Studentam.net.ua
Реферати, курсові та дипломні роботи
Головна arrow Статті arrow Філософські науки. Психологія arrow СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ
11.12.2016
Платні роботи
Реферати
Курсові
Дипломні, магістерські ...
Онлайн бібліотека підручників
Біологічні науки
Валеологія
Екологія
Економічні науки
Етика та естетика
Землезнавство
Історія
Літературознавство
Педагогіка
Правознавство
Психологія
Соціальна робота
Корисні матеріали
Біографії
Розробки уроків
Статті
Друзі

Електронна бібліотека




СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА ФУНКЦІЯ

   Успіх багатьох, у тому числі й управлінських, дій визначає якість комунікативних процесів в організації. Адже розуміння навколишнього світу базується на інформації, яку людина отримує, аналізує, передає, та на відчуттях від її сприймання. Саме тому соціально-психологічна функція — одна з важливих у системі управління.
   Соціально-психологічна функція управління охоплює такі аспекти: комунікація, особливості ділового спілкування, психологічна підтримка керівником вчинків підлеглого, лідерство, уміння керівника регулювати поведінку співробітників.
   Комунікація, особливості ділового спілкування. Вона містить кожний акт, який реалізує потреби людини у взаємодії, підтриманні зв'язків, обміні інформацією з людьми. У спілкуванні індивід отримує необхідні йому відомості, дізнається про схвалення (несхвалення) своєї поведінки. В цьому процесі відбувається координація дій індивідів, а також координація комунікативних можливостей і зусиль учасників управлінського процесу. Уміння керівника спілкуватися є вирішальним у процесі наймання на роботу, мотивації працівника, розв'язання ділових конфліктів, налагодження міжособистісних стосунків, забезпечення згуртованості групи, сумісності, прийняття групових управлінських рішень, а також важливим чинником його лідерства.
   Керівник здійснює комунікації в різних сферах управлінської діяльності: оцінювання діяльності підлеглого (групи), співбесіда, виступ на нараді, розмова по телефону, постановка завдань, доведення розпоряджень до відома, ділові зауваження, обговорення проблеми, переговори, навчання керівних кадрів, індивідуальні бесіди, спеціальні доповіді, інформування керівництва, групові наради, проведення конференцій тощо. Успіх управлінської діяльності керівника в цих ситуаціях залежить від його уміння взаємодіяти з людьми, тобто від якості процесу комунікації.
   Завдяки комунікації реалізуються інші функції управління.
   Психологічна підтримка керівником вчинків підлеглого. Суттю її є своєчасне схвалення роботи працівника, надання йому необхідної консультації, попередження його необдуманих дій. Усе це посилює усвідомлення працівником власної цінності, його задоволення від праці, зростання професійної активності і ролі у досягненні цілей організації.
   Лідерство. Воно є запорукою ефективності управлінської діяльності, оптимальних ділових відносин керівника із співробітниками. Але щоб керівник був і лідером, він повинен володіти високим рівнем ініціативності й активності, досвідом і навичками організаторської діяльності, вмінням спілкуватися, високим рівнем престижу і авторитету, надійністю, привабливістю, довірою персоналу, бути зацікавленим у досягненні цілей, чесним до інших.
   Уміння керівника регулювати поведінку співробітників. Функціонування механізмів соціально-психологічної регуляції організаційних процесів визначають такі принципи (В. Казміренко):
— принцип нададитивної (лат. additivus — той, що додається) природи соціально-психологічної регуляції. Сутність його полягає в синтезуванні відносин між людьми в складну гармонію організаційних властивостей, які породжують нову організаційну силу. Особистість підкоряється законам відносин, нормам і правилам, котрі регулюють її поведінку;
— принцип енергоінформаційного співвідношення. Згідно з ним ступінь організованості має забезпечувати оптимальність процесу досягнення цілі. Виявом цієї оптимальності досягнення є якість, інтенсивність, рівень організації інформаційно-ділових контактів, взаємодопомога, інформаційна адекватність спільної діяльності;
— соціально-психологічні процеси в організаційній діяльності пов'язані з особливостями динаміки і змісту соціальних установок, мотивів і соціогенних (лат. societas — спільність, від грец. genes — породжую, створюю; похідний від чогось) потреб. Найважливішими при цьому є пізнавальні процеси, пов'язані із сприйманням і взаєморозумінням суб'єктів спільної діяльності. Адже людина завдяки спільній діяльності вступає у певні взаємозв'язки і взаємозалежності з іншими людьми, що зумовлює особливості її дій і спілкування.
   Чітко налагоджені соціально-психологічні процеси сприяють психологічній регуляції соціальної діяльності в організації та організаційно-нормативної поведінки індивідів, що, у свою чергу, регулює рольову диференціацію в системах організаційних відносин і взаємодій. Комунікація покликана формувати стійкі організаційно-комунікативні структури, різноманітні види координації діяльності, психологічну структуру організаційного та особистісного впливу.

Всі опубліковані на сайті матеріали належать їх авторам. Матеріали розміщено виключно для ознайомлення. Копіювання та використання інформації суворо заборонено.

 
< Попередня   Наступна >
 
Авторські реферати, курсові та дипломні роботи. Онлайн бібліотека підручників.
Studentam.net.ua © 2016