Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Культура. Наука. Освіта. arrow СУТНІСТЬ, ДЖЕРЕЛА, ПРИЧИНИ, ФУНКЦІЇ І КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ
07.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




СУТНІСТЬ, ДЖЕРЕЛА, ПРИЧИНИ, ФУНКЦІЇ І КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ

СУТНІСТЬ, ДЖЕРЕЛА, ПРИЧИНИ, ФУНКЦІЇ І КЛАСИФІКАЦІЯ КОНФЛІКТІВ

   Конфлікт у сучасному розумінні є складним, багатоплановим явищем. Його дія одночасно може бути позитивною і негативною, розвивати і руйнувати, слугувати стимулом до змін, прогресу.

   Конфлікт (лат. conflictus — зіткнення) реальні або ілюзорні, об'єктивні або суб'єктивні, по-різному усвідомлені протиріччя між людьми зі спробами їх емоційного вирішення.

   Якщо конфлікт вирішується неправильно, ігнорується, його деструктивна енергія виходить назовні, проявляється у тривозі, сум'ятті, самотності, низькій продуктивності праці, млявості, прихованому гніві та ін. Правильне врегулювання конструктивного конфлікту вселяє відчуття спокою, задоволення, наснажує енергією, розширює можливості особистісного зростання, переходу взаємовідносин у колективі в нову якість.
   До позитивних функцій конфліктів належать:
— діагностична: конфлікт для пізнання стану справ у колективі;
— регулятивно-розвиваюча: конфлікт унеможливлює застій у колективі, спонукає до змін і розвитку, відкриває дорогу інноваціям, здатним удосконалити і стабілізувати внутрішній світ, відносини, систему;
— інформаційно-об'єднуюча: під час конфлікту люди дізнаються про себе і одне про одного, він стимулює рефлексію і розуміння;
— об'єднання і структуризации конфлікт сприяє структуризації, об'єднанню соціальних груп, створенню організацій;
— стимулювання активності: конфлікт підвищує активність людей, нейтралізує “синдром покірності”;
— стимулювання особистісного зростання: конфлікт стимулює розвиток особистості, підвищує її відповідальність, усвідомлення своєї значущості, сприяє самопізнанню і самореалізації;
— психотерапевтична: конфлікт нейтралізує напруженість, дискомфорт, хронічні непорозуміння, дає їм вихід.
   Негативними функціями конфліктів є:
— становлення стереотипів і руйнівних форм самореалізації особистості шляхом маніпулятивного самоутвердження окремих особистостей;
— погіршення психологічного клімату в колективі, руйнування міжособистісних стосунків;
— зниження привабливості праці і її продуктивності;
— неадекватність сприйняття проблеми учасниками;
— виникнення неадекватних психологічних захистів;
— ускладнення співпраці і обмеження можливості партнерства між сторонами під час конфлікту і після нього;
— посилення конфронтації, нагнітання суперництва, прагнення більше до перемоги, ніж до розв'язання проблем;
— збільшення матеріальних, емоційних витрат на вирішення конфліктів.
   Конфлікт передбачає протиборство, активне зіткнення тенденцій, оцінок, принципів, думок, характерів, еталонів поведінки. Будучи формою комунікації індивідів, індивіда і групи або її частини, однієї частини колективу з іншою, колективу з колективом, він віддзеркалює прагнення людей до утверджених ідей, принципів. Нерідко конфлікт постає як реакція на несприятливі ситуації, що травмують особистість, на перешкоди в досягненні мети. Будучи одним із засобів самоутвердження, він дезінтегруюче діє на міжособистісні стосунки, а тому є одним із крайніх засобів їх регулювання.
   Залежно від головних ознак конфлікти класифікують:
— за характером взаємодії: міжособистісні, міжгрупові, міжнаціональні, міждержавні, міжстатеві, внутріособистісні (“наближення — наближення”: стан людини, за якого вона змушена обирати одну з двох однаково привабливих альтернатив; “наближення — віддалення”: мета є однаково привабливою і непривабливою, тобто викликає позитивні і негативні емоції; “віддалення — віддалення”: вимушений вибір однієї з двох однаково непривабливих альтернатив);
— за ознаками прояву: відкриті (легко ідентифіковані за зовнішніми ознаками), приховані (визначають лише за непрямими ознаками);
— за типом розв'язання: прості (легко розв'язувані), складні (для їх вирішення потрібний тривалий час);
— за змістом: реальні (мають реальне підґрунтя для виникнення), нереальні (не мають реальної основи для виникнення, відбуваються на рівні емоційних виявів);
— за результатом: продуктивні (“корисні” — допомагають розкрити й змінити нездорові взаємовідносини, розв'язати протиріччя), непродуктивні (“шкідливі” — не дають нікому користі);
— за характером впливу: конструктивні (сприяють підвищенню стабільності функціонування організації за рахунок перебудови її функцій, структури, встановлення нових зв'язків), стабілізуючі (спрямовані на усунення відхилень від норми, зміцнення усталених норм) і деструктивні (сприяють руйнуванню усталених норм, поглибленню проблемної ситуації);
— залежно від напрямів комунікацій: “горизонтальні” (між рядовими членами колективу), “вертикальні” (між підлеглими і керівником, між керівниками і підлеглими);
— за кількістю осіб, включених у протиборство: діадичні (парні), учасниками яких бувають керівник, підлеглий або два працівники; локальні, що охоплюють небагато членів колективу; загальні, учасниками яких є майже всі члени колективу;
— за кількістю сторін конфлікту: міжгрупові, учасниками яких є соціальні групи, що переслідують несумісні цілі, особистісно-групові, що виникають унаслідок невідповідності поведінки особи груповим нормам, очікуванням, інтересам, потребам, цінностям, цілям; міжособистісні, породжені переслідуванням членами групи несумісних цілей, реалізацією суперечливих цінностей або прагненням здобути обмежені ресурси; внутріособистісні, що постають унаслідок зіткнення приблизно рівних за силою, але протилежно спрямованих інтересів і потреб однієї людини.
   На етапі виникнення конфлікти бувають стихійними, запланованими, спровокованими, ініціативними, під час їх розвитку — короткочасними, тривалими, затяжними; на етапі усунення — керованими, погано керованими, некерованими; за результативністю — мобілізуючими або дезорганізуючими; з етичного погляду — соціально прийнятними і неприйнятними.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016