| Шляхи формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів |
|
УДК 371 А.П. Волошина, пошукач (Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРИ ПРОФЕСІЙНОГО СПІЛКУВАННЯ МАЙБУТНІХ МЕНЕДЖЕРІВ У статті проаналізовані дослідження українських учених щодо формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів. Розкрито суть авторської тренінгової програми та особливості діяльності майбутніх менеджерів на одному з етапів тренінгу. Наведено вправи на розвиток у майбутніх менеджерів координації рухів, упевненості в собі, вмінь викликати в себе робоче самопочуття. Подано приклад ділової гри та аналіз її результатів. Досягнення високих рівнів сформованості знань та професійних умінь у студентів значною мірою обумовлюється використанням сучасних методів навчання. Тому з метою оволодіння майбутніми менеджерами культурою професійного спілкування нами була розроблена спеціальна тренінгова програма, що впроваджена в навчальний процес у Київському національному економічному університеті. Як свідчать результати аналізу наукових досліджень (І.І. Комарова, Т.В. Іванова, С.О. Рябушко, Р.М. Фатихова, В.А. Лівенцова), з метою формування культури професійного спілкування використовувалися такі активні методи навчання: моделювання та аналіз конкретних ситуацій спілкування, психотехнічні вправи, структуровані та спонтанні групові дискусії, ділові та рольові гри, тренінги.Так, у дисертаційному дослідженні І.І. Комарової описане поетапне формування культури педагогічного спілкування. Розроблена дослідницею програма передбачала проведення лекційних та семінарських занять із питань діагностики стильових особливостей педагогічного спілкування; індивідуально-консультаційну роботу; моделювання та аналіз конкретних ситуацій педагогічного спілкування; психолого-педагогічні задачі; структуровані та спонтанні групові дискусії, спрямовані на обговорення та корекцію ціннісних орієнтацій і способів педагогічного спілкування; сюжетно-рольові ігри; психотехнічні вправи; читання та обговорення наукової літератури та літератури з проблем педагогічного спілкування [1: 12]. Т. Іванова вважає за доцільне використовувати наступні технології: – навчання в діяльності (безпосереднє включення студентів у процес реальної професійної діяльності); – научіння (освоєння предметної інформації); – ігри (особливий вид антропотехніки, що передбачає оволодіння різними компонентами професійної майстерності в ситуації, яка містить елементи умовності) та тренінги [2]. Програма формування культури педагогічного спілкування в дослідженні Р.М. Фатихової включає три послідовні взаємодоповнюючі та взаємообумовлені етапи. Так, основними технологіями, що застосовувалися на першому етапі, були наступні: діагностика, консультування, методи активного соціально-психологічного навчання. На другому етапі формування цієї культури використовувалися діагностика, виконання індивідуальних завдань, консультування. Виконання завдань третього з визначених Р.М. Фатиховою етапів у оволодінні досліджуваною культурою забезпечувалось технологіями діагностики й тренінгами спілкування [3: 129]. Експериментальна методика формування і вдосконалення культури професійного спілкування майбутніх менеджерів у дослідженні В.А. Лівенцової включає комплекс організаційних форм і методів комунікативної підготовки (лекційні та семінарські заняття, практичні заняття з питань діагностики стильових особливостей професійного спілкування, індивідуально-консультаційна робота, моделювання та аналіз конкретних ситуацій професійного спілкування, структуровані та спонтанні групові дискусії, сюжетно-рольові та ділові ігри, психотехнічні вправи, читання та обговорення наукової та науково-популярної літератури з проблем професійного спілкування). Розроблена нами тренінгова програма суттєво відрізняється від існуючих підходів до формування культури професійного спілкування в майбутніх спеціалістів. Ця відмінність, перш за все, обумовлюється вирізненням у структурі культури професійного спілкування менеджера як структурних (комунікативний, перцептивний, інтерактивний), так і функціональних компонентів, що визначають змістовий аспект тренінгових занять. Водночас у запропонованій тренінговій програмі, яка реалізується під час вивчення курсу "Комунікативні процеси у навчанні", вирізняється три етапи діяльності студентів, кожен із цих етапів має свою відповідну мету та завдання. Так, перший етап розробленого нами тренінгу, підготовчий, передбачав вирішення наступних завдань: - формування в майбутніх менеджерів потреби в удосконаленні культури професійного спілкування; - освоєння ними умінь психотехніки; - оволодіння майбутніми менеджерами технікою мовлення; - оволодіння ними культурою ділового мовлення; - освоєння діалогу як організаційного принципу комунікативної діяльності в управлінні; - оволодіння психологічною технікою переконуючого впливу в професійному спілкуванні менеджера. Другий етап тренінгу з формування культури професійного спілкування в майбутніх менеджерів характеризували такі завдання: - розвиток у студентів умінь сприймання та розуміння інших людей; - оволодіння ними атракцією в управлінському спілкуванні; - формування в майбутніх менеджерів умінь використовувати невербальні засоби спілкування; - оволодіння ними методикою активного слухання в діловому спілкуванні; - оволодіння студентами етикою ділового спілкування. Третій етап формування досліджуваного виду культури професійного спілкування безпосередньо пов'язаний з оволодінням її компонентами. Вирізнення вказаних завдань обумовлюється результатами аналізу наукових досліджень та багаторічним досвідом експериментальної роботи, яка проводилась у Київському національному економічному університеті. Розкриємо суттєві особливості діяльності майбутніх менеджерів на першому із вказаних етапів. Так, вирішення першого із завдань слід пов'язувати з діяльністю студентів протягом усього етапу навчання. Говорячи про освоєння студентами умінь психотехніки, зазначимо, що вони лежать в основі професійної діяльності керівника й певною мірою визначають рівень культури їх професійного спілкування. Як відомо, психотехніка з метою підвищення ефективності передбачає використання досягнень психологічної науки В різних галузях людської діяльності. Є.В. Руденський визначає психотехніку як систему взаємопов'язаних операцій, що спрямовані на зміну станів, мотивацій, настанов особистості, на яку здійснюється вплив [4: 8]. До аспектів психотехніки, які мають безпосереднє відношення до управлінського спілкування, слід віднести: - управління менеджером своїм психічним станом та створення робочого самопочуття; - розвиток уваги і зосередженості на потрібному об'єкті; - розвиток уяви й використання її в управлінському спілкуванні. З метою формування в майбутніх менеджерів умінь управляти своїм психічним станом та створювати робоче самопочуття, у першу чергу, їм пропонувалося виконання вправ на релаксацію. Нагадаємо, що релаксація – стан спокою, розслабленості, що виникає в суб'єктів внаслідок зняття напруження. Релаксація може бути мимовільною (розслаблення під час засинання) і довільною, що викликається шляхом прийняття спокійної пози, уявлення станів, які зазвичай відповідають спокою, розслаблення м'язів. Далі майбутні менеджери під керівництвом викладача переходять до вправ на формування вмінь управляти своїм фізичним станом, які знайшли глибоке розкриття в театральній педагогіці. Нагадаємо, що вміння аналізувати свій фізичний стан та управляти ним – один із важливих факторів у діяльності менеджера. Як відомо, у стані фізичної напруги часто допускається багато помилок (невиразність професійного мовлення; порушення його темпу та логіки викладу матеріалу; скутість рухів, жестів, невиразність міміки), що ніяк не суміщається з культурою професійного спілкування менеджера. Вказані помилки найбільш притаманні майбутнім менеджерам та тим, хто недавно почав свою трудову діяльність. Тому ми вважали за доцільне запропонувати студентам цикл вправ на подолання "м'язових затисків" та формування техніки управління своїм фізичним "Я". Далі, у зв'язку з поставленим завданням, виконуються вправи на розвиток у майбутніх менеджерів координації рухів, що важливо для уникнення "м'язових затисків". Наведемо приклад однієї із таких вправ. Так, викладач визначає порядок рухів студентів в аудиторії у той час, коли вони співають якусь пісню. Наприклад: 1) швидко встати й повільно обійти стілець, зупинитись біля його спинки – на три перші рядки пісні; 2) зупинившись, проспівати два наступні рядки; 3) перенести стілець в умовне місце, зупинитись – на три рядки; 4) не рухаючись проспівати рядок; 5) стати на стілець і повільно випрямитись на один рядок; 6) швидко залишити стілець у паузі між рядками; 7) стоячи проспівати два рядки; 8) швидко перенести стілець на попереднє місце на початку рядка; 9) повільно обійти стілець і сісти (протягом виконання чотирьох рядків пісні) [5: 73]. Після проведення цього етапу тренінгу студентам пропонуються вправи на формування впевненості в собі. Перед кожним учасником тренінгової групи ставиться завдання продемонструвати певні поведінкові реакції, а саме: невпевненість у собі, впевненість у своїх діях, агресивність у якихось гіпотетичних ситуаціях. Підкреслимо, що кожному студенту пропонується якась ситуація, відмінна від тих, у які були поставлені інші студенти. Закінчується виконання цих вправ аналізом поведінки та відчуттів студентів під час демонстрації вказаних поведінкових реакцій. Далі здійснюється перехід до виконання циклу вправ на формування в майбутніх менеджерів умінь викликати в себе робоче самопочуття. Наступне завдання першого етапу тренінгу для майбутніх менеджерів – формування в них техніки мовлення, що передбачає оволодіння фонаційним диханням, голосом, дикцією. Так, під час роботи над фонаційним диханням студенти орієнтуються на такі його характеристики: - активність, яка пов'язана з тим, що дихання є енергетичною базою мовлення; - організований видих (потік повітря, що "фокусується" в одній точці); - розподілення видиху – уміння усвідомлено ділити весь об'єм повітря, що видихається, на рівномірні відрізки (порції); - добір повітря в процесі мовлення. Водночас проходило оволодіння майбутніми менеджерами основними якостями їх професійного голосу (гучність, милозвучність, леткість, шумостійкість, адаптивність, витривалість, сугестивність). Формування фонаційного дихання та професійного голосу в майбутніх менеджерів забезпечувало їх роботу над чіткістю у вимові слів, складів і звуків. Із метою формування в студентів техніки мовлення під час тренінгових занять використовувались вправи, які були апробовані у вищих навчальних закладах та описані в дисертаційних дослідженнях В.Ц. Абрамяна, М.М. Барахтяна, Р.І. Короткової та інших. Далі здійснювався перехід до оволодіння майбутніми менеджерами культурою ділового мовлення. Відповідно до дисертаційного дослідження Т.П. Рукас, структура цієї культури має наступні компоненти: - мовна правильність, що передбачає знання й дотримання мовцем прийнятих у сучасній мові суспільно-мовних норм (орфоепічних, лексичних, граматичних, стилістичних тощо); - мовна майстерність, яка визначається багатством активного словника носія мови, його вмінням вибрати з визначених варіантів найточніший у семантичному, стилістичному, експресивному відношенні, що відповідає комунікативним намірам мовця; - мовна свідомість – стійке прагнення мовця до вдосконалення власного мовлення [6: 49-50]. Водночас дослідниця в культурі ділового мовлення виділяє й певні функціональні компоненти, реалізація яких забезпечується комплексом умінь, якими, на нашу думку, повинні оволодіти майбутні менеджери в процесі тренінгових занять, а саме: - організаторські (організовувати процес спілкування, спираючись на знання ситуації, мотиву та мети спілкування, правильне розуміння партнера, встановлення контакту, викликати та підтримувати інтерес до процесу спілкування); - інформативні (викладати матеріал за темою спілкування в монологічній або діалогічній формі, узгоджуючи інформативну насиченість повідомлення з доступним для адресата лексичним матеріалом, синтаксичними конструкціями, інтонаційним оформленням); - перцептивні (уміння словом і ділом впливати на партнерів, переконувати їх, схиляти до свого погляду); - контрольно-стимулюючі (оцінювання діяльності комунікантів на кожному етапі спілкування в такій формі, що сприяє прагненню до подальшого спілкування, а також самооцінка, аналіз власної мовленнєвої діяльності) [6: 50-51]. Ці вміння, як підкреслює дослідниця, взаємодіють в акті ділового спілкування, забезпечуючи здатність спеціаліста до спілкування [6: 51]. Значну роль у формуванні вказаних умінь у майбутніх менеджерів відіграла спеціально розроблена нами лінгвістична ділова гра "Переговори". Водночас підкреслимо, що ця гра проводилася після спеціальної роботи з оволодіння майбутніми менеджерами такими комунікативними якостями мовлення, як правильність, точність, логічність, багатство, доцільність, виразність. Вказана ділова гра мала наступні цілі: 1. Оволодіння діловим мовленням. Активізація вмінь використання професійної лексики. 2. Навчання мовленнєвому спілкуванню. Активізація вмінь діалогічного мовлення. Під час розробки структури ділової гри "Переговори" було доцільним, на нашу думку, виходити з відповідних рекомендацій, що розміщені в літературі [7: 138-144]. Вказана гра проводилася в двох експериментальних групах студентів економічного університету. Розподіл ролей відбувався за рішенням викладача (на основі його уявлення про ділові та особистісні якості студентів). Після проведення лінгвістичної ділової гри "Переговори" компетентні судді визначали рівні сформованості в майбутніх менеджерів комплексу вмінь (організаторські, інформативні, перцептивні, контрольно-стимулюючі, змістові аспекти яких розглядалися відповідно до дослідження Т.П. Рукас) [6]. Закінчувався перший етап тренінгу з формування культури професійного спілкування в майбутніх менеджерів розробкою та проведенням переконувального впливу керівника на підлеглого. Під час формування в студентів умінь здійснювати вказаний вплив на інших доцільно було б керуватися висновком про те, що психотехніка цього впливу зосереджується на пізнавальному компоненті настанови [5: 166]. Цей компонент є системою індивідуально освоєних людиною соціальних знань. З огляду на завдання нашого тренінгу вказаний вплив слід розглядати як систему свідомого й організованого впливу на пізнавальний компонент настанови шляхом передачі певної інформації. З трьох шляхів розробки психотехніки цього впливу (теорія відповідності предмета, настанови джерелу інформації, теорія рівноваги емоційного й інтелектуального компонентів настанови, теорія когнітивного дисонансу) нами було обрано перший із них. У процесі розробки переконувального впливу, студенти брали до уваги умови його ефективності, а саме: - врахування інформаційного фонду пізнавального компонента настанови партнера зі спілкування; - наявність навичок управління увагою партнера зі спілкування; - сформованість умінь відключати партнера від його власних думок; - наявність адекватних ситуації систем передачі переконувальної інформації; - хороший темпоритм організації переконувального впливу; - підкріплення інформаційного процесу експресивними засобами впливу; - логічна організація фактів і побудови причинно-наслідкових зв'язків в інформаційному процесі переконувального впливу. Подальші теоретичні положення розробки та організації переконувального впливу знайшли відображення в діловій грі, яка була запропонована майбутнім менеджерам. Так, у першому семестрі 2005-2006 навчального року ми запропонували студентам третього курсу факультету "Маркетинг" спеціальність "Управління персоналом" взяти участь у рольовій грі на тему "Надання страхових послуг". Мета рольової гри була наступна: здійснення переконувального впливу керівника на підлеглого. Вказана мета вимагала виконання наступних завдань, які стояли перед керівником: 1. Побудувати переконувальний вплив з урахуванням пізнавального компонента настанови. 2. Продумати методи відключення партнера від його власних думок. 3. Актуалізувати власну систему передачі переконувальної інформації. 4. Відпрацювати експресивні методи впливу на підлеглих. Хід гри. Завдання:У результаті маркетингового дослідження страхова компанія отримала інформацію про необхідність надання комплексу страхових послуг дитячому садку з урахуванням специфіки установи. Перед менеджером страхової компанії стоїть завдання здійснити такий переконувальний вплив на підлеглих (юрист, бухгалтер, спеціаліст зі страхування, андеррайтер, актуарій), який упевнить їх у необхідності і доцільності надати страхові послуги вказаній організації. Так, юрист повинен оформити договір страхування, бухгалтер – підготувати платіжні документи, спеціаліст зі страхування розробляє умови страхування, андеррайтер готує комплексну програму страхування з урахуванням об'єктів та умов страхування, актуарій розраховує страхові тарифи відповідно до умов страхування. З огляду на викладене, студенти, які будуть виступати у ролі менеджера, одержують завдання розробити переконувальний вплив на підлеглих. Наведемо приклади вказаних розробок. Так, Ігор К. запропонував наступний змістовий аспект свого переконувального впливу: "Наша компанія повинна надати комплексні страхові послуги дитячій установі, а саме – страхування майна дитячого садка, страхування працівників та дітей на випадок захворювання та нещасного випадку. Така програма буде мати велике соціальне значення, оскільки страхування дітей, як майбутнього нашої країни, здатне підтвердити сутність страхування як соціального захисту та підтримки страхувальників, це по-перше. А по-друге – саме наша компанія буде починати формувати позитивну страхову психологію в батьків дітей, що є вихованцями цієї дитячої установи, щодо сприйняття страхування як соціальної гарантії та захисту від можливих складних непередбачуваних життєвих ситуацій". Оля П. запропонувала такий змістовий аспект свого переконувального впливу: "Наша компанія повинна надати комплексні страхові послуги дитячій установі, а саме – страхування майна дитячого садка, страхування працівників та дітей на випадок захворювання та нещасного випадку і використати таку послугу як важливий інформаційний привід для реклами страхової компанії. Адже коли ми будемо рекламувати своє страхове товариство, яке надає відповідні страхові послуги, то така рекламна інформація потребуватиме додаткових коштів. І навпаки, коли ми повідомимо громадськість нашого міста про реалізований компанією страховий захист для дитячого садка, то така інформація, як правило, публікується в пресі безкоштовно. Тобто, від страхової програми ми будемо мати подвійний ефект – страхування та реклама нашої фірми". Після цього змістовий аспект кожного виступу був проаналізований. Студентська аудиторія дійшла до висновку, що виступ Олі П. не відповідав настановам партнерів зі спілкування (юрист, бухгалтер, спеціаліст зі страхування, андеррайтер, актуарій). Ця невідповідність обумовлювалася наступним: - використанням страхування як засобу для реклами; - намагання вбачати у страхуванні лише отримання прибутку. Далі студенти під час проведення практичного заняття моделювали переконувальний вплив, який розробив кожний учасник. Виступ майбутніх менеджерів аналізувався за спеціальною схемою. Аналіз здійснювали студенти групи, які виступали в ролі експертів. Так, під час оцінювання мовлення майбутніх менеджерів аналізувалося наступне: - рівень володіння технікою мовлення; - рівень володіння засобами інтонаційної виразності; - рівень володіння комунікативними якостями мовлення (ясність, точність, виразність, образність, доступність, емоційність). Оцінювалася також майстерність використання невербальних засобів спілкування, а саме: - уміння володіти мімікою; - доцільність використання жестів; - уміння використовувати простір і час у професійному спілкуванні. Проведення переконувального впливу на аудиторію обов'язково передбачало управління її увагою. Тому експерти аналізували вміння майбутніх менеджерів використовувати метод "питання – відповідь", а також уміння викликати в іншої людини бажання (потребу) подати інформацію. З огляду на викладене, експерти визначили рівень умінь майбутніх менеджерів у проведенні переконувального впливу на підлеглих. Водночас у результаті здійсненого аналізу виступів студентів було встановлено наступне: 1. Запропоновані в процесі проведення тренінгу навчальні вправи сприяли розвитку професійного мовлення в майбутніх менеджерів (володіння засобами інтонаційної виразності). Мовлення багатьох студентів характеризувалось ясністю, точністю, виразністю, образністю. Більшість студентів доцільно використовували невербальні засоби спілкування в поєднанні з професійним мовленням. Майбутні менеджери оволоділи вміннями складати розповіді та подавати їх аудиторії. 2. У той же час виклад інформації не характеризувався доступністю мовлення, повідомленням інколи бракувало точності у викладенні позиції автора та її аргументованості. Результати аналізу мовленнєвої діяльності майбутніх менеджерів показали, що деякі студенти погано володіють технікою мовлення, а саме – діафрагмально-реберним диханням та технікою голосоутворення. Ці недоліки вимагали повернення до виконання вправ на оволодіння діафрагмально-реберним диханням, професійним голосом та дикцією. Водночас студенти не завжди можуть використовувати техніку "зняття" фізичного та психічного напруження. Інколи мовцям бракувало досвіду самоконтролю над своїм голосовим апаратом під час мовлення, що не давало можливості його розслабляти та приводити до робочого стану. 3. Під час проведення переконувального впливу студенти активно використовували засоби невербального спілкування, але їм не завжди вдавалося враховувати особливості конкретної ситуації та налаштовувати себе на спілкування з аудиторією. Майбутнім менеджерам не завжди вдавалось завоювати ініціативу в спілкуванні та підкріпити її невербальними засобами спілкування. Викладені матеріали впевнили в доцільності використання спеціально підготовленої тренінгової програми для формування культури професійного спілкування менеджерів. Результати формуючого експерименту показали, що значна кількість студентів оволоділи середнім та високим рівнями сформованості досліджуваного виду професійної культури. Подальший науковий пошук із проблеми формування культури професійного спілкування майбутніх менеджерів, на нашу думку, слід пов'язувати з розробкою таких активних методів навчання, як ділові ігри та дискусії. Такий підхід до навчання дасть можливість студенту економічного закладу вищої освіти реалізувати свою власну програму з оволодіння досліджуваним видом професійної культури. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 1. Комарова І.І. Формування у майбутніх учителів культури педагогічного спілкування: Автореф. дис. … канд. пед. наук: 13.00.04 / Тернопільський державний педагогічний університет ім. В. Гнатюка. – Тернопіль, 2000 – 19 с. Матеріал надійшов до редакції 08.10.2006 р. Волошина А.П. Способы формирования культуры профессионального общения будущих менеджеров. В статье проанализированы исследования украинских ученых в сфере формирования культуры профессионального общения будущих менеджеров. Раскрыта суть авторской тренинговой программы и особенности деятельности будущих менеджеров на одном из этапов тренинга. Приведены примеры упражнений для развития у будущих менеджеров координации движений, уверенности в себе, способностей вызвать у себя рабочее самочувствие. Подан пример деловой игры и анализ её результатов. Voloshyna A.P. The ways of the prospective managers’ professional communication culture formation. The article analyzes the Ukrainian scientists investigations in the sphere of prospective managers’ professional communication culture formation. The essence of the author’s training program and the peculiarities of the prospective managers’ activities on one of the training stages are revealed. The exercises developing the coordination of movements, self-confidence, skill to create a working mood are given. The examples of role play and the results of its analysis are presented. Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено. |
| < Попередня |
|---|
