життя. Він вважав, що основою продовження довголіття є корисна праця, яка окрім того вбереже від соціальне неприйнятної поведінки і допоможе уникнути бідності.
      Таким чином, Я.А. Коменський на схилі творчого шляху зобразив план реформування людського суспільства. Його думки стосовно виховання і освіти у суспільних школах, зв’язку освітньо-виховних процесів із благополуччям держави свідчать, що у його творчості існують елементи соціальної педагогіки.
      Я.А. Коменський першим із вчених і мислителів нового часу ґрунтовно розглянув проблеми ролі сім’ї у соціалізації особистості, суспільної відповідальності батьків за виховання дітей. Він створив перший посібник з дошкільного виховання дітей “Материнська школа” (1631 р.), розглядаючи правильне дошкільне виховання, по-перше, як засіб охорони дітей від шкідливих, випадкових, неправильних впливів на них, і, по-друге, як міцну основу для всього наступного виховання.
      Материнська школа, в розумінні Коменського, це сім’я, де протікає все життя дитини від народження до 6-ти років. Він вважав, що без хорошого початкового виховання дитини в сім’ї рішуче постраждає все наступне виховання і освіта людині.
      В унісон з епохою Відродження Коменський відкриває в дітях позитивні творчі сили і твердить, що гріх не може глибоко проникнути в дитячу природу, що в дітях більше першородної здоровості, чистоти і незіпсутості, ніж це було прийнято думати в епоху раннього середньовіччя. А тому перед вихованням дітей Коменський ставить завдання відновити цю незіпсуту природу дітей, допомогти дітям розвинути позитивні задатки.
      Коменський постійно закликає батьків рахуватися із ще незміцнілими фізичними і духовними силами дітей. Він пропонує враховувати вікові особливості дітей, хоч і не розкриває цих особливостей в деталях і подробицях.
      Коменський вважав, що батьки зобов’язані перед народом, суспільством зробити все для того, щоб діти “могли б, виросши, стати мужами, мудро керувати своїми справами... проводити життя чесно і розумно” (5, с. 206).
      Обов’язок батьків насамперед полягає в тому, щоб піклуватися про здоров’я дітей, причому Коменський вважав, що це повинно мати місце ще до народження. Жінки повинні турбуватися про себе, щоб як-небудь не зашкодити своїй дитині. Тому вони: 1) повинні уникати будь-якої надмірності (об’їдання, піст, оп’яніння, простуда), 2) не повинні спотикатись, наштовхуватись, вдарятись; 3) не хвилюватись, уникати страху, не сердитись.
      Визначаючи за батьками і вихователями право керувати дітьми, Коменський в той же час вважав необхідним обмежити ці права в двох напрямках: 1) надмірні вимоги і строгості; 2) потурання, надмірна поблажливість.
      У IV розділі твору “Материнська школа” Коменський накреслив програму виховної роботи з дітьми дошкільного віку. Ця школа в галузі моральності закладає міцну основу для нормування справжньої людяності. На думку Коменського, діти повинні відрізнятися помірністю, охайністю, повагою до старших, послужливістю, справедливістю, добродійністю, працьовитістю, витонченістю манер і т.д.
      Чеський гуманіст значну увагу приділив питанням фізичного виховання дитини і розумового розвитку. Особливе місце він відводив підготовці дитини до школи. формуванню в неї любові і поваги до вчителів.
      Проте творчість чеського гуманіста викликає інтерес в аспекті розв’язання проблем соціальної допомоги.
      Його погляди з приводу опіка потребуючих яскравий приклад еволюції поглядів людства від середньовіччя до епохи Відродження. У одному з ранніх творів “листи до неба” Коменський з одного боку засуджує соціальну нерівність, з іншого вважає наявність бідних і багатих божою волею. Отже, суперечлива доктрина “бідності”, притаманна середньовіччю, не знаходить розв’язання у “Ластах...” мислителя. Безперечно, це не справедливо, що одні їдять, п’ють, бенкетують, а інші до голоду приміряються. Однак не в багатстві істинне блаженство. Це зверху золото, срібло, дорогоцінні камені, а всередині страх та турботи.
      Однак вже в подальших своїх творах, зокрема “Загальній пораді...” Я.А.Коменський вважає, що людям треба прищеплювати працелюбство, щоб уникнути бідності, а також навчити мистецтву багатіти. Бажано, щоб всі люди жили за своїми потребами, щоб усі виїли себе забезпечити, щоб мали все необхідне, не бажали чужого.
      В епоху, коли людство повертається до державної системи допомоги потребуючим, Коменський схвалює таку систему. У промові “Про розвиток природних дарувань” він зазначав: “У освічених народів ліниві люди і здорові злидарі нетерпимі: їх навіть зовсім немає, так як кожна держава тримає всіх своїх громадян в порядку і турбується про своїх бідних”. (6, с. 11).
      В) Цілком відповідають підходам до опіки потребуючих, що склалися у ХVI ХVII ст., пропозиції англійського реформатора й економіста Д.Беллерса (1654-1725 р.). Для періоду державної системи соціальної допомоги характерним є створення робітничих будинків, благодійних установ Д.Беллерс створив проект трудового коледжу, у якому не тільки б зв’язувалась проблема усунення бідності, а й здійснювалось трудове виховання. Ним був проголошений лозунг “Хто працює, той не їсть”.
      Проект передбачав організацію освітньо-виховного закладу, що поєднує промислове підприємство і школу трудового виховання. Праця і трудова атмосфера розглядались в якості головної виховної сили» що діє на почуття, розум і волю вихованців.
      У написаних Беллерсом “Пропозиціях про запровадження трудового коледжу всіх корисних ремесел і сільського господарства” зазначається: “В інтересах багатих турбуватися про бідних і про їх виховання і освіту. Цим вони потурбуються і про власних спадкоємців... І хто знає, як скоро випадає йому самому доля або його потомкам стати бідними. Чи існує тепер такий бідняк, в якого хто-небудь з його предків не був багатим? Або такий багач, у якого хто-небудь з його предків не був бідняком?” (ст. 195-196).
      Своїм трудовим коледжем Д.Беллерс переслідував три мети: по-перше, користь для багатих, по-друге, достаток для бідних, по-третє, хороше виховання для молоді, яка повинна старатись підготувати свої душі як добрий грунт.
      Найкращий спосіб усунення бідності – забезпечити потребуючих роботою, це куди краще, ніж їх утримувати. Крім того, необхідно виховувати бідних дітей в працелюбстві, чого не можуть забезпечити їм батьки, що страждають певними вадами. Слід взяти до уваги, що через нестачу хороших вихователів чимало з дітей бідняків стають волоцюгами. І так продовжується з покоління в покоління.
      На думку Беллерса, у коледжі буде біля двохсот різних видів ремесел, а тому засновники коледжів будуть мати з них чималу користь.
      Беллерс наводить переваги виховання у коледжі з приватним вихованням:
      1. Тут будуть всі види занять і інструментів, які можуть бути використані для дітей різного віку і різних здібностей.
      2. Будь-яким мовам і знанням можна буде навчитись завдяки тому, що тут в ремісники всіх національностей.
      3. І дорослі, і діти легше підкоряються правилам і законам, коли вони бачать, як інші підкоряються.
      4. Вони будуть знаходитись під наглядом учителів більше, ніж в приватній сім’ї і, отже, уникнуть божевільних вчинків.
      5. Юнацтво прагне до товариства. Коледж являтиме собою корисну компанію і попередить від бажання виходити за його межі. Будучи добре керованим, він збереже від тих бід і вчинків, яким вчаться за його межами.
      6. Там може бути бібліотека, ботанічний сад для розпізнавання трав, лабораторія для виготовлення лікарств...
      Трудовий коледж розглядався Д.Беллерсом як школа, призначена для бідних, але у якій зможуть навчатись і діти багатих.
      На жаль, проект Джона Беллерса не був реалізований, згодом забутий і був знову помічений у 1817 році і перевиданий Р.Оуеном.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016